- зрівноважує  економічні інтереси різних верств населення

- забезпечує  функціонування всієї ек с-ми

- регулює ек  зв’язки з іншими країнами

Економічна політика може діяти у трьох напрямках:

- сприяти економічному  розвитку (скасування кріпацтва,  НЕП, політика Рузвельта)

- гальмувати ек розвиток (сухий закон, конам дна ек-ка СРСР)

- регулювати  різні напрямки розвитку ек-ки, гальмувати одні процеси та  каталізувати інші – найприйнятніший  варіант.

6. Політика та її  види

 Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво управління д-вою;

- це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

7. Політика, її структура  та ф-ії.

Політика (гр. роlitikе  — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво  управління д-вою;

- це участь  гром-н у справах д-ви (сусп. інститути  та об’єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи  інструмент, за доп. якого в  сусп. досяг. інтереси тих чи  інших соц. груп, класів, прошарків,  які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

Основні  функції політики.

- задоволення  інтересів усіх груп сус-ва.

- вирішення конфліктів  і протиріч та створення цивілізованого  діалогу між громадянами і  державою

- примус в  інтересах сус-ва (напр. податки).

- включення людини у політичну діяльність

- забезпечення  соц-ек-ного та соц-пол розвитку  всього сус-ва та окремої особи  та ствердження на практиці  прав громадян.

Структура:

- пол відносини  і пол діяльнісь( відображає  стійкий характер взаємодії сусп  груп між собою із інститутами влади)

- пол свідомість (показує принципову залежність  пол життя від свідомого відношення  громодян до своїх владнозначущих  інтересів)

- пол інтерес  (це внутр. джерело пол поведінки  людей)

- пол організація  (пол об’єднання громадян, гром. рухи).

9. Економічна політика

  Економічна  політика — це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства.

Економічна політика держави має кілька завдань: здійснювати регулювання економіки в інтересах соціальних груп, які мають політичну владу;

зв'язувати, зрівноважувати економічні інтереси як тих соціальних груп, які мають політичну владу, так і тих, які не мають її; забезпечувати  функціонування всієї соціально-економічної системи в цілому (грошовий обіг, енергетика, будівництво, екологічні проблеми, інфраструктура); налагоджувати й розвивати взаємовигідні економічні зв'язки з іншими країнами, захищаючи економічні інтереси власної країни.

10. Соціально-класова політика

  В політології  соціальна політика розглядається  як особливий напрямок діяльності суб'єктів  соціально-політичного життя, спрямований  на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб та інтересів людей і соціальних спільнот. Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб'єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

     Говорячи  про соціально-класову обумовленість політики слід зазначити, що ідея пріоритетів інтересів народу, суспільства повинна приволювати над інтересами держави.

11. Політична діяльність  та її форми.

Пол. діяль.- це інд. Чи колект, спонтанна чи організ. діяльність соц. суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інт-сів вел. спільних груп, їх цінностей, які оприділюють.

У шир. розумінні: вона постає як реалізація пол. сусп. відн-н. для здійснення певних соц. інт-сів. У вузьк. розумінні: пол. діяль.- це методи і засоби виконання владних ф-цій певними пол. суб’єктами.

Конкретні форми пол. діяль. чи участі в ній: 1. Пол. вибори; 2. Участь у пол. партіях, 3.референдуми, 4. Збір різних підписів, 5. Різні мітинги.

13. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.

Важливим елементом  розвитку політичних процесів в Україні  має стати завершення правового  оформлення багатопартійності. Прийнятий  Верховною Радою Закон України  «Про об’єднання громадян» є лише першим кроком на цьому шляху. Треба ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних процесів в Україні стало прийняття нової Конституції, — Основного Закону нашої держави, що сприятиме розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій в Україні.

15. Права людини як критерій гуманізму в політиці.

До невід'ємних  пол-них прав і свобод особи на-лежать: право обирати і бути обраним в органи державної влади, об'єднуватися в сус-ні організа-ції, у тому числі й пол-ні партії; свобода слова, зборів, мітингів, вуличних процесій. Кожна лю-дина має, таким чином, право брати участь в уп-равлінні своєю державою безпосередньо або чер-ез своїх представників. Разом з тим «кожний має обов'язки перед сус-вом, в якому тільки й мож-ливий вільний й повний розвиток його особисто-сті». При цьому мета законодавчих обмежень прав і свобод людини може бути тільки 1 – пова-га до прав і свобод інших та задоволення справе-дливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному сус-ві.

17. Особа як первинний  суб’єкт і об’єкт  в політиці

 Усвідомлення  політичних інтересів соціальними групами робить їх суб'єктами політики, а нерозуміння цих інтересів — об'єктами політики. Суб'єкти політики — це особи і соціуми, а також створені ними установи й організації, які беруть активну, свідому участь у політичному процесі.

 Об'єктами політики є всі явища політ. та суспільного життя, на які спрямована діяльність суб'єктів політики. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи.

 Соціальні групи  та особи, які не усвідомлюють своїх соціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політичного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія.

 Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності.У демократ  сус-ві пол-ка здійснюється для людей і через людей. Тому активна участь особи в політичному житті, роль людини як суб'єкта політики має велике значення-Політична діяльність індивідів може здійснюватись як політична участь (участь громадян у політичному житті суспільства) і як політичне функціонування.

Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії.

Політичне функціонування — забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.

20. Типи особистостей  по відношенню  до політики

активні, нейтральні, наглядачі, критики, політично відчужені.

22. Пол-ний менеджмент.

 Пол-ний менедж-мент - це с-ма управління пол-ими процесами; наука і мистецтво аналізу тендер-цій пол-ого розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для пол-ого керівництва та забезпечення їх реалізації в пол-ній практиці.

 Включає: маркетинговий аналіз кон'юн-ктури пол-ого ринку й форм-ня відповідного імід-жу «пол-ого товару» - організації, лідера, кандида-та, пол-ної платформи; пол-не забезпечення бiзнe-cy; вивчення пол-них і соціокультурних факторів, що впливають на ділову активність; зв'язок із гро-мадськістю та професійне пол-не лобіювання; ово-лодіння мистецтвом роботи з людьми та організа-ціями, спираючись на моральні, етичні, естетичні цінності даного сус-ва. Пол-ний менеджмент тісно пов'язаний із процедурою прийняття пол-ого ріше-ння.

 Необхідними умовами прийняття правильного пол-ого рішення є компетентність, інформованість, знання громадської думки.

23. Політичний маркетинг.

Принципи висування  політичних лідерів в демократичному суспільстві визначає так звана  антрепренерська система рекрутуваня  лідерів.

Антрепренейська система характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на заняття лідерських позицій; невеликою кількістю інституціональних фільтрів - формальних вимог до потенційних лідерів; широким колам селекторату до якого фактично належать усі виборці країни, високою конкурентістю добору, гостротою суперництва на заняття керівних позицій, першочерговою значимістю особистих якостей, індивідуальної активності, умінням знайти підтримку широкої аудиторії.

Сутністю політичного маркетингу є вивчення існуючої та формування бажаної громадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї.

Найважливішими  функціями політичного маркетингу вважають: вивчення реального уявлення людей про політика, організацію чи ідею; визначення характеристик ідеального образу, що існує в масовій свідомості, та якомога тісніше зближення цих двох образів; планування та втілення в життя конкурентоспроможної програми дій, розрахованої на розуміння та активну підтримку громадськістю політичного лідера, організації чи ідеї.

Тема 3. Влада

1.  Влада як явище  сусп-політ. життя

Немає єдиного  та абсолютного визначення поняття  влада... Вебер сказав, що влада це можливість певної особи здійснювати свою волю за допомогою відповідних засобів

Зараз існують  такі основні підходи тлумачення влади:

- біологічний  (влада в природі)

- антропологічний  (влада це природно для людини, підпорядкування)

- психологічний  (влада породжена психікою – бажання керувати)

- соціологічний  (влада як політичний вплив)

- філософський  – здатність і можливість суб’єкту  здійснювати свій вплив на  окремих людей та суспільні  групи за допомогою різноманітнх  методів та засобів – авторитет,  закон, погроза...

Структура влади:

Типи: тоталітарний, авторитарний, демократичний

Роди: ек, політ, релігійна

Види: держава, партії...

Є різні варіації політ влади:

одноосібна, двовладдя, багатовладдя, деформація влади, криза  та параліч влади

6. Політична еліта