Шпаргалка по "Звітністи підприємства"

1.Класифікація  звітності та терміни її подання.

Звітність підприємства класифікується:

1. Фінансова звітність – передбачає узагальнення даних бухгалтерського обліку на звітну дату. Складається з Ф№ 1, Ф№ 2, Ф№3, Ф№4, Приміток до фінансової звітності (Ф№5). При цьому річними є Ф№ 3, Ф№4, Примітки.
2. Податкова звітність – звітність підприємства по основних податках та зборах до бюджету і позабюджетних фондів. Звітні дані ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку з відповідним  коригуванням в чинного Податкового кодексу.
3. Звітність по страхових внесках до органів обов’язкового соціального страхування.
4. Статистична звітність – звітність підприємства в органи державної статистики, показники визнаються як в грошових, так і натуральних одиницях.
5. Спеціальна звітність подається з окремих питань за рішенням уряду по певних показниках діяльності підприємства (наприклад, перевищення фонду оплати праці для підприємств-монополістів та ін).

Квартальна звітність  подається до 25 числа по закінченню звітного кварталу, річна – до 9 лютого після звітного року.

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік. Перший звітний  період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним  періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Принципи  підготовки фінансової звітності.

Фінансова звітність  підприємства складається з урахуванням  наступних принципів:

1.автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників;

2.безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення щодо безперервної діяльності підприємства;

3.періодичності - припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу;

4.історичної (фактичної) собівартості - визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5.нарахування та відповідності доходів і витрат

6.повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію щодо фактичних та потенційних наслідків операцій і подій, яка може вплинути на прийняття адміністративних рішень;

7.послідовності: передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики

8.обачності: методи оцінки, що застосовуються, повинні запобігати заниженню зобов’язань та витрат, завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9.превалювання змісту над формою: операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10.єдиного грошового вимірника.

 

3.Визнання в  Балансі необоротних активів.

П(С)БО 7 «Основні засоби»  та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» ідентифікують НА  як активи  за критеріями  економічної корисності, документального підтвердження їх вартості, використання не менше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік) з класифікацією за групами:

• основні засоби (ОЗ), в т.ч. інші необоротні матеріальні активи – необоротні активи, що мають матеріальну основу;
• нематеріальні активи (НМА) – необоротні активи, що не мають матеріальної основи.

Розділ ІІІ  Податкового кодексу «Податок на прибуток підприємств» додатково до наведених вище критеріїв визнання ОЗ в складі необоротних активів  зазначає їх вартісну межу: «основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких з початку 2012 року перевищує 2500 гривень» (п. 14.1.138. ПКУ). Вартісне обмеження не стосується землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів – вони обліковуються як основні засоби незалежно від вартості.

Необоротні  активи обліковуються як окремі об’єкти за вартістю:

• первісною – вартість на момент оприбуткування активу;
• переоціненою – вартість об’єкта після переоцінки;
• залишковою (балансовою) – первісна (переоцінена) вартість за мінусом суми нарахованої амортизації.

Визначення первісної вартості НА  залежить від операції оприбуткування :

• в разі виготовлення активу власними силами: сума всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, без урахування сплаченого податку на додану вартість (п. 146.6. ПКУ);
• у разі придбання від постачальника на умовах розрахунку: вартість оплати за документами, інші витрати, безпосередньо пов’язані з доставкою та наладкою об’єкта. Якщо зобов’язання визначені загальною сумою за кілька об’єктів, така вартість обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об’єкта основних засобів (п. 146.7. ПКУ);
• при оприбуткуванні НА як внеску в статутний фонд: погоджена засновниками (учасниками) підприємства вартість, але не вище звичайної ціни (п. 146.8. ПКУ);
• при оприбуткуванні в результаті подібного обміну: вартість переданого об’єкта, що амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта, отриманого в обмін (п. 146.9. ПКУ);
• при оприбуткуванні в результаті неподібного обміну: вартість переданого об’єкта, що амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта, отриманого в обмін (п. 146.10. ПКУ).

- при безоплатному  отриманні:  вартість НА, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни (п. 135.5.4. ПКУ).

До первісної вартості об’єкта ОЗ включаються наступні витрати:

1. суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
2. реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, які здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт ОЗ;
3. суми ввізного мита;
4. суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
5. витрати на страхування ризиків доставки ОЗ;
6. витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження об’єкта;
7. фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено П(С)БО 31;
8. інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

 

4.Структура наказу про облікову політику підприємств.

Основні положення  наказу про облікову політику:

1) затверджуються  директором на початку року  і протягом року не змінюються (крім реорганізації чи зміні  стандартів).

2) структура  наказу по можливості передбачає  гармонізацію підсистем діючого на підприємстві господарського обліку.

3) частина наказу  включає елементи рекомендовані  листом МФУ «Про облікову політику».

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

• методів оцінки вибуття запасів (Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів*, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), нормативних затрат, ціни продажу);
• періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (За кожною операцією списання запасів, за місяць, за квартал);
• порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат(Ідентифіковані ТЗВ – на рахунках обліку відповідних запасів, що були доставлені; не ідентифіковані – на рах.209 (289) з відповідним розподілом та списанням в кінці місяця);
• окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

методів амортизації  необоротних активів (Для основних засобів та інших необоротних  матеріальних активів: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий.

•    Для малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів: 50% вартості у першому місяці використанні та решта 50% - при списанні, 100% у першому місяці використання.);
• вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів(Балансова вартість до 2500грн. за одиницю (без ПДВ, якщо підприємство зареєстровано як платник цього податку));
• класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
• періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку(На момент реалізації необоротних активів, що були переоцінені; на дату підготовки звітності);
• методу обчислення резерву сумнівних боргів (Виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації; на основі класифікації дебіторської заборгованості);
• переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів(На виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо);
• порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
• сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
• переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу(Перелік витрат, що обліковуються на рахунках 23 «Виробництво» та 91 «Загальновиробничі витрати»; методика списання витрат з рах. 91 на рах. 23 та 90 «Собівартість реалізації» в кінці звітного періоду);
• переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
• порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;
• дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
• бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
• порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку(Відповідно до рекомендацій МФУ в залежності від пріоритетів форм фінансової звітності – Ф№1 «Баланс» та\або Ф№2 «Звіт про фінансові результати»);
• переоцінки необоротних активів(Періодичність проведення переоцінки – на дату складання річного балансу, на кінець звітного кварталу; допустима межа відмінності  між балансовою вартістю та справедливою вартістю об’єкта (5%,  10%));
• періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань(На дату складання  річного балансу);
• окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

Додатково до рекомендацій Мінфіну

• Склад комісії для визначення строку корисного використання необ. Активів;
• Робочий план рахунків (з субрахунками аналітичного обліку) (Введення субрахунків аналітичного обліку за рахунками 901-903, 92,93,94, 641, 642, 631,377, 685 та ін.);
• Переоцінка запасів: критерії, періодичність, відображення результатів;
• Порядок оприбуткування матеріальних цінностей, одержаних на безоплатній основі;
• Форми самостійно створених первинних документів, регістрів,   форм внутрішньої звітності.

 

5.Визнання в  балансовому обліку та звітності  запасів.

Запаси —  це активи, які:

 — утримуються для  подальшого продажу за умов  звичайної господарської діяльності;

 — перебувають у  процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

 — утримуються для  споживання під час виробництва  продукції, виконання робіт та  надання послуг, а також управління  підприємством.

 Запаси обліковуються  на рахунках класу 2.

 Запаси включають:

 — сировину, основні  й допоміжні матеріали, комплектуючі  вироби та інші виробничі запаси  — рахунок 20;

 — незавершене виробництво   — рахунок 23;

 — готову продукцію   — рахунок 26;

 — товари  — рахунок  28;

— малоцінні  та швидкозношувані предмети — рахунок 22;

 — поточні  біологічні активи— рахунок 21;

 — продукцію  сільського і лісового господарства  — рахунок 27.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність  того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди, пов'язані  з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею бухгалтерського  обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності  за найменшою з двох оцінок: первісною  вартістю або чистою вартістю реалізації.

 Чиста вартість  реалізації запасів — очікувана  ціна реалізації запасів в  умовах звичайної діяльності  за вирахуванням очікуваних витрат  на завершення їх виробництва  та реалізацію.

Запаси при  придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх

 собівартість, яка складається з таких фактичних  витрат: