Проведення фінансової санації на підприємтві ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат»

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасна економічна дійсність примушує керівників підприємств  постійно ухвалювати рішення в умовах невизначеності. В умовах фінансової і політичної нестабільності, комерційна діяльність переповнена різними кризовими ситуаціями, результатом яких може стати неспроможність або банкрутство.

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту, високої інфляції, нестабільності податкової системи, політичної нестабільності, невизначеності, недостатньої кваліфікації менеджерів підприємства, інститут банкрутства набуває все більшого поширення. Разом з тим, в господарській практиці в останні роки почастішали випадки умисної самоліквідації підприємств, що забезпечує залучення значного об'єму позикового капіталу (в грошовій, товарній і інших формах) і використавши його в цілях наживи окремих осіб, оголошують себе банкротами для того, щоб ухилитись від розрахунків. Механізм таких дій кваліфікується як "фіктивне банкрутство" і переслідується в кримінальному порядку.

Політика антикризового  фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії  підприємства, що полягає в розробці і використанні системи методів  попередньої діагностики загрози  банкрутства і механізмів фінансового  оздоровлення підприємства, що забезпечують його захист від банкрутства.

Таким чином, управління фінансовою санацією підприємства не втрачає актуальності, а в сучасних умовах, навпаки, дуже гостро торкається багатьох нинішніх українських підприємств, які можуть виявитися неплатоспроможними і збанкрутілими.

Метою даної  курсової роботи є висвітлення проблем  управління фінансовою санацією підприємства, розробка і обґрунтування плану санації.

Поставлена  в роботі мета зумовила необхідність рішення наступних задач:

1. розкрити сутність фінансової санації та методику її проведення;
2. ознайомитись і проаналізувати інформаційне та правове забезпечення фінансової санації підприємства;
3. обґрунтувати напрями застосування системного підходу до антикризового управління підприємством;
4. узагальнити класифікацію етапів антикризового управління і методики обґрунтовування управлінських рішень на кожному етапі;
5. розглянути механізми фінансової реструктуризації і санації підприємств;
6. провести аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат» з метою оцінки платоспроможності і загрози банкрутства підприємства;
7. оцінити санаційну спроможність підприємства;
8. обґрунтувати план санації  ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат».

Об'єкт дослідження  – підприємство, що знаходиться в кризовій ситуації, а саме ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат» для виходу з кризи якого застосовується процедура санації.

Предмет дослідження  – методика проведення фінансової санації підприємства.

Вибір об'єкту і предмету дослідження обумовлений тим, що в даний час в умовах національної економіки, що складаються, багато підприємств схильні до ризику банкрутства і попадання в кризовий стан незалежно від галузі промисловості і величини самого підприємства.

Метод дослідження  – коефіцієнтний, математико-статистичні методи, методи теорії управління: середні величини, табличний метод, моделювання економічного процесу, індексний аналіз чинника.

В першому розділі  роботи приводяться мета і задачі фінансової санації, детально представлений план проведення санації підприємства і інформаційно-правове забезпечення процедури санації..

В другому розділі  роботи проведений аналіз діяльності ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат», зроблена оцінка загрози банкрутства і проаналізовані причини виникнення кризових явищ на підприємстві, проведена оцінка санаційної спроможності ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат», а також запропонований і обгрунтований план санації підприємства.

В курсовій роботі використані матеріали економічної  і статистичної літератури, тематичні матеріали періодичних видань. Інформаційною базою для дослідження є звітні дані підприємства ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат» за 2008-2010 рр.

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

1.1. Кризи в діяльності підприємства та причини їх виникнення

В умовах дії  ринкових відносин суб'єкти господарювання повинні постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, покращувати  якість, знижувати собівартість і  ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте, вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від “ринку продавця”, який діяв при адміністративній системі господарювання, до “ринку покупця”.

Останніми роками в Україні спостерігається тенденція  до зростання кількості фінансово  неспроможних підприємств. Ще однією негативною тенденцією, яка є слідством незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості. Близько 55% дебіторської і десь 60% кредиторській заборгованості є простроченими. Це є слідством неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання.

Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для  оголошення підприємства банкротом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів поступає у зв'язку з банкрутствами підприємств. Однак банкрутство і ліквідація підприємства означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а і зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, яке, врешті-решт, може стати одним з чинників макроекономічної нестабільності.

Важливим є  те, що серед підприємств, справи про  банкрутство яких знаходяться на розгляді, значний відсоток складають  такі, що тимчасово потрапили в  скрутне становище. Вартість їх активів набагато вище, ніж їх кредиторська заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) або реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур і через інші суб'єктивні і об'єктивні причини багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних областей народного господарства України, стають потенційними банкротами. На межі фінансової кризи виявивилося і немало фінансово-кредитних установ.

В ринковій економіці  банкрутство підприємств – нормальне явище. З кожних 100 новоутворених підприємств на ринку утримується не більше, ніж 20. В США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкротами в 2010 році, досягла близько 56 000. Для Німеччини проблема банкрутства підприємств зараз є актуальною не менше, ніж для України.

Банкрутство підприємств – це слідство глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління яким не дала позитивних результатів.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої  діяльності підприємства і обмежених  можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у нього потенціалу для успішного функціонування [10].

Фінансову кризу  на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (чинниками) виникнення; видом кризи; стадією його розвитку. Ідентифікація цих ознак дає  можливість правильно діагностувати  фінансову неможливість підприємства і підібрати найефективніший каталог заходів санацій.

Для вибору найефективніших  форм санації, ухвалення правильних рішень щодо усунення негативних процесів, перш за все, необхідно ідентифікувати причини фінансової нестабільності суб'єкта господарювання.

Чинники, які  можуть привести до фінансової кризи  на підприємстві, розділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від  діяльності підприємства), і внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури  в економіці вцілому;

• зменшення  купівельної спроможності населення;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського і податкового законодавства;

• нестабільність фінансового і валютного ринків;

• посилення  конкуренції в області;

• криза окремої  області;

• сезонні коливання;

• посилення  монополізму на ринку;

• дискримінація  підприємства органами влади і управління;

• політична  нестабільність в країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств – постачальників сировини (споживачів продукції);

• конфлікти  між засновниками (власниками) [10].

Вплив зовнішніх  чинників кризи має переважно  стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження і реагування, однією із задач якої є прогнозування банкрутства.

Можна назвати  багато ендогенних чинників фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перераховані далі блоки:

1. Низька якість  менеджменту;

2. Дефіцити в  організаційній структурі;

3. Низький рівень  кваліфікації персоналу;

4. Недоліки у  виробничій сфері;

5. Прорахунки  в області постачання;

6. Низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту продукції;

7. Прорахунки  в інвестиційній політиці;

8. Брак інновацій  і раціоналізації;

9. Дефіцити у  фінансуванні;

10. Відсутність  або незадовільна робота служб  контролінга (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Співвідношення факторів, що зумовлювали  фінансову кризу та стримували зростання  виробництва на вітчизняних підприємствах  у 2010 році, відображено в табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Частка кожного з факторів, що зумовили фінансову кризу на підприємствах України за кварталами 2010 року, %.

Фактор	І	ІІ	ІІІ	ІV
Рівень податків Брак обігових коштів Недостатня кількість  замовлень Високі процентні ставки Відстала технологія Несприятливий регуляторний клімат Брак сировини та матеріалів Брак кваліфікованих працівників Брак виробничих потужностей	92,8 71,0 69,9 68,0 21,3 14,9 15,5 7,1 3,8	89,8 76,8 59,9 59,4 28,4 22,0 12,0 7,6 5,0	89,3 54,3 51,5 71,2 23,8 20,4 21,1 6,0 5,9	96,0 72,4 63,4 72,5 24,7 19,8 28,4 4,7 3,5

 

Під дією названих причин та факторів, які взаємопов'язані, може відбутися розлад організаційного, економічного і виробничого механізмів функціонування підприємства, з'являються симптоми банкрутства.

Безперечно, досліджуючи  те або інше підприємство, той або  інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але, по суті, вони зводяться до тільки що перерахованих.

Типові наслідки впливу вказаних причин і чинників на фінансово-господарський стан підприємства такі:

• втрата клієнтів і покупців готової продукції;
• зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції;
• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
• підвищення собівартості і різке зниження продуктивності роботи;
• збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність наднормативних запасів;
• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;
• підвищення тиску на ціни;
• значне зменшення об'ємів реалізації.

Розрізняють три  види кризи:

1. стратегічна криза (якщо на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і відсутні довгострокові чинники успіху);
2. криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це приводить до незадовільної структури балансу);
3. криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між даними видами кризи  існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза приводить  до кризи прибутковості, яка, у свою чергу, приводить до втрати підприємством  ліквідності. Обумовлене зовнішніми і внутрішніми чинниками зменшення об'ємів реалізації продукції приводить, з одного боку, до зниження прибутковості і до збитковості, а з іншого – до зниження рівня ліквідності і платоспроможності [7].

Закономірним результатом  розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство підприємства.

Основні чинники, які  зумовлюють будь-який з приведених видів кризи, представлені в табл. 1.2.