Еклого- економічне обґрунтування проектних рішень

 

 

Склад угідь, їх структура та розміщення склалися під впливом природних та економічних умов даного об’єкту землеустрою. З усіх земель сільськогосподарські угіддя займають найбільшу площу  707.6 тобто 72.23 %,це пояснюється тим що переважає рівнинна територія і кліматичні умови є сприятливими для ведення сільськогосподарського виробництва.

При вивченні земель території землекористування зазначаємо форму власності на землю. До особистої приватної власності відносять земельні ділянки ,право на які посвідчено державним актом на право власності. В сільськогосподарських підприємствах ,заснованих на приватній власності на землю ,в особистій приватній власності знаходяться земельні частки ріллі.

Багаторічні насадження ,сіножаті ,пасовища  знаходяться в спільній  частковій власності ,якщо не поділені як рілля ,на паї.

Інші угіддя ,які свого часу були передані в колективну власність ,віднесені до спільної сумісної власності. Це можуть бути земельні ділянки  під господарськими дворами,господарськими шляхами і прогонами ,полезахисними лісосмугами та іншими захисними насадженнями ,чагарниками гідротехнічними спорудами ,відкриті землі без рослинного покриву.

У власність громадян і юридичних осіб можуть знаходитись замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів ,замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів  у складі угідь селянських ,фермерських та інших господарств. Цю інформацію отримують ,вивчаючи матеріали роздержавлення та паювання  земель ,проекти землеустрою  щодо організації території земельних часток,технічну документацію із землеустрою щодо складання документів ,що посвідчують право на земельну ділянку  та технічну документацію щодо передачі земельних часток власникам земельних

 

Таблиця 2.1.2(наведена в додатках)

 

Перехід від фактичної структури угідь до проектної проходить шляхом їх часткової трансформації,тобто шляхом переводу земель з одного виду угідь до іншого.

Основною задачею трансформації угідь є приведення їх складу та співвідношення у відповідність до нових виробничих та природоохоронних потреб, з врахуванням очікуємого впливу плануємих культурно-технічних та меліоративних заходів. Головною метою служить підвищення економічної ефективності та забезпечення екологічної доцільності подальшого використання земельних угідь. У результаті трансформації земельних ділянок визначається їх нове місце положення. Тому трансформація та розміщення угідь-комплексна задача.

Таким чином, під організацією угідь розуміють встановлення економічно ефективного та екологічно доцільного складу співвідношення та розміщення їх на території.

Запроектований склад та співвідношення (структуру) угідь , їх розміщення на території повинні відповідати слідуючим основним вимогам:

• Раціональне використання усіх земель у відповідності до їх природних властивостей;

• Зупинення та попередження ерозійних процесів та покращення ландшафтів;

• Відповідність проектуємої організації угідь встановленої спеціалізації галузей та їх раціональному поєднанню;

• Забезпечення стійкості кормової бази для тваринництва;

• Мінімальні затрати на транспортування та збереження продукції без суттєвих втрат;

• Мінімальні капіталовкладення у освоєння нових земель,підвищення інтенсивності жемель,розміщення угідь з врахуванням природних та економічних факторів.

• Створення спириятливих умов для внутрігосподарського устрою території сг угідь.

Трансформацію угідь проводимо у слідуючих напрямках:

• Збільшення площ сг угідь за рахунок придатних,але не використовуємих в сг земель;

• Підвищення інтенсивності використання сг угідь шляхом переводу менш продуктивних в більш продуктивні(пасовищ у ріллю, ріллю в сади,угідники);

• Пиведене кількісного та якісного обліку земель у відповідність до їх кадастрової класифікації;

• Ліквідація мілкоконтурності та укрупнення ділянок,поліпшення конфігурації для підвищення виробництва машинно-тракторних агрегатів;

• Виділення ділянок для інженерних споруд,дорожного та іншого внутрігосподарського будівництва;

• Виконання природо-охоронних заходів.

Важливе значення має трансформація у рамках сг угідь. Вона як правило, передбачає перехід угідь,що менш інтенсивно використовуються в більш інтенсивне використання.

 

Таблиця  2.1.3

Трансформація земельних угідь землекористування

№	Назва угіддя яке проектується	S ,га	В тому числі
			Рілля	сади	пасовище	виногр	Всього с.г земель	ліси	Лісосмуги	дороги	Забудовані землі	…
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12		13
7	рілля	8.2	-0.99				7.21		+0.99
25	рілля	25.8	-0.59				25.21		+0.59
20	рілля	35.3	-1.62				33.68		+1.62
20	рілля	23.3	-0.86				22.44		+0.86
11	рілля	10.2	-10.2	+10.2			10.2
	Всього	102.8	-14.26	+10.2	-17.6		98.74		4.06

 

 

Керуючись калькою контурів землекористування та калькою стрімкості схилів ми бачимо земельний масив що відображений під контуром № доцільно буде трансформувати в багаторічні насадження (у нашому випадку –сад) для припинення ерозійних процесів та відновлення родючості грунтів. Також вздовж магістралей буле вирішено запроектувати лісосмуги що позитивно вплине на екологічний стан навколишнього середовища.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1.4

Експлікація земельних угідь землекористування

 

№	Назва угіддя	Площа існуюча	Площа проектна
1	2	3	4
1	Рілля	676.30	662.04
2	Сади	0	10.2
3	Пасовища	31.3	31.3
4	Господарські двори	3.0	3.0
5	Господарські шляхи і прогони	11.0	11.0
6	Ліси	21.00	21.0
7	Магістрали	7.37	7.37
8	Населений пункт	198.4	198.4
9	Лісосмуги	31.3	35.36
	Разом	979.67	979.67

 

 

Після проведення трансформації ми бачимо що площа землекористування не змінилася, тільки відбулись деякі зміни у складі угідь, а саме збільшилась площа захисних лісосмуг на 4,06 га, був запроектований сад площею 10.02 а площа рілля відповідно зменшилась на 14.26 га.

На основі проведеного аналізу земельного фонду була проведена оцінка використання земельних угідь,а саме:

- Площа оброблювальних  земель-рілля ,перелоги,багаторічні  насадження;

- Площі природно-біологічних  резервацій –ліси,лісосмуги,сінокоси та пасовища;

- Сільськогосподарська освоєність - відношення сільськогосподарських земель до загальної площі землекористування ;

- Розораність (Кр.)- відношення площі оброблювальних земель (Ро.з) до загальної площі господарства(Рзаг.);

- Рекреаційна ємність (Кр.є.)-це відношення площі природно –біологічних  резервацій (Р п.р.) до загальної площі території (Р заг.);

- Лісистість (Кл.)- відношення  лісових площ (Рл.) до загальної площі території (Рзаг.);

-  Обліснення сільськогосподарських угідь (К з.с/г)-це відношення площі захисних насаджень до загальної площі території .

Результат заносимо в таблицю 2.1.5

Таблиця  2.1.5 

 

  Використання земельного  фонду землекористування

 

Назва показників	Одиниці виміру	Результат
1	2	3
1.Загальна площа землекористування	га	979.67
2.Сільськогосподарські угіддя	га	693.37
3.Площа оброблювальних  земель(рілля,перелоги, Багаторічні насадження)	га	689.84
4.Площі,природно-біологічних  резервацій  (ліси,лісосмуги,пасовища  сінокоси)	га	70.06
5.Ліси,лісосмуг,чагарники	га	5.75
6.Сільськогосподарська освоєність	%	76.85
7. Розораність	%	70.42
8.Рекреаційна ємність	%	7.15
9.Лісистість	%	5.75
10.Обліснення сільськогосподарських  угідь	%	3.01
11.Водойми	%	0

 

 

Згідно вищій таблиці ми бачимо що площа оброблювальних земель займає майже всю територію сільськогосподарських  угідь а також порівняючи відсоткове співвідношення сільськогосподарської освоєності, розораності, рекреаційної  ємності , лісистості, облісненні сільськогосподарських угідь , водойм  можемо  робити висновок що антропогенний вплив дуже значний а екологічний стан не дуже сприятливий.

 

 

 

2.2 Агроекологічна  типізація земель

Агроекологічна карта - це синтез карт, які враховують рельєфну, ґрунтову та екологічну характеристику території. Агроекологічний тип земель - це екологічно однорідна територія для культури або групи культур. Кожен тип земель несе в собі інформацію про природний стан території і доцільне її використання, а також представляє собою набір показників, які характеризують екологічні ніші для придатності тої чи іншої культури.

Методика складання агроекологічної карти. Для того, щоб скласти агроекологічну карту необхідно на виділені ареали різної стрімкості схилів нанести ареали еродованості ґрунтів, потім проводиться генералізація контурів, яка полягає в коригуванні окремих меж контурів елементів рельєфу, його ареалів по стрімкості схилів і контурів за ступенем еродованості. В результаті пересічення границь ареалів стрімкості схилів та ареалів ґрунтів по ступеню еродованості утворюються так звані елементарні ландшафтні контури, кожен з яких несе в собі певну інформацію і характеризується єдністю геоморфологічних і ґрунтових умов. Користуючись даними попередніх таблиць складаємо агроекологічну карту.

2.3 Організація  земельних угідь землекористування

 

Використання землі , як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь і системи сівозмін. Правильна організація угідь і системи сівозмін у господарстві визначає господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Організація угідь і системи сівозмін тісно пов'язана з організацією всього виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства, оскільки воно відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності, технічні процеси в окремих його галузях, а також весь комплекс виробничих зв'язків, які існують і розвиваються в господарстві.

Завданням організації вгідь і системи сівозмін є створенням максимуму зручності для раціонального співвідношення і розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення продуктивності праці, збереження та підвищення продуктивності землі . В ринкових умовах організація угідь і системи сівозмін вирішується на основі потенційної можливості землі, можливості отримання максимального прибутку при відповідних затратах. Структура посівів має основний вплив на економічну та екологічну ситуацію в господарстві. Так, високодохідні культури, наприклад цукрові буряки, виносять з ґрунту велику частину органічної речовини. Водночас багаторічні трави, що використовуються на сінокосіння, значну частину органічної речовини залишають у ґрунті.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб знайти таке співвідношення культур, при якому вміст органічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався, а господарство отримувало високі прибутки. Розв'язання цієї проблеми можливе при використанні перспективних сільськогосподарських культур, які будуть вирощуватись в господарстві , знанні проектної урожайності , балансу органічної речовини (гумусу) в ґрунті. Товарними культурами в господарстві передбачено озиму пшеницю, ярий ячмінь, цукровий буряк, гречка. Основними кормовими культурами будуть: для концентрованих кормів - ярий ячмінь, овес, горох; для соковитих - кормові буряки, кукурудза на силос; для зелених - кукурудза на зелений корм, однорічні і багаторічні трави; для грубих кормів - однорічні та багаторічні трави.