Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства на матеріалах "Львівхолод"

Стратегічний рівень підприємства − це така його характеристика, яка виявляє ступінь розвитку системи стратегічного управління підприємством. серед факторів, що формують стратегічний рівень підприємства слід назвати такі [7]:

• загальні цілі, політика та стратегії підприємства;
• наявність системи залучення зовнішніх інвестицій (інвестиційна привабливість);
• наявність ефективної системи постачання; горизонтальні зв'язки підрозділів і наявність автономних організаційних формувань;
• наявність ефективної системи фінансування; наявність планів диверсифікації;
• високі результати діяльності у довгостроковій перспективі;
• наявність ефективної та гнучкої виробничої системи;
• прогресивні системи мотивації персоналу;
• стратегічно орієнтовані системи контролю та аналізу; наявність ефективної системи збуту;
• конкурентоспроможний персонал;
• високий рівень організації (у широкому розумінні), спрямованість на стратегічний організаційний розвиток;
• використання досягнень НТП та створення нових знань (інноваційність у широкому розумінні).

Оцінку стратегічного  рівня ТзОВ ТВК «Львівхолод» доцільно проводити за допомогою дослідження  думки менеджерів вищого рівня управління на основі анкетування.

Анкета для виявлення  стратегічного рівня  підприємства наведена у додатку Д.

В ході дослідження було опитано 6 респондентів − менеджерів вищого рівня управління підприємства:

1. генеральний директор – Козак Б. Р.;
2. директор департаменту фінансів, БО та звітності – Козак О. В.;
3. директор департаменту торгівлі – Гонський М. Д.;
4. директор департаменту логістики – Бабич М. Ф.;
5. директор департаменту маркетингу – Смірнова О. І.;
6. директор департаменту диверсифікації та експансії − Лускавець О. Я.

Результати проведеного анкетування зведено у табл.. 4

Таблиця 4

Визначення  стратегічного рівня ТзОВ ТВК  «Львівхолод»

за результатами анкетування

Продовження табл.. 4

Виходячи з даних  табл.. 4, можемо зробити висновок, що стратегічний рівень підприємства є  достатньо високим − сумарна  середня оцінка дорівнює 8,11 бала з 10 можливих. це свідчить про те, що менеджери багато уваги приділяють проблемам довгострокового розвитку підприємства.

При цьому слід відзначити, що розкид середніх оцінок стратегічного  рівня підприємства в розрізі  окремих респондентів досить незначний  − 1,67 бала (8,67 – 7,00 = 1,67). Це свідчить про  одностайність думки менеджерів про сучасний стан та майбутні перспективи розвитку товариства.

Прорангувавши середні  оцінки окремих параметрів у порядку  їх спадання, можна побачити, що найсильнішими  факторами, що формують теперішній стратегічний рівень підприємства є: наявність постійного відстеження сучасного стану та рівня досягнення стратегічних цілей підприємства; чітке розмежування повноважень і відповідальності за конкретні результати роботи; концентрація зусиль менеджменту на формуванні високого ступеня інвестиційної привабливості підприємства для забезпечення можливостей залучення додаткових коштів − зовнішніх інвестицій; наявність горизонтальних комунікаційних зв‘язків поряд із вертикальними, що сприяє швидшому та ефективнішому вирішенню оперативних питань та зменшення рівня відволікання уваги керівників на поточні проблеми.

Разом з тим, найістотнішим  недоліком стратегічного управління підприємством є недосконала система матеріального стимулювання творчої та інтелектуально активності персоналу. Цьому показникові відповідає найнижча оцінка − 6 балів. Ще однією слабкою стороною підприємства є недостатня гнучкість його стратегії, що впливає на здатність швидко пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища. Незважаючи на те, що середня оцінка цього параметра становить 7,67 бала, розкид значень за окремими респондентами дуже значний − 5 одиниць (10 – 5 = 5). Тому цю оцінку не можна вважати достатньо об‘єктивною.

3. Обґрунтування вибору напрямів інноваційного розвитку ТзОВ ТВК «Львівхолод»

3.1. Сучасні тенденції розвитку  галузі гуртової та дрібногурптової торгівлі продуктами харчування

Однією з  особливостей сучасного етапу розвитку вітчизняного ринку ритейлу є становленням нових форматів — торговельних мереж, виникнення та розвиток яких обумовлено як ендогенними чинниками, насамперед, потребами пошуку ефективних інституційних структур у процесі ринкового реформування сфери товарного обігу, так і екзогенними чинниками, зокрема процесами економічної глобалізації. Цей процес супроводжується модифікацією конкурентного середовища і має як позитивні, так і негативні наслідки. Проте, стан конкуренції багато в чому визначає ефективність функціонування і самої галузі, і національного господарства в цілому, оскільки внутрішня торгівля завдяки своїм функціям може виступати як каталізатором, так і гальмом інноваційних процесів на мікро-, мезо- і макрорівнях [1].

Під торговельною мережею розуміється сукупність магазинів сучасного типу (торговельних форматів), центральних та регіональних закупівельних центрів і складів, які виступають під єдиною торговельною маркою й забезпечують єдину систему постачання і продажів. Це можуть бути або горизонтальні структури, в які об'єднуються підприємства роздрібної торгівлі, або вертикальні, коли підприємства роздрібної торгівлі інтегруються з оптовими фірмами чи підприємствами — товаровиробниками. Найбільшими сучасними торговельними мережами світу є: «Wall-mart Stores» (США), «Carrefour» (Франція),  «Ahold»  (Нідерланди),  «Metro Group»  (Німеччина),  «Tesko» (Велика Британія), «Ito Yokado» (Японія), «AEON, Groupe Casino» (Франція), «Safeway» (США), «Alberton’s» (США), «Kroger Co.» (США), «Rewe Zentralle» (Німеччина),    «Aldi»    (Німеччина),    «Edeka/AVA»    (Німеччина),    «ITM Enterprises» (Франція), «J. Sainsbary» (Велика Британія), «Daiei» (Японія), «Sepervalu» (США), «Auchan» (Франція), «Le Lion» Group» (Бельгія) тощо. За даними «Planet Retail» перші п'ять структур є найпотужнішими компаніями. У 2004 р. валовий продаж «Wall-mart» склав 309 млрд. дол. США, «Carrefour» — 113 млрд. дол. США, «Metro Group» — 78 млрд. дол. США, «Tesko» — 68 млрд. дол. США.

Серед провідних торговельних мереж країн СНД і Балтії — «МЕТRО», «Пятерочка», «Магнит», «Перекресток», «Рамстор», «Седьмой континент», «Дикси», «Копейка Москва», «Лента», «Патэрсон», «Auchan» і «Петровский» (Росія), «VP Market», «Rimi/Ahold», «Kesko», «ІКІ», «АіЬе» (Прибалтика) тощо. В Україні найбільшими торговельними мережами виступають як іноземні оператори — німецькі «Metro AG» та «Billa», російські «Патэрсон», «Перекресток», «Пятерочка», так і вітчизняні — «Сільпо», «Фуршет», «Велика Кишеня», «Фора». Непродовольчими форматами роздрібної торгівлі, які динамічно розвиваються, є мережа супермаркетів електроніки та побутової техніки «Фокстрот», «Домотехніка», «Мегамакс», «Технополіс», мережа гіпермаркетів та будівельних магазинів «Нова лінія», «Епіцентр» тощо. За обсягами продаж лідерами є такі мережі, як «Сільпо» («Роггу Огоир»), «Фуршет» («Гарантія-Трейд»), «Велика Кишеня» («Квіза-Трейд»), «АТБ» («АТБ-маркет)», «Еко-маркет» («Еко-маркет»).

Передумови  створення торговельних мереж: в Україні пов'язані з процесами, які відбуваються на різних рівнях економіки: інтернаціоналізацією, економічною глобалізацією та інтеграцією (в межах світового господарства); трансформацією суб'єктів торговельного процесу (на мікрорівні); інституційними перетвореннями на макрорівні — лібералізацією, реформуванням відносин власності, дерегуляцією, становленням конкурентного середовища тощо.

Подальше  функціонування нових організаційних структур відбувається під дією багатьох чинників і характеризується певними тенденціями, які, у свою чергу, виступають чинниками розвитку конкуренції на ринку ритейлу. До чинників, які детермінують поширення мереж, належать інституційні, організаційно-правові та фінансово-економічні умови діяльності учасників торговельного процесу, які забезпечують зростання ролі і можливостей нагромадження торговельного капіталу, зміцнення фінансової, матеріально-технічної, технологічної та інформаційної бази ритейлорів. Це, зокрема, ефективність податкової, фінансової та банківсько-кредитної систем, інвестиційний клімат, розвиток інфраструктури, кількість і якість суб'єктів ринку ритейлу, рівень професіоналізму операторів роздрібної торгівлі тощо. Важливими є політична та соціально-економічна стабільність, а також рівень життя (рівень доходів) населення, його споживча поведінка, особливості менталітету тощо.

Щодо тенденцій розвитку роздрібних торговельних мереж, які впливають на формування конкурентного середовища, то найважливішими з них є: виникнення і активне поширення сучасних торговельних форматів, посилення процесів диверсифікації та концентрації у торговельній діяльності, перехід до мультиформатності, активне поширення електронної комерції, експансія міжнародних роздрібних мереж в Україну тощо.

Однією з  найголовніших причин успішного розвитку світових роздрібних мереж є динамічний та гнучкий набір торговельних форматів. Так, наприклад, один із п'яти найпотужніших торговельних концернів світу німецька компанія «Metro Group» має вісім брендових торговельних мереж, розташованих у 30 країнах світу, які розвиваються у чотирьох форматах: cash & carry, продовольчі і непродовольчі супермаркети та універсальні магазини. Взагалі світовий ринок ритейлу представлений такими сучасними форматами, як мінімаркети, супермаркети, «м'які» і «жорсткі» дискаунтери, гіпермаркети, універмаги, cash & carry, спеціалізовані магазини, торговельні центри тощо.

Найпопулярнішими  форматами в Україні є супермаркети, «cash & carry», гіпермаркети, а також мінімаркети. Проте, кількість сучасних форматів і здійснення покупок споживачами через мережу стаціонарної торгівлі в Україні взагалі значно відстає від аналогічних європейських показників. Так, якщо в Західній Європі кількість супермаркетів та гіпермаркетів складає більше 20% , то в Україні у 2004 р. 42% покупок припадало на стаціонарну торгівлю і тільки 7% — на торговельні мережі, у 2005 р. організована роздрібна торгівля у столиці досягла 50-55% , в регіонах країни - 15-20% . При цьому в Києві у 2005 р. через супермаркети і гіпермаркети реалізовувалося 30% продовольчих товарів, мінімаркети і магазини «біля дому» — 15%, дискаунтери — 3% .

У цілому ж  у кількісному відношенні сучасні  формати в Україні мають низький  рівень розвитку: у 2005 р. вони склали тільки 1% від загальної кількості роздрібних торговельних точок. Разом з тим, темпи їхнього розвитку досить високі. Так, за перше півріччя 2005 р. зростання склало 21% при зростанні загальної кількості торговельних точок по країні на 5%. Одна з причин — прихід на вітчизняний ринок крупних іноземних компаній, які, маючи великий досвід, значні фінансові можливості і новітні технології, «імплантують» нові торговельні формати. Поряд з німецькими та російськими мережами, які мають сильні позиції і продовжують розширювати свою присутність, активно аналізують український ринок і мають наміри представити свої магазини в Україні ритейл-оператори зі світовим ім'ям («Wall-Mart Stores», «Auchan», «НІТ», «Carefour», «Tesko» тощо). Іноземні компанії приваблює високий рівень рентабельності (30—40%) і швидкі строки окупності торговельних проектів в Україні (2,5-4 роки). Чинниками, які стримують активізацію їхньої діяльності, виступають: недосконалість вітчизняного законодавства, непрозорі умови конкуренції, корупція, нестабільність політичної ситуації, недостатнє знання умов роботи на місцевому ринку тощо.