Таблиця 10

Вплив виручки від реалізації продукції

на фінансові результати підприємства

    Використання  чистого прибутку підприємство могло  здійснювати через попереднє  формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо  на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

    За  рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти  яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

    Принципове  значення в розподілі чистого  прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження  і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

    Після ліквідації адміністративної системи  управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися  самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

    * зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

    * зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10% від суми балансового прибутку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

    * зменшенням оподаткованого прибутку  на суму прибутку, спрямованого  на покриття витрат для утримання  об'єктів соціально-культурного  призначення, а також витрат  на благодійну діяльність.

    Згідно  із Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4% від суми оподаткованого прибутку).

    Визначення  чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання  і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої  операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше.

    Згідно  з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено  формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.

5. Маркетингові засоби  підвищення прибутковості підприємства.

   Для того щоб уникнути таких негативних для підприємства наслідків йому необхідно вчасно і швидко збувати свою продукцію, адже сільськогосподарська продукція швидко втрачає свої якісні властивості. Для цього необхідно швидко знаходити нові шляхи реалізації своєї продукції.

   Зниження собівартості продукції є також важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Таблиця 11

Розрахунок збуту продукції на перспективу

   Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства — це підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Основні витрати по вирощуванню культур і утриманню тварин здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності, а додаткові витрати пов'язані лише з одержанням додаткової продукції. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються.

   Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин відбуваються на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції. Тому фактори, що сприяють інтенсифікації виробництва, можна вважати факторами зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Найважливіші серед них такі: ефективне використання землі на основі впровадження науково обґрунтованих систем землеробства та інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та порід тварин, зміцнення кормової бази тваринництва і підвищення рівня годівлі тварин на основі раціонів, збалансованих за перетравним протеїном, мінеральними та іншими речовинами. Ці та інші заходи вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур і голову худоби, але одночасно сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції.

   Одним із шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції є підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

   Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно-тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, механізмів і обладнання тваринницьких ферм, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються виграти з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Таблиця 12

Оцінка ефективності  впровадження маркетингу на підприємстві

   Значний резерв зниження собівартості продукції — раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, мінеральних добрив, пального, кормів тощо). Особливого значення набуває додержання науково обґрунтованих норм, витрачання кормів, на виробництво тваринницької продукції. Внаслідок незбалансованості кормових раціонів за перетравним протеїном та іншими речовинами господарства перевитрачають значну кількість кормів на одиницю продукції. При такому самому обсязі витрат повноцінних кормів можна забезпечити збільшення продуктивності тварин і здешевлення виробництва продукції.

   Важливим   напрямом   зниження   собівартості   продукції   є   поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно-економічних умов господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

   Значну частку в структурі собівартості продукції займають витрати на організацію і управління виробництвом, які значно зменшуються в умовах впровадження колективного підряду (бригадного, ланкового і сімейного) та передачі сільським трудівникам в оренду землі, будівель та інших засобів виробництва.

   Раціональне ведення господарства повинно супроводжуватись як загальним зростанням обсягу, так і здешевленням виробництва продукції. Тому велику роль у зниженні собівартості продукції відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної заінтересованості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності.

   Зниження собівартості сільськогосподарської продукції забезпечується сукупністю основних напрямів використання внутрішньогосподарських резервів скорочення витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Фактори, які забезпечують збільшення і здешевлення виробництва сільськогосподарської продукції, органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. З урахуванням цього в окремих галузях і господарствах розробляються конкретні заходи щодо зниження собівартості продукції.

Висновок

    Найважливішим  чинником,  що впливає  на  величину  доходу  від реалізації  продукції,  є  зміна обсягу виробництва  і  реалізації продукції.  Чим  більше  обсяг  реалізації  зрештою,  тим   більше прибутку  отримає  підприємство, і  навпаки.  Залежність  прибутку цього чинника при інших рівних умовах прямо пропорційна.