Соціальна робота

- надання  довідкової інформації, необхідної  для вирішення складної життєвої  ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- розповсюдження  буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спрямування.

       Порядок здійснення соціального супроводження  прийомних сімей і вміщує детальне роз'яснення стосовно того, які види соціальної допомоги має надавати соціальний працівник прийомній сім'ї. Проте слід враховувати, що перелічені послуги мають надаватися за потреби, враховувати індивідуальні запити сім'ї та вихованця, а не є обов'язковими до виконання для усіх прийомних сімей, що перебувають під соціальним супроводженням [11].

Проаналізувавши соціально-педагогічну модель «ведення випадку» та розкривши сутність соціального  супроводження прийомних сімей  перейдемо до оцінки потреб дитини та прийомної сім'ї.

       2.2 Оцінка потреб  дитини та прийомної  сім'ї

       На  початку функціонування прийомної сім'ї соціальним працівником на основі отриманої інформації про дитину, яка влаштовується на виховання в сім'ю, робиться оцінка її потреб. Збір інформації про прийомну дитину починається ще на етапі взаємодобору, із залученням осіб, які контактували з дитиною, а в перший період проживання у родині вона надходить від батьків та спеціалістів, які безпосередньо працюють з дитиною.

       Оцінка  потреб дитини здійснюється з використанням  таких джерел:

- загальна  інформація про дитину, яка міститься  у документах;

- інформація  від осіб, які спілкувалися з  дитиною до влаштування у сім'ю;

- інформація  від батьків та спеціалістів  про перші місяці проживання  дитини в сім'ї.

Зупинимося  на кожній складовій оцінювання дитини окремо.

       Стан  здоров'я дитини визначається за основними показниками:

1. стан фізичного здоров'я - хронічні хвороби, ускладнення, захворювання протягом останнього періоду тощо;
2. фізичний розвиток - відповідність розвитку дитини віковим показникам, будова тіла тощо;
3. стан психічного здоров'я - наявність відхилення від норм, емоційний стан, самооцінка;
4. дотримання графіка щеплень.

       Тобто, на підставі аналізу стану фізичного  здоров'я дитини можна спланувати потреби дитини в медичній допомозі. Стан фізичного здоров'я дитини дає  медичну складову в план соціального  супроводження на перші 1-3 місяці - щодо лікування гострих та інфекційних  хвороб, і на тривалий час - щодо лікування  хронічних захворювань. Сюди ж входять  і щеплення. Стан фізичного розвитку допомагає визначити не тільки відповідність розвитку середнім показникам по віку та статі, а й визначити потребу в хірургічних операціях, необхідних фізичних заняттях та ін. [8]. 

       Адаптація в прийомній сім'ї, дитячому будинку  сімейного типу

Рівень  пристосування дитини до нового соціального середовища прийомної сім'ї визначається за показниками:

- емоційна  реакція дитини на членів сім'ї;

- взаємостосунки  з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо.

         Можливо, вивчення адаптації прийомної  дитини в прийомній сім'ї не  є актуальним на першому оцінюванні  потреб дитини. Спочатку на більшість членів сім'ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об'єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім'ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Привільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.

Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку  перебування в сім'ї, можуть виникнути  проблеми адаптації, і будуть внесені  в план соціального супроводження  відповідні позиції.

       Взаємостосунки  з дитячим оточенням

Стосунки  дитини-вихованця з дитячим оточенням  оцінюються відповідно кількох рівнів:

- специфіка  побудови відношень дитини з  однолітками;

- наявність  друзів, товаришів;

- стосунки  в дитячих колективах дошкільних  закладів, шкіл, інших навчальних  закладів;

- стосунки  з дітьми за місцем проживання;

- можливості  розширення кола спілкування  з однолітками - участь у діяльності  позашкільних закладів, громадських  організацій.

       Ця  проблема є актуальною не лише на етапі  влаштування дитини у сім'ю, а  може виникати на різних етапах проживання дитини в прийомній сім'ї, залежно  від віку дитини. Найбільш актуальна  вона для підлітків. У цьому віці потрібно не тільки берегти існуючих друзів, а й находити спільну мову з новими. Для малюків ця проблема практично не існує й не потребує уваги в плані соціального супроводження.Слід зауважити, що досвід діючих в країні прийомних сімей показує, що проблеми адаптації з однолітками в деяких випадках на певний час стають головною проблемою дитини в прийомній сім'ї.

       Контакти  з біологічними родичами

Оцінка  підтримання контактів з біологічними родичами дитини стосується:

- можливості  налагодження позитивних контактів  з біологічними батьками дитини;

- контактів  з іншими біологічними родичами.

Проблема  контактів з біологічними батьками є дуже неприємною і не завжди прийнятною для прийомних батьків, які в  більшості випадків не прощають біологічним  батькам покинутих дітей. У той  же час самі біологічні батьки не дуже бажають зустрічі зі своїми дітьми, тому реально проблема не є такою  актуальною, як здається.

       У випадку можливості повернення дитини до біологічних батьків після  закінчення терміну ув'язнення прийомні батьки мають бути зорієнтованими на підтримку контактів біологічних  батьків та дитини. Якщо контакти дитини з біологічними батьками, які перебувають  у місцях позбавлення волі, суперечать інтересам дитини, цей факт має  бути визначеним на рівні рішення  опікунської ради і одним із пунктів  соціального супроводження має  бути визначено прийняття рішення  суду щодо позбавлення батьків батьківських прав [11].

       Освіта  та навчання

Оцінка  потреб щодо освіти та навчання дітей  здійснюється за такими показниками:

- успішність  у навчанні;

- розвиток  особливих здібностей;

- рівень  умінь і навичок дитини відносно  вікового розвитку.

       Відповідно  віку дитина має володіти певними  уміннями та навичками, що є базовими потребами її поступального успішного  розвитку. Діти, які приходять на виховання, як правило, не мають необхідних умінь та навичок, що пояснюється специфічними умовами їхнього попереднього життя. Прийомні батьки мають бути готовими до необхідності розвитку у дитини ряду вмінь, якими вона не оволоділа в певний момент свого життя. Це стосується і гігієнічних процедур, вміння користуватися елементарними побутовими приладами, навичок самообслуговування тощо.

       Щодо  рівня успішності у навчанні це найбільш зрозумілий напрям оцінювання потреб дитини - бажаний результат будь-якої родини, що виховує дитину, - гарна  успішність. Для дітей, які приходять  на виховання в прийомні сім'ї, проблема навчання є дуже актуальною. Слід попередити, що дії щодо підвищення успішності вихованців є дуже копіткою роботою  і не завжди досягають бажаних  батьками результатів. Є багато прикладів, коли за декілька місяців діти досягали великих успіхів у навчанні, проте  у визначенні рівня очікуваних результатів  мають враховуватися можливості дитини щодо засвоєння матеріалів і  мотивації успішного навчання.

       Вирішення юридичних питань і проблем захисту  майнових прав дитини

Вирішення юридичних питань передбачає:

- оформлення  соціального статусу дитини;

- виявлення  та вирішення майнових прав  дитини (житло, інше майно).

Проблема  визначення соціального статусу  дитини вирішується службою у  справах неповнолітніх і має  передувати розміщенню дитини у прийомну сім'ю, оскільки є підставою для  забезпечення соціальних виплат на дитину. Тому цей напрям є актуальним тільки на початку перебування дитини в  прийомній сім'ї.

Захист  майнових і житлових прав дитини є  запорукою влаштування її після  виходу із прийомної сім'ї. Це питання  має бути одним із пріоритетів  реалізації соціального супроводження  з перших днів влаштування дитини у сім'ю, оскільки створити юридичні підстави збереження житла і майна, яке належить дитині, набагато простіше, коли ще живими є біологічні батьки, бабусі та дідусі, коли житло ще не продано, перебуває у придатному для проживання стані та ін. [16].

       Умови проживання дитини

Проблеми  наявності місця, меблів, необхідного  обладнання для життя дитини, забезпечення техніки безпеки у приміщенні є проблемами, які вирішуються  в перші місяці перебування дитини у прийомній сім'ї. Проте ці питання можуть виникати в певні проміжки часу, враховуючи необхідність забезпечення комфортних умов проживання, враховуючи зростання дитини як у фізіологічному сенсі, так і в розвитку певних уподобань, поглядів тощо.

       Самостійність

Формування  самостійності є проблемою постійною, яка ускладнюється з віком  дитини і стосується таких параметрів:

- формування  життєвих навичок і вмінь подбати  про себе (відповідно до віку), самообслуговування; володіння побутовою  технікою тощо;

- навички  вирішування побутових проблем  за межами місця проживання - придбання  товарів у магазинах, аптеках,  звернення за необхідними довідками  та документами до різних інстанцій  тощо; - досвід використання кишенькових  грошей;

- вміння  організовувати змістовне дозвілля.

       Формування  навичок самостійного обслуговування залежать від віку, в якому дитина прийшла в сім'ю. Найбільш складною є ситуація, коли в прийомну родину влаштовується підліток, який не має  сформованих навичок самостійного вирішення власних проблем та забезпечення потреб. Для розвитку самостійності підлітків соціальним працівникам необхідно передбачити  проведення спеціальних тренінгів, рольових ігор, що значно полегшить  завдання прийомних батьків щодо "прискореного" розвитку життєво  необхідних навичок.

       Підготовка  до самостійного життя  після виходу з  прийомної сім'ї

Забезпечення  самостійного життя вихованця передбачає розв'язання двох життєво необхідних потреб:

- профорієнтація  та набуття професії;

- вирішення  питання місця проживання після  виходу із сім'ї.

Для підлітків  і прийомних батьків вона є  найбільш актуальною, оскільки забезпечує безболісний вихід дитини із сім'ї  у доросле самостійне життя. На сьогодні не існує реальних гарантій для вихованців прийомних сімей на отримання  житла, працевлаштування з гідним рівнем заробітку. Тому питання професійної  орієнтації та житлового забезпечення мають розглядатися на рівні оцінки потреб дитини з огляду її інтересів, здібностей як основи професійної орієнтації.

       Безпосереднє  вирішення питань професійної орієнтації та подальшого забезпечення житлом має  стати одним із пунктів плану  соціального супроводу вихованця-підлітка.

       Розглянуті  вище показники оцінки потреб дитини визначають пункти планів соціального  супроводження дитини на перші півроку-рік  проживання у сім'ї. Окремі позиції - зокрема розвиток здібностей, підтримка  контактів з біологічними родичами - можуть потребувати більшого терміну, тому будуть складовими планування значний  проміжок часу.