Лекции по "Конституции Украины"

Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Сентября 2011 в 00:46, курс лекций

Описание работы

Багато сучасних суспільних явищ мають витоки у сивій давнині. Знайомство, а тим більше вивчення національної спадщини допомагає оцінити рівень розвитку цих явищ на основі історичного підходу, зробити висновок щодо суттєвості наявних теоретичних, правових, організаційних, у тому числі і законодавчих проблем митної справи і митної політики суверенної України

Работа содержит 24 файла

0.doc

— 35.50 Кб (Открыть, Скачать)

2.doc

— 38.00 Кб (Скачать)

3.doc

— 32.50 Кб (Открыть, Скачать)

3_a.doc

— 39.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_1.doc

— 141.00 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_10.doc

— 131.68 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_11.doc

— 90.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_12.doc

— 87.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_13.doc

— 55.94 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_14.doc

— 91.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_15.doc

— 115.00 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_2.doc

— 85.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_3.doc

— 75.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_4.doc

— 69.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_5.doc

— 74.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_6.doc

— 64.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_7.doc

— 97.00 Кб (Скачать)

      ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ   
      ОСНОВИ ПЕРЕМІЩЕННЯ  
      ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ТОВАРІВ,  
      ВАЛЮТИ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

 

      7.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  
      ПРАВИЛ ВВЕЗЕННЯ — ВИВЕЗЕННЯ  
      ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ  
      ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

        Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені в ст. 50—74 розділу 4 Митного кодексу України.

        Відповідно  до законодавства України всі  особи на рівних засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї предметів (товарів) і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених МК та іншими законодавчими актами України. «Заборона чи обмеження, — зазначається в ст. 51 МК, — не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов’язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження».

        Зміст цієї статті не досить чітко визначає те, що прийнято називати обставинами, які впливають на заборону чи обмеження переміщення товарів через державний (митний) кордон. Проект нового Митного кодексу цей недолік враховує і визначає ці обставини:

    • інтереси державної безпеки;
    • захист суспільного порядку, моралі населення;
    • захист здоров’я людини, тварин, рослин;
    • охорона навколишнього середовища;
    • захист історичної, археологічної, культурної спадщини народу України та інших держав;
    • захист інтелектуальної власності;
    • захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів.

        Ці  основні положення активно використовуються митним законодавством багатьох держав і містяться у міжнародних договорах.

  Відповідно  до загальновизнаних норм, якщо предмети чи транспортні засоби, які заборонено ввозити, все ж таки перетнули митний кордон України, то вони мають бути негайно вивезені з території України (чи навпаки повернені на неї), якщо законодавством не передбачена їх конфіскація.

  Якщо  не має можливості негайно вивезти  предмети чи транспортні засоби, вони передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи. Термін зберігання не може перевищувати 3-х діб. Усі витрати на перевезення та зберігання товарів і транспортних засобів покладаються на особу, яка їх ввезла (перевізник, власник).

  Переміщення товарів і транспортних засобів  відбувається у митному режимі, який вибирає особа, що здійснює їх переміщення. Митний орган має право встановлювати свій митний режим.

  До  основних принципів належать обов’язковість митного оформлення і митного контролю всіх предметів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому форми митного контролю можуть бути різними, їх обирають посадові особи митного органу, які проводять митний огляд у кожному конкретному випадку.

  Важливим  принципом є положення, що всі  предмети і транспортні засоби можна переміщувати через митний кордон України тільки в місцях розташування митниць. В ст. 50 МК зазначається, що в інших місцях предмети можуть бути переміщені через митний кордон тільки за згодою митниці.

  Митне законодавство України визначає правила транзитного переміщення товарів і транспортних засобів через територію держави.

  Держава визначає шляхи та напрямки транзиту. Це завдання покладається на Кабінет  Міністрів України. Пригадаємо з  історії, що ще Катерина ІІ підкреслювала  вигідність для держави транзиту для розвитку транспортної системи.

  Відповідно до політичних та економічних цілей держава може встановлювати квоти, обмеження на ввезення та вивезення окремих видів товару (кількісні та вартісні). Переважно це стосується предметів, що перевозять громадяни не як товарні партії.

  Втім  усім відома прихована боротьба держави і «човникового бізнесу». На кожне обмеження виникають нові хитрощі щодо ухилення від сплати митних платежів.

  Згідно  з чинним Митним кодексом товари пропускаються через митний кордон України з метою:

  • вільного використання на митній території України;
  • тимчасового ввезення (вивезення);
  • транзиту через територію України.

  На  даний час у країні діють такі митні режими, які має вибирати особа, що переміщує товари через митний кордон:

  1. випуск у вільне використання (імпорт);
  2. реімпорт;
  3. транзит;
  4. митний ліцензійний склад;
  5. магазин безмитної торгівлі;
  6. переробка на митній території;
  7. переробка під митним контролем;
  8. тимчасове ввезення (вивезення);
  9. вільна економічна зона;
  10. переробка за межами митної території;
  11. експорт;
  12. реекспорт;
  13. знищення під митним контролем;
  14. відмова на користь держави.

       
      7.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ  ЧЕРЕЗ  
      МИТНИЙ КОРДОН ТОВАРІВ ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ  
      ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

         Чинний Митний кодекс не виділяє окремо особливості митного оформлення та пропуску товарів для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, можливо, тому, що за своїм призначенням митне законодавство в цілому регулює такі відносини між державою та особою, що переміщує товари як їх власник для отримання прибутку, тобто підприємцем. А особисті речі, багаж фізичних осіб чи ввезення предметів іноземними офіційними представниками (дипломатами) — це порівняно незначна частина товарів, що переміщуються через державні кордони, і законодавчо регулювати їх немає сенсу.

  Товар — це продукція, послуги та робота, які переміщуються через митний кордон і підлягають купівлі, продажу або обміну. Для того щоб провести оформлення товару у митному відношенні та випустити у вільне використання, митні органи вимагають від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або особи, яка його представляє, пакет відповідних документів.

  Підприємства  повинні бути акредитовані (офіційно представлені) в конкретному митному органі. Для цього суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності подають разом із заявою встановленої форми такі документи:

  • свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади;
  • копії статуту та установчих документів;
  • довідку з органу Мінстату;
  • довідку з банку про наявність рахунків;
  • реєстраційну картку (паспорт підприємства) з повним найменуванням та адресою, П.І.Б. директора та головного бухгалтера;
  • довідку про наявність засобів зв’язку;
  • наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів і майна, оформлення документів на митниці;
  • щоквартальну довідку, завірену податковою інспекцією та Нацбанком про декларування валютних цінностей, які знаходяться за кордоном (вписується в п. 7 ВМД).

  Для акредитації підприємств з іноземними інвестиціями необхідні аналогічні види документів, установочний договір, інформаційне повідомлення про іноземну інвестицію в Україну, яке видається управлінням зовнішньоекономічних зв’язків при міській (обласній) державній адміністрації.

  Для акредитації представництв інофірм необхідно до перелічених, надати:

  • свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України (із зазначенням виду діяльності фірми);
  • наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів та оформлення документів на митниці;
  • інші документи в разі потреби на вимогу митниці.

  Акредитація фізичних осіб —  підприємців відбувається в міськраді або райраді, про що видається свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади.

  Свідоцтво містить:

  1. перелік робіт, якими може займатися особа;
  2. свідоцтво статуправління;
  3. довідку банків про відкриття рахунків;
  4. щоквартальну довідку про декларування валютних цінностей.

  Після акредитації в митний орган надається:

  1. контракт (договір) зовнішньоекономічний, в якому має зазначатися, між ким укладений договір (резидентами чи нерезидентами), строк його дії, спосіб розрахунків, валюта платежу, умови поставки («Умови поставки і правила «інкотермс» опубліковані в газеті «Урядовий кур’єр» від 17 листопада 1994 р.); спосіб розрахунків у валюті регламентує характер контракту;
  2. вивізна митна декларація (декларування здійснюється за встановленою формою);
  3. завірена відправником товарно-транспортна накладна (ТТН) з такими реквізитами:
  • відправник, отримувач;
  • перевізник;
  • номер накладної;
  • номер контракту;
  • номер транспортного засобу;
  • найменування товару;
  • кількість товару;
  • вартість товару;
  • ліцензія, якщо товар підлягає ліцензуванню.

  Перелік товарів, на які встановлено режим  ліцензування та квотування, визначається Кабінетом Міністрів України.

  Ліцензії на імпорт (експорт) видаються Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі.

  Нині  в Україні застосовуються такі види імпортних (експортних) ліцензій: генеральна і разова (індивідуальна).

  Ліцензія  повинна містити:

  • номер та вид ліцензії;
  • офіційне найменування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;
  • найменування та вид товару;
  • найменування виробника та споживача товару;
  • шифр та назву країни, в яку експортується або з якої імпортується товар;
  • кількість, якість товару;
  • митниця, яка здійснює пропуск товару;
  • повне найменування та адреса покупця та продавця;
  • характер угоди;
  • валюта платежу;
  • одиниця виміру;
  • ціна товару;
  • погодження відповідного органу;
  • прізвище, ім’я керівника організації — заявника;
  • найменування органу, який видав ліцензію;
  • особливі умови ліцензії;
  • підпис службової особи, яка видала ліцензію;
  • печатка установи.

  У разі незаповнення реквізитів ліцензії або заповнення неналежним чином товари до митного оформлення не приймаються.

  Після закінчення строку дії або вичерпання квоти на пропуск товару вона втрачає  силу. Студентам важливо враховувати, що потік нормативних актів, виданих  установами різних рангів, ускладнює запам’ятовування назв нормативно-розпорядчих документів, необхідних для керівництва у роботі. Треба знати принципові, основні положення, а орієнтуючись на них — розшукувати потрібні та чинні нормативні акти.

  Дозвіл  інших державних органів вимагається  у випадках, якщо товар підлягає контролю цих органів, зокрема:

  • Міністерства внутрішніх справ — на зброю, вибухові речовини, боєприпаси, сильнодіючі та отруйні речовини;
  • закладів Мінохорони здоров’я — на ліки, медичні препарати, інструменти;
  • Мінзв’язку — на радіоелектронні засоби та високочастотні пристрої;
  • закладів Мінкультури — на культурні цінності при їх вивезенні за кордон;
  • Держкомітету з питань охорони державної таємниці у пресі та засобах масової інформації — на текстові, відео -, аудіовізуальні матеріали;
  • Урядової комісії з експортного контролю — на продукцію військового призначення, яка може використовуватися для створення зброї та військової технології.

Tema_8.doc

— 94.00 Кб (Открыть, Скачать)

Tema_9.doc

— 129.50 Кб (Открыть, Скачать)

Tityl.doc

— 111.50 Кб (Открыть, Скачать)

Vstyp.doc

— 64.00 Кб (Открыть, Скачать)

Zmist.doc

— 43.50 Кб (Открыть, Скачать)

флёсLлм-1.doc

— 95.00 Кб (Открыть, Скачать)

флёсLлм-4.doc

— 80.00 Кб (Открыть, Скачать)

Информация о работе Лекции по "Конституции Украины"