Аналіз платоспроможності підприємства та шляхи її зміцнення

Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість. Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є:

- наявність грошей у касі, на  поточних рахунках;

- відсутність простроченої кредиторської  заборгованості.

Однак наявність тільки незначних  залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів. Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів. Заведено вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період. Однією з повсякденних турбот фінансової служби підприємства є забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто спричиняється до великих непродуктивних витрат підприємства у вигляді пені за прострочку платежів. Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар) на будь-яку дату. Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає неплатоспроможність підприємства. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку. Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку [40, с. 79].

1.3. Аналіз перспективної платоспроможності підприємства

Управляння грошовими активами – одне із найбільш важливих функціональних напрямків системи фінансового менеджменту, який тісно пов’язаний з іншими системами управління підприємством.

Місце системи управління активами загалом у загальній системі  управління підприємством може бути проілюстровано наступною схемою ієрархії управління (рис. 1.2).

Як видно із наведеної схеми  система управління активами органічно  входить в систему фінансового управління підприємством і в рамках цієї управляючої у найбільшій мірі пов’язана з системою управління капіталом (цей зв’язок носить взаємний характер). Більш того, в рамках фінансового менеджменту на першій стадії його розвитку активи як самостійний об’єкт управління не розглядаються і питання управління ними входить до складу системи менеджменту капіталу. Лише в останні десятиліття управління активами набуло самостійного статусу у загальній системі фінансового менеджменту.

Із наведеної схеми також  видно, що система управління активами пов’язана і з системою операційного та інноваційного менеджменту. Із системою операційного менеджменту цей зв’язок опосередковується спільним управлінням формування та використання матеріальних активів, які беруть участь у виробничо-комерційній діяльності підприємства, а із системою інноваційного менеджменту – управлінням формування нематеріальних активів інноваційного характеру.

Управління активами підприємства являє собою систему принципів  та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з формуванням, ефективним використанням у різних видах діяльності підприємства всіх активів.

Основною ціллю фінансового  менеджменту в процесі управління грошових активів є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. Тобто реалізується функція грошових активів як засобу платежу, що забезпечує реалізацію цілей формування їх операційного, страхового і компенсаційного залишків. Пріоритетність цієї цілі визначається тим, що не великий розмір оборотних коштів і власного капіталу, ні високий рівень рентабельності господарської діяльності не можуть застрахувати  підприємство від оголошення його банкрутом, якщо в передбачені строки в наслідок нестачі грошових коштів воно не зможе  погасити свої поточні зобов’язання [45, с. 83].

Тому  в практиці фінансового  менеджменту управління грошовими  активами часто прирівнюється до управління платоспроможністю (ліквідністю).

Наряду з цією основною ціллю  важливою задачею фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку.

З позиції форм накопичення грошових залишків і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи поділяють на наступні елементи:

• грошові кошти в національній валюті;
• грошові кошти в іноземній валюті;
• резервні (з позиції забезпечення платоспроможності) грошові активи у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Характеризуючи склад грошових активів підприємства з позиції фінансового менеджменту, слід відмітити, що тут їх трактування трохи ширше. Ніж в бухгалтерському обліку, де короткострокові фінансові вкладення розглядалися як самостійний об’єкт обліку і звітності в складі оборотних активів. Фінансовий менеджмент розглядає короткострокові фінансові вкладення як форму резервного розміщення вільного залишку грошових активів, який в будь-який момент може бути використаний для забезпечення поточних фінансових зобов’язань підприємства.

Враховуючи основну ціль фінансового менеджменту в процесі здіснення управління грошовими активами формується відповідна політика щодо управління цими активами. В процесі формування цієї політики слід врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто переслідується ціль максимізація їх середнього залишку в рамах можливостей підприємства. з іншого боку, слід врахувати, що грошові активи  в національній валюті  при їх зберіганні в значній мірі можуть втратити свою вартість в часі, що визначає необхідність  мінімізації їх середнього залишку. Ці протилежні вимоги мають бути враховані під час розробки політики управління грошовими активами, яка в зв’язку з цим набуває оптимізаційного характеру [60, с. 97].

Політика управління грошовими  активами представляє собою частину  загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає  в оптимізації сукупного розміру  їх залишку з ціллю забезпечення постійної платоспроможності і  ефективного використання в процесі зберігання.

Проте слід зазначити,  що при функціонуванні підприємства у ринкових умовах господарювання важливо знати не лише залишки грошових коштів, а й проаналізувати рух  грошових коштів за звітний період, зміну структури основних джерел отримання коштів і напрямки їх використання. Тому велику увагу при управлінні грошовими активами приділять управлінню грошовими потоками.

В основу методики аналізу грошових потоків закладений принцип визначення по можливості всіх операцій, які впливають на рух коштів підприємства. Розрізняють два методи розрахунку показників руху коштів: прямий і непрямий. Відмінність між ними полягає у різній послідовності процедури визначення величини потоку коштів в процесі операційної діяльності.

Прямий метод базується на обчисленні обсягів надходження і вибуття коштів. Тобто, відправним елементом є виручка. При застосуванні даного методу використовуються дані бухгалтерського обліку, які відображають рух коштів і містяться у облікових регістрах.

Непрямий метод базується на ідентифікації та обліку операцій, пов’язаних із рухом коштів, і послідовному коригуванні чистих прибутків або збитків. Тобто, визначальним елементом є прибуток (збиток).

Аналіз грошових потоків підприємства має на меті окреслити наявні та потенційні проблеми, пов’язані з утворенням та використанням грошових коштів, оцінити ефективність управління грошовим оборотом та визначити шляхи їх оптимізації.

Щодо ефективності управління грошовими  активами, то комплексна діагностика  стану системи управління грошовими коштами підприємства передбачає дослідження таких її складових: проведення аналізу грошових активів та грошових потоків, його ритмічності та повноти нормування залишків грошових активів; організації та контролю за дотриманням нормативів; форм та методів розрахунків, що використовуються при взаєморозрахунках з контрагентами; організацію фінансового планування діяльності, в тому числі планування руху грошових коштів, опанування теорією та застосування на практиці окремих інструментів управління грошовими потоками (овердрафт, перенос термінів платежів, банківське накопичення, системи сейфів, максимізація флоуту тощо) [22, с. 33].

Оцінка результатів управління грошовими потоками підприємства проводиться за такими напрямками:

- встановлення фактів неплатоспроможності підприємства в окремі дні або періоди, їх частота та тривалість;

- визначення динаміки коефіцієнта  достатності грошових коштів;

- обчислення розмірів та оцінка  динаміки дефіциту грошових коштів;

- узгодження джерел надходження  та напрямків використання грошових коштів за окремими видами діяльності підприємства;

- визначення можливостей отримання  додаткового доходу за рахунок  інвестування тимчасово вільних  грошових коштів та його розмірів;

- врахування наявності або відсутності,  у зв’язку з неефективністю управління грошовим оборотом, додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасність розрахунків тощо.

Результат управління грошовими коштами  не ототожнюється з показниками ефективності діяльності підприємства в цілому і фінансової діяльності зокрема. До їх складу включають лише показники, значення яких повною мірою або переважно залежить від організації роботи по управлінню грошовими потоками та залишками грошових коштів підприємства.

Таким чином, проведення аналізу руху коштів надзвичайно важливе з точки зору отримання інформації для управлінського персоналу, оскільки результати аналізу фінансових результатів підприємства повинні бути з загальною оцінкою фінансового стану цього підприємства, який залежить в основному від здатності підприємства своєчасно розраховуватися по своїх боргових зобов’язаннях, а не від розмірів прибутку. А ліквідність активів залежить від реального грошового обороту підприємства, який супроводжується потоком грошових виплат і розрахунків, які проводяться через поточні рахунки підприємства. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при наявності контролю за рухом прибутку, оборотного капіталу та грошових коштів.

Планування ліквідності (платоспроможності) підприємства здійснюється на основі зіставлення прогнозів грошових надходжень і виплат протягом планового періоду. До основних інструментів планування ліквідності належать оперативний фінансовий план (бюджет) та бюджет робочого капіталу.

У разі оперативного фінансового планування за одиницю планування може братися день, тиждень, декада чи місяць. Період планування ліквідності (щоденне, щотижневе, щодекадне, щомісячне) залежить від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу щоденних оборотів грошових коштів, наявної інформації для прогнозування.

Головним завданням короткострокових фінансових бюджетів є оперативне забезпечення керівництва підприємства інформацією  про очікувані грошові надходження  та видатки для завчасного вирішення  можливих проблем з платоспроможністю. Отже, категоричним імперативом (настійною вимогою) будь-якого короткострокового фінансового планування є принцип забезпечення платоспроможності підприємства протягом одиниці планового періоду (день, тиждень, місяць).

Як правило, оперативний фінансовий план складається на 12 місяців з розбивкою по окремих місяцях. Цей вид планування має револьверний характер: із закінченням першого місяця планового періоду починається планування грошових надходжень та витрат місяця, що слідує за останнім місяцем вказаного періоду, а також конкретизуються планові показники інших місяців. Для крупних підприємств з великим обсягами грошових потоків фінансових планів може бути недостатньо для оперативного управління платоспроможністю квартальних чи місячних. На таких підприємствах доцільно запровадити щомісячне планування з розбивкою по декадах і навіть по днях.

Оперативний фінансовий план являє собою балансову таблицю, що містить інформацію про грошові надходження та видатки підприємства. За структурою він може складатися з таких елементів (табл. 1.1):

- залишок грошових коштів на початок планового періоду; в грошові надходження;

- грошові видатки;

- залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець планового періоду;

- операції в рамках збалансування планових показників.

Таблиця 1.1

Структура оперативного фінансового  плану підприємства