Економіко-правові аспекти відповідальності бізнесу

 

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................	3
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА  СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ ТА ЇЇ ВИДИ………..............................	5
1.1. Юридична сутність відповідальності бізнесу і господарюючих суб’єктів .............................................................................................................	5
1.2. Відповідальність підприємств перед державою……...............................	14
1.3. Відповідальність підприємств  перед суспільством…..............................	20
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА  САНКЦІЙ ТА СПОСОБІВ ВІДШКОДУВАННЯ  ЗБИТКІВ ЗА РІЗНИМИ ВИДАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.....................................................................................	31
2.1. Відшкодування у сфері  відповідальності перед державою………….....	31
2.2. Відшкодування у сфері  комерційної відповідальності…………………	39
2.3. Відшкодування у сфері  соціальної відповідальності...............................	45
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА  ПРАВОВИХ ПЕРЕДУМОВ ПІДВИЩЕННЯ СТУПЕНЮ  ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ…………...........................	56
3.1. Загальна характеристика передумов розвитку поняття відповідальності бізнесу……………………………………………………….	56
3.2. Розвиток правових основ відшкодування відповідальності бізнесу перед державою…………………………………………………….………......	68
3.3. Розвиток способів  відшкодування соціальної відповідальності  бізнесу	73
ВИСНОВКИ.......................................................................................................	83
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................	88

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Повноцінна організація  підприємницької діяльності неможлива  без визначення прав, обов'язків  та відповідальності її учасників. Особливо це важливо для постсоціалістичних країн, де панувала адміністративно-командна система господарювання. Нині вони перебувають у перехідних умовах на шляху до утвердження повноцінної  ринково-економічної системи. Першочергового значення в цих умовах набуває  розробка відповідної законодавчої бази.

В умовах формування підприємницьких  та бізнес-структур, зокрема в україні, де існував монополізм державного сектору економіки, особливо важливого значення набуває чітке визначення прав, обов'язків та відповідальності підприємців. Це потребує розробки законодавчих актів, а також правового, матеріального, фінансового, соціально-економічного та організаційного регулювання розвитку підприємницької діяльності з боку держави.

У нашій державі ухвалено законодавчі акти, в яких визначено  права та обов'язки підприємств. Ці права, будучи нормативною формою вираження  формальної рівності суб'єктів підприємницької  діяльності, визначають за допомогою  системи встановлених державою загальнообов'язкових  правил їх поведінку. Діючи на засадах  свободи вибору, підприємці мають  право самостійно визначати профіль  своєї діяльності, формувати виробничу  програму, закуповувати необхідну сировину і матеріали, набувати майно або  майнові права, отримувати кредит і  відкривати рахунки в комерційних  банках, вибирати постачальників, встановлювати  ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком, укладати з громадянами  трудові договори (контракти, угоди); самостійно встановлювати форми, систему  і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах  найму, отримувати будь-який не обмежений  розмірами особистий дохід, одноособово  приймати і реалізовувати рішення  з питань виробничо-господарської  діяльності, брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Так як підприємницька діяльність здійснюється в певному суспільному середовищі, то поряд з правами підприємці мають і певні обов'язки, а бізнес-структури несуть певну відповідальність. Оскільки одним з основних мотивів підприємницької діяльності є отримання якомога більшого прибутку, це несе в собі потенційну небезпеку порушення чинного законодавства і потребує законодавчого встановлення правової відповідальності підприємців за протиправні дії. В той самий час підприємницька діяльність базується також на дотриманні певних етичних норм, які є складовою ширших понять, таких як культура підприємництва та соціальна відповідальність підприємства. Вищезазначене актуалізує гостру необхідність у розробці нових нормативно-правових актів, в яких були б повно і всебічно врегульовані питання господарської, соціальної та матеріальної відповідальності бізнес-суб’єктів

Впровадження таких законодавчих актів дозволить чітко визначати  санкцію, форму та розмір відшкодування  у різних випадках несення відповідальності господарюючими суб’єктами. З економічної точки зору це дозволить встановити справедливий порядок несення відповідальності підприємцями відповідно правопорушення, масштабу та можливостей перед різними суб’єктами економічних та соціальних взаємовідносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА  СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ ТА ЇЇ ВИДИ

 

1. Юридична сутність відповідальності бізнесу і господарюючих суб’єктів

 

Кожен господарюючий суб’єкт, що здійснює підприємницьку діяльність або займається будь-якою формою бізнесу, в своїй практиці наділяється  певними правами, постає перед певним набором обов’язків та несе різну за характером відповідальність. В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування законодавчо визначено наступні права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Право - це нормативна форма  вираження принципу формальної рівності господарюючих суб’єктів в економічних  відносинах, це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право [34]:

• створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва;
• купувати повністю або частково майно та набувати майнових прав;
• самостійно організовувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;
• укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);
• самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, які працюють на засадах найму;
• отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход;
• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Обов'язки — це правові  норми (правила), що підлягають обов’язковому  виконанню. Основні обов'язки підприємців полягають у тому, щоб [34]:

• укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом;
• оплачувати працю особам, які працюють за наймом на рівні, не нижчому за мінімальний розмір, встановлений законодавством, забезпечувати відповідні умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії;
• дотримуватися прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);
• отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність — це правові та етичні відносини між  підприємцями і суспільством (до господарюючих суб’єктів, до споживачів тощо), яке характеризується виконанням правових норм (правил) [34]. Підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з його діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути накладене стягнення; за охорону навколишнього середовища, дотримання техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії; за завдані шкоду і збитки своїм майном. Відповідальність усім майном розповсюджується на всі види підприємств, крім державних і фінансованих власником установ — їхня відповідальність по зобов'язаннях трохи інша: їхнє майно не належить їм на праві власності й по зобов'язаннях цих організацій відповідають також і власники.

Відповідальність юридичної  особи — один з найбільш важливих факторів при виборі підприємцем-початківцем  організаційної форми майбутньої діяльності. Особливо це важливо при вирішенні питань стосовно кредитів та їх повернення, сплати податків, встановлення лімітів відповідальності на майно підприємства та особисте майно [24].

 Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом, якщо майна, що йому належить, не вистачає для покриття заборгованості і відсутні можливості для фінансового оздоровлення підприємства.

За загальним правилом, засновник (учасник) юридичної особи або власник його майна не відповідають по зобов'язаннях юридичної особи, а юридична особа не відповідає по зобов'язаннях засновника (учасника) або власника, за винятком випадків, передбачених дійсним законодавством або установчими документами юридичної особи [24].

Однак слід зауважити, що закон  обумовлює випадок, коли банкрутство  юридичної особи викликано вказівками самих його учасників, — на них  у випадку недостатності майна  юридичної особи може бути покладений обов'язок виплатити відсутнє зі свого  майна. Отже, учасник не відповідає по зобов'язаннях (наприклад, по боргах) організації, а організація не відповідає по зобов'язаннях учасників, якщо законодавством або установчими документами не передбачене інше. Існують види організацій, для яких законодавство передбачає більшу відповідальність її учасників: господарські товариства, товариство з додатковою відповідальністю, виробничий кооператив. Слід відзначити, що й індивідуальний підприємець (без утворення юридичної особи) відповідає всім своїм майном.

Кожне підприємство або бізнес-одиниця  є суб’єктом господарювання, тому його відповідальність у господарському праві — це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання — господарські правопорушення.

Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб [39, 40].

Вчинення суб'єктом господарських  відносин правопорушення тягне за собою  застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені  у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський  закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки [25, 45]. З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою арбітражного суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.

Щодо змісту господарсько-правова  відповідальність загалом носить економічний характер та є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.) [39, 40, 52].

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

У функціональному відношенні господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне  виконання господарських та інших  зобов'язань. Отже, її головною метою  є забезпечення правопорядку у сфері  економіки (в господарських відносинах).