Аналіз недоліків ринкового механізму

      3. У найближчому майбутньому економіка України має бути лише змішаною, одним із критеріїв керованості якої буде суперечлива єдність порівняно жорсткого державного регулювання економіки та ринкового саморегулювання. При цьому послаблення та звуження сфери макрорегулювання має здійснюватися лише в міру становлення та посилення дії механізмів ринкового саморегулювання в його цивілізованих формах.

      4. Посилення ринкової орієнтації  та ринкових тенденцій у сфері  ринкової економіки має здійснюватися водночас із посиленням впливу держави в соціальній сфері. Будь-які спроби перейти до ринкового саморегулювання у сфері розподілу у країні з постсоціалістичною економікою є згубними.

      5. У нинішній соціально-політичній  ситуації економіка України має  бути не сепаратистською, а унітарно-конструктивною з елементами регіонального самоврядування.

      Підбиваючи  підсумки, можна зробити висновок, що ключовими критеріями ефективності моделі розвитку внутрішнього ринку національної економіки є приріст суспільного продукту за рахунок підвищення рівня конкуренції на внутрішньому ринку та його втрати, що виникають через неефективний розподіл виробничих ресурсів на галузевих ринках з недосконалою конкуренцією. Тому модель розвитку внутрішнього ринку можна оцінювати як ефективну лише у випадку, коли приріст суспільного продукту за рахунок посилення конкуренції перевищує його втрати, що виникають через неефективний розподіл виробничих ресурсів на галузевих ринках з недосконалою конкуренцією. Проте при цьому виникає проблема пошуку методики розрахунку економічних показників, які кількісно характеризують ці критерії.

      Отже, на сучасному етапі державне регулювання  має бути складовою індикативного  планування і спрямовуватись насамперед на стабілізацію виробництва, подолання інфляції, запобігання подальшому зниженню життєвого рівня населення.

      Найважливіші  цілі економічної політики України  повинні бути конкретизовані в політиці таких державних пріоритетів: прискорення структурної перебудови економіки з метою розвитку конкуренції; збільшення обсягу випуску продукції, що користується попитом, експортоспроможна та імпортозамінна; модернізація та технічне переозброєння підприємств, виробничих потужностей яких не вистачає для створення замкнених циклів з виробництва особливо важливих виробів виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання тощо.

      Отже, економічна політика має реалізовуватись лише через державне регулювання економічних процесів в умовах ринкової економіки. Для цього Україна має великий арсенал випробуваних світовою та вітчизняною практикою економічних, правових та адміністративних важелів — ціни, податки, державний контракт, субсидії, субвенції та ін. Ефективність державного регулювання залежить від того, наскільки розумно й виважено використовуються ці важелі у процесі реалізації економічної політики. Ціни завжди відіграватимуть важливу роль в економічному впливі держави на економіку. У сучасних умовах немає змоги перейти до реформування цін на основі попиту і пропозиції. Це зумовлено передусім змістом інфляційних процесів, ліквідацією диспропорцій і забезпеченням паритетності в міжгалузевому обміні, необхідністю соціального захисту окремих верств населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 
 

      Отже, модель ринкової економіки має істотні переваги над усіма іншими системами організації національної економіки. Водночас ринковому механізму притаманні певні слабини. Ринковий механізм найкраще працює за структури ринку, яку називають досконалою конкуренцією, проте парадокс полягає у тому, що його функціонування стимулює виникнення недосконалих ринкових структур, коли економічні агенти можуть впливати на ринкові ціни. За недосконалої конкуренції ефективність ринкової системи як механізму раціонального розподілу ресурсів зменшується.

      Недосконала конкуренція є основним недоліком ринкової економіки, яка присутня майже у всіх галузях економіки. Недосконала конкуренція перешкоджає раціональному функціонуванні ринкового механізмі та спричиняє до появи такого явища, як «неспроможність ринку».

      Ситуації, коли обмежені суспільні ресурси використовуються не у найбільш ефективний спосіб, одержали назву “неспроможностей ринку”. Термін “неспроможність” означає, що проблему неефективного використання суспільних ресурсів ринок самостійно вирішити не в змозі.

      Ринкові механізми не в змозі врегулювати суспільних благ, непривабливих для приватного виробника товарів і послуг, зокрема через неможливість їх реалізації за допомогою механізмів ринку або через їх високу собівартість. Ринковий механізм не може запобігти забрудненню довкілля, він неспроможний забезпечити контроль за виробництвом екологічно чистих товарів та запобігти небезпек можливого заподіяння шкоди від певних видів діяльності для здоров’я громадян, довкілля і держави. Ринок не забезпечує соціальних гарантій, не в змозі нейтралізувати надмірну диференціацію в розподілі ресурсів та доходів: принцип правової рівності і соціальної справедливості) . Дуже часто він породжує неповну і недосконалу інформацію, що підриває здатність до прийняття оптимальних рішень суб’єктами ринкових відносин. Ринок також може призводити до надмірної концентрації економічної влади в руках певних суб’єктів і не в змозі самостійно, без втручання у нього зовнішнього регулятора – держави – підтримувати і забезпечувати середовище повноцінної й відкритої конкуренції.

      Загалом, державне регулювання ринкових відносин з точки зору суспільства є  необхідним не саме по собі, а лише для  виконання двох взаємопов’язаних цілей:

• захист інтересів як громадян, так і суспільства в цілому від тих негативних наслідків, які можуть для них породжувати ринкові відносини;
• забезпечення реалізації окремих суспільних інтересів, які не може реалізувати дія ринку.

      Ринок при всіх своїх позитивних властивостях, через егоїстичну жорстку спрямованість  на прибуток, неспроможний вирішувати суттєві проблеми. В економіці стали виникати істотні вади: тривалі порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. За зазначених умов виникла об'єктивна необхідність активізації ролі держави у регулюванні економіки.

      В умовах сучасного масштабного й надзвичайно складного виробництва регулювання цих проблем повинна брати на себе держава. Сучасна ринкова економіка не може існувати без державної господарської діяльності. Дискутуються тільки масштаби втручання держави в економіку. Разом з тим слід зазначити, що державне регулювання економіки не є "чарівною паличкою", яка автоматично усуває недоліки ринкового механізму. Дуже багато залежить від ступеня, форм і методів втручання держави в економіку, їх відповідності умовам конкретної країни. Отже, розглянувши основні недоліки ринкового механізму, можна прийти до висновку, що  існує досить значна потреба у державному регулюванні ринкової економіки.

      Держава повинна взаємодіяти з ринком там, де виявляються неспроможності ринкового механізму, а саме – нейтралізувати руйнівну дію монополії; доповнювати ринок страхових послуг заходами щодо забезпечення суспільно нормального достатку; перетворювати ринкові екстерналії на економічні інтерналії; забезпечувати підприємництво вірогідною інформацією в достатньому обсягу; підтримувати соціальну рівність у суспільстві як передумову для стабільності ринкових перетворень. Міра державного втручання в ринкову економіку в різних країнах неоднакова. У кожній країні склалася своя модель державного регулювання. Так, у США переважають податково-бюджетні методи при невеликих розмірах власності. Для Західної Європи характерне сполучення високої частки державних витрат у ВВП із наявністю (особливо в 1950-80-х рр.) значного держсектора, насамперед у фінансовій сфері і галузях інфраструктури. У Японії при відносно невеликій частці бюджетних витрат у ВВП і незначних розмірах держсектора склалася унікальна система взаємодії державних органів і найбільших корпорацій для реалізації стратегічних цілей в економіці. Цей цінний досвід варто було б запозичити й Україні.

      Для України запозичення зарубіжного досвіду у формуванні власної моделі державного регулювання ринкової економіки країни та вирішення проблем неспроможності ринку відіграє вагоме значення. Оскільки  Україна є досить молодою країною, орієнтиром для ведення ефективної державної політики мають бути країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності, домінуючими при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку. При цьому слід ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразками. Він - невід'ємний елемент економіки, її розвитку, особливостей.

      Розглядаючи ринкову економіку України варто відзначити, що вона  формується в складних і нестандартних умовах. Нестандартних тому, що країни, в яких ця система діє ефективно, формували її в процесі розвитку й вдосконалення свого соціально-суспільного ладу (капіталізму). Ми ж здійснюємо це в умовах руйнування командно-адміністративного соціалізму й первісного нагромадження капіталу. Через відсутність аналогів неможливо таку систему в когось скопіювати (хоча деякі політики настирливо нав'язують Україні західні моделі), а тим більше створити її водночас, згідно з якоюсь, хоча й ідеально розробленою програмою. Сліпе копіювання моделей економіки інших країн не приносить бажаних ефектів, а в деяких  ситуаціях призводить до неспроможності держави долати "провали" ринку та забезпечувати соціальну справедливість, адже у кожній економіці країни сформувались проблеми, які вимагають для вирішення своєрідного підходу.

      В економіці України існує значна кількість проблем, що призводять до неспроможності ринкового механізму , які держава повинна в майбутньому виправити в результаті  розсудливої політики та активної співпраці держави та ринку.

      Хоча  варто також відзначити, що  держава відіграє важливу роль в стимулюванні  роботи ринкового механізму України, створено спеціальні  державні органи влади, підпорядковані Верховній Раді та Кабінету Міністрів, які регулюють роботу ринків.  Але внаслідок деяких факторів, серед яких адміністративно-командні принципи, які залишаються домінуючими в системі державного регулювання; система державного управління в Україні сьогодні в багатьох випадках зводиться до проявів особистої самодіяльності окремих посадових осіб високого рангу; недосконалість правових актів призводять часто до неефективного регулювання, а іноді нездатності вирішити «провали» ринку в Україні. Тому досягти нового ринкового характеру державного регулювання неможливо без ефективного й докорінного проведення адміністративної та регуляторної реформ в нашій державі, які змінять не лише процедурні принципи формування державної політики, а головне – змінять психологію вітчизняного державного службовця, дадуть йому практичні навички поєднання принципів ринкового саморегулювання і адміністративного регулювання.

      Отже, на сучасному етапі державне регулювання  має бути складовою індикативного  планування і спрямовуватись насамперед на стабілізацію виробництва, подолання інфляції, запобігання подальшому зниженню життєвого рівня населення.

      Найважливіші  цілі економічної політики України  повинні бути конкретизовані в політиці таких державних пріоритетів: прискорення структурної перебудови економіки з метою розвитку конкуренції; збільшення обсягу випуску продукції, що користується попитом,; модернізація та технічне переозброєння підприємств, виробничих потужностей яких не вистачає для створення замкнених циклів з виробництва особливо важливих виробів виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання тощо.

      Отже, проблема обмеженості конкурентної моделі ринкової економіки є однією із головних в економічній теорії. Вирішити цю проблему можуть або дії учасників ринку, спрямовані на вдосконалення свої діяльності, або втручання держави. Існування  двох альтернатив вказує на те, що держава може, але не повинна втручатися у роботу ринку, і в ідеалі втручається тоді, лише коли цілеспрямовані дії самих учасників ринку не дають позитивного результату так як економічна дійсність ніколи повністю не узгоджується з нормативними припущеннями конкурентної моделі ринкової економіки. Порушення цих припущень належать до так званих неспроможностей ринку, коли індивідуальні дії не ведуть до ефективної економіки за Парето. Саме недоліки в організації і функціонуванні економічної системи має виправляти державне регулювання, що здійснюються в рамках загальнодержавної економічної політики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаних джерел

1. Архієреєв С. І., Деркач М. М., Козуб Д. А., Максименко Я. А., Решетняк Н. Б. Мікроекономіка. - Х. : НТУ "ХПІ", 2003. - 176с.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2007. -703 с.
3. Бакаєв О. О., Гриценко В. І., Бажан Л. І., Бакаєв Л. О. Мікроекономічне моделювання і інформаційні технології. - К. : Наукова думка, 2003. - 182с.
4. Башнянин Г.І., Щедра О.В. Мікроекономічна теорія [Електронний ресурс]:навч. посіб.-Львів: Новий світ,2000, 2007 -640с.
5. Биконя С. Ф. Навчальна програма дисципліни “Державне регулювання економіки” (для бакалаврів, магістрів). — К.: МАУП, 2006. — 22 с.
6. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І та ін.. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручник для студентів ек. спец. Закл. Освіти; За аг. ред  Будаговської. – К: Основи, 1998. – 518с.
7. В.В. Кириленко, Тернопіль Державне регулювання економіки: Економічна думка, 2002. – 193с.
8. Гронтковська Г.Е., Косік А.Ф. Мікроекономіка:практикум -К.:ЦНЛ,2004 -368с.-ISBN -966-8568-57-5
9. Савчук С.И. Основы теории конкурентоспособности: монографія- Мариуполь: Рената, 2007 -520с.
10. Селищев А.С. Микроэкономика: анализ рынка, теория цены, рынок и общество [Електронний ресурс]:учеб. пособ.2-е изд., перераб. и доп.-СПб.:Питер, 2003 -448с.
11. Стельмащук А.М., Державне регулювання економіки / Навчальний посібник. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с
12. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. За редакцією З.Ватаманюка і С.Панчишина. - К: Альтернативи, 2005. -  606 с.
13. Кілієвич О., Мертенс О. Мікроекономіка для аналізу державної політики: Підручник. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2005. – 655 с.
14. Кілієвич О. І., П'ятницький В. Т., Антощук В. С. Англо-українсько-російський словник економічних термінів: Мікроекономіка. - К. : ТОВ "К.І.С.", 1995. - 288с.
15. Ковальчук Т.М. Оперативний аналіз кон'юктури ринку//Економіка АПК.-К..-2002.-№3 -С. 42-50.
16. Косік А.Ф., Гронтовська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.-416с.
17. Костусев А.А. Конкурента політика в Україні / КНЕУ.-К.,2004.-310с.
18. Кочурова Л. Развитие рынка в обособленном экономическом пространстве// Проблемы теории и практики управления.-М..-2006.-№7 -С. 24-33.
19. Мельник Л.Ю., Макаренко П. М.: Економіка теорії-політекономія. контекст.- навч. Посібник К: Кондор 2008.- 524с.
20. Піндайк, Роберт С., Рубінфел Л. Мікроекономіка/ Перекл. З англ.. Олійник, Скілський.- К: Основи, 1996. – 646с.
21. Пустовойт О. Ефективність моделі розвитку внутрішнього ринку України// Економіка України.-К..-2008.-№5 -С. 24-36.
22. Рудий М.М., Жебка В.В. Мікроекономіка. Навч. пос.- К: Центр учбової літератури.
23. Секторальні моделі прогнозування економіки України / Ред. В. М. Геєць. — К.: Фенікс, 1999.
24. Стеблій Г.Я. Мікроекономіка:навч. посіб.-К.:Інкос,2007 -221с.
25. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки. – К.,2000.
26. Стратегія економічного розвитку України:наук. зб..Вип. 5/відп. ред. О.П. Степанов -К.:КНЕУ,2001 -334с.
27. Точилін В.О., Венгер В.В. Формування функціонально ефективної моделі ринку : конкуренція та бар'єри, ринкова влада і державне регулювання//Актуальні проблеми економіки.-К..-2009.-№2 -С. 23-38.
28. Україна в 2007: щорічні оцінки суспільно –політичного та соціально0економічного розвитку: монографія/ за аг. ред. Ю. Г. Рубана
29. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки:Підручник.-2-ге вид., – Київ: Знання, 2007. – 579 с.
30. http://www.academia.org.ua
31. http://www.uapa-csar.org.ua
32. http://www.intellect.org.ua