Собівартість продукції сільського господарства та її вплив на фінансовий результат господарювання

У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначається в розмірі 50 % планової собівартості однієї голови молодняку на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 %. Собівартість однієї голови молодняку на час відлучення визначається діленням витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин і м’яса забитих звірів за реалізаціиними цінами) на кількість відлученого молодняку. Загальна сума витрат без вартості молодняку, що залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість ділового приплоду.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та відповідної кількості кормо-днів.

Вартість молодняку  звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне  стадо, реалізованого та залишеного на кінець року) визначається на основі вартості молодняку на початок року і витрат на його утримання, які розраховуються виходячи із витрат на утримання голови протягом дня та кількості кормо-днів.

Собівартість  товарної риби, що вирощується в  ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків.

Собівартість  одного 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків  і витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як витрати на незавершене  виробництво, що переходить на майбутній  рік. До витрат на утримання вигульних ставків включається вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість 1 ц товарної риби визначається діленням усіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

У риболовецьких  підприємствах визначається собівартість одного 1 ц валової риби, що складається  із витрат на виловлення, транспортування  та підготовку її до зберігання (охолодження, підмороження та підсолення риби) та на утримання суден і флоту, а  також засобів виловлення.

Витрати суден  і флоту, які виконують функції  транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.

Крім того, розраховується собівартість тонни готової рибо-продукції, яка включає в себе вартість сирцю  або мороженого напівфабрикату та витрати на обробку, починаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції.

Собівартість  окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного  виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім’ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.

Певна частина  витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

У разі використання на опилення більшої кількості бджолиних  сімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені  на запилювальні культури, не збільшуються.

Собівартість  грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовування черв’яків і одержання коконів. Собівартість 1 ц сирих коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.

На підприємствах  і в організаціях з племінної справи і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість сперми розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є вироблена і реалізована у звітному періоді спермопродукція.

До собівартості розбавленої свіжоодержаної і реалізованої сперми плідників включають витрати на їх утримання та технологічні витрати (вартість хімікатів і азоту, оплата праці спеціалістів, включаючи відрахування на соціальні заходи тощо). Для визначення собівартості сперми із загальної суми виключається вартість побічної продукції.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми визначається діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму певного  виду тварин.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми плідників  власного виробництва та придбаної визначається діленням загальної суми витрат, що складаються із собівартості сперми власного виробництва і вартості придбаної сперми, на загальну кількість реалізованої розбавленої сперми.

Повна собівартість однієї дози реалізованої замороженої  сперми визначається діленням загальної суми витрат поточного року та вартості реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в поточному році продукції.

Заморожена  сперма плідників, одержана в поточному  році, відображається в оперативному обліку на забалансовому рахунку за кількістю (без вартісної оцінки).

Облік витрат на заморожену сперму ведеться за окремими галузями тваринництва.

Витрати на доставку рідкого азоту і сперми та вартості азоту, що використовується для дозаправлення  посудин Дьюара, на пунктах штучного осіменіння щомісяця списуються на витрати з реалізації.

При використанні методу калькуляції за повними витратами  всі види витрат , що стосуються виробництва  й продажу продукції , включають  в калькуляцію. Такий метод був  традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

Виробнича собівартість продукції рослинництва за видами сільськогосподарських  культур визначається:

-  зерна , насіння , соняшнику – франко-тік або франко-місце зберігання

- цукрових буряків  , картоплі , овочів – франко-поле  або франко-місце зберігання;

-  соломи  та трести льону довгунця –  франко-пункт зберігання чи переробки  підприємства;

-  соломи , сіна  – франко-зберігання; 

-  зеленої  маси на корм – франко-місце  споживання;

- зеленої маси  на силос , сінаж – франко-місце  силосування , сіна жування , виробництво борошна;

Всі інші витрати , що стосуються підготовки продукції  до реалізації списуються на витрати  на збут.

Для визначення собівартості окремих видів продукції  із загальної суми витрат понесених  на вирощування і збирання зернових культур  вираховують вартість побічної продукції . Собівартість соломи визначається виходячи із таких витрат, як скиртування , транспортування , пресування та інших витрат , що стосуються заготівлі побічної продукції. Загальна сума витрат ( без вартості соломи ) розподіляються  між зерном і зерновідходами .

Виробнича собівартість центнера цукрових буряків визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички) на фізичну масу буряків .

Для визначення собівартості льону і конопель одержане насіння оцінюють за плановою вартістю виходячи з понесених витрат. Решту загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння ) відносять на солому. Собівартість 1 ц соломи визначається діленням витрат на фізичну масу.

Собівартість  центнера насіння соняшнику визначається діленням загальної суми витрат на вирощування  та збирання продукції ( без вартості стебел і кошиків  за плановими цінами) на фізичну  масу насіння після його доробки.

Для визначення собівартості 1 ц картоплі із загальної суми витрат понесених на її вирощування і збирання , віднімається вартість кормової картоплі, що оцінюється за ціною кормових буряків.

Витрати на вирощування  кормових культур становлять собівартість одержаної продукції ( зеленої маси , сіна та ін.).

В Україні за стандартами бухгалтерського обліку в собівартість реалізованої продукції  н включають адміністративні  витрати , витрати на збут продукції  та інші операційні витрати. В кінці  року їх списують на результати діяльності підприємств. До адміністративних витрат відносяться витрати на  обслуговування та управління підприємством. Витрати на збут включають витрати , пов'язані з реалізацією продукції.

Собівартість  кожної сільськогосподарської рослини  визначається по різному , виходячи із понесених витрат на вирощування її і побічної продукції.

 

 

Розділ 2. Рівень собівартості сільськогосподарської продукції та її вплив на фінансові результати підприємства

      2.1. Виробничі ресурси підприємства та їх використання

ПСП «Лідер», с. Новомайданецьке, Тальнівського р-ну, Черкаської області за виробничим напрямком: зерново-технічне з розвинутим тваринництвом господарство.

    Землі господарства ПСП «Лідер» розташовані в межах Придніпровської височини, подекуди горбисті, порізані  ярами і балками . Підгрунтові води залягають на глибині 15-25 м і на ґрунтоутворення впливу не мають.

Територія ПСП знаходиться у лісостепові зоні . Основну площу господарства займають чорноземи. На схилах характер ґрунтоутворення змінився під впливом ерозії з утворенням різного ступеня змитих грунтів. Ґрунти мають слабо-кислу та нейтральну реакцію рН становить 5,5 -6,8. Площа їх 1456 га. Щорічно на поля вносять в потрібній кількості мінеральних і органічних добрив, що дає змогу підвищувати урожайність сільськогосподарських культур. Також у господарстві застосовується правильна система сівозмін.

Клімат регіону помірно  континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Пересічна температура повітря +7,2 °C. Середня температура найхолоднішого місяця січня  —5,9 °C. Середня температура липня становить +19,5 °C. Максимальна +39 °C, мінімальна −37 °C. Період з температурою +10 °C становить 160 — 170 днів. Опадів 450—520 мм у рік.

   Характер рельєфу  та спеціалізація господарства  зумовила високу ступінь розораності  земель.

Земля – це продукт природи і тільки в процесі виробничої діяльності людей вона стає  засобом виробництва . Земля при правильному її використанні не зношується і не виходить з виробничого процесу , а навпаки її якість покращується.

Землі сільськогосподарського призначення – це ділянки землі , які постійно використовуються для  сільськогосподарських цілей. До них  входять :

• рілля – це ділянки землі , які щорічно використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;
• до сінокосів відводять землі , які спеціально відводяться для вирощування сіна;
• пасовища – це ділянки землі покриті травою і призначені для випасу худоби;
• багаторічні насадження – це ділянки землі зайняті суспільними , культурними посадками плодово – ягідних , технічних і інших насаджень , які не використовуються для сільськогосподарських цілей.

До не сільськогосподарських  угідь відносять землі покриті лісом , лісо-полосами, землі під водою , болотами та інші.

                                                                                                           Таблиця 2.1.

             Склад і структура земельних  угідь ПСП «Лідер»

Угіддя	2010		2011		2012		2012 рік у % до 2010
	га	%	га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя , всього	1719	100	1389	100	1456	100	84,7
в т.ч. рілля	1719	100	1389	100	1456	100	84,7

 

Аналізуючи дану таблицю  можна зробити висновок , що площа  сільськогосподарських угідь у 2012 році зменшилася у порівнянні з 2010 роком на 15,3%.