Формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва

Вінницький районний методичний центр закладів освіти

 

Т. Т.Савченко

Формування

культуротворчої особистості

на уроках музичного  мистецтва

 

Савченко Тетяна Терентіївна, вчитель музичного мистецтва Некрасовської ЗОШ І – ІІІ ст..

 

 

 

Вінниця 2012

Зміст

І . Передмов……………………………………………………………………….3

ІІ. Основний зміст

1. Музичне мистецтво – освітня галузь, що формує людину нового тисячоліття…………………………………………………………………....  6
2. Методи і прийоми формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва………………………………………………………….9

ІІІ. Післямова ……………………………………………………………………38

IV. Публікації автора……………………………………………………………40

V. Додатки……………………………………………………………………….42

VI. Список використаної  літератури…………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Передмова.

 Хто сам не рухається вперед,

 тому  важко підштовхнути інших.

Народна мудрість.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Чисельні зміни у соціальному, економічному житті України вказали  на необхідність підготовки та виховання  компетентної, творчої особистості, яка може швидко адаптуватися до життєвих умов, що змінюються.

Школа XXI століття — школа формування компетентної, відповідальної людини. Це знайшло відображення у провідних освітянських документах — Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі. Зокрема, в Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта XXI століття — це освіта для людини, її стрижень — розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни». Тому компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення. Загальнопедагогічні основи цього підходу розглядають українські вчені Н. Бібік, С. Бондар, І. Єрмаков, О. Пометун, І. Родигіна, О. Савченко, А. Хурськой, Т. Яценко та інші. Водночас потребують подальшої розробки питання практичної реалізації компетентнісного підходу на уроках художньо – естетичного циклу: пошук технологій, методів та прийомів формування компетентної особистості.

Ступінь розробленості теми може бути оцінений лише як початковий, бо, попри величезну кількість публікацій, присвячених “творчості” й “культурі” (праці С. Аверінцева, О. Александрової, Г. Батіщева, М. Бахтіна, А. Берґсона, М. Бердяєва, В. Біблера, О. Боголюбової, Л. Виготського, М. Гайдеґґера, К. Гірца, Я. Голосовкера, Г. Драча, М. Дяченка, В. Зінченка, Е. Кассірера, Б. Кедрова, М. Кисельової, Г. Кнабе, В. Кутирьова, М. Ландмана, В. Лозового, О. Лосєва, Т. Малькової, Е. Маркаряна, В. Межуєва, В. Налімова, Б. Новикова, Х. Ортеги-і-Гассета, В. Полікарпова, М. Поповича, Ж.-П. Сартра, В. Сержантова, П. Симонова, Л. Уайта, Л. Шкляра, О. Шпенглера, К. Ясперса, Т. Ящук та багатьох інших, де обидва поняття мають надто широкий спектр значень), а також людському буттю в культурі (роботи Є. Бистрицького, Г. Горак, О. Золотухіної-Аболіної, В. Малахова, С. Пролеєва, Л. Ретюнських та ін.), філософських досліджень, у яких би всебічно і систематично аналізувалася культуротворчість як здатність і як процес практично немає. Проте у психолого-педагогічних науках, наприклад, у концепціях “розвиваючого навчання” (К. Дусавицький, В. Рєпкін та ін.) і “школи культурної політики” (П. Щедровицький та ін.) деякі ідеї значною мірою співвідносяться з тим, що могло б позначатися у поняттях “культуротворчого”. Попри використання зовсім інших понять, психологія та педагогіка, а також певні напрями сучасної біології накопичили достатньо матеріалу для філософсько-культурологічних узагальнень щодо походження здатності до культуротворчості та оформлення культуротворчого процесу.

У працях таких авторів, як Я. Білик, О. Заздравнова, А. Зімбулі, Ю. Легенький, Л. Левчук, З. Норкус, В. Півоєв, І. Попова, Є. Режабек, О. Тарасова, Н. Хамітов та ін., поняття “культуротворчість”  має, скоріше, допоміжний, аніж категоріальний характер; смисли, що дослідники надають  цьому поняттю, є до неспівмірності різними (від синонімічності “культуротворчості”  “ освоєнню (осмисленню) світу ” – до протиставлення “ життєтворчості ”, “ культуротворенню ”, “ культуровикористанню ”).

Водночас у працях О. Александрової, М. Бахтіна, В. Біблера, Є. Бистрицького, А. Бичко, Я. Голосовкера, В. Конєва, Е. Корета, С. Кримського, М. Мамардашвілі, А. Маслоу, Т. Роззака, В. Розіна, В. Табачковського та інших авторів зміст, близький до того, що, може бути позначено саме як  культуротворчість , фіксується в інших поняттях:  “жива культура ”, “ діяльність, яка суттєво твориться індивідом, яка виводить його до справжнього буття напруженням свідомості, волі й почуття ”, “ буття –подія ”, “ живий вольовий стан ”, “ додатковий живий акт ”, “ повністю людяна особистість ” та ін.

Формування культуротворчої особистості  розглядається як складне інтегративне особистісне утворення, що забезпечує дитині можливість різних форм адекватного  спілкування з музичним мистецтвом у навчанні й житті та є необхідним фактором її різнобічного розвитку та гармонійного виховання.

Мета роботи над  темою полягає у розкритті можливостей  формування культури учня-творця  як високодуховної, інтелектуальної, творчої особистості, що прагне досягти Краси і Гармонії.

Вагомість даної проблеми ,  а також актуальність зумовили вибір теми нашого досвіду: « Шляхи формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва ».

В основу ідеї  досвіду, крім зазначених вище розробок сучасних науковців, була покладена і спадщина В. О. Сухомлинського, який у центр педагогічної діяльності ставив особистість учня, його інтелектуальний  та творчий розвиток. « Моє заповітне бажання — передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити », — писав він у листі до дочки. [23,551]

Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим  потенціалом . Завдання вчителя – прищеплювати навички, завдяки яким людина самостійно керуватиме своєю пізнавальною активністю, буде самостійно мислити, приймати неординарні рішення, свідомо вибирати свою життєву позицію, генерувати оригінальні ідеї.

Сьогодні з особливою  гостротою стає завдання формування культуротворчої особистості людини третього тисячоліття. Предмети художньо-естетичного циклу, які представлені у шкільному курсі дисциплінами « Музичне мистецтво», « Образотворче мистецтво», « Художня культура» мають стати одними із приорітетних  у навчанні і вихованні школяра, у розвитку його особистості.

ІІ. Основний зміст.

1. Музичне мистецтво  - освітня галузь, що формує людину нового тисячоліття.

Кожна освітня галузь робить свій внесок у формування людини нового тисячоліття. Вивчення предметів художньо – естетичного циклу надає  учням можливість усвідомити себе як духовно значущу особистість, розвинути  можливості художньої, естетичної, моральної  оцінки навколишнього світу, засвоїти цінності культури, запозичити духовний досвід поколінь. Мистецтво з перших днів шкільного життя стає засобом  формування світогляду дитини, дає  змогу пізнавати світ у його естетичній і моральній сутності, розвиває асоціативне, образне мислення. Саме в мистецтві  школяр розвиває свої творчі можливості, набуває досвіду творчої діяльності, формує свою індивідуальність, тобто  культуротворчу особистість.

Музичне мистецтво – це універсальний спосіб мислення, здатний синтезувати істину, добро й красу, формувати людину-творця. Школа знань має трансформуватися  в осередок плекання творчої особистості, виховання людини з високою естетичною культурою, самостійним культурним мисленням, здатної до життєтворчості на основі здобутих знань,умінь, навичок, яка виявляє готовність до постійного їх оновлення та інтегрування у власному досвіді з метою творчої самореалізації.

Як створити умови для  розвитку такої особистості? На мою думку, треба пам’ятати, що на уроках музичного та образотворчого мистецтв, художньої культури учень поринає у неповторний світ мистецтв, які естетично відтворюють світ різними виражальними засобами. Завдання вчителя у процесі сприймання музики й практичної музичної діяльності виховувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до музичного мистецтва, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, виховувати потребу і здатність до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення.[12,14] Учень має  виступати  у ролі творця власної життєвої позиції, яку вчиться відстоювати.

Робота над формуванням  культуротворчої особистості починається з самого вчителя. Адже він має виступати, як помічник, компетентний консультант – універсал, фасилітатор, який бачить особистості учнів, визнає їхню рівність і право на співробітництво. Вчитель повинен цікавитися внутрішнім світом вихованців, підтримувати в класі емоційний контакт з усіма учнями, формувати їхню  мотивацію до успіху в навчанні. Учитель повинен допомогти учню усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховувати в ньому почуття гідності – усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, школою, суспільством. Зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, навіювати впевненість у своїх силах. У класі має панувати доброзичлива атмосфера.

 « Кожен учень талановитий,  треба уважно шукати іскри  таланту і не дати їм згаснути», - сказав педагог В. Ф. Шаталов  і я повністю з ним згодна. Формування впевненості в успіх  у кожного учня сприяють більш  вільному включенню учнів у  пізнавальну діяльність. Учні повинні  бути впевненні, що їх висловлювання  на уроках  цінне для вчителя  і для колективу , треба якомога  частіше підбадьорювати дітей,  розкривати їх сильні сторони,  демонструвати віру в них, радіти  від їх успіхів і тоді діти  починають довіряти, а це вже  йде формування культуротворчої  особистості дитини, обмін інформацією  однодумців, де нема вчителя, а  є людина, яка веде за собою  по незнаних шляхах Мистецтва  і готова в будь – яку  хвилину протягнути руку допомоги  і підтримати тебе, яка радіє  разом з тобою, і сумує через  твої невдачі, яка визнає твої  намагання і ретельність, і  сама не боїться зізнатися  що чогось не знає. Співпраця  учня і вчителя  - ось головна  запорука формування культуротворчої  особистості. Діти з задоволенням  співають на уроках, розмірковують  над прослуханими музичними творами,  розглядають картини художників  або самі творять інші світи  на папері, бо чітко знають, що  вчитель друг і йому можна  довіриться в своїх думках, він  підтримає, порадить;на уроках  у нього дружня творча атмосфера  -  подорож в країну під однією  назвою Мистецтво, у якій панують  в першу чергу духовні цінності.

«Для формування емоційної  та моральної зрілості дитини, - звертала увагу батьків  Марія Монтессорі, - і потрібно розвинути не тільки внутрішнє бажання любити, але й моральність. А для цього потрібно, щоб у середовищі, яке оточує дитину чітко розрізняли добро і зло.» [14,241]

Духовні цінності – це специфічний  вид цінностей, які максимально  ідентичні сутнісним силам людини і сприяють її оптимальній самореалізації. Вони є основою гуманізації суспільних відносин, утвердження людиною вищих  цінностей в ієрархії цінностей. Духовні цінності – це орієнтири, що відіграють роль ідеалу,еталона,з’ясовують ставлення людини до навколишнього  світу і регулюють її поведінку.

Часто викладання музичного  мистецтва зводиться до вивчення певного обсягу творів, засвоєння  термінології, понять, а не тих особливих  думок, почуттів, ставлення до життя  і мистецтва, які дитина відкриває  в собі і в інших у процесі  вирішення творчих завдань, пов’язаних зі сприйняттям і створенням художніх творів. Саме тому на уроках музичного  мистецтва  я стараюсь збалансувати  практичну і теоретичну частини викладання даного предмету. Намагаюсь звернути увагу на вираження загальнолюдських проблем в мистецьких творах і орієнтування школярів на пізнання себе й інших у контексті загальнолюдської культури. Домагаюся не накопичення знань та вмінь, а збагачення учнів творчим досвідом, їх самореалізації. Намагаюся проводити діяльнісний підхід до мистецтва, щоб допомогти учням будувати цілісну картину світу, дати змогу приймати творчі рішення, формувати духовні й моральні якості особистості, втілювати на практиці ідеї цілісної художньої освіти, виходячи з визнання значущості кожного з видів мистецтва для формування духовного світу дитини, не забуваючи дотримуватися логіки взаємозв’язку між предметами мистецтва, з урахуванням об’єктивно існуючих параметрів, норм шкільного навантаження, структури предметів, орієнтуючись на інтеграцію різних видів мистецтва в освоєнні предметів художньо-естетичного циклу.

ІІ. Методи і прийоми формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва.

Формування культуротворчої  особистості починається з того, що учитель має контролювати спілкування  учня з мистецтвом музики, забезпечити  цілісне його сприйняття, використовуючи силу емоційної дії, подібно до художнього твору[28]

Таким механізмом формування компетентної особистості на уроках музичного мистецтва є комплекс послідовних дидактичних етапів:

мета уроку → визначення очікуваних результатів → мотивація  → ситуація успіху здобування знань  → формування умінь та навичок  → творче використання знань, умінь, навичок у життєвих ситуаціях  → контроль сформованості компетентностей → самоосвіта, саморозвиток à культуротворча особистість.