Шпаргалка по "Налоговому праву"

За  суб'єктивним розумінням адміністративне  право України -це сукупність закріплених  нормами об'єктивного права можливостей  людини і громадянина, що реалізуються у сфері державного управління.

Адміністративне право України має свій предмет  і метод правового регулювання.

Предметом адміністративного правового регулювання  є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері  державного управління. Особливостями  відносин, що складають предмет адміністративного  права є такі:

- вони виникають у результаті  державної владно-управлінської  діяльності;

- суб'єктом таких відносин є  виконавчо-розпорядчий орган;

- їх виникнення, зміна чи припинення  є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності.

Методи  адміністративного права - це засоби, способи та прийоми, за допомогою  яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Аналізуючи засоби, за допомогою яких законодавець здійснює правовий вплив  на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це зобов'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ряді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для  здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань.

Серед способів як складового елемента адміністративно-правового  методу, слід виділити авторитарний (наказовий, щоб не сказати владний чи диктаторський) та субординаційний. Авторитарний спосіб виправданий "нерівністю" сторін адміністративних правовідносин, а  саме: наявністю владного суб'єкта управління та підвладністю об'єкта управління. Наприклад, відносини податкової адміністрації  з будь-яким платником податків. Субординаційний спосіб передбачає одержання обов'язкової згоди  на дії об'єкта управління від суб'єкта управління.

Отже, наявність власного предмета й методу правового регулювання дає змогу  відокремлювати адміністративне право  від інших галузей українського права.

Як  юридична наука адміністративне  право являє собою систему  знань, теорій, гіпотез, висновків і  рекомендацій стосовно історії виникнення та розвитку, поняття, предмета й методу правового регулювання, системи  та джерел галузі адміністративного  права (законодавства), науки та навчальної дисципліни. Наука має свій предмет  і методи дослідження, свою систему  і джерела.

Отже, адміністративне право України - одна із профілюючих галузей права, норми, інститути та відносини якої, історія розвитку і функціонування є предметом дослідження юридичної  науки і викладається як навчальна  дисципліна в юридичних навчальних закладах.

6. Дайте визначення поняття адміністративного правопорушення та назвіть його ознаки.

Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне  стягнення.

  В законодавстві поняття "адміністративне  правопорушення" сформульоване в  Кодексі України про адміністративні  правопорушення. Згідно з цим  Кодексом, адміністративним правопорушенням  (проступком) визнається протиправна,  винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає  на державний чи громадський  порядок, суспільну власність,  права і свободи громадян, на  встановлений порядок управління  і за яку законодавством передбачено  адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність  настає лише в тому разі, коли  правопорушення за своїм характером  не тягне за собою згідно  з чинним законодавством кримінальної  відповідальності.

  Отож, адміністративне правопорушення  має притаманні тільки йому  юридичні ознаки. До них необхідно  віднести: суспільну небезпеку, протиправність, винність і покарання.

  Визначальною з названих ознак  є поняття діяння, забороненого  адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки  певної особи; по-друге, воно  має два аспекти поведінки:  дію чи бездію. Дія - це активне  невиконання законних вимог, а  також порушення встановленої  нормами права заборони (наприклад,  порушення правил полювання, користування  без дозволу радіопередавачем  тощо). Бездія - пасивне невиконання  передбачених законодавчими й  нормативними актами обов'язків  (скажімо, порушення порядку реєстрації  чи виписки іноземних громадян  і осіб без громадянства та  оформлення для них документів).

  Важливою ознакою адміністративного  правопорушення є наявність суспільної  небезпеки. За своєю природою  таке діяння є антигромадським  і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити,  що адміністративне законодавство  конкретно не передбачає у  свої нормах цієї ознаки як  універсальної властивості. Водночас, адміністративні правопорушення  посягають на конкретні відносини  і завдають шкоди правопорядкові, а до осіб, які їх скоїли, вживаються  заходи державного впливу. Особливістю  розмежування суспільної небезпеки  є той критерій, за яким адміністративне  правопорушення є на ступінь  нижчим, аніж скоєння злочину.

  Адміністративне правопорушення  завжди є протиправним, тобто  ця дія чи бездіяльність чітко  заборонена відповідною нормою  адміністративного законодавства.  Доцільно зазначити, що правові  норми, за порушення яких настає  адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами  адміністративного права, а й  іншими галузями права, а саме:

  цивільного, трудового, земельного  тощо (порушення правил охорони  праці - трудове право; агрохімічних  норм - земельне право). Діяння, яке  не є протиправним, не може  утворювати адміністративного правопорушення  і відповідно тягти за собою  адміністративну відповідальність.

  Наступною ознакою є вина, тобто  психічне ставлення особи до  своєї поведінки та її наслідків.  Вина виступає у двох формах; у вигляді умисної та необережної.  Ступінь вини береться до уваги  за накладання стягнення, звільнення  від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання  діяння як адміністративного  порушення.

  Важливою юридичною ознакою адміністративного  правопорушення є те, що за  його скоєння настає тільки  адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм  загальнообов'язкового характеру,  що діють в управлінні та  інших сферах, адміністративної  відповідальності не передбачено,  то воно не визнається адміністративним  правопорушенням.

 

7. Розкрийте поняття та вкажіть види адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання  особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень  як самим правопорушником, так і  іншими особами.

Види  адміністративних стягнень закріплено в Кодексі України про адміністративні  правопорушення (статті 23-32). До них  законодавець відносить такі види: попередження; штраф; сплатне вилучення  або конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім  об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, одержаних завдяки  вчиненню адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування  транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Попередження  є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну  оцінку поведінки правопорушника з  боку державного органу (посадової  особи) про недопущення скоєння  протиправних дій. Цей вид стягнення  застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в письмовій  формі.

  Штраф передбачено як вид стягнення  за будь-яке скоєне адміністративне  правопорушення. Цей вид стягнення  впливає на матеріальне становище  правопорушника.

Сплатне вилучення предмета, що став знаряддям  вчинення чи безпосереднім об'єктом  адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні  предмета з подальшою реалізацією  та поверненні суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов'язана  з затратами реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської  рушниці та боєкомплекту до неї).

  Конфіскація предмета, що став  безпосереднім засобом скоєння  чи об'єктом адміністративного  правопорушення, полягає у примусовій  безоплатній передачі цього предмета  на користь держави. Конфіскації  підлягає тільки той предмет,  що перебуває в особистій власності  правопорушника, якщо інше не  передбачене законодавством держави.  Зокрема, предмети контрабанди  підлягають конфіскації незалежно  від того, кому вони належать.

  Позбавлення спеціального права  застосовується на термін до  трьох років. У цьому виді  стягнення є деякі винятки.  Воно не може застосовуватись  до осіб з огляду на їхню  інвалідність, хіба що в разі  керування транспортним засобом  у стані сп'яніння; сюди ж належить  і позбавлення права полювання,  якщо для особи таке полювання  є основним джерелом існування.

  Виправні роботи застосовуються  на строк до двох місяців  із відбуванням їх за основним  місцем роботи особи, яка вчинила  адміністративне правопорушення, і  з відрахуванням до 20% її заробітку  в доход держави. Таке стягнення  накладається тільки судами. Адміністративний  арешт встановлюється і застосовується  лише у виняткових випадках  за окремі адміністративні правопорушення  на строк до 15 діб і накладається  виключно судами (суддями).

  Адміністративний арешт не може  бути застосований до вагітних  жінок і жінок, які мають  дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та II груп.

  Законодавець передбачає також  особливі заходи впливу, що застосовуються  до неповнолітніх. За вчинення  адміністративних правопорушень  до неповнолітніх у віці від  16 до 18 років можуть бути застосовані  такі заходи впливу:

- зобов'язання публічно чи в  іншій формі попросити вибачення  у потерпілого;

- застереження;

- догана чи сувора догана;

- передача неповнолітнього під  нагляд батькам чи особам, які  їх заступають, або під нагляд  педагогічному чи трудовому колективові  за їхньою згодою, а також окремим  громадянам на їхнє прохання.

 

8. Дайте визначення поняття виборів та назвіть їх види.

У загальному вигляді вибори можна  визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної  влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

Вибори  в Україні – це передбачена  Конституцією та законами України форма  прямого народовладдя, яка с волевиявленням народу шляхом таємного голосування  щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких  органів державної влади та органів  місцевого самоврядування.

Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів. За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

2) місцеві (іноді х називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За об’єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

1) вибори парламенту – вибори  до Верховної Ради України; 

2) вибори на посаду Президента  України; 

3) вибори представницького органу  територіально автономії – вибори  Верховної Ради Автономної Республіки  Крим;

4) вибори представницьких органів  самоврядування міських, сільських,  селищних, міських, районних у  містах, районних, обласних рад; 

5) вибори на посади сільських,  селищних, міських голів. 

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів  (сільських, сели щних, міських  рад), які вибули.

5) вибори, що проводяться в разі  утворення ново адміністративно-територіальної  одиниці. 

За  кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

1) загальними, основними, коли в  них за законом мають право  брати участь всі виборці держави;