Облік і оцінка розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

 

 

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Рівненський коледж економіки  та бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Облік і оцінка розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

 

 

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

Комплексна  курсова робота

Виконала  студентка 

групи БУХ - 36

Степанець Яніна Олександрівна

Спеціальності 5.03050901 „Бухгалтерський облік”

Керівники:

Мартинюк  С.Ф.

Кирилюк М.Г.

 

Оцінка:_____________________

 

 

 

                                                         Рівне 2012

Зміст

 

 

 

Вступ

 

Право громадян України  на соціальний захист передбачено Конституцією України. Сьогодні в Україні поряд  із системою оподаткування діє ще одна загальнообов’язкова державна система – соціальне страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, якою передбачено матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби,  повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, визначених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються через сплату страхових  внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетні та інші джерела, установлені законом.

Законом про держбюджет передбачено динамічне зростання  рівня мінімальної зарплати. Варто  відзначити що одним із позитивних фактів є певне вирівнювання диспропорції між розміром мінімальної пенсії за віком та мінімальною зарплатою. Це дуже важливо, адже саме відрахування із фонду заробітної плати є головним джерелом наповнення бюджету Пенсійного фонду, внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

Метою даної роботи є  дослідження обліку, аналізу розрахунків  з централізованими бюджетами та позабюджетними фондами.

Об’єктом дослідження виступають нарахування та сплата внесків до Фондів соціального страхування (на випадок тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття, від нещасного  випадку на виробництві).

 

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо. Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики. Україна самостійно визначає свій економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє і формує свою фінансову політику в контексті загальнодержавної політики, а також займається її виконанням.

Подальший розвиток України  значною мірою залежить від ефективності фінансової стратегії, яка забезпечує підвищення добробуту населення, виконання державою своїх обов’язків та функцій. Адже стабільність і економічний розвиток держави залежить від її податкової політики. Однією з основних складових фінансової стратегії на всіх рівнях – від держави до підприємства – є податкова стратегія, яка залежить від того, наскільки вона відповідає потребам сьогодення. Податкова стратегія розробляється на визначений період.

У більшості країн  світу податки є “ефективним  знаряддям державної політики ” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.

Податкова система в  кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову  базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної  доктрини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Податкова і соціальна політика держави

 

1. Суть, роль та значення податкової політики

Фінансова  політика держави  – це сукупність заходів, які проводить  держава, по забезпеченню надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства,  соціальними групами населення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури створення сприятливих умов  для розвитку підприємств усіх форм власності. Поряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соціальних гарантій громадянам.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов’язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів та загальнодержавних цільових фондів, в основному завдяки податковій політиці, яка проводиться в державі за рахунок податкових платежів. Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика має чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави  є складовою частиною економічної  політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись  на ґрунтовну теоретичну базу, максимально  враховувати відмінність перехідного  стану економіки держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які проводяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством за допомогою системи оподаткування країни.

До довгострокових завдань  належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту  рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності.

Податкова політика представляє  собою діяльність держави у сфері  встановлення та стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємства. При впровадженні податкової політики держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків. Важливою умовою ефективної політики є  її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють  податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб’єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).

Кожен рівень має свої особливості, завдання, мету і методи її досягнення.

Якщо розглядати податкову політику на макроекономічному рівні, то вона є системою  відносин між державою і платниками податків та інших обов’язкових платежів, які складаються при отриманні та розділі їх у державі.

Основна мета державної  податкової політики полягає в організації  наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов’язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової політики на макроекономічному рівні потрібно враховувати функції, які виконують податки.

Головною функцією є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції – повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою  розвитку якогось напряму діяльності, тимчасової підтримки виробництва деяких товарів та виробів або вітчизняного виробника продовольчих товарів   держава може надати податковий кредит.

Сутність іншої функції – розподільчої – полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків  з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів в цілому. При визначенні регіональної податкової політики особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Особливе значення мають рівні зайнятості населення  та середньо подушного доходу. Причому тут виділяють два аспекти: з одного боку, збільшення податків з доходів, з другого – зростання обсягів реалізації товарів і сплата податків з ціни виробу. Тобто при виконанні цієї функції потрібна гнучка політика у визначенні розмірів  податків, що стягуються до бюджету з різних платників.

Зміст соціальної функції  полягає в тому, що повинна змінюватись  структура сплати податкових та інших  обов’язкових платежів, особливо між  тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в  місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхи економії. З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій  та залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони.

За характером державна податкова політика може бути дискреційною та антидискреційною. Такий розподіл залежить від циклічності розвитку економіки, стадій економічного розвитку суспільства.

Дискреційна державна податкова  політика характерна  для періоду, коли економіка держави перебуває на стадії спаду, тобто коли в суспільстві знижується попит на вироби, а відповідно зростає перевиробництво товарів і в кінцевому підсумку знижується виробництво. У цьому разі держава зменшує ставки податків або надає податкові пільги фізичним особам з метою збільшення доходів громадян. Така форма дискреційної політики має фіскальний характер.

Антидискреційна державна податкова політика пов’язана з  теоретичною концепцією про те, що вона має здатність саморегулюватись при зміні економічного циклу.

1.2. Характеристика сучасної податкової політики України

Головною метою формування податкової системи повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності  і особливо на пріоритетних напрямах розвитку виробництва.

Регулювання нових економічних  відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу  оптимально щодо конкретних умов пов’язувати інтереси держави з інтересами  товаровиробників та рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та оплати податків.

Недоліком податкових реформ України, як і інших країн СНД, є те, що соціальні наслідки податкових реформ, як правило, не прогнозуються, а ці наслідки здебільшого такі, що посилюють соціальну напругу в суспільстві.

Як грошові ресурси  держави податки бюджету забезпечують функціонування бюджету і тому вимагають  обґрунтованого планування та регулювання. Господарювання методом спроб та помилок не може бути нескінченно довгим, досить швидко воно призводить до економічної кризи, інфляції, зубожіння населення і бюджетного дефіциту.

Вийти з кризового  становища можна, тільки спираючись на наукові знання і досвід, дотримуючись у господарській діяльності рекомендацій науки. Негоже кидатися від однієї крайності до іншої, не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати вплив на формування доходів бюджету нової податкової системи.

Запровадження нових, науково необґрунтованих податків, навіть державних, не заохочує підприємства до розширення діяльності. Навпаки, веде до згортання виробництва і в підсумку призводить до значного  зменшення доходів бюджетів усіх рівнів.