Характеристика виробничо-фінансової діяльності ДП «Яготинський цукровий завод» за 2003-2004 роки

ЗМІСТ

Вступ

Зобов’язання  підприємства відіграють важливу роль у господарській діяльності підприємства. Практично кожне велике підприємство, що займається виробництвом продукції має  зобов’язання,  термін яких є більший одного року. Зобов’язання підприємства входять до складу пасивів підприємства і є досить вагомими в його формуванні, оскільки відношення зобов’язань підприємства до його активів показує фінансову стійкість організації, її незалежність та можливості виживання на ринку.  Відсутність контролю за зобов’язаннями підприємства та їх аналізу  може привести до значних збитків та навіть банкрутства. Саме тому вірне відображення в обліку довгострокових зобов’язань дає змогу достовірно оцінити фінансовий стан підприємства, визначити його стійкість та незалежність.

Метою  написання  магістерської роботи є  вивчення обліку та аудиту довгострокових зобов’язань  підприємства та  їх аналіз.

Об’єктом  дослідження даної роботи є господарська діяльність ДП «Яготинський цукровий завод», що займається виробництвом цукру.  Оскільки підприємство має довгострокові кредити,  то його аналіз є доцільним та актуальним. Предметом дослідження є довгострокові зобов’язання підприємства за 2003-2004 роки.

Для виконання  поставленої мети необхідно виконати такі  завдання:

• ознайомитися із поняттям зобов’язань підприємства;
• визначити сутність довгострокових  зобов’язань підприємства, та навести їх  класифікацію.
• Проаналізувати методику проведення  аналізу та аудиту довгострокових зобов’язань підприємства;
• Дослідити документування з обраної теми;
• Проаналізувати відображення довгострокових зобов’язань у складі фінансової звітності  підприємства
• Дослідити ведення обліку різних видів  зобов’язань  ДП «Яготинський цукровий завод»
• Проаналізувати аудит зобов’язань підприємства на основі аудиторських   звітів.
• Дати загальну характеристику  ДП «Яготинський цукровий завод»
• Проаналізувати виробництво даного підприємства;
• Проаналізувати  організацію та оплату праці на досліджуваному підприємстві;
• Визначити фінансовий стан досліджуваного підприємства
• Визначити динаміку та структуру довгострокових зобов’язань підприємства.

Для написання даної роботу було використано фінансову  звітність  підприємства та первинну документацію з обліку довгострокових зобов’язань, а також П(с) БО «11», «2»,   інструкцію по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та періодичні видання такі як   журнал «Все про бухгалтерський облік», «Дт-Кт», «Вісник податкової служби», а також ряд наукових праць таких авторів як : Ткаченко, Бутинець, Тарасенко, Усач та ін.

Робота складається з трьох розділів, перший з яких має теоретичний характер. В  ньому досліджень сутність  та класифікацію довгострокових  зобов’язань  підприємства, а також наведено методику аудиту та аналізу зобов’язань та відображення  їх у фінансовій звітності.

Магістерська робота складається з 84 сторінок та додатків.  

РОЗДІЛ  І.  Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту довгострокових зобов’язань

1.1. Поняття зобов’язань  підприємства, їх  класифікація та  оцінка

Основним  теоретичним фундаментом для  обліку на аналізу розрахунків із дебіторами є національне П(С)БО 11 "Зобов'язання".

Зобов’язання  підприємства, що виникають у процесі  його діяльності, можна класифікувати  за різними критеріями. Одним з  таких критеріїв може бути передбачуваний (планований) термін виконання (погашення) підприємством своїх зобов’язань. Саме за даним критерієм усі рахунки, що враховують зобов’язання підприємства в плані рахунків, розділені на два класи "Довгострокові зобов’язання" - 5 клас рахунків і "Поточні зобов’язання" - 6 клас рахунків. До довгострокових зобов’язань відносяться ті, котрі підприємство не планує виконати протягом дванадцяти місяців з дати балансу чи протягом терміну, рівного тривалості операційного циклу, якщо він більший за рік. Відповідно, усі зобов’язання, що підприємство планує виконати в більш короткий термін, відносяться до поточних.

У процесі  здійснення повсякденної бухгалтерської роботи з зобов’язаннями підприємства необхідно враховувати ту обставину, що зобов’язання підприємства, що випливають з його домовленостей з іншими юридичними і фізичними особами можуть змінюватися не тільки в сумарному вираженні чи якісному змісті, але і по термінах їхнього виконання. Отже, поточні зобов’язання можуть перетворитися в довгострокові і навпаки. Такі зміни необхідно оперативно відображати в бухгалтерському обліку, переводячи облік зобов’язань на відповідний клас рахунків.

Є ще одна ситуація, пов’язана зі зміною "класу" зобов’язань підприємства. Вона, як правило, трапляється при закінченні терміну, протягом якого підприємство повинне було виконати свої довгострокові зобов’язання. Якщо до закінчення такого терміну залишається менше 12 місяців з дати балансу, чи період часу, тривалістю менше операційного циклу, при операційному циклі більше року, то такі зобов’язання підприємства вже не можуть вважатися довгостроковими і вони переводяться в "клас" короткострокових.

Крім  значного впливу зобов’язань підприємства на його звіт про фінансові результати, використання показників стану  довгострокової та короткострокової заборгованості використовується і  при розрахунку ліквідності підприємства, його фінансової незалежності та стійкості. Детальніше дані показники ми розрахуємо в наступних питаннях даної курсової роботи. Проте для того, щоб визначити роль довгострокових та короткострокових зобов’язань підприємства, необхідно визначити їх економічну сутність. 

З метою  бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: (рис.1.1.)

• довгострокові;
• поточні;
• забезпечення;
• непередбачені зобов'язання;
• доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

• позикодавець  до затвердження фінансової звітності  погодився не вимагати погашення  зобов'язання внаслідок порушення;
• не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображаються в балансі  за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від  умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків;
• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
• короткострокові векселі видані;
• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
• інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі  за сумою погашення.

Забезпечення  можуть створюватися для відшкодування  наступних (майбутніх) витрат на:

• виплату відпусток працівникам;
• додаткове пенсійне забезпечення;
• виконання гарантійних зобов'язань;
• реструктуризацію;
• виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми  створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення  створюється при виникненні внаслідок  минулих подій зобов'язання, погашення  якого ймовірно призведе до зменшення  ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення  для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності  затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума  забезпечення визначається за обліковою  оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.