Облік і аудит операцій з процесу надання та погашення кредитів СГ в інвестиційну діяльність

     У разі прострочення оплати нарахованих  процентних доходів кредит відноситься на рахунок прострочених доходів 2079.

     Списані з балансу несплачені в строк  проценти за кредитами банків та клієнтів обліковуються на позабалансових рахунках відповідно 9600 «Не сплачені банками  доходи», 9601 «Не сплачені клієнтами  доходи».

     Нарахування процентів за користування кредитом проводиться за такими бухгалтерськими рахунками:

     Д-т 2078 (нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання);

       К-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки  за процентними доходами за  видами кредитів).

     Віднесення  нарахованих процентів до розряду прострочених:

     Д-т 2079 (прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання);

       К-т 2078 (нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання).

     У разі визнання заборгованості за нарахованими відсотками сумнівною (30 днів):

     Д-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки за процентними  доходами за видами кредитів);

       К-т 2079 (прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання).

     Якщо  умовами договору передбачено сплату процентів періодично або на дату погашення кредиту, то в бухгалтерському  обліку здійснюється така бухгалтерська  проводка:

     Дебет – Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів;

     Кредит  – Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами, рахунки для обліку комісійних доходів за кредитними операціями. [11] 
 
 
 
 

     2.3. Внутрішній аудит кредиторської  діяльності банку 

     Необхідність  проведення внутрішнього аудиту кредиторської діяльності банку обумовлена впливом як загальноекономічних так і внутрішньобанківських  (специфічних) чинників.

     До  загальноекономічних чинників належать:

• активізація інфляційних процесів в країні та падіння курсу національної грошової одиниці;
• зростання кількості збанкрутілих підприємств та поглиблення кризи неплатежів суб’єктів господарювання;
• криза галузей народного господарства, яким банк надав пріоритети у процесі кредитування;
• зниження темпів росту чи падіння валового внутрішнього продукту;
• кредитна політика Уряду та Національного банку України щодо стимулювання банків з надання пільгових кредитів та ішні.

      Необхідність  проведення внутрішнього аудиту кредитної  діяльності викликана, крім загальних, впливом специфічних чинників, зокрема:

• незадовільним станом кредитного портфеля (зростання кількості прострочених та пролонгованих кредитів);
• недостаннім обсягом сформованих резервів на покриття кредитних ризиків;
• високим рівнем концентрації кредитних вкладень в одному регіоні ,одному позичальнику, інсайдерам;
• низьким рівнем дохідності або збитковості кредитної діяльності банку;
• змінами напрямків кредитної політики, внутрішніх правил та процедур з кредитування;
• невиконання незапланованих кількісних та якісних показників кредитної діяльності, передбачених бізнес-планом та бюджетом банку;
• зміну керівництва (голови правління, його заступників, головного бухгалтера), а також керівників кредитних підрозділів банку;
• недостатнім або неякісним забезпеченням кредитів, наданих позичальниками;
• наявністю конфліктних ситуацій в кредитних підрозділах (як з клфієнтами, так і між співробітниками банку);
• необхідністю проведення перевірки виконання попередніх рекомендаційвнутрішнього аудитора.

     Під час перевірки кредитної діяльності внутрішнього аудитора насамперед цікавлять такі питання:

• чи здійснює банк ефективно свою кредитну діяльність;
• які є недоліки та вузькі місця вкредитній роботі банку.

     Внутрішній  аудит  кредитної діяльності банку  може здійснюватись за напрямками:

• оцінка ефективності управління кредитною діяльністю банку;
• оцінка системи внутрішнього контролю за кредитною діяльністю банку;
• перевірка якості кредитного портфеля банку;
• ідентифікація і оцінка кредитних ризиків. [8]

     Робоча  програма внутрішнього аудиту кредитних  операцій включає в себе:

І. Початкові  аудиторські процедури

1. Вивчення  та аналіз внутрішніх нормативних  і розпорядчих документів, що  регулюють кредитну роботу банку:

• положення про кредитування;
• положення про кредитний комітет і наказ про персональний склад кредитного комітету;
• положення про визначення фінансового стану позичальника;
• кредитна політика банку;
• положення про кредитний відділ.

2. Визначення  та обгрунтування обсягів репрезентативної  вибірки кредитних справ, що  підлягають перевірці, звернувши  увагу на:

• кредити пов’язаним особам;
• нестандартні формулювання цільового призначення і незвичайні проекти.

ІІ. Перевірка  кредитних справ позичальників  та процедури надання кредитів

1. Перевірка  повноти комплектування кредитних  справ за окремими кредитами,взявши  до уваги, що кредитна справа  складається з трьох блоків документів:

• документи про позичальника;
• документи про позитку;
• документи про виконання умов кредитного договору.

2. Перевірка якості кредитних договорів щодо правильності та обгрунтованості вимог до кредитора і позичальника.

3. Перевірка якості договорів застави майна (гарантії, порчительства, страхування відповідальності) щодо точності визначення умов звернення стягнення на заставлене майно (умови звернення до гаранта, поручителя, страхової компанії).
4. Перевірка првильності відображення в обліку:

• надання кредиту;

• заставленого майна (наданої гарантії);
• зобов’язання з кредитування.

ІІІ. Перевірка  правильності нарахування та обліку процентних доходів за кредитними операціями

1. Перевірка повноти і своєчасності нарахування процентних доходів за наданими кредитами.
2. Вибіркова арифметична перевірка правельності розрахунку процентів та додержання методу визначення кількості днів використання позики.
3. Перевірка своєчасності сплати процентів за кредит позичальником або винесення нарахованих доходів на прострочення.
4. Перевірка своєчасності оформлення змін процентних ставок на кредити, за додатковими угодами.
5. Перевірка бухгалтерського обліку нарахування та сплати процентних доходів за наданими кредитами.

ІV. Перевірка своєчасності та правильності обліку погашення кредитів

1. Перевірка своєчасності погашення основної суми кредитного боргу позичальником чи винесення непогашених сум на прострочення.
2. Перевірка правильності обліку прострочених, сумнівних до отримання або безнадійних кредитів.
3. Перевірка роботи кредитних інспекторів банку щодо:
• стягнення кредитного договору;
• додаткового вивчення стану заставленовго майна;
• застосовування штрафних санкцій до позичальника.
4. Перевірка своєчасності звернення стягнення на заставлене майно позичальника (звернення до гаранта або страхової компанії) та правельності бухгалтерського обліку погашення кредитного боргу за рахунок коштів від реалізації заставленого майна (компенсацій гаранта або страхової компанії) або шляхом оприбуткування застави на баланс банку.

V. Перевірка специфічних кредитних операцій

1. Перевірка  овердрафтного кредитування:

• оцінка методики розрахунку ліміту кредитування;
• перевірка дотримання встановленого ліміту кредитування.

2. Перевірка  факторингових операцій:

• вивчення методикки оцінки платоспроможності дебітора (покупця продукції, товарів або послуг клієнта банку);
• перевірка правильності складання платіжних або розрахункових документів клієнта банку;
• перевірка правильності обліку комісій за факторингове обслуговування та процентних доходів.

3. Перевірка  лізингових операцій (фінансового лізингу):

• перевірка відповідності умов лізингового договору законодавчим критеріям фінансового лізингу;
• перевірка правильності обліку різниці між вартістю об’єкта лізингу та сумою основного боргу за лізинговою операцією;
• перевірка дисципліни лізингових платежів. [6]

     Кредитна  політика банку є основою процесу  кредитування і управління кредитною  діяльністю. Кредитна політика має  бути викладена у письмовій формі  у вигляді затвердженого документа. Внутрішній аудитор у документі  про кредитну політику перевіряє чи визначені:

• напрямки кредитування;
• цільові кредити;
• диверсифікація кредитів;
• ступінь ризику при наданні кредитів;
• прийнятні та неприйнятні ризики;
• ринок, на якому планується проведення проведення кредитування суб’єктів господарювання;
• процедура надання кредитів тощо.

     Одним із напрямків перевірки внутрішніми  аудиторами кредитної діяльності є  оцінка надійності системи внутрішньотехнологічного контролю за виконанням кредитних угод, визначення проблемних позик, а також  дієвості заходів, щодо подолання проблемної заборгованості. З метою визначення адекватності внутрішньотехнологічного контролю цілям і завданням розвитку кредитної діяльності внутрішній аудитор повинен:

• перевірити якість кредитного портфеля;
• встановити обгрунтованість резервів на можливі збитки від кредитної діяльності;
• оцінити раціональність прийняття заходів щодо подолання або зменшення проблемної заборгованості;
• перевірити робочі папери, що документують середовище контролю, систему обліку та процедури контролю кредитних операцій;
• визначити чи зберегіються кредитні документи у вогнестійкому сейфі та чи обмежений доступ до них стороніх осіб;
• перевірити своєчасність бухгалтерського обліку, зміни категорії окремих кредитів;
• перевірити наявність журналу (реєстру) для реєстрації документів з кредитної справи, тичасово вилучених;
• підготувати блок-схеми, анкети внутрішнього контролю та службові записи для інтерпритації найбільш важливих операцій;
• оцінити засоби внутрішнього контролю та визначити його вузькі місця;
• визнчити дієвість контролю голоного офісу банка за кредитноб діяльністю його філій;
• встановити достатність котролю за отримання і обліком процентного доходу.