Характеристика виробничо-фінансової діяльності ДП «Яготинський цукровий завод» за 2003-2004 роки

Він додається  до робочої документації аудитора та може бути використаний в якості аудиторських підтверджень. При цьому висновок повинен бути достатньо повним і  детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу .

При застосуванні підприємством системи комп'ютерної  обробки даних аудитор повинен  узгодити з керівником господарюючого суб'єкта наступні питання:

• можливість залучення експерта з метою вивчення комп'ютерної системи підприємства;
• характер виконання прийомів і способів перевірки з використанням системи комп'ютерної обробки даних (виведення на дисплей або роздрукування документів, підготовлених в середовищі комп'ютерної обробки даних клієнта).

Створений безпосередньо перед проведенням  перевірки план визначає послідовність  дій аудитора, тобто за якими напрямами  і з якою інтенсивністю буде проводитись  перевірка. Для кращого огляду і  раціональної постановки завдань можуть використовуватись графіки, діаграми і комп'ютерні системи. Програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередині аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми.

Розглянуті  вище моменти стосувалися загальних  питань аудиторської перевірки, які  виникають при перевірці будь-якої ділянки обліку. Однак при перевірці  аудиторської заборгованості виникають  ряд специфічних питань вивчення бізнесу клієнта:

• класифікація основних контрагентів-дебіторів;
• вивчення методики формування резерву сумнівної заборгованості, яка закріплена в обліковій політиці підприємства;
• порядок організації аналітичного обліку дебіторів на підприємстві;
• поширеність і різноманітність форм розрахунків, що застосовуються на підприємстві, зокрема вексельних розрахунків.
• аналіз зміни оборотності дебіторської заборгованості за певний період та впливи на цей показник різних факторів.

Наступним  етапом проведення аудиту є вивчення документів бухгалтерського обліку підприємства. Аудитором визначається вірність та достовірність відображення в обліку бухгалтерський операцій. Дані дослідження заповнюються в робочих документах аудитора

Важливим  моментом в аудиті довгострокових зобов’язань  підприємства  належить аудиту фінансової звітності, та відображенні в  ній довгострокових зобов’язань. Детальніше розглянемо дане питання в наступному розділі магістерської роботи.

За результатами перевірки аудитор складає висновок. (дод.8)Аудиторський висновок — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Безумовно позитивний висновок складається у  випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

• аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
• інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;
• наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;
• фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;
• звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;
• звітність складена належним чином за затвердженою формою.

Якщо  під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обґрунтовані на законодавчому та нормативному рівні) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:

• непевності, коли він не може сформулювати свою думку;
• незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить
• даним перевіреної фінансової інформації.

Причини непевності:

• обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати

• всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);
• ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

• неприйнятність системи або способів обліку;
• розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;
• незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звітності;
• невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня непевності або  незгоди є підставою для відмови  щодо винесення безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.

Наявність нефундаментальних непевностей  та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застереженнями) висновок.

Наявність фундаментальної незгоди є підставою  для видання негативного висновку, а також для відмови щодо видання  висновку. 
 

1.6. Документальне підтвердження обліку довгострокових зобов’язань

Своєчасне й повне погашення боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема. Тому кожна держава багато уваги приділяє організації грошового обігу, створює різні платіжні системи, нормальне функціонування яких забезпечують банки.

Грошові платежі здійснюються за допомогою  готівки та в безготівковій формі. Сукупність усіх грошових платежів, незалежно  від їхньої форми, складає грошовий, або платіжний, оборот. Основну частину  його (близько 80%) становить безготівковий оборот — та частина платіжного обороту, яка проводиться за рахунками в банках.

Сфери застосування готівкових та безготівкових  платежів чітко визначені в законодавчому  порядку. Платежі, що здійснюються за допомогою  готівки, використовуються в процесі взаємовідносин господарських організацій із населенням, обслуговують рух його грошових доходів та витрат. У розрахунках між суб'єктами господарської діяльності майже всі господарські платежі (крім дрібних) здійснюються безготівковим переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача.

Безготівкові  розрахунки обслуговують господарські взаємовідносини суб'єктів господарювання між собою та з фінансово-кредитними установами. Відтак усі безготівкові платежі поділяються на розрахунки за товарними й нетоварними операціями. До перших належать платежі, безпосередньо пов'язані з одержанням продукції, виконанням робіт і наданням послуг; до других — платежі в бюджет, погашення заборгованості за кредит, страхові платежі та інші зобов'язання.

Існують ще й інші способи платежів, наприклад, планові, коли розрахунки проводяться не за кожну поставку матеріальних цінностей, а за певний період (виходячи з плану поставки), або залік взаємних вимог, коли борги суб'єктів господарювання взаємно погашаються і тільки різниця переказується на рахунок кредитора.

Однією  з найважливіших сфер банківської  діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта підприємницької  діяльності зокрема, є організація  безготівкових розрахунків у  господарському обороті.

Організація безготівкових розрахунків має  сприяти процесу відтворення, тобто  відповідати конкретним вимогам  розвитку економіки. Головна з них  — забезпечувати своєчасне отримання  кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та надані послуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках. Водночас організація розрахунків має забезпечувати умови для взаємного контролю постачальника й покупця за дотриманням господарських угод та банківського контролю за правилами розрахунків згідно з чинними інструкціями та законодавством.

Безготівкові  розрахунки можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів:

• платіжних доручень;
• платіжних вимог-доручень;
• чеків;
• акредитивів;
• векселів;
• платіжних вимог;
• інкасових доручень (розпоряджень).

Платіжні  вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання платіжних карток визначається Національним банком України.

Порядок оформлення розрахункових документів

Розрахункові  документи, які подаються клієнтами  в банк у паперовій формі, мають  відповідати вимогам встановлених стандартів та містити (залежно від їхньої форми) такі реквізити:

1. назву документа;
2. номер документа, число, місяць, рік його виписки;
3. найменування платника та одержувача коштів (офіційні скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери, котрі проставляють на підставі відповідних документів податкових органів), номери рахунків в установах банку;
4. назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);
5. суму платежу, написану цифрами та літерами;
6. призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назва законодавчого акта, що дає право на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів (дата, номер і відповідний пункт);
7. на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
8. підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
9. суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість».

Якщо  хоча б один із вищезазначених реквізитів (коли їх передбачено формою документа) буде не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ не прийме до виконання.

При цьому  використання факсиміле замість  власноручного підпису, виправлення  й підчищення в розрахункових  документах не допускаються. Банк також  не має права робити будь-яких виправлень у поданих розрахункових документах.

Відмовляючись прийняти від клієнта розрахунковий документ, банк у день отримання документа зобов'язаний зробити на його зворотному боці напис про причину відмови (за підписами головного бухгалтера й виконавця, засвідченими штампом банку) та повернути його клієнту.