Слід  мати на увазі, що постійне і підвищене оновлення асортименту для виробника і продавця пов'язане з певними витратами і ризиком, що вони можуть не виправдатися, наприклад, новий товар може не мати попиту. Тому оновлення асортименту також має бути раціональним. З цією метою доцільно використовувати метод структуризації функції якості, що дозволяє вибрати асортимет, який напевно матиме попит.

     5) Структура асортименту характеризується  питомою долею кожного виду  і назви товару в загальному  наборі.

     Показники структури асортименту можуть мати натуральне або грошове вираження  і носять відносний характер. Вони розраховуються як відношення кількості окремих товарів до сумарної кількості всіх товарів, що входять в асортимент.

     Структура асортименту відноситься до реального  або прогнозованого асортименту  і непридатна до учбового асортименту, оскільки показує взаємозв'язок окремих структурних елементів асортименту через їх кількісне співвідношення.

     При регулюванні структури асортименту  слід враховувати економічні вигоди в разі переважання дорогих або  дешевих товарів, окупність витрат на їх доставку, зберігання і реалізацію, а також платоспроможність сегменту споживачів, на який орієнтується торгівельна організація.

     Вибір показників структури асортименту  в тому або іншому вираженні визначається аналітичними цілями. Якщо необхідно  визначити потребу в складських площах, а також площі для викладення товарів, то аналізують структуру асортименту в натуральному вираженні. При аналізі прибутковості окремих видів товарів враховують структуру асортименту в грошовому вираженні.

     5) асортиментний перелік - мінімально - допустимі кількості видів товарів повсякденного попиту.

     В умовах дефіциту по цьому показнику  перевіряли роботу магазинів. У міру насичення ринку товарами здавалося, що потреба в цьому показнику  відпала. Проте при приватизації багато торгівельних підприємств змінили профіль або реальний асортимент, виключивши з нього дешеві товари повсякденного попиту. Для запобігання таким негативним явищам повернулися до цього показника, перейменувавши його в «асортиментний перелік». Заміна терміну «мінімум» на «перелік» не дуже вдала у поєднанні з прикметником «асортиментний» (нагадаємо, асортимент - набір або перелік товарів).

     Асортиментний перелік затверджується органами місцевого  самоврядування. Він включає два-три  види товарів повсякденного попиту з кожної групи, що визначають профіль торгівельної організації. Недотримання його вважається порушенням правил торгівлі.

     Раціональність  асортименту - здатність набору товарів  якнайповніше задовольняти реально  обгрунтовані потреби різних сегментів  споживачів.

     Коефіцієнт раціональності - середнє значення показника раціональності з врахуванням реальних значень показників широти, повноти, стійкості і новизни, помножені на відповідні коефіцієнти ваговитості.

     При визначенні коефіцієнта раціональності асортименту повинні враховуватися всі вище перелічені показники з врахуванням міри значущості або коефіцієнта вартості для кожного показника. Коефіцієнти вартості визначають експертним шляхом, вони характеризують питому долю показника при формуванні споживчих переваг, що впливають на збут товарів. Складність їх розрахунку полягає в тому, що не існує загальних для всіх або хоч би для групи товарів коефіцієнтів вартості. Вони індивідуальні для кожного товару.

     Гармонійність асортименту - властивість набору товарів  різних груп, що характеризує міру їх близькості по забезпеченню раціонального руху товару, реалізації і використання.

     Найбільшою  гармонійністю відрізняється груповий асортимент і його різновид, найменшою, - змішаний.

     Гармонійність забезпечує якісну характеристику асортименту і не вимірюється кількісно, унаслідок чого ця властивість носить описовий характер.

     Прагнення до гармонійності при формуванні асортименту виражається в спеціалізації  магазина або окремих його секцій. До переваг гармонійного асортименту  слід віднести найменші витрати виробника і продавця на доставку, зберігання, реалізацію, а для споживача - на пошук і придбання товарів, близьких за призначенням або доповнюючих один одного.

     Таким чином, асортиментна характеристика  є однією з найважливіших характеристик шкіргалантерейних виробів, яка визначає принципові відмінності між товарами різних видів і найменувань. Показниками асортименту слугують широта, повнота, стійкість, оновлення продукції. 
 

3 Контроль якості  виробів шкіряної  галантереї

 

     Якість  виробів шкіряної галантереї визначається наступними діючими нормативно-технічними документами:

     ДСТУ  ГОСТ 28631 :2006 28631 :2006 Сумки, валізи, портфелі, ранці, папки, вироби дрібної шкіргалантереї. Загальні технічні умови (ГОСТ 28631-2005, IDT)

     ДСТУ 4239-2003 Матерiали та вироби текстильнi i шкiрянi побутового призначення. Основнi гiгiєнiчнi вимоги

     ДСТУ 3998-2000 Матерiали та вироби текстильнi, трикотажнi, швейнi та шкiрянi. Термiни та визначення

     ДСТУ 3533-97 Виробництво шкiряногалантерейної продукцiї. Термiни та визначення

     ДСТУ 2198-93 Вироби шкiргалантерейнi. Термiни та визначення

     ГОСТ 15091-80 Кожа галантерейная. Технические условия

     ГОСТ 15092-80 Кожа для перчаток и рукавиц. Технические условия

     Рукавички – це шкіргалантерейний виріб, що покриває частково або повністю передпліччя, долоню руки і п'ять пальців, кожного окремо [1].

     Рукавички шкіряні є товаром, попит на який постійно зростає, і асортимент їх широкий.

     При ідентифікації рукавичок можна  виділити наступні етапи:

     розгляд та аналіз документів на рукавички;

     зовнішній огляд та органолептичне дослідження;

     лабораторне випробовування (аналіз) проб та зразків.

     Лабораторні випробування відрізняються більшою  вірогідністю і об’єктивністю, але  якщо для ідентифікації експерту достатньо аналізу документів, зовнішнього огляду та органолептичного дослідження, то лабораторні випробування (аналізи) можуть не проводитись [5].

      Можна виділити такі основні критеріїї  ідентифікації для  рукавичок  із шкіри:

• вид;
• зовнішній вигляд –  наявність оздоблення, конструкція (наявність підкладки);
• призначення;
• спосіб з’єднання деталей;
• походження сировини [2].

      За  видом рукавички бувають: жіночі, чоловічі, підліткові, дитячі, а також  для активного відпочинку.

      Конструкція включає в себе наявність підкладки: без підкладки і з підкладкою з гладкого або начісування трикотажу, овчини, хутра кролика та ін. Обробляють їх декоративною стрічкою, перфорацією, вишивкою та ін.

      Спосіб  з’єднання деталей:

• стрічковий – виконується по типу настроченого шва на спеціальних машинах, завдяки утворенню петель всередині, володіє розтяжністю і достатньою довговічністю;  
• черезкрайній – надає виробам красивий зовнішній вигляд, але нестійкий до стирання;
• виворотній – відрізняється від черезкрайнього тим, що при цьому   способі деталі складають лицьовими сторонами всередину, а потім зшивають; 
• напівстроковий – поєднання строкового   (з тильної  сторони рукавички) і виворотного швів;
• дентовий –  деталі складають виворітними сторонами всередину і на відстані 2 мм від краю прошивають рідким прошиванням. Таке з'єднання має красивий   зовнішній    вигляд,   ремонтопридатний,   але   недостатньо довговічний,    оскільки    не    володіє    достатньою розтяжністю.

      Крім  того, в рукавичках застосовують поєднання  черезкрайнього і виворотного, стрічкового  і дентового швів [6].

4 Аналіз асортименту шкіргалантерейних товарів на підприємстві

4.1 Характеристика асортименту товарів в магазині

 

      Перш  ніж навести характеристику асортименту  в магазині «Красний міст», зазначимо, що даний магазин спеціалізується  на продажі галантерейних виробів зі шкіри, а також інших виробів широкого призначення.

      У асортименті шкіргалантерейних  виробів магазину «Красний міст» провідне місце займають сумки, вони відрізняються великою різноманітністю конструктивных ознак.

      Для сумок найбільш характерні наступні конструктивні ознаки: здатність  закриватися, деталі конструкції корпусу  і їх призначення, міра жорсткості, розміри і форма, спосіб з’єднання деталей, використані матеріали і фурнітура, зовнішнє оформлення.

      Спосіб  закривання - важлива конструктивна  ознака, що впливає на моделювання  і технологію виготовлення виробу. При розробці конструкції виробу дизайнер в першу чергу визначає спосіб закривання.

      Є наступні способи закривання сумок: на рамковий замок, клапан, застібку-блискавку, шнур-вздержку. Сумки можуть бути також  відкритими.

      Рамкові замки найбільш поширені в жіночих  сумках. Вони розрізняються по конструкції, розмірам, формі, профілю, способам кріплення, замикаючому пристрою.

      Сумки з клапаном мають всілякі замикаючі  пристрої. Клапанні замки, замки-вертушки, замки-уривки складаються з двох деталей, одну з яких прикріплюють до корпусу сумки, а іншу - безпосередньо  до клапана або його деталей. Окрім вказаних замикаючих пристроїв, застосовують цупфер, протягнутий в шлевку, запряжник з гортом, ремені, текстильну стрічку «велькро».

      Кріплення застібки-блискавки залежить від  конструкції корпусу і основних деталей. Її можна прикріплювати до верхньої частини корпуса або за допомогою додаткових деталей - фальд.

      Літні і господарські сумки інколи виготовляють з повністю відкритою верхньою частиною або частково відкритою, що закривається  на малий клапан, кнопку, текстильну стрічку «велькро» тощо.

      Часто застосовують комбінування способів закривання.

      За  способом закривання розрізняють портфелі з клапаном і з пластинами. Клапани  можуть або бути окремою деталлю, або бути виконаними в конструктивній єдності із задньою стінкою або  полотном. Пластини для закривання портфелів можуть з'єднуватися в стик і внахлист. При закриванні валізи в стик для фіксації застосовують фланець або металеві і пластмасові кранці.

      По  мірі жорсткості корпусу вироби можна  розділити на жорсткі, напівжорсткі і м'які, в яких відповідно все або частина зовнішніх деталей корпусу укріплені жорсткими проміжними деталями. У жорстких конструкціях всі зовнішні деталі зміцнюються жорсткими проміжними деталями, в напівжорстких конструкціях лише частина деталей зверху посилюється проміжними деталями, а в м'яких конструкціях жорсткі деталі відсутні.

      Шкіргалантерейні  вироби виготовляють нитковим і клейовим методами кріплення, а також методом зварювання деталей в полі струмів високої частоти, шляхом з'єднання деталей заклепками і обплетенням.

      При збірці виробів застосовують два  основні способи: виворотний і невиворотний. Для виробів з жорстких товстих  матеріалів невиворотний спосіб є єдино  можливим.

      Перчатки  і рукавиці виготовляють нитковим методом  кріплення. Залежно від конструкції шва розрізняють наступні способи виготовлення перчаток: строковий (стрілки з хусткою з'єднуються настрочним швом), напівстроковий (стрілки з боковою частиною хустки сполучають настрочним, а з долонної - тачним швом), виворотний (стрілки з хусткою сполучають тачним швом), дентовий, черезкрайній.