Собівартість продукції сільського господарства та її вплив на фінансовий результат господарювання

 Порівняно  з рослинництвом процес виробництва  в тваринництві більш рівномірний,  а отже витрати на виробництво  можна обмежити поточним роком,  не  відносячи їх по більшості галузей на незавершене виробництво.  

 Особливістю тваринництва є те, що поряд з виробництвом продукції відбувається відтворення поголів'я основного стада. Вибракуване  поголів'я основного стада включають в обсяг вирощеної живої маси тварин.

 

2.3.Собівартість  і рентабельність виробництва  продукції

В кооперативних і  введення державних сільськогосподарських  підприємствах обчислюються планова  і фактична собівартість продукції. Планова собівартість визначається початку виробничого циклу з  урахуванням нормативних, технологічних  карток і ін. вихідних даних, використовуваних при складанні виробничо-фінансового плану. Фактична (звітна) собівартість обчислюється з виробничих витрат. Вона, в свою чергу, ділиться на виробничу і повну. У виробничу включають витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції господарства, бригадах, на фермах. У повну собівартість включаються витрати, пов'язані у реалізації продукції. Виробнича собівартість обчислюється для всієї виробленої продукції, а повна – лише для товарної її части.

Виділяють також громадську, зональну і індивідуальну собівартість сільськогосподарської продукції. Громадська собівартість сільськогосподарської продукції відбиває середні витрати праці в кожному продукту масштабу всієї галузі. У сільському господарстві формування цін здійснюється з витрат на щодо гірших землях. Тому собівартість продукції державних підприємств і кооперативних сільськогосподарських підприємств, одержуваної з відносно гірших земель, постає як визначник громадського рівня кінцевих ціни сільськогосподарської продукції.

Зональна собівартість відбиває середні витрати в кожному продукту, виробленому у цій зоні. Величина цієї собівартості є підставою для встановлення зональних закупівельних цін, механізмом яких із доходів колективних підприємств вилучається переважна більшість чистого доходу на користь нашого суспільства та диференціальної ренти.

Індивідуальна собівартість сільськогосподарської продукції відбиває витрати виробництва конкретного продукту кожному сільськогосподарському підприємству.

Від рівня індивідуальної собівартості залежить рентабельність підприємства, розмір фактичної прибутку, що є джерелом накопичення, розширеного відтворення, додаткового матеріального заохочення працівників підприємства.

Розрахування собівартості одиниці сільськогосподарської продукції (калькуляції) має важливого значення для економічного аналізу діяльності підприємств. Методологічні принципи визначення собівартості у державних і кооперативних сільських господарств, підприємствах подібні, що зумовлює єдність методичного підходи до підрахунку її рівня.

Матеріали виробництва, що входять складовою в собівартість, враховуються відповідно до встановлених норм амортизації. Продукти власного виробництва (насіння, корми й т.д.) входять у витрати з індивідуальної собівартості.

Закупівельні засоби виробництва - за цінами придбання з урахуванням транспортних витрат, витрати - по фактичної оплаті.

Науково-технологічний прогрес в сільському господарстві веде до прогресивним змін структури собівартості сільськогосподарської продукції і на це з раціональної організації виробництва, комплексному використанні усіх її чинників обумовлює систематичне зниження її. Підвищення продуктивність праці супроводжується зниженням частки живої праці собівартості сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.8.

Собівартість  і рентабельність сільськогосподарської продукції ПСП «Батьківщина»

Показники	2009	2010	2011	2011 р. у % до 2009 року
В рослинництві
Собівартість, тис. грн.	3340,5	6338,4	6562,6	196,5
Виручка від реалізації, тис. грн.	3471,1	6727,4	10867,5	313,1
Прибуток/збиток	130,6	389	4304,9	-
Рівень рентабельності/ збитковості, %	3,9	6,2	65,6	-
В тваринництві
Собівартість, тис. грн.	1969,5	2190,5	3175,3	161,2
Виручка від реалізації, тис. грн.	2197,4	3507,5	4734,1	215,5
Прибуток/збиток	227,9	1317	1558,8	-
Рівень рентабельності/ збитковості, %	11,6	60,1	49,1	-

Отже, за досліджуваний  період в господарстві ПСП «Батьківщина» ми бачимо, що відбулося збільшення собівартості, що по рослинництві на 96,5% і що по тваринництві на 61,2%. Рівень прибутку по продукції рослинництва і тваринництва у 2011 році в порівняні з 2009 році значно зросли. Рівень рентабельності по рослинництву становить 65,6%, по тваринництві 49,1%.

    Починаючому  підприємцю вже з перших років  діяльності важливо оцінити життєздатність  створюваного ним підприємства. Доцільно здійснити його економічне обґрунтування у декількох варіантах і різні періоди розвитку. Так можна значно об’єктивніше оцінити його дохідність як на близьку, так і на більш віддалену перспективу. Кожному варіанті повинні враховуватись найважливіші економічні умови господарювання. Підприємець, який зібрав вказану інформацію (зокрема, економічну ефективність виробництва), зможе досить детально проаналізувати стан господарсько-фінансової діяльності свого господарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Шляхи зниження собівартості сільськогосподарської  продукції.

3.1.Інтенсифікація  виробництва сільськогосподарської  продукції на основі впровадження інновацій.

Збільшення  виробництва сільськогосподарської  продукції можна здійснити двома способами – екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється лише поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний  розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві – збільшення поголів`я худоби та птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності поголів`я худоби.

В історичному  розвитку збільшення виробництва продукції  сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалося при використанні екстенсивних чинників – розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявність земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Інтенсифікація  сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на увазі якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв`язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства розуміють концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельних площ замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва  полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів  і предметів праці виявляється  не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується  на тій особливості землі, як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Інтенсифікація  сільського господарства –це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві – на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва.

Характеризуючи  процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі,а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація  сільськогосподарського виробництва  базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов`язати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів`я худоби.

З розвитком  науково-технічного процесу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці-частка першого зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадження в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілий процес, а також відносно до галузей – рослинництва і тваринництва. За характером об`єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому,а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об`єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід`ємною його умовою.

Мета інтенсифікації сільського господарства – збільшення виходу продукції з урахуванням  на одиницю земельної площі або  на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв`язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві – на голову худоби.

Виходячи з  цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснення у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремо по його галузях необхідно спочатку визначити об`єкт інтенсифікації.

Об`єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а в тваринництві в цілому – умовне поголів`я продуктивності худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерно, цукрові буряки, молоко, свинарство тощо) об`єктом інтенсифікації є  площа посіву відповідних культур або середньорічне поголів`я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудовиків.

У зв`язку з цим  для визначення рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

 

Таблиця 3.9.

Результат та економічна ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва  на ПСП «Батьківщина»

Показники	2009р.	2010р.	2011р.
Рівень інтенсивності
Виробничі витрати  на 1 га. с.-г. угідь, грн.	2682,9	4516,2	6026,4
Вартість основного  капіталу на 1 га. с.-г. угідь, грн.	1523,3	1671,3	1902,4
Результат інтенсифікації
Вартість валової продукції на 1 га. с.-г. угідь, грн.	1679,8	2172,3	3006,5
Дохід (виручка) від реалізації на 1 га. с.-г. угідь, грн.	2600,1	4683,6	6498,2
Економічна ефективність інтенсифікації
Прибуток на 1 га. с.-г. угідь, грн..	276,1	802,1	2447,5
Продуктивність праці, грн.	58215,5	72394,1	102136,3
Капіталовіддача, грн.	1,1	1,3	1,6
Окупність витрат, грн.	0,63	0,48	0,5
Рівень рентабельності, %	5,2	9,4	25,1
Окупність додаткових витрат, грн..	Х	0,24	0,54