Плавання – єфективний засіб підготовки школярів

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СЛОВ  ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

З СПУ:

«Плавання – єфективний засіб підготовки школярів» 
 
 

      ВИКОНАЛА:

      Студентка 4 курсу гр.А

      Факультету  фізичного виховання

      Зінов єва Ірина 
 
 
 
 
 

      СЛОВ  ЯНСЬК 2010

 

       ЗМІСТ

І. ВСТУП 

ІІ. РОЗДІЛ 1 

1. Історія виникнення плавання
2. Визначення і зміст предмету
3. Класифікація і термінологія
4. Характерні особливості плавання.

А) Прикладне,оздоровче і спортивне значення плавання.

         Б) Місце плавання в державній системі фізичного виховання.

      5. Вплив занять плаванням  

ІІІ. РОЗДІЛ 2

             ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ  ПЛАВАННЯ ЯК ЗАСІБУ

  ПІДВИЩЕННЯ ФІЗИЧНИХ  ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ. 

ІV.ВИСНОВКИ 

V. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     В даний час перед нашою державою достатньо гостро постає  проблема здоров’я підростаючого покоління, виховання у дітей потреби в здоровому способі життя, здоровому дозвіллі. Ці проблеми неодноразово обговорювалися громадськістю, фахівцями різних сфер діяльності, засобами масової інформації. Не оспорюючи комплексність і варіативність рішення даної проблематики, на нашу думку все-таки пріоритети повинні бути за засобами фізичної культури і спорту.

     І тому, не дивлячись на вивчену, питання, пов’язані з початковим навчанням  руховим умінням і навикам, як і раніше актуальні.

     Серед інших масових видів спорту на мій погляд, тільки плавання поєднує можливість гармонійного розвитку організму, яскраво виражену оздоровчу спрямованість, важливе прикладне значення, емоційну привабливість водного середовища.

     В багатьох країнах світу ведеться пошук нетрадиційних форм фізичного виховання школярів. Необхідно відмітити, що в останній час спостерігається зниження зацікавленості школярів до звичайних занять у всіх школах і, як показало опитування, діти віддають перевагу заняттям більш емоційним, зміст яких має більше новизни, змагальних елементів.

У результаті проведеного  дослідження (А.И.Рудзітіс, 1988) було виявлено, що заняття з методики загальної фізичної підготовки значно ефективніші, якщо до них додавати елементи техніки з іншого виду спорту.

У поєднанні  плавання з іншими фізичними вправами йшла мова у ряду дослідників (С.М.Войцеховський, 1976; С.М.Войцеховський, 1986; Б.Д.Зенов, І.М.Кошкін, 1986; Л.П.Макаренко, 1985 та ін.), але тільки в плані підвищення спортивних результатів. 

У Франції по даним Lopoche (1981), Pwokop (1985) в основні завдання навчання плаванню входить і завдання всебічного розвитку дітей.

Треба зауважити, що в доступній нам літературі (Н.Ж.Буогакова. 1974; В.С.Васильев, 1988; Б.Н.Нікітський, 1981; Г.А.Протченко, 1987; В.І.Кубішкін, 1988) питання про поєднання плавання з іншими засобами загальної фізичної підготовки, використаних для активізації рухової діяльності школярів, розроблені, на мій погляд, ще недостатньо. 

Мета  роботи Визначити рівень ефективності плавання як засобу підготовки школярів

 Завдання:

      1.На основі аналізу наукових літературних джерел проаналізувати:

Специфічні особливості  дії плавання на організм людини

Вплив занять плаванням  на фізичний розвиток

       2. Розглянути перспективи використання плавання з метою

ефективності  проведення уроків фізичної культури

     Предметом дослідження є: заняття з плавання як засіб підготовки школярів.

     Основу  джерельної бази роботи склали матеріали методичних та періодичних видань, інтернет. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Історія виникнення плавання

      Чи  можна точно встановити, коли люди навчилися плавати? Історичні пам¢ятки свідчать про те, що наші предки, які селилися на морському узбережжі, біля річок і озер, використовували плавання як важливу прикладну навичку. Первісні люди добували їжу, збираючи плоди і коріння дикоростучих рослин, полюючи на тварин, ловлячи рибу, молюски. При цьому їм часто доводилося переправлятися через струмки і річки. В одній з гробниць стародавнього Єгипту, спорудженій понад чотири тисячі років тому, зображено плавця. Одна його рука виконує гребок у воді, друга випрямлена над її поверхнею, ноги виконують рух у вертикальній площині. Малюнок свідчить про те, що стародавні єгиптяни вміли плавати способом, який нагадує сучасний кроль. В усипальниці єгипетського фараона знайдено друге зображення на камені, яке нагадує техніку брас: плавець лежить на грудях із зігнутими, як у жаби, ногами й розведеними в сторони руками.

      Вперше  почали застосовувати плавання, як засіб фізичного виховання, стародавні греки вважаючи, що людям, які не вміють плавати й рахувати, не можна  довірити службу.

      У римських легіонерів у військовій підготовці важливе місце посідало навчання плаванню, зокрема, з повним спорядженням. Видатні римські полководці Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан Август, Гней Помпей були не тільки самі вправними  плавцями, а й здібними, вмілими  вчителями своїх воїнів.

      Слов¢янські народи здавна славилися добрими плавцями. Так у IХ -Х ст. під час походів на Візантію воїни Київської Русі, яким доводилося рятуватися із човнів, що їх підпалювали вороги, кидалися у воду і зі зброєю пропливали сотні метрів, дістаючись до своїх неушкоджених кораблів.

      У стародавній Греції плавання набуло поширення не тільки як прикладна  навичка або гігієнічна процедура, а мало й певне спортивне значення. Так Павсаній вказує, що до програми щорічних свят у Герміоні входили  змагання з музики і плавання. З  повідомлень Геродота також відомо, що в Греції проводилися змагання з плавання та стрибків у воду. Нарешті є відомості, що до програми великих Істмійських ігор, які проводили кожних три роки на честь бога морів Посейдона, входили і змагання з плавання.

      У стародавньому Інатьївському літописі розповідається про патріотичний вчинок руського юнака, який врятував Київ від  пограбування і зруйнування кочівниками - печенігами. Обложивши Київ, коли в ньому не було князя Святослава, який з своєю дружиною був у поході, печеніги от-от могли здобути його. Бачачи це, юнак переплив Дніпро і повідомив князя. Князь повернувся з дружиною і розбив ворога.

      У самостійній системі фізичного  виховання слов¢ян, які відзначалися силою, сміливістю, витривалістю, плавання посідало значне місце поряд з такими вправами, як верхова їзда і стрільба з лука.

      Найпоширенішими народними способами плавання в  ті часи були плавання на боці і з  перемінними рухами ногами і руками, що дістали назву «саженки» і  були прямими прообразами спортивних способів кроль та на боці.

      Вітчизняне  спортивне плавання сягає в першу  половину ХIХ  ст. 1832 року в інженерному  корпусі російської армії було проведено  перші офіційні змагання за спеціально розробленими правилами. Згідно з ними звання відмінного плавця одержав той, хто вмів добре плавати на спині  й животі, в одязі, стрибати у воду головою і ногами, пірнати й  діставати з дна якийсь предмет.

      У середині минулого століття змагання з плавання стали дуже популярні  в найбільших містах Англії, яка  була першою країною, де почали проводити  національні чемпіонати.

      У 1858 році в Австралії відбулися  перші міжнародні змагання на дистанції 100 ярдів. В 1889 році на міжнародних змаганнях  в Будапешті зустрілися плавці кількох  європейських країн. Уже тоді ці зустрічі відбувалися в басейнах, але єдиних правил змагань ще не існувало і  тому до програми включали плавання на різні дистанції - від 50 м до 2 км.

      Великої популярності набули індивідуальні  й групові дальні пропливи. Перший такий проплив через Ла-Манш (34,6 км) здійснив в 1875 році капітан англійського флоту М. Вебб. Цю дистанцію він  подолав за 22 години. Лише через 36 років  було показано кращий результат. Відтоді  сотні людей перепливали Ла-Манш, і тепер рекорд швидкості на цій  марафонській дистанції становить 9 год 35 хв.

      У другій половині ХIХ ст. найбільш поширені були три способи плавання: плавання на боці, треджен і брас на грудях.

      Народний  спосіб плавання на боці добре відомий  у багатьох країнах. Вдосконалений  англійцями в середині ХIХ ст., він  дістав назву оверарм. В честь  англійця Джеймса Треджена, який перший продемонстрував цей спосіб, і  названо треджен.

      Водночас  в Австралії набув поширення  новий спосіб, характерний безперервним рухом ніг і був продемонстрований  австрійцем Р.Кевіль. Так народився  кроль на грудях - найбільш швидкісний спосіб плавання.

      У 1894 році змагання з плавання організував  «Гурток любителів спорту» в  Петербурзі. 1903 року створено «Ризьке  товариство плавців», а незабаром  й «Балтійське товариство плавання». Особливо популярною була традиційна першість «Найкращий плавець Балтійського моря». Змагалися на однокілометровій дистанції.

      У 1908 році під Петербургом був створений  перший центр плавання - «Шуваловська школа плавання Російського товариства рятування на водах». Заняття проводилися в 50-метровому басейні. Тут були трибуни для глядачів, проводилися тренування і змагання.

      Цей приклад перейняли аматори з  Москви, Харкова, Севастополя, Самари, Ростова-на-Дону.

      Популярність  плавання наприкінці ХIХ ст. так зросла, що його включили до програми відроджених  Олімпійських ігор.

      На  перших Олімпіадах - в Афінах (1896 р.), Парижі (1900 р.), Сент-Луїсі (1904 р.) змагалися плавці не в стандартних басейнах і результати тут були не високі, порівняно з наступними рекордами.

      На  перших трьох Олімпіадах проводилися  змагання з прикладного плавання - долали перешкоди, пливли в одязі, пірнали.

      На IV Олімпійських іграх, що відбувалися 1908 року в Лондоні, плавці вперше стартували в 100-метровому басейні. Американський  плавець Ч.Даніельс з результатом 1 хв. 5,6 с. став першим на 100-метровій дистанції.

      Найвідомішим  плавцем того часу на довгі дистанції  був швед Арн Борг. Його рекорд на дистанції 1500 м, встановлений в 1927 р., більше 20 років ніхто не міг побити.

      Друга світова війна перешкодила проведенню Олімпійських ігор 1940 і 1944 рр. Найвідомішою фігурою в спортивному плаванні того періоду була голландка Р.Хвегер, яка встановила 42 світових рекорди.

      В 1964 році Вперше в історії українського плавання севастопольська школярка Галина Прозуменщикова стала олімпійською чемпіонкою в Токіо на дистанції 200 м брасом, а львів¢янин Г.Прокопенко - срібним призером, С.Бабаніна з Ташкента завоювала бронзову медаль.

      У 1980 році в Москві відбулися ХХII Олімпійські  ігри. Спортсмени з Радянського Союзу  здобули 8 золотих, 9 срібних і 4 бронзових  медалей. Кращими українськими спортсменами були С.Фесенко і А.Сидоренко, які  на протязі 5-12 років виступали на рівні високих світових досягнень.