Формування моделі вибору оптимальної виробничої програми

 

На основі цієї таблиці можна зробити висновок, що найбільший валовий прибуток підприємство отримує від реалізації всіх коробок цукерок «EsfeRo» - 137326,95 грн. Загальна сума валового прибутку за всіма видами цукерок складає 384913,35 грн.

Аналогічним чином розраховуються обсяги виробництва шоколадних кондитерських виробів щодо іншого варіанту. При цьому змінюємо лише критерій оптимальності на обсяг реалізованої кондитерської продукції (вартісний показник).

На основі отриманих  у результаті розрахунків звітів формуємо узагальнену таблицю обсягів  виробництва шоколадної продукції (табл. 2.2.3).

Таблиця 2.2.3

Планові обсяги виробництва  шоколадної продукції за двома варіантами формування річної виробничої програми ЗАТ ВО «КОНТІ»

№ п/п	Види цукерок у коробках	Максимальний обсяг валового прибутку	Максимальна виручка від реалізації продукції
		Планові обсяги виробництва шоколадних цукерок у коробках за трьома варіантами, штук
1	«Белісімо»	29345	34571
2	«Від всього серця»	14000	19519
3	«EsfeRo»	32076	21422
4	«Пташине молоко»	19460	34495
5	«Асорті»	25290	23836
6	Разом:	120171	133843

 

За даними таблиці видно, що якщо брати за основу максимальний обсяг валового прибутку, планові обсяги виробництва усіх видів цукерок буде дорівнювати 120171 штук; якщо брати за основу максимальну виручку від реалізації продукції план виробництва складе 133843 штук.

На основі даних табл. 2.2.3 розрахуємо кінцеві значення критеріїв оптимальності за двома варіантами та побудуємо табл. 2.2.4.

Таблиця 2.2.4

Розрахунок кінцевих значень критеріїв оптимальності за двома варіантами розв'язання задачі формування річної виробничої програми ЗАТ ВО «КОНТІ»

Номер варіанту розв’язку  планової задачі, (j)	Обсяг валового прибутку, грн., f1(X)	Обсяг реалізованих цукерок у коробках, грн., f2(X)
1	1985625 max	397279,7 max
2	1929830	386133,2
3	1873811	374892,4

 

Згідно з таблицею 2.2.4 максимальний обсяг валового прибутку та обсяг реалізованих цукерок у коробках  належить першому варіанту розв’язку планової задачі.

Кінцевим етапом процесу  моделювання річної виробничої програми є обґрунтування та вибір її оптимального варіанту. Для реалізації цього етапу Гукалюк рекомендує застосувати процедуру нормалізації критеріїв, тобто приведення їх до безрозмірних величин. [6, с.209] Використаємо таку формулу:

                                                (2.9)

де  – нормалізоване значення j-го критерію згідно з відповідним варіантом;

 – поточне значення відповідного j-го критерію оптимальності згідно  з розглянутим варіантом; – відповідно мінімальне та максимальне значення даного критерію оптимальності.

Для розуміння процедури  нормалізації виконаємо необхідні  розрахунки щодо першого критерію за двома варіантами розв'язання задачі формування річної виробничої програми (річного плану виробництва) ЗАТ ВО «КОНТІ».

Отже, нормалізовані значення для першого критерію будуть дорівнювати:

j₁₁= (1985625 – 1873811) / (1985625 – 1873811) = 1;

j₁₂ = (1929830 – 1873811) / (1985625 – 1873811) = 0,501;

j₁₃ = (1873811 – 1873811) / (1985625 – 1873811) = 0.

Аналогічно розраховуються нормалізовані значення для іншого критерію оптимальності. Результати розрахунків занесемо у табл. 2.2.5.

Таблиця 2.2.5

Розрахунок нормалізованих значень критеріїв за трьома варіантами розв'язання задачі формування річної виробничої програми ЗАТ ВО «КОНТІ»

Варіант плану виробництва, (f)	Безрозмірні величини критеріїв  оптимальності
	f(Xi=1)	f(Xi=2)	f(Xi=3)
j = 1	1	0,501	0
j = 2	1	0,502	0

У результаті розрахунків  отримаємо безрозмірні величини критеріїв оптимальності по кожному  із варіантів (в даному випадку по двум: обсягу реалізованої продукції та валовому прибутку). Далі необхідно розпочати процедуру вибору найкращого (оптимального) варіанту річної виробничої програми, використовуючи такі математичні методи: метод рівномірної оптимізації, справедливого компромісу, згортання критеріїв, сумарного відхилення від ідеальної точки, суми перших місць, точки беззбитковості.

У даному випадку для  вибору оптимального варіанту річної виробничої програми рекомендуємо скористатися методами рівномірної оптимізації  та визначення сумарного відхилення від ідеальної точки.

При використанні методу рівномірної оптимізації найкращим  є той варіант, у якого сумарна  величина числових значень цільових функцій є максимальною. Тобто,

                                          (2.10)

max (1,501; 1,502) = 1,502(1 + 0,501 + 0 = 1,501; 1 + 0,502 + 0 = 1,502) = max (1,501; 1,502) = 1,502.

Використовуючи наступний  метод, який ґрунтується на визначенні сумарного відхилення від ідеальної точки, спочатку визначимо максимальні нормалізовані значення за двома варіантами, тоді побудуємо матрицю абсолютних величин фактичних відхилень нормалізованих критеріїв від максимального значення:

                                       (2.11)

Зазначимо, що лінійки матриці належать до варіантів розв'язку нашої задачі, стовпці відповідають визначеному критерію оптимальності. Звідси, сумарне абсолютне відхилення за двома варіантами становить:

за першим варіантом: 0 + 0,499 + 1 = 1,499;

за другим варіантом: 0 + 0,498 + 1 = 1,498 → min.

Отже, із проведених обчислень  економічно вигідним варіантом є  другий варіант формування річної виробничої програми ЗАТ ВО «КОНТІ».

Таким чином, оптимальний  річний план виробництва шоколадної продукції (цукерок у коробках) передбачає наступні обсяги виробництва (табл. 2.2.6).

 

Таблиця 2.2.6

Обсяги виробництва  шоколадних цукерок у коробках за економічно-вигідним варіантом річного плану виробництва кондитерської продукції

№	Види цукерок у коробках	Планові обсяги виробництва  шоколадних цукерок, шт.
1	«Белісімо»	34571
2	«Від всього серця»	19519
3	«EsfeRo»	21422
4	«Пташине молоко»	34495
5	«Асорті»	23836
6	Разом:	133843

 

На основі аналізу показників табл. 2.2.5 зазначимо, що при використанні другого варіанту формування річної виробничої програми ЗАТ ВО «КОНТІ», який за нашими розрахунками є економічно-вигідним, вартість реалізованих кондитерських виробів зросте на 3,21 % та буде становити 1985625 грн.; плановий обсяг виробництва шоколадних цукерок за другим варіантом є максимальним (133843 шт.) щодо обсягів виробництва за двома іншими варіантами.

У результаті отримуємо  розроблену нами модель процесу вибору оптимальної виробничої програми, метою  якої є оптимізація номенклатури та асортименту виробництва продукції для укладання договорів на її поставку і продаж, максимального використання виробничого потенціалу і забезпечення стійких фінансових результатів виробничо-господарської діяльності.

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ     ПРОГРАМИ

3.1.Загальні напрями вдосконалення формування виробничої програми

 

Переосмислення  місця й ролі планування в системі  управління економікою в умовах ринку, перш за все, стосується планування виробничої програми. Від оптимально  сформованої виробничої програми залежить забезпечення підйому виробництва і підвищення його ефективності, збільшення обсягу продажів і доходів, конкурентоспроможність підприємства і т. п.

Для того, щоб визначити напрями вдосконалення формування виробничої програми підприємства, слід виділити найбільш вагомі фактори впливу на виробничу програму. Серед таких є: попит на продукцію підприємства, маркетингова діяльність, матеріально-технічне забезпечення, збут, виробнича потужність, персонал, менеджмент підприємства.

Сучасні ринкові умови  вимагають переорієнтації суб'єктів господарювання на маркетингові принципи при веденні свого бізнесу. Застосування концепції маркетингу дає змогу створити ефективну основу управлінської, господарської і виробничо-збутової діяльності підприємства, умови для формування оптимальної виробничої програми.  Тому при плануванні виробничої програми необхідно якомога повніше враховувати кон'юнктуру ринку, дії конкурентів, попит на продукцію, вимоги до її якості, платоспроможність покупців тощо.

Самi продукти працi, їхня якiсть i зовнiшнiй вигляд також є важливим чинником формування оптимальної виробничої програми і ефективностi дiяльностi суб’єктiв господарювання. Рiвень якості має корелювати з корисною вартiстю, тобто цiною, яку покупець готовий заплатити за вирiб вiдповiдної якостi. Проте для досягнення високої ефективностi господарювання самої тiльки корисностi товару недостатньо. Пропоновані пiдприємством для реалiзацiї продукти працi мають з’явитися на ринку в потрiбному мiсцi, у потрiбний час i за добре обмiркованою цiною. У зв’язку з цим суб’єкт дiяльностi має стежити за тим, щоб не виникло будь-яких органiзацiйних та економiчних перешкод мiж виробництвом продукцiї та окремими стадiями маркетингових дослiджень.

 Зважаючи на те, що від організації постачання та збуту залежить виробнича програма підприємства і результати його господарської діяльності, можна констатувати, що організація постачання  лише тоді буде ефективною, якщо розв’язуються проблеми ресурсозабезпечення, зниження матерiаломiсткостi та енергоємностi продукцiї, рацiоналiзується управлiння запасами матерiальних ресурсiв i джерелами постачання.

Ефективність просування товарів до споживачів залежить від  оптимальності вибору підприємством  каналу збуту. Підприємство повинно  постійно відстежувати стан каналів  розповсюдження товарів, мати інформацію про кількість рівнів каналів та конкретний склад його учасників. Дана інформація дозволяє оцінити час, ефективність руху та цілісність товарів під час їх доставки від виробника до кінцевого споживача.

Виробнича програма підприємства не може бути не обґрунтованою виробничими потужностями. Технічні й технологiчнi нововведення справляють найiстотнiший вплив на ефективність використання виробничих потужностей, на рiвень i динамiку ефективностi виробництва продукцiї. За принципом ланцюгової реакцiї вони спричиняють суттєвi змiни в технологiчному рiвнi та продуктивностi технологiчного обслуговування, методах i формах органiзацiї трудових процесів тощо. Таким чином для покращення виробничої діяльності необхідно: впровадження нової техніки і технології, модернізація діючого устаткування і вдосконалення організації праці та виробництва.

Основним джерелом i визначальним чинником зростання ефективностi дiяльностi є працiвники - керiвники, менеджери, спецiалiсти, робiтники. Дiловi якостi працiвникiв, пiдвищення продуктивностi їхньої праці багато в чому зумовлюється дiйовим мотивацiйним механiзмом на пiдприємствi, пiдтриманням сприятливого мiкроклiмату в трудовому колективi. В умовах науково-технічного прогресу високоефективний менеджмент безпосередньо впливає на формування оптимальної виробничої програми  і успішність діяльності підприємства.

3.2.Застосування  багатокритеріальної моделі в  процесі вдосконалення  виробничої  програми

 

Як вже зазначалося  вище основою для розробки виробничої програми є результати маркетингових досліджень. Керівники служби маркетингу та його співробітники повинні вміти вибирати вигідні ринки, аналізувати ринкову ситуацію, готувати рекомендації щодо випуску нових товарів і давати прогнози ринків, розробляти стратегію, тактику і програму маркетингу, визначати цінову і збутову політику підприємства і контролювати їх здійснення.

Тому в процесі розробки оптимальної виробничої програми слід також враховувати такий критерій оптимальності як частка ринку, освоєного продукцією.