Аналіз недоліків ринкового механізму

      В умовах ринкової економіки використання досвіду високорозвинутих країн, соціальне нормативне регулювання в Україні застосовується надзвичайно вибірково і, по суті, воно опинилося поза системою економічних і соціальних відносин у нашому суспільстві. Крім того, частина прийнятих рішень є суперечливою, оскільки приймається без врахування впливу соціальних ризиків на показники соціального захисту. Через те, соціальний захист слід розглядати як комплекс заходів, спрямованих на виявлення чинників, що обумовлюють соціальні ризики, для створення безпечного соціального середовища і підвищення добробуту населення. [32]

      Сучасні механізми регулювання соціального  захисту населення з боку держави  здійснюються шляхами використання різних форм соціального забезпечення. Зокрема, встановлення та періодичного перегляду мінімальних споживчих бюджетів прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, створення соціальних фондів, індексації доходів та заробітної плати. Тобто, це ті заходи, що входять у сферу державного регулювання через використання механізмів забезпечення. Досить широкі, і такі, що охоплюють значний спектр соціальної підтримки населення, мають свою логічну структуру та послідовність; ці заходи і механізми їх реалізації полягають у: розробці соціальних прогнозів, концептуальних (бюджетних) послань, впровадженні нормативів та соціально-економічних стандартів, розробці цільових програм як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. [25]

      Механізм  регулювання соціального захисту  населення необхідно здійснювати  з урахуванням концептуальних основ політики соціального захисту, його аналізу та оцінки, оцінки соціальних ризиків в системі соціального захисту населення, напрямів удосконалення та засобів реалізації політики соціального захисту населення.

      Узагальнюючою формою державного регулювання соціального захисту є розробка системи показників, які характеризують стан та динаміку зростання рівня соціального захисту населення. Такі розрахунки є складовою визначення перспектив розвитку певних галузей економіки держави та конкретних регіонів.

      Отже, для України  запозичення зарубіжного досвіду у формуванні власної моделі державного регулювання ринкової економіки країни та вирішення проблем неспроможності ринку відіграє вагоме значення. Оскільки  Україна є досить молодою країною, орієнтиром для ведення ефективної державної політики мають бути країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності, домінуючими при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку. При цьому слід ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразками. Він - невід'ємний елемент економіки, її розвитку, особливостей. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  3.  Дослідження неспроможності ринку та державного втручання в Україні

3.1. Проблеми і окремі  ситуації неспроможності  ринку України

      Ринкова економіка  України формується в складних і нестандартних умовах. Нестандартних тому, що країни, в яких ця система діє ефективно, формували її в процесі розвитку й вдосконалення свого соціально-суспільного ладу (капіталізму). Ми ж здійснюємо це в умовах руйнування командно-адміністративного соціалізму й первісного нагромадження капіталу. Через відсутність аналогів неможливо таку систему в когось скопіювати (хоча деякі політики настирливо нав'язують Україні західні моделі), а тим більше створити її водночас, згідно з якоюсь, хоча й ідеально розробленою програмою. Сліпе копіювання моделей економіки інших країн не приносить бажаних ефектів, а в деяких  ситуаціях призводить до неспроможності держави долати "провали" ринку та забезпечувати соціальну справедливість, адже у кожній економіці країни сформувались проблеми, які вимагають для вирішення своєрідного підходу. В економіці України існує значна кількість недоліків, які держава повинна в майбутньому виправити в результаті  розсудливої політики та активної співпраці держави та ринку.

      Більшість українських підприємств відчувають конкурентний тиск, який сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції. Водночас чимало ринків монополізовано внаслідок високого рівня концентрації або інституційних обмежень, на інших не створено рівні умови для всіх суб’єктів господарювання. При цьому головним чинником нерівних умов конкуренції є дії державних органів, які надають одним підприємствам субсидії або привілеї, одночасно створюючи іншим бар’єри для вступу на ринки. На конкурентне середовище негативно впливає також надмірна ускладненість дозвільних процедур, високий рівень плати за адміністративні послуги. Існуючі перешкоди на шляху розвитку конкурентних відносин, на наш погляд, є найважливішим чинником, що обумовлює низький рівень ефективності української економіки.

        Розглянемо докладніше, проаналізуємо та прокласифікуємо один з дефектів проблему існування монополій, які зараз функціонують в ринковому середовищі України. За своїм соціально-економічним змістом і особливостями функціонування природна монополія незрівнянно більш складне явище, ніж інші види монополій. Більша частина її функціонування лежить за межами традиційної канви аналізу ринкової влади і монополії, а тому в економічній науці розглядається як один із випадків неспроможності ринку. Оскільки в цьому випадку механізм конкуренції не працює, то органи державної влади задля уникнення розбалансування всієї системи ринкового господарства мають контролювати таких виробників (оскільки будь-яка монополія схильна зловживати своєю ринковою владою). Саме тому, ідентифікація природних монополій має вирішальне значення для формування оптимальних та ефективних механізмів державного регулювання їх діяльності.

           У науковій літературі (дослідники: Бейн Д., Гольденберг І., Розанова Н., Третьяк В., та інші) фіксуються різні підходи як щодо визначення критеріїв природних монополій, так і самого поняття “природна монополія”, виходячи з принципово відмінних історичних, політичних, економічних, інституційних умов їх утворення та діяльності.[29]

           Тому спробуємо визначити основні  й додаткові критерії віднесення підприємств до категорії суб’єктів природних монополій для вітчизняної економіки.

      Основні критерії:

      1.Відсутність  можливостей для створення економічно  ефективного альтернативного джерела  постачання товарів і послуг  внаслідок того, що:

• витрати на створення аналогічного альтернативного джерела товарів, послуг становлять 100 % фактичного обсягу витрат на надання послуг відповідним споживачам;
• строк окупності будівництва нового джерела постачання аналогічних товарів перевищує 10 років;
• вартість стаціонарних мереж або іншого стаціонарного обладнання, яке використовується для задоволення попиту відповідної кількості споживачів, перевищує 200 тис. грн;
• протяжність мереж перевищує: 2 км – для централізованого водопостачання, водовідведення, постачання теплової енергії; 1 км – для під’їзних залізничних колій; 1000 абонентів – для місцевого телефонного зв’язку.

      2.Унікальність  споживчих властивостей товарів  і послуг суб’єкта господарювання  пов’язана з тим, що:

• вони не можуть бути замінені аналогічними товарами з альтернативних джерел;
• споживачі за нормальних економічних умов не можуть відмовлятися від цих товарів і послуг у зв’язку з виникненням у цьому випадку аварійних надзвичайних ситуацій;
• обсяги споживання є відносно сталими і дуже мало залежать від зміни цін;
• кількість споживачів – фізичних осіб перевищує 100 чоловік.[19]

      В якості додаткових критеріїв варто  виділити:

      1. Наявність ліцензії на здійснення відповідної діяльності  (для передачі електроенергії локальними електромережами та місцевого телефонного зв’язку).

      2. Тривалий строк окупності мереж (як правило, перевищує 5 років).

      3. Додаткові витрати на переключення споживання (тільки по електроенергії це призводить до зростання собівартості продукції на 5 і більше відсотків).

      4. Безперервність надання послуг (наприклад, згідно з умовами договору та графіками постачання електроенергії).

      5. Доцільність запровадження регулювання цін (тарифів) відповідно до Закону “Про природні монополії”. 

      Таблиця 4

      Класифікація  природних монополій в Україні

          Важливо також враховувати, що  сфери діяльності природних монополій, визначені ст. 5 Закону України “Про природні монополії ”, і товарні межі ринків не співпадають. У цьому зв’язку процес ідентифікації природних монополій має доповнюватись також їх класифікацією за критеріями, важливими для цілей регулювання. Таку класифікацію, на наш погляд, доцільно здійснювати за територіальними межами ринків, галузевою приналежністю, часовою прив’язкою, ступенем поєднання з іншими видами  монополій та формами власності.

          Вибір критеріїв класифікації  зумовлений значенням класифікаційних параметрів для визначення товарних ринків взагалі і ринків природних монополій зокрема. Так, просторовий і галузевий критерії характеризують географічні і товарні межі ринків [5].

          Залежно від географічних меж  ринку, виділяють загальнодержавні  природні монополії (наприклад, транспортування нафти i нафтопродуктів, природного i нафтового газу трубопроводами тощо) і локальні природні монополії (наприклад, водопостачання, теплопостачання та водовідведення).

          Галузевий критерій у випадку  природної монополії набуває особливого значення, оскільки основною причиною економії на масштабі виробництва є технічна економія (зниження питомої вартості машин і обладнання по мірі збільшення їх потужності), тісно взаємопов’язана з технологією виробництва, галузевою приналежністю ринку.

         Вагоме значення для природної  монополії має фактор часу. Оскільки  природні монополії є продуктом  історичного розвитку країни, то  виникає об’єктивна потреба щодо  поділу природних монополій за  критерієм їх фіксації в часі. Під пропонованим часовим критерієм мається на увазі ступінь впливу науково-технічного прогресу, а також зміни попиту, появу субститутів на стан конкурентного середовища на досліджуваному ринку. НТП може стимулювати розширення меж ринку тощо. До найбільш “закріплених” природних монополій в Україні відносять, як правило, водопостачання, оскільки в цій галузі застосовувані технології передачі води не підпадають під вагомі зміни, і навряд чи такі зміни коли-небудь взагалі будуть можливі. До “незакріплених” природних монополій сьогодні можна віднести телефонний зв’язок і централізоване теплопостачання.

           Потрібно враховувати і той  факт, що на ринках, які перебувають  у стані природної монополії,  діють суб’єкти господарювання, в яких така діяльність є  основною (наприклад, комунальні підприємства, залізниці, підприємства електроенергетики та газопостачання тощо), та суб’єкти господарювання, в яких діяльність у сфері природних монополій не є основною і не займає за загальним обсягом надання послуг значної питомої ваги (заводи, сільгосппідприємства тощо).