Шпаргалка по "Менеджменту"

Керівникам необхідно:

1. З повагою  ставитися до навколишніх людей,  щиро цікавитися ними.

2. Стежити  за жестами, позою, ходою, мімікою. 

3. Дотримувати  культури мови: мова керівника  повинні бути ділова і стисла, дикція чітка. 

4. Дотримувати  конфіденціальності будь-якої організаційної  інформації.

5. З ентузіазмом  підтримувати всі нововведення  в організації, не оцінювати  їх критично перед підлеглими.

Не слід:

1. Принижувати почуття власної гідності підлеглих і колег.

2. Давати підлеглим вказівки в зневажливій формі, підкреслювати випадково допущені помилки або фахову некомпетентність.

3. Голосно розмовляти, розмахувати руками, жестикулювати, торкатися співрозмовника руками під час розмови, із шумом пересуватися в службових пприміщеннях організації.

4. При відвідинах колег входити в кабінет у верхньому одязі, навстіж розкриваючи двері або із  сигаретою в руках.

Один із головних елементів діяльності керівника - це спілкування з підлеглими. При постановці задач перед підлеглими керівник повинен:

1. поставити   цілі і переконати в тому, що їх досягнення можливе;
2. домогтися ясного розуміння цілей;
3. розкривати значимість і міру відповідальності;
4. з'ясувати проблемні питання;
5. установити високі, але розумні стандарти роботи;
6. сформувати “мозкові” команди, спроможні до оригінальних рішень;
7. винагороджувати і визнавати нові ідеї;
8. наділити людей повноваженнями;
9. контролювати кінцеві результати та інформувати про результат контролю;
10. конструктивно хвалити успіхи і критикувати хиби і невдачі в роботі.

У спілкуванні з важкими підлеглими керівник повинен:

1. Викладати  свої претензії і вимоги у  нейтральному тоні, оцінюючи дії  підлеглого, а не його поведінку:2. Акцентувати увагу на позитивних  наслідках, до яких підлеглий  прийде, відмовившись від свого  “стандарту” поведінки.3. Вміти  нейтралізувати опір підлеглого:стимулювати прийняття рішень співробітником; вселяти ентузіазм і натхнення; 12 співвідносити особисті можливості людини і делеговані їй обов'язки;

13. проводити разом із підлеглими аналіз завдань і обов'язків; розробити систему 14 стимулів за додаткові повноваження.

25. Спілкування з підлеглими. Постановка задач. Критика і самокритика

Спілкуючись з підлеглими, слід мати на увазі, що їх з погляду сприйняття інформації, яка надходить від керівника, поділяють на три групи:

· активні - виявляють ініціативу, добре розуміють вказівки, точно і акуратно виконують усі елементи завдання, цікавляться метою організації, прагнуть брати активну участь у їх досягненні;

· пасивні - байдуже сприймають вказівки, байдужі до змісту роботи і справ організації;

· резистентні - чинять опір дії, часто і без підстав сперечаються з керівником, критикуючи організацію, не намагаються брати участь у її справах.

Діапазон  впливу на підлеглих великий. Можна  виділити, наприклад, серед них такі:

· переконання (порада, рекомендація);

· спонукання (прохання, пропозиція);

· примушування (наказ).

Досвід  і підготовка керівника, стиль поведінки, характер, темперамент, відносини, що склалися в колективі, і багато інших причин визначають вибір тієї чи іншої форми  впливу.

Підлеглих слід орієнтувати на надання допомоги керівнику. Допомога може бути різною: поради, рекомендації, дострокове виконання завдання, розробка варіантів вирішення, не передбачених завданням, пошук додаткової інформації, аналогій, передбачення можливих наслідків.

Постановка  задач включає те що завдання повинне  бути логічним та відповідати реальним можливостям підлеглим, підлеглому потрібно пояснити, що і до якого  терміну потрібно зробити, які засоби при цьому використовувати; яка  його власна роль; з ким потрібно підтримувати контакти; які наслідки в разі вдалого або невдалого  завершення роботи. Організація діяльності по виконанню завдання має бути чітко  регламентована та керівник повинен  переконатися в хорошому розумінні  підлеглим сенсу завдання. Специфічними моральними методами дії керівника  на підлеглих є похвала і критика. Похвала повинна слідувати за будь-якими гідними діями виконавців і навіть самими незначними результатами, отриманими ними, але обов'язково конкретними  і сприяючими досягненню цілей організації.  Загалом критику ніхто не любить. Так, критикою не можна зловживати, але не можна й зневажати нею. Вона має три напрями - зверху, знизу  і зсередини (самокритика). Кожний з  них має свою етику.

Критика зверху, як відомо, розвивається безперешкодно, але й тут є свої проблеми. Вони зводяться до міри й такту. Постійні дріб'язкові докори деморалізують працівників, підривають віру в свої здібності  й справедливість керівника. У виборі форм і методів критики підлеглого досвідчені менеджери завжди враховують його вік, стать і темперамент.

Практика  свідчить, що найбільше перешкод у  критиці знизу. Негативне ставлення  до неї досить поширене. Боротися з  цим тільки етичними методами важко.

Не менше  труднощів спостерігаємо у самокритиці. Люди схильні переоцінювати свої здібності. Насамперед - навчитися сприймати  критику в позитивному контексті. Не як елемент "батога", що дозволяє тримати компанію в руках, а як конструктивний елемент керування, що створює атмосферу довіри й  творчого пошуку.

 

26. Спілкування  з керівництвом. Правила поведінки  за межами організації. 

Успіх ділових відносин багато в  чому залежить від ефективності ділового спілкування.

  Загальні правила поведінки із керівництвом.

• ставтесь до свого начальника з повагою, будьте пунктуальними, 
  готовими до спілкування, а також майте охайний зовнішній вигляд;
• працівники, які хочуть просунутися по службі, часом пробують одягатися так, як люди, які знаходяться однією сходинкою вище. Це може бути корисним, але, як правило, ви не повинні одягатися краще, ніж начальник;
• не годиться демонструвати повагу підлабузництвом, подарунками, занадто тихою розмовою, опусканням голови, стоянням далеко позаду або дуже офіційною розмовою;
• при врученні подарунка роботодавцю працівники можуть подумати, що ви прагнете викликати до себе особливе ставлення;
• якщо ваші колеги називають начальника на перше ймення, то й ви також робіть так;
•     якщо ваш начальник виправляє вас або дає догану, то не йдіть з роботи і не зліться.

Правила поведінки за межами організації. Існує багато правил поведінки за межами організації, зробимо акцент на деяких.

На вулиці. Якщо до дверей підходить двоє людей однієї статі і приблизно однакового віку, першим через поріг переступає той, хто знаходиться ближче до нього. Молодший повинен пропускати в двері старшого, хазяїн - гостя, гість - господарку. Буває так, що старший люб'язно пропонує молодшому пройти першим. Перечити в цьому випадку не можна, необхідно без коливань скористатися цією люб'язністю.

У міському громадському транспорті. Передбачено поступатися місцем літнім і хворим, вагітним жінкам, пасажирам з маленькими дітьми. У першу чергу це повинні робити молоді люди.  Пасажир, якому поступилися місцем, повинен, якщо він відмовляється від люб'язної пропозиції, подякувати і пояснити причину відмовлення. Сідаючи ж, обов'язково варто висловити подяку. Побачивши в салоні свого знайомого, вітаючись чи прощаючи з ним, не слід голосно називати його ім'я чи прізвище, розмовляти голосно.тощо

Правила етикету не рекомендують: 1.обговорювати в транспорті сімейні чи службові справи,  інтимні питання; 2.зверху чи через плече читати книгу або газету, що  тримає інший пасажир; 3.читаючи в транспорті газету, розвертати її у всю ширину. 
Чоловік повинен завжди першим виходити з  автобуса, тролейбуса, трамвая чи потяга, щоб потім допомогти зійти жінці, подавши їй руку.

Униз  по сходам чоловік йде поперед  жінки, а піднімаючись, йде за нею. На ескалаторі чоловік завжди знаходиться на дві-три сходинки нижче дами і при підйомі, і при спуску.

У ресторані Ні в якому разі не слід нюхати принесену страву - ні з задоволенням, ні з підозрою (навіть якщо воно виглядає не занадто апетитно). За ресторанним столиком непристойно їсти чи пити що-небудь, принесене із собою. Це розглядається як натяк на дорожнечу чи погану кухню даного закладу. Зрозуміло, непристойно голосно дзвякати столовими приладами, чавкати, присьорбувати і т.п. Якщо послужливий гардеробник наполегливо намагається допомогти дамі одягтися, її супутник ні в якому разі не повинен дозволяти це. І, звичайно, дама не повинна допомагати одягтися чоловіку, якщо тільки він не хворий, старий чи дуже п'яний.

27. Раціональні режими  праці і відпочинку

 

На основі детальних спостережень було встановлене  чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських працівників  протягом  робочого дня 

Працездатність  людини змінюється протягом  робочого дня і може бути розділена на три  фази.

Тривалість  першої фази (фаза входження a) у залежності від виду праці коливається від декількох хвилин до 1 год. На завершенні цієї фази організм працівника переходить у так званий “стійкий стан” b, що характеризується найвищою для даного індивіда ефективністю й стабільністю. Тривалість цієї фази залежить від інтенсивності праці, умов зовнішнього середовища і суб'єктивного відношення людини до своєї роботи.

Як правило, через 3-4 години працездатність починає  знижуватися, увага розсіюється, спрямованість  сповільнюються, зростає кількість  помилок – фаза с. Звичайно до цього періоду пристосовують обідню перерву . Після обідньої перерви організм знову проходить через фазу входження а.

Дані  зміни працездатності людини повинні  враховуватися менеджером як при  плануванні власного робочого дня, так  і при розподілі завдань між  підлеглими.

Так, на період входження варто планувати  роботу з електронною мережею  організації, перегляд кореспонденції, планування подальших дій.

Період  “стійкого стану” варто відводити  для прийняття важливих рішень, участі в нарадах, прийому відвідувачів, підготування доповідей, ознайомлення з роботою підрозділів.

Під час  зниження працездатності керівник може провести необхідні телефонні розмови, роботу з кореспонденцією, обхід  робочих місць. Цей час звичайно присвячується поточній роботі.

 

Свою  діяльність менеджер повинний планувати  ще і з урахуванням відпускного періоду. Варто пам'ятати, що, за даними вчених, організм менеджера потребує відпочинку не раз на рік, а набагато частіше. Тому по можливості потрібно намагатися розбити свою відпустку на декілька частин по одному-два тижні. У даному випадку процес адаптації після відпустки проходить менш боляче.

 

Перед відходом у відпустку слід:

1. Заздалегідь  приготуватися до цієї події  і доробити усі справи.

2. Іти  у відпустку поступово. Щоб  підготувати свій організм до  перерв, не залишайте всі термінові  справи на останні передвідпускові  дні. 

 

Для того, щоб повернення з відпустки  не стало стресовим:

1. Залишіть  між відпусткою і роботою хоча  б день на адаптацію.

2. Перший  тиждень після відпустки присвятіть  акліматизації.

 

 

 

 

 

 

 

28. Основні вимоги  до одягу в організації

Одяг  дуже багато говорить про людину. Тому, якщо Ви займаєте значне суспільне  становище, прийдеться підійти до цього  питання серйозно. Роль одягу в  даному випадку зводиться до тому, щоб підкріплювати Ваше слово, вчинки і переконання, не привертаючи до себе занадто багато уваги.

Якщо  Ваш одяг не пов'язаний з обстановкою (тут і зараз), не викликає пошани або викликає роздратування навколишніх, будь-який із Ваших співрозмовників - колега, клієнт або підлеглий, постарається від Вас “відключитися”. Одяг буде служити бар'єром між Вами і співрозмовником.

Керівник  повинен зробити так, щоб його зовнішній вигляд і образ його офісу відбивав успіх.

Декілька загальних правил:

1. Співробітники  повинні приходити на роботу  в охайному вигляді: одяг повинен  бути чистим, випрасуваним, взуття - начищеним, зачіска - акуратною,  волосся коротко підстриженим  або зібраним, якщо воно довге.

2. Придбання  одягу - це вкладення капіталу. Краса - це те, що високо оплачується,  і варто витратити час і  гроші, щоб вона завжди була  з Вами.

3. Діловий  етикет однозначно віддає перевагу  речам класичного покрою і  спокійних тонів.

4. Вибирайте  той одяг, що підкреслить гідності  Вашої фігури і сховає її  хиби, правильно вибирайте колір.