Собівартість продукції сільського господарства та її вплив на фінансовий результат господарювання

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут бізнесу

Економічний факультет

 

Кафедра аграрної економіки

імені Проф. І.Н. Романенка

 

КУРСОВА РОБОТА

«Собівартість продукції сільського господарства

та її вплив на фінансовий результат господарювання»

 

Студент відділення

«Облік і  аудит»

3 курсу,  5 групи               ____________________       К.О.Саківська

 

 

Керівник,

асистент              ……..    ____________________       Л.О. Куцеконь

 

 

Київ - 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………….......................3

Розділ 1.Суспільні витрати виробництва  та собівартість сільськогосподарської продукції ……………………………………………………………………………5

1.1.Теоритичні основи суспільних витрат виробництва та собівартість продукції……………………………………………………………….……..….5

    1.2 Основні положення методики обчислення собівартості продукції сільського господарства….………………………………………………………..7

Розділ 2. Рівень собівартості сільськогосподарської продукції та її вплив на фінансові результати підприємства………………………………………………21

       2.1. Виробничі  ресурси підприємства та їх  використання…………………21

       2.2. Динаміка і структура собівартості сільськогосподарської продукції…………………………………………………………………………...31

       2.3. Собівартість і рентабельність виробництва продукції ……………......34

Розділ 3. Фінансові результати господарювання та їх вплив на фінансовий стан………………………………..…………………………………………….....38

       3.1.Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства………………………………………..……………..........................38

      3.2. Фінансовий стан та фактори, що його визначають…………….………………………………………….………………42

       3.3. Пропозиції по покращенню фінансових показників діяльності підприємств………………………………………………………………………..45

Висновки……………………………………………………………………….......51

Список використаної продукції………………………………………………......54

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Становище , яке  склалося в нашій державі вимагає  вирішення багатьох питань , які  виникають в економіці. Але  якщо промисловий сектор хоч  якимось чином здатен на сьогоднішній  день відобразити  свою діяльність і витрати  природних ресурсів , то агропромисловість – це хворе місце України.

  Реструктуризація  колективних сільськогосподарських  підприємств і створення на  їх основі агроформувань ринкової  форми , прийняття нового земельного  кодексу та інших важливих для сільського господарства нормативних актів – все це є стимулюючі державою підприємницької діяльності.                                                                

  Головними задачами  розвитку економіки на даному  етапі  є всебічне збільшення ефективності виробництва ,  а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Відомо , що покупців цікавить якість продукції і її ціна. Чим  вища якість і нижча ціна , тим вигідніше і краще для покупців. Ці показники якраз і закладені в собівартість. Собівартість є  основою для визначення ціни на виробництво. Тому її визначення і аналіз є важливим фактором для ефективного функціонування держави і розвитку сільськогосподарської економіки.

Собівартість продукції  є найважливішим показником економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва. У ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості - одна з першочергових і актуальних завдань будь-якого суспільства, кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку й рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, темпи розширеного відтворення, рівень закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію

   Завданням даної  курсової роботи є запропонувати  шляхів зниження собівартості продукції.

Для здійснення поставленої  мети необхідно виконати наступні завдання. По-перше, розглянути організаційно - економічну характеристику організації. По-друге, визначити завдання бухгалтерського  управлінського обліку витрат і виходу сільськогосподарської продукції, розглянути організацію первинного, синтетичного й аналітичного обліку витрат і виходу продукції в господарстві , розглянути методику вирахування собівартості й шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Предметом дослідження  є аналіз собівартості сільськогосподарської продукції та її вплив на ефективність виробництва.

   Об'єктом дослідження  є ПСП «Лідер», с. Новомайданецьке Тальнівського р-ну, Черкаської області.

Джерелами інформації послужили літературні джерела, дані підприємства, довідкова й нормативна література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І.Суспільні витрати виробництва та собівартість сільськогосподарської продукції

1.1.Теоретичні основи суспільних витрат виробництва та собівартість продукції

Виробництво продукції  тісно пов’язане з використанням  виробничих ресурсів, в процесі якого  вони частково або повністю використовуються , а їх вартість переноситься на новостворену продукцію.

Суспільні витрати виробництва  – це сукупні затрати живої  і уречевленої праці на виробництво відповідного виду продукції. Вони визначаються робочим часом , який є мірою витрат, потрібних для здійснення виробництва. Розмір суспільних витрат на виробництво продукції залежить від розвитку продуктивних сил країни, рівня технічної оснащеності та продуктивності праці. В умовах товарного виробництва суспільні витрати проявляються у вартісній формі і формують вартість продукції , величина якої визначається кількістю суспільно необхідної праці.

Поряд із суспільними  існують також індивідуальні витрати виробництва. Кожне підприємство здійснює різні витрати щодо виробництва продукції. Всі витрати матеріальні і живої праці в сукупності становлять витрати підприємства. До цих витрат також включаються затрати на оплату праці та вартість спожитих матеріальних ресурсів, а саме зносу основних засобів ,вартість спожитих у процесі виробничих матеріалів ( паливо, насіння, добрива тощо).

Крім наведених елементів, до індивідуальних затрат виробництва  входять додаткові витрати, не пов’язані  з виробничою діяльністю та обов’язкові платежі (страхові платежі, проценти за кредит, штрафи , витрати на підготовку кадрів). В умовах товарно-грошових відносин витрати підприємств набувають собівартості продукції.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення простого процесу відтворення. Вона показує витрати кожного виробника на виробництво і збут продукції. Собівартість одиниці  продукції визначається відношенням витрат виробництва до обсягу  виробленої продукції.

Собівартість включає  тільки ті витрати , які фактично несуть сільськогосподарські виробники на виробництво продукції.

У сільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість індивідуальну і галузеву (середню), виробничу і повну ,планову і фактичну.

Також розрізняють собівартість галузеву і індивідуальну. Індивідуальна  відображає витрати окремого підприємства. Галузева розраховується як середньозважена величина індивідуальних витрат підприємства.

 Розрізняють виробничу  і повну (комерційну). До виробничої  собівартості відносяться витрати  пов’язані з виробництвом та  внутрішньогосподарським транспортуванням  продукції.

 Собівартість , що  включає витрати на виробництво і реалізацію продукції, називають повною , або комерційною. Виробничу і повну собівартість залежно від часу розрахунку та джерел даних поділяють на планову та фактичну. Планова розраховується виходячи з нормативних витрат на виробництво продукції. Розрахунки проводяться в відповідності з технологічними картами на відповідні види продукції , які містять перелік робіт і матеріально – технічних засобів , необхідних для їх виконання .

 По закінченню звітного  року визначають фактичну собівартість, яку розраховують на основі фактичних витрат виробництва і обсягу виготовленої продукції. Різниця між плановою і фактичною полягає не тільки в тому , що в першій враховуються нормативні витрати , в другій – фактичні. В плановій собівартості не враховані додаткові витрати і витрати ,які пов’язані з відхиленням від прийнятої технології виробництва .

 Виділяють також  очікувану ( провізорну ) собівартість , яка є різновидом планової. Визначається  вона станом на перше жовтня  звітного року. При цьому за три квартали беруть фактичні витрати і вихід продукції і вихід продукції , а за останній квартал року – очікуванні дані.

 Для визначення  собівартості сільськогосподарської продукції важливе значення має визначення складу витрат  які в неї включаються . Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел : собівартість і прибуток . Витрати які включаються  в собівартість розподіляються між зазначеними джерелами відшкодування . Загальний принцип цього розподілу полягає в тім , що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства,які забезпечують просте відтворення сіх факторів виробництва.

 Для підприємства  важливо знати не тільки обсяг  виробленої продукції ,а також  рівень собівартості тієї продукції  , на скільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності належить собівартості виробництва продукції .

В ринкових умовах товаровиробник працює для отримання доходу . Якщо виробництво не забезпечує середньої  норми прибутку певної галузі чи ринку товару ,то воно втрачає сенс виробництва. Формування виробничих витрат підприємства – це фактор , що значною мірою регулюється виробником , залежить від нього. Тому на собівартість виробник може і повинен впливати .

 Показник собівартості використовують для аналізу господарської діяльності підприємств. Вона дозволяє порівнювати ефективність різних видів технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що дає змогу знаходити напрями раціонального використання ресурсного використання підприємств .

Отже ,суспільні витрати  виробництва – це  затрати  живої і уречевленої праці  а собівартість – це грошовий вираз  поточних витрат підприємства на виробництво  відповідного виду продукції.

       

 

 

 

1.2 Основні  положення методики обчислення собівартості сільськогосподарської продукції.

Ефективне господарювання підприємства полягає в значній  мірі від обчислення собівартості сільськогосподарської  продукції .  Калькуляція собівартості необхідна для вирішення таких  економічних завдань :

• обґрунтування цін на продукцію
• обчислення маси прибутку і рівня рентабельності виробництва
• аналізу витрат на виробництво
• визначення економічної ефективності різних організаційно – технічних заходів та інше.

Витрати на виробництво продукції формуються за :

• центрами відповідальності
• об’єктами обліку і планування
• об’єктами калькуляції собівартості продукції.

Центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. Їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови виробництва. Облік витрат і виходу продукції здійснюється в розрізі окремих об’єктів і , якими виступають різні культури .

Об'єктами калькуляції  собівартості є конкретні види продукції , роботи і послуги,а конкретніше - продукція всіх видів,яку одержують від кожної сільськогосподарської продукції і роботи з виробництва продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і відносять до незавершеного виробництва. Основною є продукція ( зерно,цукрові буряки, картопля, тощо) для одержання якої організоване відповідне виробництво . Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продукти , вони є супутніми . Біологічні особливості рослин зумовлюють одержання поряд з основною побічну продукцію. 

У плануванні і обчисленні сільськогосподарської продукції  використовують такі показники: собівартість усієї продукції та собівартість одиниці продукції. Собівартість продукції  відповідного виду обчислюють діленням витрат на всю продукцію на її обсяг у натуральному виді.