Лекции по "Конституции Украины"

ДІЗНАННЯ  У СПРАВАХ  
ПРО КОНТРАБАНДУ

14.1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ  СТАДІЇ  
ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

  Порушення кримінальної справи є першою стадією  кримінального процесу, започаткуванням  провадження та необхідною умовою для законного кримінального або правового переслідування . З моменту порушення кримінальної справи починаються кримінально-процесуальні правовідносини між громадянином і державою в особі слідчого (дізнавача).

  На  цій стадії прокурор, суд, органи розслідування (слідчий, дізнавач) вирішують питання про наявність достатніх даних для того, щоб розпочати розслідування у конкретній справі, як необхідно реагувати на факт, що став їм відомим і що містить ознаки злочину, чи необхідне на підставі цього факту втручання органів правосуддя.

        Таким чином, порушення кримінальної справи — це стадія кримінального процесу, в якій повноважні посадові особи вирішують питання про наявність або відсутність у матеріалах про злочин, що надійшли до них, приводів і підстав для початку провадження у кримінальній справі.

        Після порушення  кримінальної справи прокурор, органи розслідування і суд отримують  право та зобов’язання проводити процесуальні дії, що спрямовані на розслідування і розгляд конкретної справи, та вживати заходів, які зачіпають основні законні права і свободи громадян: проводити обшуки, виїмки, допити свідків, проводити огляди та інші слідчі дії.  У цьому, якщо обмежуватися сказаним вище,— процесуально-правове, юридичне значення стадії порушення кримінальної справи.

        Соціальне її значення полягає в тому, що правильне вирішення завдань цієї стадії кримінального проце-

су впливає  на стан боротьби зі злочинністю, зміцнює  правопорядок у державі. Уважний і всебічний розгляд і кваліфікована оцінка первинних матеріалів запобігають порушенню прав і свобод громадян, що сталося б при порушенні кримінальної справи безпідставно.

        Треба зауважити, що для всіх правоохоронних органів  закон встановив вимоги швидко, не гаючи часу, реагувати на будь-який факт скоєння правопорушення, який став їм відомий, незалежно від підвідомчості майбутньої кримінальної справи.

        Стадія порушення  кримінальної справи — це особлива, самостійна стадія кримінального процесу як за характером питань, що вирішуються, так і за значенням, яке має їх своєчасне та кваліфіковане вирішення.

        На цій стадії:

• приймаються заяви, повідомлення про скоєний злочин або про готування до скоєння злочину;
• виконується попередня перевірка цієї інформації;
• виноситься мотивована постанова про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи.

  Жодна кримінальна справа не може обминути цей етап або виникнути без нього.

  Кримінальна справа порушується відповідно до законодавства  та на підставі факту скоєного злочину  або злочину, що готується до скоєння. У момент порушення кримінальної справи у більшості випадків ще не відомо, хто конкретно і яке конкретне протиправне діяння скоїв. Навіть якщо при порушенні кримінальної справи є свідчення на особу, що скоїла злочин, та ознаки складу злочину, все одно ці дані необхідно уважно перевіряти шляхом виконання відповідних процесуальних дій у межах попереднього розслідування (потім вони вивчаються і перевіряються також при судовому провадженні).

        Для того щоб притягти особу, що скоїла злочин, до кримінальної відповідальності, необхідно зібрати докази, які б підтверджували обвинувачення. Такі докази збирають у процесі попереднього дізнання та попереднього слідства. Таким чином, дізнання та попереднє слідство є процесуальними формами попереднього розслідування.

        Така копітка робота на цій процесуальній стадії є необхідною умовою, вимогою та гарантією дотримання законності, захисту прав і свобод людини.

        Вирішити питання  або прийняти рішення про порушення  кримінальної справи мають право тільки уповноважені на те держав- 
ні органи і посадові особи. В переліку таких органів, поряд з прокуратурою, судом, слідчим, є і митні органи, що наділені правом дізнання.

        Для забезпечення невідкладного  реагування на факт або на інформацію про скоєний злочин чи готування  до злочину закон (ст. 97 КПК України) покладає відповідальність на орган дізнання (суддю, прокурора, слідчого) приймати заяви та повідомлення про будь-який скоєний злочин або підготовку до нього і виносити по них відповідні рішення в термін не більш 3-х діб незалежно від відомчої належності та компетенції. Варіантами таких рішень можуть бути:

• порушення кримінальної справи;
• відмова в порушенні кримінальної справи;
• передача заяви (повідомлення) відповідно до відомчої належності.

  Одночасно і невідкладно з прийняттям одного із зазначених рішень названі правоохоронні органи та посадові особи зобов’язані вжити заходів щодо запобігання злочину.

 
14.2. ПРИВОДИ ТА ПІДСТАВИ   
ДЛЯ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

         Закон визначає, що прокурор, суд, слідчий та органи дізнання можуть порушити кримінальну справу тільки за наявності для цього законного приводу та достатньої підстави. Ст. 94 КПК України називає приводи або джерела, із яких вказані особи дізнаються про скоєний злочин або про підготовку до скоєння злочину. Ними є:

• заяви громадян, організацій, установ, посадових осіб;
• повідомлення представників влади, громадськості та окремих громадян, які затримали підозрюваного на місці скоєння злочину або з речовими доказами;
• явка з повинною;
• повідомлення в засобах масової інформації;
• безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, судом, прокурором ознак злочину.

  Важливим  моментом для порушення кримінальної справи є попередження особи, що зробила  заяву, про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий донос. За заявою складається протокол, в якому зазначається місце, час подання заяви, повне найменування органу, посадової особи, яка прийняла заяву, прізвище, ім’я, по батькові заявника, підписка про те, що особа була попереджена про відповідальність за неправдивий донос. Потім викладається зміст заяви із зазначенням усіх відомих обставин справи та доказів. Протокол підписують заявник та особа, що його склала. Всі письмові заяви завжди повинні бути підписані особами, що їх зробили, інакше заяви вважаються анонімними. Закон установлює, що анонімні заяви теж можуть перевірятися, але питання про порушення кримінальної справи вирішується не за ними, а за результатами перевірки, на що потрібен час.

        Якщо особа з’явилася  з повинною, то необхідним є встановлення її особистості, після чого складається протокол про явку з повинною. Протокол підписують особа, що з’явилася з повинною, та посадова особа, яка має право на порушення кримінальної справи.

        Підставами для  порушення кримінальної справи є  наявність у фактах, про які надійшли повідомлення, ознак складу злочину та наявність даних, які вказують на те, що ці факти мали місце в дійсності.

        До моменту порушення  кримінальної справи ніхто не має  права виконувати передбачених Кримінально-прецесуальним кодексом ніяких слідчих дій, зокрема: допиту, обшуку, виїмки, експертизи.

        До порушення кримінальної справи при затриманні підозрюваного повинен бути проведений особистий обшук. Крім того, у невідкладних випадках до моменту порушення кримінальної справи дозволяється провести огляд місця, де було скоєно правопорушення. Після цього, якщо буде достатньо підстав, справа повинна бути порушена негайно.

  У митних органах безпосереднє виявлення  ознак такого злочину як контрабанда має свої особливості. Органи зізнання незалежно від будь-яких заяв і повідомлень (тобто приводів, зазначених у п. 1 ст. 95 КПК) мають можливість під час митного огляду безпосередньо виявити ознаки контрабанди або підготовки до неї, замаху на контрабанду.  Такі додаткові можливості виникають під час:

• здійснення митного контролю посадовими особами митних органів у межах їх службових функцій;
• застосування для митного контролю технічних засобів, залучення спеціалістів та експертів інших відомств, пошукових собак тощо;
• особистого догляду громадян, стосовно яких є аргументовані підстави вважати, що вони переміщують через митний кордон, або перебуваючи в зоні митного контролю чи в транзитній зоні міжнародного аеропорту, переховують на собі предмети контрабанди;
• перевірки обставин надання фізичним та юридичним особам митних пільг;
• митного оформлення товарів і предметів, що перебувають тимчасово на зберіганні у приміщеннях і на території підприємств та організацій.

  Ознаки  контрабанди можуть бути виявлені безпосередньо  при здійсненні провадження у  справі про порушення митних правил. Зокрема, під час опитування осіб про ці порушення; при адміністративному затриманні особи, що порушила митні правила; при виконанні митних обстежень, експертизи; при вилученні предметів і документів, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил; при здійсненні перевірки зовнішньоторговельної діяльності юридичної особи тощо.

  Необхідно підкреслити вимоги закону відносно того, що перевірка матеріалів, які сигналізують про скоєні злочини або про готування до них, повинна бути націлена тільки на виявлення обставин, які підтверджують наявність злочинного діяння. Вона не повинна перетворюватися на збирання матеріалів, що підтверджують скоєння злочину конкретною особою. Це — завдання попереднього розслідування.

  Таким чином, для порушення кримінальної справи необхідна наявність приводу  і достатньої підстави, тобто обґрунтованих даних, які вказують на те, що факт, який містить ознаки злочинного діяння, мав місце.

  Треба мати на увазі, що закон перелічує (ст. 5 КПК) обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи. Зокрема до них належать:

• відстутність самого факту скоєння злочинного діяння;
• відсутність у діянні складу злочину;
• не досягнення особою, що скоїла діяння, віку 16 років.

  Відповідно  до ч. 2 ст. 7 Кримінального кодексу  не є злочином дія чи бездіяльність, які хоча формально і містять  ознаки якого-небудь діяння, передбаченого Особливою частиною КК, але через свою малу значимість позбавлені характеру суспільної небезпеки.

  У випадках, коли правопорушнику не виповнилося 16 років, органи дізнання та слідства відповідно до згоди прокурора можуть, не порушуючи кримінальної справи, передати матеріали до комісії у справах неповнолітніх. Раніше матеріали передавали в товариські суди та громадські суди, щоб після провадження особу брали на поруки.

14.3. ПОНЯТТЯ ПОПЕРЕДНЬОГО   
РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ  
ДО ПРОВАДЖЕННЯ ДІЗНАННЯ

               Для успішного та швидкого розкриття і припинення злочину, забезпечення передачі справи до суду необхідно швидко і кваліфіковано  провести розслідування всіх обставин справи та встановити винних осіб.

        Попереднє, або досудове, розслідування як перша стадія кримінального процесу призначене розв’язувати ці завдання. Перша стадія кримінального процесу має дві форми:

1. дізнання — коли процесуальні дії проводяться по «гарячих слідах» або по невідкладних справах;
2. попереднє слідство — основна форма проведення попереднього розслідування, процесуальні дії в межах цієї форми здійснюються в абсолютній більшості кримінальних справ.

  «Попереднім»  його називають на відміну від  судового слідства, яке проводиться  переважно за матеріалами попереднього слідства у другій стадії кримінального процесу — стадії судового розгляду.

        Усі докази і матеріали, що були зібрані в процесі та в  результаті дізнання (а також попереднього слідства), насамперед повинні дати відповідь на питання — мала місце подія чи ні.  Якщо відомості про злочин, які стали приводом та підставою для порушення кримінальної справи, не знайдуть підтвердження на цій стадії кримінального процесу, то подальше провадження припиняється і справа до суду не передається.