Лекции по "Конституции Украины"

ПРАВИЛА ПЕРЕМІЩЕННЯ  
ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН  
ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

8.1. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПЕРЕМІЩЕННЯ  
ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ  
ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

  Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України, визначається Митним кодексом, постановами Кабінету Міністрів України, наказом Держмит- 
служби України від 26 червня 1999 р. «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.

  Ще 10 років тому митним законодавством не було передбачено сплати ніяких платежів за переміщення через кордон транспортних засобів. Достатнім було пред’явити іноземний паспорт з  візою країни, де була придбана автомашина, та документи, що підтверджували право на розпорядження цим авто, і митний кордон був відкритим.

  Митне оформлення транспортних засобів стало  ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:

• Постанови Кабміну України № 526 від 5 серпня 1994 р., № 94 від 8 лютого 1995 р., № 949 від 28 листопада 1995 р., № 341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
• Правила митного оформлення транспортних  
  засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені  
  і  затверджені  Держмиткомом  України у 1995 р.; за

період  з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.

• Постанова Верховної Ради України № 433/95-ВР від 16 листопада 1995 р.; Постанова Верховної Ради України № 217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».
• Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні» (покладено початок масовому ввезенню «бусиків» та мікровантажних автомобілів).
• Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок».

  Держмитслужба з метою попередження випадків уникнення  сплати податків за митне оформлення транспортних засобів у повному обсязі через неправильну класифікацію згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, зокрема автомобілів у розібраному вигляді, розсилає лист від 8 вересня 1998 р. №11/1-2102, а також нормативні листи з питання регулювання тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України під зобов’язання їх зворотного вивезення. Кабмін з цього питання прийняв постанову від 20 липня 1996 р. № 793. Голова Держмитслужби своїм розпорядженням від 11 січня 1999 р. встановлює 10-денний строк реєстрації таких транспортних засобів.

  Етапними  в цьому напрямку були постанови  щодо обмеження ввезення в Україну  транспортних засобів до 10, а потім  до 5 років випуску.

  У січні 2000 р. знову держава змінює свою політику щодо ввезення транспортних засобів і під тиском Євросоюзу та МВФ дозволяє ввозити в країну транспортні засоби з 8-річним строком випуску.

  Держава змінює законодавство на вимоги часу та через обставини, що складаються. Разом з тим, є основні положення, які залишаються принциповими і їх треба знати пересічному юристу. Абсолютно точні та останні консультації з цих питань можуть дати співробітники відділу неторгових операцій Управління організації митного контролю Держмитслужби, до якого щоденно надходить десятки і сотні листів і заяв щодо проблем, які виникають при митному оформленні транспортних засобів.

  При ввезенні в Україну транспортного  засобу необхідно пред’явити митниці  документи, що підтверджують правомірність  володіння ним:

  1) на придбані у приватних осіб — нотаріально засвідчені в країні придбання або засвідчені в консульських установах України (посольствах) в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування;

  2) на придбані в торговельних організаціях чи інших фірмах, організаціях або оформлені через такі установи — оформлені на фірмових бланках та завірені печатками рахунки, чеки, рахунки-фактури, інвойси та інші документи, видані торговельними організаціями країни продажу транспортного засобу. У них обов’язково зазначається: дата продажу, номера шасі, кузова, двигуна, його модель, рік виготовлення, П.І.Б. особи, якій продано транспортний засіб;

  3) на транспортні засоби, подаровані закладами, фірмами, установами — нотаріально засвідчені в країні акти дарування або в консульській установі України (посольстві) в цій країні договори дарування.

  Документами, що підтверджують правомірність володіння транспортним засобом, також є:

• технічні паспорти;
• технічні талони;
• сервісні книжки;
• реєстраційні свідоцтва, що видані та належним чином оформлені в країні придбання транспортного засобу.

  Страхові  поліси, оформлені на транспортний засіб в країні придбання на власника транспортного засобу, товарно-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митні, поліція) та оформлені на власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи на правомірність володіння особою транспортним засобом.

  Правомірність користування підтверджують також  такі документи — доручення на право користування транспортним засобом (видані як приватними, так і юридичними особами), належним чином оформлені договори найму або прокату, доручення на право розпорядження транспортним засобом.

  Якщо  транспортний засіб експлуатувався за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої  держави, обов’язковим є подання до органів державтоінспекції реєстраційних документів цієї держави з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку (у поліцейських установах).

  Громадяни, що переміщують через митний кордон транспортний засіб, зобов’язані пред’явити митниці цей вид товару, а саме:

• номер кузова;
• номер двигуна, шасі;
• заповнити декларацію форми МД-7;
• документи, що підтверджують право володіння або користування транспортним засобом;
• реєстраційні та технічні документи;
• документи на походження грошей для купівлі транспортного засобу (для громадян-резидентів).

  Інспектор прикордонної митниці перевіряє  відповідність фактично наявних даних, заявлених у МД-7, зазначених у документах на транспортний засіб, попереджує громадянина про відповідальність за недоставлення транспортного засобу у внутрішню митницю в призначений строк, заповнює графу «Службові відмітки митниці» і після цього в графі «В’їзд» проставляє дату ввезення, яку засвідчує відбитком особистої номерної печатки. У графі «Примітки» проставляє прописом суму легально вивезеної інвалюти (згідно з виїзною декларацією) і завіряє це особистою номерною печаткою.

  Термін  доставлення транспортного засобу до внутрішньої митниці, в зоні діяльності якої проживає особа, не повинен перевищувати 5 днів з моменту оформлення ввезення. Перший примірник МД-7 разом з документами, що підтверджують власність чи право користування транспортним засобом, з реєстраційними і технічними документами видаються на руки власнику (для подання до внутрішньої митниці); другий примірник залишається в справах обліку митниці для звітності разом з виїзною та в’їзною деклараціями.

  До  внутрішньої митниці для закінчення митного оформлення й отримання  посвідчення особа подає:

• перший примірник декларації МД-7 на транспортний засіб (залишається у внутрішній митниці для звітності);
• реєстраційні та технічні документи на транспортний засіб (або їх ксерокопії, завірені нотаріально або митним органом, поліцією країни придбання);
• документи, що підтверджують право власності або користування;
• документи на валюту та факт придбання транспортного засобу;
• закордонний паспорт з відмітками перетину кордону (підтверджує факт перебування за кордоном, в країні придбання на деякий час).

  Посвідчення виписується тільки згідно з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними і технічними документами на ім’я власника (користувача) після перевірки з даними транспортного засобу, сплати митних платежів і зборів за це посвідчення (еквівалент 15 дол. США) та інших митних платежів (у разі необхідності за збереження транспортного засобу під митним контролем). У посвідчення вносяться дані на двигун, кузов, шасі.

  Посвідчення завіряється відбитком особистої  печатки інспектора, що здійснював митне оформлення, та видається власнику транспортного засобу для подання в органи міліції. Видані посвідчення реєструються в окремому журналі.

  Другий  примірник посвідчення, МД-7, документи, що підтверджують право придбання транспортного засобу або користування ним, валюти з підтвердженням джерела її походження, залишаються в справах митниці для обліку і звітності. Зберігаються протягом 2-х років.

  Митні обмеження — заборона на відчуження та на використання в підприємницьких цілях або в цілях інших, ніж ті, в зв’язку з якими були надані пільги, на видачу доручення на право користування (розпорядження) іншим особам (крім батьків, подружжя, дітей, рідних братів) або юридичним особам, — встановлюються митним органом згідно з чинним законодавством:

• у випадку оформлення транспортного засобу з наданням пільг, передбачених законодавством;
• при тимчасовому ввезенні транспортного засобу в Україну;
• при поданні митному органу не належним чином оформлених документів на правомірність володіння (користування) транспортним засобом та технічних (реєстраційних) документів на них;
• при відсутності технічних чи реєстраційних документів;
• при відсутності підтвердження джерела інвалюти;
• при відсутності відміток про зняття з обліку транспортного засобу у відповідних органах країни, в якій він був зареєстрований.

  В Україні з 1997 р. діє обмеження на ввезення транспортних засобів більше 10-річного строку з дати випуску, з квітня 1998 р. — 5 років, а з березня 2000 р. — 8 років (Постанова КМУ від 29.03.2000 № 575).

  Визначення  року випуску транспортного засобу здійснюється за ідентифікаційним номером кузова відповідно до встановленої таблиці: 1980 — А, 1982 — С, 1992 — N, і т. д. Дата (день) встановлення не впливає на визначення року: 01.01. чи 31.12. При неможливості встановити рік випуску митники і міліція можуть використовувати дату першої реєстрації, що вказана в техпаспорті.

  Якщо  двигун вироблено в одній країні, а кузов, шасі в інших, то країна виготовлення визначається за кузовом.

  Забороняється ввезення в Україну для постійного користування транспортних засобів (у тому числі тих, що ввозяться з метою розукомплектування на запчастини), вузлів, агрегатів і запчастин до них, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, за винятком:

• ввезення громадянами, які в’їжджають в Україну на постійне місце проживання і є дані про придбання транспортного засобу раніше, ніж отримана віза;
• ввезення (отримання) громадянами України — резидентами транспортного засобу як спадщини;
• ввезення з метою розукомплектування для забезпечення технічного стану автобусів іноземного виробництва, що експлуатуються підприємствами транспорту загального користування для перевезення пасажирів;
• ввезення в колекційних цілях на підставі дозволів Мінтрансу, погоджених з Мінкультури;
• транспортних засобів для транзиту через територію України.

 
8.2. ПОРЯДОК СПРАВЛЯННЯ МИТА,  
МИТНИХ ЗБОРІВ, ПОДАТКУ НА ДОДАНУ  
ВАРТІСТЬ ТА АКЦИЗНОГО ЗБОРУ