Шпаргалка по "Психологии"

4) диспластик (dys - погано; plastos - сформований) - будова безформна, неправильна. Можливі різні деформації тіла. Тип темпераменту змішаний або не визначається зовсім.

У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:

1) вісцеротонія (viscera - нутрощі) - вісцеротоніки;

2) соматотонія (soma - тіло) - соматотоніки;

3) церебротонія (cerebrum - мозок) - церебротоніки;

4) змішаний тип.

3.Нервова теорія І.П.Павлова.

Основа темпераменту - властивості  центральної нервової системи, врівноваженість  і рухливість процесів збудження  і гальмування. Поєднання цих  властивостей створює певний тип  нервової системи, який обумовлює і  тип темпераменту, тобто індивідуальні  особливості протікання психічних  процесів. Дослідження властивостей нервової системи, здійснені в межах  нервової теорії темпераменту, довели складність їх структури, зумовлену  багатоаспектністю роботи мозку.

Криза нервової теорії зумовила появу  у середині ХХ ст. конституційної теорії темпераменту.

4. Конституційна теорія темпераменту - своєрідний синтез попередніх  підходів до вивчення природи  темпераменту. (Василевський, Русалов, Стреляу).

Згідно з цією теорією, темперамент  ґрунтується на роботі цілісного  організму в сукупності його біохімічного, соматичного і нейродинамічного рівнів. Серед них властивості нервової системи є характеристикою найвищого рівня і тому вони найщільніше пов'язані з властивостями темпераменту. Принаймі вплив на властивості обмінних процесів організму опосередковується впливом нервової системи.

Загалом ж, темперамент базується  не на властивостях нервової системи  самих по собі, а на властивостях багаторівневої конституції організму  людини, закріпленої в її спадковому апараті.

Проте ця теорія має більше гіпотетичний характер, що пояснюється труднощами дослідження різних рівнів функціювання організму та переходів між ними у їх відношенні до властивостей темпераменту.

Таким чином, протягом історії проблема темпераменту вивчалася в межах  гуморальної, соматичної, нервової та конституційної теорій. Кожна з них  бере за основу темпераменту ті чи інші властивості організму.

Очевидно, що природні передумови темпераменту існують. Серед них властивості  нервової системи безпосередньо  стосуються темпераменту і визначають стійкість його виявів. Тому, щоб  ознайомитись із фізіологічними основами темпераменту, ми докладніше розглянемо вчення І.П. Павлова.

43. Типи темпераменту  та їх характеристика.

І. Холеричний тип темпераменту.

1. Умовні (позитивні) рефлекси утворюються  легко, відзначаються точністю  іміцністю (залишаються стійкими при різноманітних умовах). Гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Зустріч двох протилежних процесів призводять до зриву нервової діяльності з боку гальмування - відмовляються працювати.

2. Характерна циклічність у діяльності  і поведінці. Це пояснюється  неврівноваженістю ВНД, що виявляється  у переважанні збудливого процесу  і недостатку гальмування

+ неврівноваженість кіркової і  підкіркової діяльності (підкіркова  діяльність не завжди регулюється  корою). Неврівноваженість ВНД

+ неврівноваженість підкіркової  і кіркової діяльності

> циклічність у діяльності  і поведінці.

3. Характеризується підвищеною  збудливістю і емоційною реактивністю. Холерик буває запальним, нетерплячим,  різким у стосунках, прямолінійним,  може довгий час невтомно працювати.  Але прояви холеричного темпераменту  залежать від спрямованості особистості;  можуть по різному виявлятися  в життєвих обставинах. У людей  з серйозними позитивними інтересами  емоційність та запальність знаходять  свій вияв в ініціативних, енергійних  та принципових діях. Там, де  немає таких інтересів, підвищена збудливість може виявлятися в афективних переживаннях, роздратованості та нестриманості.

4. Вольові дії дуже поривчасті, якщо холерику цікаво, він здатний  до високої концентрації уваги,  але виявляє недостатню здатність  до переключення.

5. За спрямованістю - екстраверт, любить бути в центрі уваги,  але в спілкуванні непоступливий,  прагне, щоб усе було так, як  він хоче. Має організаторські  здібності.

6. Жвава міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення.

ІІ. Сангвінічний тип темпераменту.

1. Умовні рефлекси (як позитивні,  так і гальмівні) утворюються  легко, виявляються міцними і  точними. Сангвініки легко збуджуються  і так само легко гальмують  свої дії, бажання. Швидке та  легке утворення нових тимчасових  нервових зв'язків сприяє легкій  переробці інформації та рухливість  динамічного стереотипу.

2. Завдяки пластичності, сангвініки  дуже легко пристосовуються до  нових умов життя, швидко знаходять  контакт у стосунках з оточуючими  людьми, у колі незнайомих людей  почувають себе вільно, відрізняються  товариськістю Серед товаришів  веселі, життєрадісні, охоче беруть  на себе організаторські обов'язки.

3. Характерна підвищена реактивність: сангвініки голосно сміються  та бурхливо сердяться.

4. Безумовні рефлекси повністю  регулюються у сангвініків функціонально  сильною корою. Коркові реакції  у сангвініків інтенсивні і  звичайно відповідні силі подразників.  Характерною для сангвініків  є оптимальна взаємодія кори  і підкірки, внаслідок чого вони  легко контролюють свої емоції  відповідно до вимог середовища. Настрій - здебільшого оптимістичний.  Почуття виникають легко, і  так само легко змінюються.

5. Гнучкість розумової діяльності  дозволяє швидко схоплювати все  нове, легко переключати увагу,  засвоювати нові навички. Добре  розвинене почуття гумору.

6. Риси сангвінічного темпераменту  по-різному виявляються залежно  від спрямованості діяльності  людини: за відсутності серйозних  глибоких інтересів у житті  сангвініки можуть бути поверховими  та легковажними.

ІІІ. Флегматичний тип темпераменту.

1.Умовні рефлекси утворюються  дещо повільніше, ніж у сангвініка, але також є стійкими. Реакції  оптимально пристосовані до сили  умовних подразників, тобто флегматики  адекватно реагують на впливи  середовища: слабкі подразники викликають  слабку, сильні - сильну реакцію,  але через свою інертність  вони часто не встигають реагувати  на швидкі зміни середовища. Б.М.  Теплов: "Інертність нервової системи - це і малі показники швидкості в її роботі, і високі показники міцності окремих зв'язків та їх систем."

2. Нормальна взаємодія між кірковими  і підкірковими процесами дає  можливість флегматикам затримувати  і регулювати безумовні рефлекси  і емоції. Тому, у своїй поведінці,  рухах, розмові, вони повільні  та спокійні. При зустрічах з  труднощами вони підвищують свою  активність і усілякими способами  намагаються подолати перешкоди.

3. Почуття у флегматиків виникають  повільніше, ніж у сангвініків  і холериків, але відзначаються  силою, тривалістю і водночас  стриманістю у своїх зовнішніх  проявах, слабкою експресивністю. В звичайних умовах флегматики  спокійні, рівні у відносинах  з людьми, рідко "виходять з  себе", не схильний до афектів,  в міру товариський, не люблять  марно базікати. Вони відзначаються  великим терпінням і самовладанням,  завдяки чому досягають високої  продуктивності своєї роботи.

4. Флегматики точно дотримуються  виробленого розпорядку життя,  і тому ніщо не може відвернути  їх від основної діяльності. Вони  працюють зосереджено, наполегливо,  вирізняються посидючістю. Увага  - стійка, але спостерігаються труднощі  із переключенням уваги.

5. За спрямованістю флегматики - інтроверти, тому важко сходяться  з людьми, не мають потреби  в нових знайомствах. Разом  з тим їм властиві товариськість,  рівне ставлення до інших людей.

4. Меланхолічний тип темпераменту.

1. Слабкість як збудливого, так  і гальмівного процесів означає,  що умовні рефлекси є нестійкими  і від зміни оточення легко  гальмуються.

2. Реакції на подразники часто  бувають неадекватні. У меланхоліків  особливо послаблене внутрішнє  гальмування з переважанням зовнішнього  гальмування, отже, їм властиве  легке відхилення уваги, низька  комплексна реактивність, недовгочасне  зосередження на об'єктах діяльності. Будь-який сильний вплив з боку  оточуючих викликає у меланхоліка  застійні гальмівні процеси.

3. Меланхоліки дуже вразливі  люди, схильні до астенічних емоцій. Почуття їхні вирізняються повільністю  перебігу, стійкістю та слабкою  експресивністю. Це люди з чутливою  натурою.

4. Характерним є пасивно - захисний  рефлекс, рефлекс природної обережності. Тому вони бувають надміру сором'язливими, замкненими, боязкими, нерішучими.

5. У звичному, спокійному, позитивно  налаштованому середовищі меланхоліки  почувають себе добре, виявляються  прекрасними працівниками і успішно  виконують життєві та робочі  завдання.

6. За спрямованістю меланхоліки  - інтроверти, що поєднується із  низькою пластичністю, тому вони  важко переживають зміну життєвого  оточення, потрапляючи в нові  умови життя, дуже розгублюються.  Не люблять нових знайомств  і галасливих компаній, спрямовані  на свої внутрішні переживання.

Описані типи темпераменту у чистому  вигляді рідко трапляються у  житті. У більшості людей поєднуються  риси різних темпераментів, тоді слід говорити про змішаний тип темпераменту.

44. Темперамент та діяльність.???!!!!

45. Здібності. Загальна  характеристика здібностей.

Успішність оволодіння тією чи іншою  професією, ефективність трудової діяльності великою мірою залежать від здібностей.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності. Виявляючись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамікою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міцністю.

Здібності виявляються тільки в  діяльності, притому в тій діяльності, яка не може здійснюватися без  наявності цих здібностей. Проте  будь-яка конкретна діяльність характеризується поліфункціональністю психічних процесів — пізнавальних і психомоторних. Тому здібності співвідносяться з відповідними психічними функціями — особливостями пам’яті, мислення, сприймання, емоційними властивостями, рисами характеру, тобто виступають як синтез властивостей особистості, який відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній. Якщо певна сукупність якостей особистості відповідає вимогам трудової діяльності, якою вона оволодіває протягом визначеного часу, то можна вважати, що людина має здібності до цієї діяльності. При відсутності здібностей процес засвоєння знань і вмінь затягується, потребує значних зусиль і напруження при порівняно скромних результатах.

Таким чином, здібності — це властивості  функціональних систем, які реалізують пізнавальні і психомоторні процеси, відзначаються індивідуальною мірою  розвитку і виявляються в успішності та своєрідності виконання діяльності.

Відмінності в здібностях різних людей  можуть бути якісними і кількісними. Якісні характеристики здібностей —  це такі індивідуально-психологічні властивості  особистості, які є обов’язковою умовою успішності конкретної трудової діяльності. Саме від них залежить вибір сфери діяльності. Кількісна  оцінка здібностей виявляється в  ступені їх розвитку.

Разом з тим в основі однакових  досягнень працівників можуть бути поєднання дуже різних здібностей, коли окремі з них виступають компенсаторами недостатньо розвинутих здібностей. Властивість компенсації одних  здібностей за допомогою розвитку інших  розширює можливості вибору професії і самовдосконалення в ній  працівника.

Слід також мати на увазі, що одна психологічна якість особистості, навіть коли вона досягає дуже високого рівня  розвитку, не може забезпечити високу продуктивність діяльності і бути еквівалентом здібностей. Здібності являють собою  сукупність пси-хічних якостей, яка має певну структуру. Структура ця визначається вимогами конкретної діяльності і є різною для різних видів роботи. У структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні, які забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію.

46. Здібності. Види здібностей  та їх характеристика.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності. Виявляючись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамікою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міцністю.

 

Загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість успішно навчатись, оскільки спираються на розвинені якості інтелекту - пам'яті, мислення, уваги, уяви, сприймання, виражаються через коефіцієнт інтелекту.

Спеціальні - проявляються в певній сфері діяльності людини - музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.

У однієї людини можливе поєднання  як загальних, так і спеціальних  видів здібностей.