Характеристика виробничо-фінансової діяльності ДП «Яготинський цукровий завод» за 2003-2004 роки

Забезпечення  використовується для відшкодування  лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну  дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності  вибуття активів для погашення  майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок  минулих подій та існування  якого буде підтверджено лише  тоді, коли відбудеться або не  відбудеться одна чи більше  невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2) теперішнє  зобов'язання, що виникає внаслідок  минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для  врегулювання зобов'язання потрібно  буде використати ресурси, які  втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Доходи  майбутніх періодів – доходи, отримані впродовж поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

У поточному  періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

До доходів  майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових  платежів за здані в оренду основні  засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

Отже, отримані підприємством у поточному звітному періоді аванси є відстроченими доходами. Вони формують фінансовий результат майбутнього звітного періоду. Для визначення ж фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. Такі доходи на момент їх отримання є не заробленими, не відпрацьованими, оскільки зобов'язання поставити товари чи надати послуги не виконано повністю і не зазнано повною мірою відповідних витрат.

Отримані  наперед платежі зумовлюють виникнення у підприємства реальної заборгованості, отже, і необхідності відображати її в бухгалтерському обліку у складі зобов'язань. 
 

1.2. Структура довгострокових зобов’язань підприємства

Згідно  положення (стандарту) бухгалтерського  обліку «Зобов’язання»  до довгострокових зобов’язань належить:

- Довгострокові  позики;

- Довгострокові  векселі видані;

- Довгострокові  зобов’язання за облігаціями;

- Довгострокові  зобов’язання з оренди;

- Відстрочені  податкові зобов’язання;

- Інші  довгострокові зобов’язання підприємства. 
 

Згідно  схеми видно, зо довгострокові зобов’язання підприємства  поділяють відповідно до їх класифікації в плану рахунків бухгалтерського обліку. Детальніше про кожен вид зобов’язань  розглянемо в другому розділі  магістерської роботи. 

1.3. Методика аналізу довгострокових зобов’язань підприємства

Аналіз  розрахунків за довгостроковими  зобов’язаннями починається з вивчення динаміку і складу заборгованості підприємства за даними форми № 1 "Баланс".

Для цього  розраховують питому вагу довгострокової заборгованості  в загальній сумі заборгованості підприємства. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. 
Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості за товари і послуги є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості. 
Аналіз стану кредиторської заборгованості  за довгостроковими позиками на кінець звітного періоду передбачає також її порівняльний аналіз. 
Результатом такого аналізу може бути виявлення збільшення або зменшення кредиторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення кредиторської  заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового  стану підприємства.

У процесі  виробничої діяльності часто трапляються  випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Отже, аналізуючи дані кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

Ще одним  важливим методом аналізу довгострокової заборгованості підприємства є коефіцієнтний аналіз.

Показники фінансових результатів та фінансового  стану підприємства найефективніше відображають стан заборгованості.

На досліджуваному  підприємстві, ДП «Яготинський цукровий завод»  довгострокова заборгованість складаю велику частку заборгованості підприємства, тому  визначаючи показники фінансової стійкості, незалежності та фінансового важеля, можна говорити про  прямий вплив  заборгованості за товари та послуги на фінансовий стан підприємства.

Для підприємства, що забезпечує достатньо стабільний стан для інвесторів і кредиторів, вважається відношення власного капіталу до його загальної суми на рівні 60%. У цьому разі ризик кредиторів зводиться до мінімуму, оскільки продавши майно, сформоване за рахунок власного капіталу, підприємство зможе погасити свої боргові зобов’язання навіть тоді, коли частина майна, в яку вкладено позикові кошти, буде знецінена. Відношення власних джерел до їх загальної суми називають коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності).

Коефіцієнт  фінансової стійкості  відрізняється  від коефіцієнта фінансової незалежності тим, що  при його визначенні до власних  коштів додаються довгострокові позикові кошти мінус використання позикових коштів.

Коефіцієнт  фінансової залежності – це відношення позикового капіталу до загального. Оптимальним  значення цього коефіцієнта вважається 0,4 (40%).

Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику – це відношення позикового капіталу до власного. Цей показник є найвагомішим, він свідчить про фінансову незалежність (автономність) підприємства від залучення позикових коштів.  Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу.

Аналіз  показників ринкової стійкості проводиться  методом порівняння їх значень на кінець періоду, що аналізується з його початком.

Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб  пересвідчитись, що підприємство може оплатити свої боргові зобов'язання, а також покрити фіксовані платежі доходами.

Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів. Фінансові експерти використовують їх для порівняння відносних переваг  різних підприємств.

Аналізуючи  фінансову стабільність підприємства, можна дійти висновку, що власники підприємства (акціонери, інвестори  та інші особи, що зробили внески в  статутний капітал) завжди віддають перевагу розумному зростанню частки позичених коштів; кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позички) навпаки - віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу.

Відтак, аналіз фінансової стабільності дає  можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, а також чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності. 
 

1.4. Методика проведення аудиту довгострокових зобов’язань та розрахунків

Аудит діяльності підприємства може бути декількох  видів: зовнішній і внутрішній. Оскільки  досліджуване підприємство є приватним  підприємством, то перевірка чи аудит  на може здійснюватися або самостійно, або за допомогою інших організацій, що надають дані послуги. На підприємстві  здійснюється внутрішній аудит. За наказом директора  головний бухгалтер, що очолює ревізійну комісію, проводить аудит фінансової діяльності підприємства заплановано – щотижня під час зміни МВО та раптово, якщо необхідно виявити  реальний стан підприємства.

Крім  того ДП «Яготинський цукровий завод» уклало договір з аудиторською фірмою «Аудит і допомога» про надання  аудиторських послуг (додаток 7). Метою  даного аудиту було визначення реального стану підприємства та аналіз вірності ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Ознайомлення  з бізнесом підприємства включає ряд дій із боку аудиторів. Сам процес ознайомлення починається після укладення договору, в якому вказується обсяг робіт, що їх мають виконати аудитори.

На стадії попереднього планування аудитором  вивчається наявна та доступна йому інформація про підприємство-замовника, погоджуються з керівництвом клієнта основні  організаційні питання з аудиту, формується робоча бригада для його проведення.

Для цього  використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення спірних  питань можливий виїзд до клієнта, при попередньому узгодженні з ним переліку питань, які підлягають обговоренню.

У процесі  попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком  підприємства, його організаційно-управлінською  структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.

Джерелами інформації при цьому можуть бути:

• Статут підприємства;
• документи, що підтверджують його реєстрацію;
• протоколи засідань Ради директорів та зборів акціонерів;
• договори, наказ про облікову політику;
• внутрішні звіти аудиторів;
• внутрішньофірмові інструкції;
• організаційна структура;
• судові та арбітражні матеріали;
• статистична звітність;
• інформація, отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.

У результаті попереднього планування аудитор отримує  інформацію про:

• зовнішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства (економічна ситуація та галузеві особливості);
• внутрішні фактори, що впливають на господарську діяльність підприємства, пов'язані з його індивідуальними особливостями.

У процесі  планування необхідно отримати інформацію про: організаційно-управлінську структуру  клієнта; види виробничої діяльності та номенклатуру виготовленої продукції; структуру капіталу та курс акцій; технологічні особливості виготовленої продукції; рівень рентабельності; основних покупців і постачальників; порядок розподілу чистого прибутку; дочірні й залежні організації; організацію системи внутрішнього контролю; принципи формування і розподілу оплати праці тощо.

Результати  роботи експерта повинні бути оформлені  письмово у вигляді висновку із зазначенням  найменування господарюючого суб'єкта, об'єкта та проведеної роботи, її обсягу і меж відповідальності експерта, використаних нормативно-довідкових матеріалів, методів роботи, що застосовувались, наданих експертом пропозицій, будь-яких невирішених суттєвих сумнівів, пов'язаних з проведеною роботою, результатів проведеної роботи. Висновок підписується експертом, скріплюється печаткою.