Джерела ( форми ) права

а) введення в дію;

б) припинення дії;

в) зворотну силу дії.

У теорії права розглядаються такі варіанти введення нормативно-правового  акту в дію:

а) після 10 днів з моменту його опублікування;

б) термін установлюється у самому нормативному акті чи спеціально прийнятому акті;

в) якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання виконавцем.[6]

Припиняють  свою дію нормативно-правові акти внаслідок:

а) закінчення терміну давності, на який видавався акт;

б) прямої відміни конкретного акта;

в) фактичної відміни акта іншим  актом, прийнятим з того самого питання.

Зворотня  дія - це така дія на правовідношення, де припускається що новий нормативний акт існував у момент виникнення правовідношення. Загальне правило таке: "Норма права зворотної сили не має". Але вийнятки, наприклад у кримінальному, адміністративному законодавстві мають місце. Так, якщо нормативний акт прийнятий після скоєння правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо установлює чи обтяжує - то така норма (чи акт) зворотної сили не має.

Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією:

- держави в цілому;

- відповідного регіону; 

- адміністративно-територіальної одиниці; 

- відповідного підприємства, організації.

Щодо  кола осіб нормативно-правові акти діють на громадян України, осіб без громадянства, іноземних громадян.

Вийнятком вважаються окремі іноземні громадяни, які мають імунітет від юриздикції держави перебування. Це окремі дипломатичні і консульські працівники, питання  яких про юридичну відповідальність вирішується на підставі юридичних угод.

Крім  того нормативно-правові акти класифікуються за:

- суб'єктами ухвалення: 

1) акти органів держави; 

2) народу в процесі референдуму; 

3) громадських об'єднань;

4) трудових колективів;

5) спільні акти органів держави  і недержавних формувань; 

- за галузями законодавства; 

1) цивільні;

2) кримінальні; 

3) кримінально-процесуальні та ін.[5]

в) нормативно-правовий акт-основне джерело  системи права  України

Оскільки  основною формою права в Україні  є нормативно-правовий акт, то під джерелами права слід розуміти зовнішнє вираження нормативно-правових актів, які приймаються і діють з метою регулювання суспільних відносин. Різноманітність цих відносин, а також розмежування функцій державних органів припускають наявність багаточислених нормативних актів. Виходячи з цього, важливе теоретичне і практичне значення має відмежування одних нормативних актів від других за визначеними критеріями.

Нормативні  акти, вважає Олійник, містять юридичні підстави (норми права) для вирішення індивідуальних справ. Нормативно-правовий акт виступає не тільки джерелом у юридичному розумінні, але і фактичним джерелом: це той резервуар, з якого люди черпають знання про юридичні норми.

Таким чином, нормативний акт - це офіційний  документ, створений компетентними  органами держави і містить загальнообов'язкові юридичні норми (правила поведінки).

Нормативно-правовий акт є результатом діяльності компетентних суб'єктів, яку називають правотворчістю. Це діяльність державних органів і посадових осіб, громадських організацій, уповноважених на те державою, а також усього народу України, яка спрямована на утворення, зміну чи відміну нормативно-правових актів.

Нормативно-правові  акти - основне джерело права не тільки в Україні. Вони стали такими в даний час практично у  всіх правових системах світу, навіть там, де історично господарював правовий звичай і судовий (адміністративний) прецедент.

Поширеність нормативно-правових актів пояснюється  незаперечними перевагами такого способу  вираження юридичних норм саме з  точки зору загальнолюдських принципів  права, які поступово впроваджуються в право соціально-демократичної орієнтації.

До  таких переваг зокрема належать можливості:

- найбільш чітко, ясно, однозначно  формулювати зміст юридичних прав і обов'язків;

- якнайшвидше довести до відома  адресатів юридичної норми її  зміст;

- забезпечити сприятливі умови  для швидкого відшукування потрібної  юридичної норми; 

- створити умови для правильного, адекватного розуміння, з'ясування адресатом норми її істинного змісту;

- оперативно змінювати чи скасовувати  юридичну норму; 

- здійснювати впорядкування, погодження, систематизацію численних юридичних  норм.

- виходить від строго визначених  правотворчих органів і осіб, які наділені строго визначеною компетенцією;

- приймається в чітко визначеному порядку;

- має встановлену форму і реквізити ;

- має порядок вступу в силу  і сферу дії; 

- може бути змінений в залежності  від соціальних потреб.

У цьому зв'язку нормативно-правові  акти варто відрізняти від індивідуальних і інтерпретаційних актів.

Індивідуальні правові акти - це акти державних  органів, недержавних організацій, посадових осіб, що виражають рішення суду (вирок, наказ).

Індивідуальні акти - це акти застосування права, тому їх називають ще правозастосувальними. Вони мають, як правило, разове застосування, адресуються конкретним особам або організаціям і обов'язкові для виконання тільки ними.

На  відміну від індивідуальних, нормативно-правові  акти мають загальнообов'язковий  характер і відрізняються неконкретністю адресата, тобто обов'язкові не для окремої конкретної особи, а для всіх суб'єктів, на яких вони поширюються. Діють нормативно-правові акти відносно довгий час і не вичерпують себе фактами їхнього застосування.

Нормативно-правові  акти слід також відрізняти від інтепретаційних актів, тобто актів роз'яснення (тлумачення) норм права. Від нормативно-правових останні відрізняються тим, що не містять нових юридичних норм, а лише роз'ясняють існуючі.

Висновки

Закінчивши  роботу над даною курсовою, можна  з впевненістю сказати про  її безперечні переваги, її необхідність для студентів як майбутніх правників. Адже, вона сприяє глибокому розкриттю  і внутрішньому проникненню у  поняття таких першочергово базових  елементів правової науки, як поняття "права", "джерела права", видів джерел (форм) права. А також акцентує увагу на ролі нормативно-правового акта у сфері юридичної науки, розглядає його як основний елемент системи права України.

Цим самим така робота (матеріал роботи) є корисною для кожного громадянина України. Простота і достатня докладність викладки матеріалу, практичність застосування і змістовність є основною перевагою цієї курсової роботи. Центральним питанням теми є джерела (форми) права, тому розкриттю самого поняття права і форми права, видів форм роз'ясненню переваг нормативно-правового акту над іншими джерелами права виділено найбільша частка об'єму роботи.

На  основі вищевикладеного можна зробити  висновок, що форми (джерела) права мають  винятково велике значення для зміцнення  законності в правовій державі. Досконалість названих форм (джерел) насправді залежить від рівня теоретичних уявлень про неї і від якості усіх видів юридичної практики. Юридична наука покликана своєчасно готувати рекомендації для поліпшення форм права, а практика повинна вміло реалізувати пропозиції вчених в цілях створення гнучкої, динамічної і ефективно функціонуючої системи джерел права. Від якості цієї системи права залежить тривкість законності в державі.

Які основні шляхи вдосконалення  форм (джерела) права в сучасній Україні? При поліпшенні форм права треба повніше врахувати юридичні традиції України, узяти все краще з минулих здобутків правової системи.

Крім  того, в будь-якій сучасній державі  джерела права (і перш за все закони, статути парламенту) упорядковані, але разом з тим вони не є  строгою системою, особливо акти підзаконної правотворчості, правові звичаї і прецеденти. Швидше за все це сукупність нормативних та інших юридичних актів, які встановлюють визначений правовий режим.  
 
 
 
 
 
 
 

     Література

1. Право:Учебник для вузов/ А.И.Косаров, М.В.Малинкович, С.Д.Покревская и др., Под ред. проф. Н.А.Тепловой, проф. М.В.Малинкович.-2-е изд., перераб. и доп.-М.:Закон и право, ЮНИТИ, 2000.

2. Основи теорії права: Навчальний  посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 2001.

3. Основи держави і права: Навч. посібник / Гусарев С.Д., Калюжний С.А. та ін.; За ред. Колодія А.М. і Олійник А.Ю. - К.: Либідь, 2001.

4. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. - Львів: Світ, 2003.

5. Рабінович П.М., Основи загальної  теорії права та держави. - К.: 2000.

6. Алексеев С.С., Общая теория права. - Т.1-М:, юр. лит., 2000.

7. Загальна теорія держави і  права: Навчальний посібник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком, 2001

8. Основи конституційного права  України: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком, 2002