Аналіз платоспроможності підприємства та шляхи її зміцнення

Продовження табл. 1.1

З метою запровадження контролю виконання фінансового бюджету, у формі фінансового плану, поряд із плановими показниками, доцільно ввести колонку для відображення фактичних даних.

Склад окремих позицій плану  може різнитися залежно від галузевої  належності підприємства та рівня деталізації  прогнозних показників. Можливе також складання оперативного фінансового плану в розрізі окремих проектів, видів продукції, центрів прибутковості (затрат), підрозділів тощо.

На переважній більшості підприємств  основною складовою грошових надходжень є грошові доходи від реалізації продукції. Однак у результаті надання платіжних відстрочок покупцям чи порушення ними розрахунково-платіжної дисципліни фактичні обсяги грошових надходжень в окремих періодах здебільшого не збігаються з обсягами реалізації продукції (в оптових цінах) у цих періодах. З метою прогнозування грошових надходжень від реалізації в окремих періодах з урахуванням коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості доцільно складати прогнозний графік грошових надходжень. Цей графік формується на основі аналізу вхідних грошових потоків у попередніх періодах, галузевої специфіки (і тенденцій) здійснення розрахунків, досвіду співпраці з дистриб'юторами, іншими типами споживачів та з використанням інформації щодо умов розрахунків, яка міститься в укладених контрактах. У процесі прогнозування рекомендується використовувати метод екстраполяції: обсяги очікуваних грошових надходжень у плановому періоді можна спроектувати на основі побудови та аналізу рядів динаміки.

Складання револьверного фінансового  плану може здійснюватися в такому порядку:

На основі бюджету реалізації слід визначити обсяги очікуваної виручки  від реалізації в розрізі окремих  місяців.

Складання прогнозного графіка  грошових надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

З використанням даних щодо прогнозних обсягів реалізації та виробництва, планових калькуляцій собівартості продукції формується бюджет виробництва, в якому відображаються необхідні затрати для виготовлення планових обсягів продукції.

На основі бюджету виробництва, інших часткових бюджетів (бюджету матеріальних затрат, затрат на персонал тощо) розраховується потреба в коштах на фінансування оборотних активів.

Відділ постачання у співпраці  із бухгалтерськими службами повинен  розробити бюджет затрат на сировину (матеріали) та бюджет виробничих запасів, у яких з розбивкою по окремих місяцях вказуються суми грошових коштів, що перераховуватимуться постачальникам за сировину, матеріали тощо. Для цього аналізуються платіжні умови відповідних договорів поставки, прайс-листи постачальників, а також дані з розшифровки та середнього рівня кредиторської заборгованості за товари, роботи послуги, які мали місце у попередніх періодах.

Бухгалтер, відповідальний за облік  заробітної плати, разом з фінансовим директором складає бюджет витрат на заробітну плату на основі: відображеної у бюджеті виробництва потребі у виробничому персоналі; в бюджеті адміністративних витрат — потребі в адміністративному персоналі, а також з використанням відповідних наказів щодо встановлення посадових окладів. При цьому враховуються також витрати зі сплати обов'язкових нарахувань на заробітну плату, а також строки виплати заробітної плати та перерахування платежів у бюджет.

На основі відповідних договорів, наказів, даних звітних періодів тощо складаються бюджети інших  витрат, в тому числі бюджет витрат на збут, бюджет адміністративних витрат тощо, а також графіки відповідних грошових видатків.

Охарактеризований порядок збору  та обробки інформації діє за звичайної  операційної діяльності, коли відсутні суттєві коливання в обсягах виробництва, реалізації продукції та напрямах діяльності підприємства. У разі ж планування змін у фінансово-господарській діяльності, які зумовлюють рух коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності, в процесі складання фінансового плану використовується інформація, яка міститься у відповідних часткових бюджетах. Наприклад, враховуючи інформацію, що міститься в бюджеті виробництва і планах фінансових вкладень, визначається потреба в капіталі для фінансування необоротних активів та складається бюджет інвестицій з конкретними графіками відповідних грошових витрат.

На основі зіставлення грошових надходжень і витрат визначається дефіцит  чи надлишок грошових коштів у плановому  періоді. Надлишок коштів спрямовується, як правило, на фінансування додаткових інвестицій, погашення довгострокових позичок чи виплату дивідендів (якщо наявне відповідне джерело). У разі "дефіциту фінансового бюджету слід вжити заходів щодо додаткового залучення ресурсів із зовнішніх джерел чи зменшення видаткової частини, в т. ч. шляхом реструктуризації заборгованості, використання лізингу замість купівлі основних засобів тощо.

На практиці часто трапляються  ситуації, коли відбувається затримка платежів за відвантажену продукцію, взаємозалік  зустрічних платежів, зменшується обсяг реалізації продукції, діють інші чинники, які призводять до фактичного зменшення дохідної частини бюджету. З метою усунення позапланового дефіциту ліквідності виникає необхідність оперативного перегляду (коригування) бюджету. Збалансованості можна досягти двома шляхами:

покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням  дохідної частини до необхідного  рівня (якщо підприємство має вільний  доступ до ринків капіталів);

зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо підприємство має обмежені можливості фінансування).

У першому випадку фінансовий бюджет буде вторинним, оскільки спочатку формується видаткова частина, основою якої є інформація щодо затрат (міститься  у часткових (первинних) бюджетах). Якщо ж джерела фінансування підприємства обмежені, то інформація про можливі грошові надходження буде основою для розробки всіх інших, бюджетів. У даному разі як первинний буде саме фінансовий бюджет, а всі інші бюджети розроблятимуться, виходячи з максимально допустимого рівня затрат.

Перегляд видаткової частини бюджету  доцільно розглядати колегіально (за участю керівництва підприємства, керівників структурних підрозділів підприємства), при цьому можливі різноманітні підходи до проблеми перегляду видатків. Рекомендується використовувати підхід до перегляду видатків бюджету, що буде заснований на виробленій системі пріоритетів фінансування (оплати) поточних видатків підприємства. До пріоритетних можуть належати такі витрати (видатки) бюджету:

- заробітна плата робітників у розрахунку на виробничу програму підприємства;

- платежі в позабюджетні фонди;

- витрати на закупівлю комплектуючих виробів (матеріалів), необхідних для виконання виробничої програми підприємства і забезпечення функціонування виробничих приміщень і системи комплектацій (інженерних мереж);

- оплата спожитої електроенергії;

- сплата податків у бюджети всіх рівнів.

Підкреслимо, що фінансові служби підприємств повинні розробити  власну систему пріоритетних платежів, враховуючи конкретні умови діяльності.

Важливим чинником, який слід враховувати  при складанні оперативного фінансового плану, є необхідність дотримання правил та принципів фінансування підприємства. Планування потреби в капіталі та заходів щодо її покриття слід здійснювати, враховуючи правила горизонтальної та вертикальної структури балансу. Саме тому оперативний фінансовий бюджет доцільно інтегрувати в бюджетування балансу. Це дасть змогу оперативно перевірити, яким чином заходи для забезпечення поточної платоспроможності впливають на загальну фінансову рівновагу підприємства, зокрема показники фінансової незалежності, ліквідності тощо, які розраховуються на основі окремих статей балансу. Найважливішим інструментом перевірки узгодженості показників балансу та оперативного фінансового плану на предмет забезпечення стабільної фінансової рівноваги є прогнозування робочого капіталу (Working Capital Prognoseri). Для більшої об'єктивності планування робочого капіталу до складу оборотних активів доцільно включати не всю дебіторську заборгованість, а лише чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості.

Бюджет робочого капіталу базується  на плануванні змін у складі короткострокових активів та пасивів, отже, безпосередньо  не стосується фінансових результатів (звіту про прибутки та збитки). Основна  мета бюджетування робочого капіталу полягає у прогнозуванні змін показників ліквідності в плановому періоді, що створює базу для оперативного управління ліквідністю. Якщо протягом планового періоду обсяг робочого капіталу залишається стабільним, то це означає, що фінансування підприємства здійснюватиметься відповідно до принципу конгруентності строків.

Як свідчить практика, планування ліквідності є слабким місцем підприємств малого та середнього бізнесу. В Швейцарії, наприклад, короткострокові  фінансові плани складають лише близько 20 % малих і 40 % середніх підприємств. Лише 10 % усіх підприємств цієї групи складають план руху грошових коштів (план Cash-flow). На вітчизняних підприємствах ці цифри є ще виразнішими.

На практиці цілий ряд затрат, що показуються в розшифровці  прогнозу прибутків і збитків, не позначаються на порядку здійснення платежів. Необхідність прогнозу руху грошових коштів (Cash-flow) зумовлена тим, що менеджмент підприємства повинен мати інформацію не лише про зміни в складі майна підприємства і джерелах його формування, доходах і витратах, а й про грошові надходження та виплати, які очікуються протягом планового періоду. Прогноз руху грошових коштів враховує надходження цих коштів, їх видатки, чистий грошовий потік (надлишок або дефіцит), початкове і кінцеве сальдо банківського рахунку.

План руху грошових коштів (Cash-flow) може мати як короткостроковий (місяць, квартал), так і довгостроковий характер (на кілька років). Базові прогнозні розрахунки руху грошових коштів у короткостроковому періоді можна легко розширити на кілька періодів, використавши при цьому цільові орієнтири, що містяться у стратегічних довгострокових планах, і таким чином трансформувати короткострокове планування у довгострокове.

В основі планування руху грошових коштів лежить інформація, наведена в зведеному  фінансовому плані (балансі) та прогнозних розрахунках фінансових результатів (прибутків і збитків).

Прогноз руху грошових потоків будується  на двох складових:

- розрахунок планового обсягу Cash-flow від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної та фінансової"), який очікується в плановому періоді;

- прогноз основних напрямів використання Cash-flow (інвестування, погашення кредитів, розподіл прибутку тощо).

Розділ 2. Аналіз платоспроможності  підприємства на прикладі ТОВ „ЕПІЦЕНТР К”

2.1. Загальна фінансово-господарська характеристика підприємства ТОВ „ЕПІЦЕНТР К”

ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» було зареєстровано 27 серпня 2003 року і являє собою мережу сучасних будівельних гіпермаркетів з широким асортиментом і європейськими стандартами обслуговування. На сьогоднішній день кількість магазинів цієї мережі в м. Києві складає три.

Відкриття в грудні 2003 року першого  вітчизняного гіпермаркету будівельних  матеріалів «ЕПІЦЕНТР К» істотно змінило ситуацію на ринку роздрібної й оптової дистрибуції будівельних матеріалів. Свідченням того, що на сьогоднішній день не існує аналогів «ЕПІЦЕНТР К» серед інших операторів із продажу будівельних матеріалів в Україні, є наступні характерні риси: