Облік і аудит операцій з процесу надання та погашення кредитів СГ в інвестиційну діяльність

     Специфічною особливістю інвестиційного кредитування є те, що воно має інвестиційний  характер, а саме:

1. при кредитуванні об’єктом оцінки, насамперед, виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже, у кредитора виникає неохідність у аналізі техніко-економічного обгрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;
2. процент за таким видом кредиту не повинен перевищувати рівень дохідності за інвестиціями;
3. строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій;
4. заставою за такого виду кредитування виступає сам об’єкт інвестування плюс додаткові гарантії (інше майно, порука інших осіб);
5. інвестиційна позика може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), упродовж якого сплачуються лише проценти за кредит, а основна сума відшкодовується в наступні періоди часу. [13]

     Банківські  інвестиційні кредити наповнені  особливим економічним змістом. Кредитні інвестиції банку в мікроекономічному аспекті – з точки зору банку як економічного суб’єкта – можна розглядати як окремий вид діяльності, у процесі якої банк кредитує за рахунок власних та залучених ресурсів інвестиційну діяльність юридичних та фізичних осіб з метою отримання доходів.

     Разом з тим інвестиційне кредитування має інший аспект, пов’язаний із реалізацією їх макроекономічної ролі. У цьому аспекті банки сприяють задоволенню інвестиційного попиту, який проявляється у грошовій формі з боку суб’єктів господарювання та окремих громадян і трансформації заощаджень в інвестиції. Тому в макроекономічному аспекті під банківським інвестиційним кредитуванням слід розуміти діяльність банків, спрямованих на задоволення інвестиційних потреб економіки як окремих регіонів, так і країни загалом. [14]

     Банківське інвестиційне кредитування здійснюється шляхом надання банками кредитів на інвестиційні цілі. Позичальники зобов’язані повернути у визначені кредитним договором строк отримані ними кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

     Принципи  банківського кредитування, у тому числі – інвестиційного є головним елементом системи кредитування, які відображають сутність і зміст  сфери кредитних відносин. До принципів кредитування відносять:

     Поверненість  – невід’ємна риса кредиту, яка відрізняє його від інших економічних категорій товарно-грошових відносин.

     Терміновість  – означає, що кредит має бути повернений у суворо визначений термін, тобто  для цього принципу є характерних  часовий фактор. Особливістю цього  принципу є те, що кредити на реалізацію інвестиційних проектів надаються в межах нормативних строків будівництва, освоєння чи окупності проекту.

     Забезпеченість  – передбачає наявність у позичальників  юридично оформлених зобов’язань щодо кредитів, які гарантують їх своєчасне повернення з метою захисту інтересів установи банку та зниження рівня кредитного ризику. Як правило, при кредитуванні інвестиційних проектів банки надають перевагу лише матеріальному забезпеченні кредиту (застава на рухоме та нерухоме майно), а нематеріальні види забезпечення (страхування, гарантія, порука) мають використовуватися як додаткові.

     Платність – означає, що фізична чи юридична особа позичальник повинна внести до банку відповідну плату за позичені в нього для своїх потреб кошти. Ціна інвестиційного кредиту залежить від багатьох факторів – процентних ставок за депозитними операціями, терміну користування кредитом та рівня ризику за кредитною операцією. Тому що довший термін кредитування і вищий ступінь кредитного ризику, то процентна ставка буде вищою.

     Цільове використання – полягає у спрямуванні  позичальником отриманих кредитних  коштів виключно на цілі, що визначені  кредитним договором (вкладення  позичених коштів у конкретні  інвестиційні проекти – капітальне будівництво, придбання устаткування, нерухомості, модернізацію виробництва тощо).

     Крім  основних принципів кредитування, у  сучасних умовах є інші (додаткові), які зумовлені специфікою банківського інвестиційного кредитування. До них  можна віднести такі: обгрунтування  життєвого циклу інвестиційного проекту; розподіл і моніториг кредитного та інших ризиків проекту; попередня розробка плану дій в межах інвестиційного процесу; участь у реалізації проекту надійних партнерів. [7] 

     1.3. Класифікація кредитів СГ в  інвестиційну діяльність 

     Класифікація  банківських інвестиційних кредитів  в економічній літературі та банківській  практиці здійснюється на основі загальних  критеріїв систематизації форм та видів  кредитів, але разом з тим вона має деякі особливості внаслідок  специфіки інвестиційного кредитування (додаток A)

     Так, основними різновидами інвестиційного кредиту є строкові інвестиційні кредити, кредитні лінії (револьверні кредити), довгострокові проектні кредити та андеррайтинг.

     Строкові  інвестиційні кредити призначаються  для фінансування таких інвестицій, як купівля обладнання  або будівництво споруд на строк більше ніж 1 рік. Цей кредит характерний тим, що він надається в основному під заставу нерухомості, яка належить позичальникові, і погашається за рахунок майбутніх грошових надходжень.

     За  строком надання банківський  кредит поділяють на короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий. Короткостроковим є кредит, що надається на строк  до одного року. Середньостроковим  є кредит, що надається на строк  від одного до трьох років. Довгостроковим є кредит, що надається на строк, який перевищує три роки. [15]

     Забезпеченням строкових кредитів є основний капітал (споруди, обладнання), який належить боржнику, і по ньому встановлюється або  фіксована, або плаваюча відсоткова ставка. Така ставка перевищує ставку за короткостроковими кредитами внаслідок більшого ризику, який притаманний подібним кредитам.

     Кредитна  лінія – це форма кредиту, що надається  окремими траншами  (частинами) з  провідним терміном повернення кожного  з них у межах установленого ліміту (максимальної заборгованості), шляхом оплати платіжних документів позичальника на цілі, передбачені кредитною угодою.

     Кредитна  лінія може бути:

• непоновлюваною – на умовах поетапного надання кредиту в межах установленого ліміту;
• поновлюваною – при поверненні частини кредиту може здійснюватися нова видача в межах установленого ліміту і терміну дії договору кредиту.

     Головна перевага кредитних ліній полягає  у тому, що протягом усього періоду  користування кредитами засобами клієнтові  не потрібно укладати кілька договорів кредиту і надавати під кожній із них новий пакет документів.

     Кредити у формі кредитної лінії можуть надавати клієнтам банку, що мають стабільне  фінансове становище, значний і  постійний рух коштів на поточному  рахунку в банку. За інвестиційного кредитування банку можуть відкривати кредитні лінії терміном на 3 – 5 років. Цей метод кредитування є дуже зручним перш за все для позичальника, оскільки бувають ситуації, коли він не має можливості точно визначити розмір майбутнфх потреб чи надходженнь у грошових коштах. Ще однією перевагою кредитних ліній є те, що вони дають можливість отримувати додаткові суми (без оформлення додаткових документів) у період скорочення продажів та виплачувати їх протягом періоду і тим самим вирівняти коливання інвестиційного циклу. [7]

     Довгострокові проектні кредити – це кредити, спрямовані на поповнення основного капіталу, яке в майбутньому забезпечить  надходження готівки, що можуть надавати як один, так і кілька банків.

     Проектні  кредити можуть надаватися: без права регресу на позичальника; з частковим регресом на позичальника; з повним регресом на позичальника; на консорціальних засадах. 

     Регрес  – це право кредитора пред'являти фінансові вимоги до позичальника. Збільшення (посилення) регресу призводить До погіршення коефіцієнта боргу, його покриття і відповідно до зменшення забезпеченості боргу. Посилення регресу підвищує інвестиційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позики.

     Поділ банківського кредиту на види здійснюється відповідно до таких критеріїв: за терміном надання, видом валюти, об’єктами кредитування, видами кредитів, суб’єктами надання, ступенем ризику, характером забезпечення, методами надання, характером спалти процентів. [9]

     Банки надають інвестиційні кредити не лише в національній валюті, а й в іноземній валютах за наявності відповідних ліцензій та дозолу Національного банку. Умови і порядок надання кредитів в іноземній валюті юридичним і фізичним особам, резидентам і неризедентам України визначається чинним законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку. Надання кредиту в іноземній валюті здійснюється на цілі, у порядку і на умовах, що не суперечати вимогам валютного регулювання в Україні. Позичальниками за кредитами в іноземній валюті можуть бути юридичні фізичні особи – резиденти та неризеденти.

     Погашення кредиту в іноземній валюті здійснюється у валюті наданого кредиту. Сплат  відсотків за договором кредитування в іноземній валюті може здійснюватися  як у валютах кредиту, так і  в інших валютах, якщо це передбачено договором. Позичальники, окрім нерезидентів, дя погашення кредиту в іноземній валюті мають право придбати іноземну валюту ринку України в установленому законодавством порядку.

     Банківські  установи надають також кредити  в режимі мультивалютної лінії кредитної лінії. Такі кредити надають клієнтам банку, що одночасно здійснюють розрахунки як у межах України, так і за зовнішньоекономічними контрактами і відчувають потребу в коштах у національній та іноземних валютах. Кредитування здійснюється за єдиним договором кредитної лінії з виконання розрахуків у різних валютах. За кожним з видів валюти кредиту встановлюється окрема процентна ставка залежно від кон’юнктури кредитно-грошового ринку і вартості залучених коштів. Особливості мультивалютних кредитних ліній полягають у тому, що підприємство може мати ліміт кредитування в банку й у міру потреби брати чи гасити суму в межах ліміту, при цьому проценти сплачуються за фактично використану суму. [10]

     Найчастіше  банками надається право здійснювати  операції андеррайтингу тільки для провідних підприємств пріоритетних галузей України (літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість і т. ін.), продукція яких користується попитом на світовому ринку. Кожна операція андеррайтингу узгоджується з департаментом інвестицій, координаційною радою банку з інвестиційної діяльності й отримує спеціальний дозвіл кредитного комітету, затверджений правлінням комерційного банку.

     Сума  ліміту андеррайтингу для одного підприємства не повинна перевищувати 10 % власного капіталу банку і має відповідати вимогам Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, згідно з яким акціонерне товариство може випускати облігації на суму не більше 5 % від розміру свого статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

     Андеррайтинг  надається, як правило, тільки підприємствам, які не мають перед банком зобов'язань по раніше отриманих позичках, і тільки для єдиного виду цінних паперів – іменних промислових облігацій з плаваючою відсотковою ставкою, номінал яких ув'язаний із динамікою ринкової вартості монетарного металу (наприклад золота), забезпечених договором застави майна позичальника, яке не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), і для яких умовами випуску передбачена можливість конвертації облігацій у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають права останнього з урахуванням інфляційних процесів.

     Особливі  умови андеррайтингу: іменні облігації  реєструються на ім'я власника; плаваюча відсоткова ставка витрат по облігації має бути ув'язана з динамікою базової ставки грошового ринку України, наприклад, облікової відсоткової ставки Національного банку України; гарантією облігацій є договір застави на все майно підприємства, причому враховується не тільки те майно, яким володіє підприємство на момент випуску облігацій, а й все те майно, яке підприємство може придбати в майбутньому; конвертованість облігацій означає право їх власника через визначений термін обміняти облігацію (за його бажанням) на фіксовану кількість простих акцій підприємства, що випустило облігації. [15] 

     1.4. Аналіз ринку інвестиційного кредиту в Україні 

     Сьогодні  економіка України відчуває гостру нестачу інвестиційних ресурсів, що викликана насамперед низькою  інвестиційною активністю вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання. Ринок інвестиційних кредитів в Україні, незважаючи на позитивну динаміку розвитку протягом останніх трьох років, досить звужений і не забезпечує потреб економіки та промисловості. Банківська система України не має достатніх ресурсів, щоб профінансувати початкові масштабні інвестиції. Кардинально не змінює ситуації й тенденція щодо зростання банківських депозитів та обсягів кредитування, хоча вона є тим необхідним поштовхом, який здатен викликати масштабний приплив інвестицій в економіку України. Лише частина із загального обсягу кредитів безпосередньо використовується на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання.