Облік і оцінка розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

 

Загальний оподатковуваний  дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню  при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у  складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються  за іншими правилами, визначеними законом „Про податок з доходів фізичних осіб”.

 

Загальний місячний оподатковуваний  дохід дорівнює сумі оподатковуваних  доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

 

Дохід може нараховуватись у вигляді заробітної плати.Тоді Податок обраховується за формулою:

 

ПДФО=(заробітна плата- ЄСВ-податкова соціальна пільга)*15%(17%)

 

Податкова соціальна  пільга-це сума на яку платник може зменшити суму свого загального місячного  оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України.

Пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати,якщо її розмір не перевищує суму,що дорівнює місячному прожитковому мінімуму, діючого  на для працездатної особи на 1 січня  звітного року помноженого на 1,4 та округленого.

"Звичайна" пільга (100%) - 536,50 грн. 
Підвищена пільга (150%) - 804,75 грн. 
Підвищена пільга (200%) - 1073 грн.

Граничний розмір доходу для отримання пільги в 2012 році - 1500 грн.

 

Суми утримань із заробітної плати відображаються записами:

Дт 661-Кт 641

Дт 661-Кт 651(ЄСВ)

 

Суми перерахованого до бюджету ПДФО:Дт 641-Кт 311

 

Суми перерахованого ЄСВ: Дт 651-Кт 311

 

2.3. Облік розрахунків зі страхування

Право працівників бюджетних  установ на матеріальне забезпечення у старості, а також у випадку хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України й забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування. Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено принципи, а також правові, фінансові й організаційні основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Згідно з основами законодавства страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці, тобто бюджетні установи, і застраховані особи - наймані працівники бюджетних установ, а страховиками виступають цільові фонди:

- пенсійного страхування;

- медичного страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття.

Об’єктом загальнообов’язкового  державного соціального страхування  є страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених наведеними далі законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування (ЗДСС).

Отже, можна говорити про початок реформування системи соціального страхування в Україні, оскільки ухвалені Верховною Радою України документи стосуються тільки трьох видів загальнообов’язкового державного соціального страхування - проекти Законів з пенсійного й медичного страхування перебувають у стадії розгляду.

Платниками страхових  внесків є страхувальники (бюджетні установи та їхні працівники). Останні  виступають одночасно і в ролі страхувальників, і в ролі застрахованих  осіб.

Бюджетні установи як страхувальники сплачують до фондів соціального страхування різницю між нарахованими страховими внесками й витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Перерахування зазначених сум здійснюється один раз на місяць - у день, установлений для одержання в установах банків коштів на оплату праці за відповідний період.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування  є також наймані працівники бюджетних  установ. Об’єктом оподаткування при  цьому є сукупний оподатковуваний  дохід.

Крім того, бюджетні установи є платниками збору на обов’язкове пенсійне страхування в разі здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, відчуження легкових автомобілів, користування послугами стільникового мобільного зв’язку.

Матеріальне забезпечення працівників бюджетних установ та надання їм соціальних послуг через бухгалтерію за рахунок коштів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюється у вигляді:

- допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомоги з вагітності та пологів;

- допомоги в разі народження дитини;

- допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомоги на поховання;

- забезпечення оздоровчих заходів.

У разі обчислення середньої  заробітної плати для оплати непрацездатності враховуються всі види заробітної плати, що не повинна перевищувати подвійної  тарифної ставки та подвійного посадового окладу, у межах її граничної суми.

Допомога з вагітності та пологів виплачується працівницям за весь період декретної відпустки (70 календарних днів) до пологів та 56 (у випадку ускладнення пологів або народження двох або більше дітей) – 70 календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І-ІV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка з вагітності та пологів надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. На підставі листка непрацездатності допомога застрахованій особі надається в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу.

Для обліку розрахунків  зі страхування призначено активно-пасивний рахунок № 65 «Розрахунки зі страхування», який має такі субрахунки:

субрахунок № 651 «Розрахунки  з пенсійного забезпечення»;

субрахунок № 652 «Розрахунки  із соціального страхування»;

субрахунок № 653 «Розрахунки  зі страхування на випадок безробіття»;

субрахунок № 654 «Розрахунки  з інших видів страхування».

Суми відрахувань на соціальне страхування та забезпечення щомісячно включаються до фактичних видатків бюджетних установ такими бухгалтерськими записами:

Дебет рахунків № 80, 81, 82.

Кредит рахунка № 65 та його субрахунків.

Отже, суми відрахувань  на соціальне страхування і забезпечення відносяться на ті самі рахунки, на які віднесено нараховану заробітну плату, тільки за іншим кодом економічної класифікації видатків — код 1120 «Нарахування на заробітну плату». Одночасно на рахунку № 65 показується збільшення кредиторської заборгованості перед соціальними фондами.

Утримання з заробітної плати працівників сум страхових внесків до фондів фіксується бухгалтерським проведенням:

Дебет субрахунку № 666.

Кредит субрахунків № 651, 652, 653.

Перерахування установою страхових  внесків відображається записом:

Дебет субрахунків № 651, 652, 653, 654.

Кредит субрахунків № 311, 321, 313, 323.

Аналітичний облік розрахунків  зі страхування ведеться на картках  за фондами.

Бюджетні установи як страхувальники та платники внесків (зборів) зобов’язані  зареєструватися в органах відповідних  фондів і щоквартально подавати перелічені далі документи.

 

    Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування займається Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ставки єдиного соціального внеску встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб –  підприємців або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%.

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%.

Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

Для підприємців на загальній системі  оподаткування та на спрощенній системі (єдиний або фіксований податок) встановлена однакова ставка внеску, що дорівнює 34,7% бази оподаткування.

Для підприємців на загальній системі оподаткування базою оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб – підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для підприємців на спрощеній системі  оподаткування базою оподаткування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Мінімальний страховий  внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.

Єдиний соціальний внесок повинен бути сплачений не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Сплата єдиного внеску відбувається шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Податкова  система України

 

3.1. Поняття податкової системи України

Податкова система являє з себе сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

З іншого боку податкова  система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Вона ґрунтується на принципах гласності; загальності; обов’язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної ефективності.

Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб’єктів, стимулюючи економічну і інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнення державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямів оподаткування призводить до зростання цін, або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового стану господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Іноді підприємства штучно утримують низькі ціни на свою продукцію  з метою зниження абсолютної маси податків, - з одного боку; а з іншого - шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. В кінцевому підсумку спрацьовує ринковий механізм - споживач сплачує за продукт ринкову ціну. У той же час для держави стає безглуздим збільшення податків, оскільки основна маса прибутку привласнюється виробником і посередниками безконтрольно.

         Система оподаткування в Україні уявляє з себе сукупність податків, зборів-платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. що стягуються у визначеному порядку.

Сьогоднішній стан системи оподаткування в Україні можна охарактеризувати як процес створення основ. За відносно короткий термін було здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформовано саму податкову систему, але оскільки ця система базується на системі доходів бюджету, заснованій на принципах значної централізації, на сучасному етапі гостро постає питання наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

 

 

 

3.2. Види податків та їх характеристика

Можливі різні класифікації податків залежно від тих ознак, які покладено в основу порівняння.