Облік і оцінка розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

Податкова система  формується як на державному так і  на регіональному рівнях. Залежно  від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від  форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі (ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю).

Прямі податки  встановлюються безпосередньо на дохід  або майно платника.

Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем.

При прямому  оподаткуванні грошові відносини  виникають між державою і самим  платником, який безпосередньо вносить  платежі до бюджету. При непрямому  оподаткуванні суб`єктом податку  стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від  економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно (сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Отже, можна  сказати, що податки відіграють важливу  роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших  видів державних доходів, що їх одержує  держава на підставі своїх владних  повноважень.

 

 

 

2.2. Облік розрахунків за податками і платежами

Облік розрахунків за податками та платежами здійснюється на рахунку 64"Розрахунки за податками  й платежами" .

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про  розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. За кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" має  такі субрахунки:

641 "Розрахунки за  податками" 

642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"

643 "Податкові зобов'язання"

644 "Податковий кредит"

На субрахунку 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються  відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість,акцизний збір,податок на землю, мито,податок з доходів фізичних осіб,податок с власника авто,місцеві податки). На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки з страхування". На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами.

Кореспонденція рахунка 64 Розрахунки за податками й платежами.

(Додаток 1)

Аналітичний облік розрахунків  за податками й платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку чи платежу. Наприклад, податок на додану вартість треба обліковувати окремо від податку на прибуток тощо. Облік розрахунків за податками і платежами треба організувати таким чином, щоб за кожним із них окремо можна було мати дані про нараховані і сплачені суми, заборгованість на кінець місяця. Тому до перших двох субрахунків треба відкрити аналітичні рахунки за назвою податків і платежів. Зокрема, до субрахунку 641 "Розрахунки за податками" треба відкрити такі аналітичні рахунки:

641/1 "Розрахунки з  податку на додану вартість";

641/2 "Розрахунки з  податку на прибуток (фіксованого  сільськогосподарського податку)";

641/3 "Розрахунки з  акцизного збору");

641/4 "Розрахунки з  прибуткового податку";

641/5 "Розрахунки з  комунального податку";

641/6 "Розрахунки зі  збору на розвиток виноградарства  і хмелярства";

641/7 "Розрахунки з  інших податків".

Слід зазначити, що одні податки, збори і платежі включають  у витрати виробництва, інші покривають із прибутку підприємства. До того ж підприємства здебільшого використовують для обліку витрат виробництва одночасно рахунки класу 8 та 9. Тому кореспонденція рахунків, за якою відображають нарахування податків, зборів і платежів, залежить від того, за рахунок якого джерела покривають нараховані суми, та від методики обліку витрат виробництва.

Аналітичний облік розрахунків  за податками та платежами ведеться окремо за кожним видом податків і  платежів на картках форми № 292-а (у книзі ф. 292).

                     Облік податку на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) сплачується при придбанні  товарів (матеріалів, робіт, послуг). 
Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку — посередник між платником та державою. 
Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг). 
ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації. 
Ставки ПДВ: 
20 % — основна ставка; 
0 % — при експорті товарів. 
Від ПДВ звільнено (п. 5 Закону про ПДВ) операції продажу деяких лікарських засобів, продуктів дитячого харчування, надання послуг з освіти, з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом та ін. 
Ставка 0 % і звільнення від ПДВ розрізняються тим, що при ставці 0 % підприємство має право на податковий кредит, а в разі звільнення від ПДВ податок, сплачений постачальникам, включається до первинної вартості придбаних запасів. 
Податковий кредит — це сума, на яку платники мають право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. 
Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді. 
Сплата ПДВ здійснюється таким чином: 
— підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів — податковий кредит; 
— підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) — податкове зобов'язання; 
— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ. 
Приклад 
За місяць підприємство придбало запасів на суму 1000 грн., ІІДВ — 200 грн., а реалізувало продукції на суму 10 000 грн., відповідно ПДВ — 2000 грн. До бюджету належить перерахувати 1800 грн. (2000 грн. - 200 грн.). 
Це наочно видно на рахунках бухгалтерського обліку. Облік ПДВ ведеться на рахунку 641 "Розрахунки за податками", на окремому субрахунку. За дебетом цього субрахунку відображають податковий кредит, за кредитом — податкове зобов'язання:  
 
Що є джерелом сплати ПДВ? Це непрямий податок, який не включається до витрат підприємства і не сплачується за рахунок прибутку. В прикладі видно, що ПДВ сплачує підприємству його покупець, але для покупця сплачена ним сума ПДВ включається до податкового кредиту, а за свою продукцію він отримує ПДВ від свого покупця. Отже, джерелом сплати ПДВ є кінцевий споживач, тобто населення. 
Порядок розрахунку ПДВ 
При реалізації товару сума ПДВ, яку повинен сплатити покупець, має становити 20 % від встановленої ціни реалізації, наприклад: 
ціна 5000 + (20 % ПДВ) 1000 = 6000 грн.; 
350 + (20 % ПДВ) 70 = 420 грн. 
При купівлі в магазині товару, для того щоб визначити, скільки в сплаченій сумі становить ПДВ, необхідно вирахувати від цієї суми Vβ частину: 
Vβ від 6000 грн. — 1000 грн. (6000 : 6); Vβ від 420 грн. — 70 грн. (420 : 6). 
При вивченні бухгалтерського обліку звертайте увагу, яка вартість вказується в умові — без ПДВ чи з ПДВ. В першому випадку слід додати 20 % (або Vs)» в другому — виключити (в разі потреби) Vβ частину. 
У практиці сума ПДВ обов'язково виділяється окремим рядком у платіжних документах (платіжних дорученнях, платіжних вимогах-дорученнях). 
Бухгалтерські проведення з відображення ПДВ залежать від того, яка подія відбулася першою — отримання (відвантаження) запасів або перерахування (надходження) коштів. Щоб зрозуміти сутність відображення в обліку ПДВ, розглянемо спочатку ситуацію, коли першою подією є надходження (відвантаження) запасів. Використаємо дані наведеного раніше прикладу. 
Надходження 
Оприбутковано запаси: 
Д-т 20, 22, 28 К-т 631 1000 грн. 
Відображено податковий кредит з ПДВ: 
Д-т 641.ПДВ К-т 631 200 грн. 
Оплачено рахунки постачальника: 
Д-т 631 К-т 311 1200 грн. 
Реалізація 
Відвантажено продукцію: 
Д-т 90 К-т 26 
Відображено реалізацію продукції: 
Д-т 361 К-т 70 12 000 грн. 
Відображено податкове зобов'язання з ПДВ: 
Д-т 70 К-т 641.ПДВ 2000 грн. 
Надійшла оплата від покупців: 
Д-т 311 К-т 631 12 000 грн. 
Перерахування до бюджету ПДВ: 
Д-т 641.ПДВ К-т 311 1800 грн. 
Звертаємо увагу на бухгалтерські проведенні з реалізації продукції — в кредит рахунку 70 відноситься вся сума виручки від реалізації (з ПДВ) і відразу з дебету цього рахунку списується сума ПДВ. 
Дата виникнення податкового зобов'язання і права на податковий кредит з ПДВ. Податковий облік ведеться за правилом першої події, тобто податкові зобов'язання і з ПДВ, і з податку на прибуток виникають за першою з двох подій: або відвантаження продукції, або отримання передоплати. Право на податковий кредит виникає також за першою з подій: або отримання продукції (товарів, робіт, послуг), або передоплата за них. 
Пригадаємо, що бухгалтерський облік ведеться за принципом нарахування, зокрема, дохід виникає при відвантаженні продукції незалежно від дати надходження коштів. 
Якщо першою подією є передоплата, для обліку ПДВ використовують субрахунки 643 "Податкові зобов'язання" і 644 "Податковий кредит". Облік реалізації та податкових зобов'язань з ПДВ докладно розглянуто розділі 2, параграф 6. 
Передоплата, перерахована постачальникам, обліковується на рахунку 371 "Розрахунки за виданими авансами" (табл. 2.15). 
Таблиця 2.15  
 
Отже, субрахунок 644 є проміжним, його використання зумовлене насамперед різницею в часі оплати за продукцію постачальника і надходження цієї продукції. 
Якщо першою подією є оприбуткування, субрахунок 644 не використовується, крім випадків, коли постачальник не передав разом з товаром податкову накладну — документ, наявність якого обов'язкова для підтвердження права

Облік податку на прибуток підприємств

У світовий практиці податок  на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні.

Підприємство є платником  податку з прибутку, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається платником зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із Законом: на суму валових витрат платника податку, або суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход включає: загальні доходи від реалізації товарів, доходи від операцій особливого виду (бартерні), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

До валового доходу підприємство не включає: суми податку на додану вартість; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація або за рішенням суду.

У обліку визначається скоригований валовий доход різницею між валовим  доходом за звітний період і сумами, що виключаються з валового доходу.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат підприємство включає витрати, пов’язані  з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт та послуг).

Ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків

Для ведення податкового обліку використовують такі періоди, як звітний (податковий) квартал і звітний рік.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується до бюджету  не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Облік податку на прибуток ведеться на активному рахунку 98 «Податок на прибуток».

Відображення в бухгалтерському  обліку операцій з нарахування податку  на прибуток відбувається на підставі довідок та розрахунків в бухгалтерії.

Типові кореспонденції:

Нараховано податок  на прибуток: Дт 98-Кт641

Перерахування податку: Дт 641-Кт 311

В кінці звітного періоду  сума нарахованого податку на прибуток списується на фінансові результати: Дт 79-Кт 98

Після цього визначається чистий фінансовий результат (прибуток або збиток), який списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки(непокриті збитки)».

Облік податку з доходів фізичних осіб

 

Податок з доходів  фізичних осіб - плата фізичної особи  за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з законом „Про податок з доходів фізичних осіб”.

 

Дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

 

         Платниками податку є:

 

резидент, який отримує  як доходи з джерелом їх походження з території України, так і  іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст. 167 Кодексу становить 15 відсотків  бази оподаткування щодо доходів, одержаних  у тому числі, але не виключно у  формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку  у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою.

 

     Об'єктом оподаткування резидента є:

 

1. загальний місячний  оподатковуваний дохід; 

2. чистий річний оподатковуваний  дохід, який визначається шляхом  зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3. доходи з джерелом  їх походження з України, які  підлягають кінцевому оподаткуванню  при їх виплаті; 

4. іноземні доходи.

 

Об'єктом оподаткування  нерезидента є:

 

1.загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

2.загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

3.доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

 

 

 

 

Загальний оподатковуваний  дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з законом  „Про податок з доходів фізичних осіб”, нарахований (виплачений) на користь  платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).