Характеристика виробничо-фінансової діяльності ДП «Яготинський цукровий завод» за 2003-2004 роки

Клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) відповідними каналами зв'язку. Спосіб подання документів до банку застерігається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Необхідно зазначити, що кошти списуються з  рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа. За часткової оплати розрахункових  документів банк виписує меморіальний ордер.

Розрахункові документи банки приймають до виконання без обмеження суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Коли  існує технічна можливість урахувати  поточні надходження коштів на рахунки  протягом операційного дня, банки можуть здійснювати платежі з доручення клієнтів з урахуванням цих сум.

Банк  платника приймає документи від  клієнтів протягом операційного дня, час  якого регламентується режимом  роботи банку.

Розрахунки  за документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком того самого дня, а ті, що надійшли пізніше, — наступного дня.

На всіх примірниках паперових розрахункових  документів банк в обов'язковому порядку  в правому горішньому ріжку проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на документах додатково ставлять штамп «Вечірня». Дату виконання розрахункового документа проставляють у правому нижньому ріжку.

Банк  одержувача зобов'язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше ніж наступного після отримання інформації від розрахункової палати робочого дня.

Розрахунки  в системі електронних платежів «клієнт—банк»

Клієнти можуть користуватися електронною  системою «клієнт— банк», яка забезпечує:

• передавання повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;
• автоматичне ведення протоколу (та його захист) обігу розрахункових документів між банком і клієнтом, що можуть передаватися як безпосередньо в банк, так і на автоматизоване робоче місце (далі—АРМ) клієнта;
• автоматичне архівування протоколів наприкінці робочого дня.

Юридичною підставою для входження клієнта  в систему електронних платежів «клієнт—банк» і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.

У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та відповідальність сторін і порядок вирішення спірних  питань.

Програмне забезпечення системи «клієнт—банк»  має відповідати вимогам до технології банківських розрахунків і бути сертифікованим Національним банком України.

АРМ клієнта  забезпечує автоматичне ведення  поточного стану власного рахунку  в банку, ураховуючи проведені початкові  та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надано право підпису. Банківська частина системи «клієнт—банк» забезпечує перевірку електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та у платіжному файлі в цілому.

Системою  «клієнт—банк» здійснюється звіряння файлів початкових і зворотних платежів між банком і АРМ клієнта, підготовка виписки щодо платіжних операцій клієнта в банку протягом операційного дня та звіряння виписки наприкінці дня з інформацією, яка надійшла на АРМ клієнта.

Розрахунки  із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення (далі — доручення) — це письмово оформлене доручення клієнта банкові, що його обслуговує, на переказування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Доручення приймаються банками до виконання  протягом десяти календарних днів із дня виписки, без урахування дня заповнення доручення.

Банк  приймає від платника до виконання  доручення тільки в межах коштів, наявних на його рахунку, за винятком доручень на перерахування до бюджету  сум податків, зборів, інших обов'язкових  платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банками без огляду на наявність коштів на рахунках підприємств. За браком коштів на рахунках такі доручення враховуються на окремому позабалансовому рахунку № 9929.

Як правило, доручення застосовуються в розрахунках  за платежами товарного й нетоварного характеру.

Розрахунки  дорученнями можуть здійснюватись:

• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);
• у порядку попередньої оплати;
• для остаточних розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств;
• для переказування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в установах банків;
• в інших випадках за згоди сторін.

При цьому  попередня оплата здійснюється підприємствами тоді, коли це обумовлено договором або встановлено окремими указами Президента України та рішеннями уряду.

За рівномірних  і постійних поставок товарів  та надання послуг розрахунки між  постачальниками й покупцями  можуть здійснюватися дорученнями, періодичним переказуванням коштів у строки і в розмірах, обумовлених договорами.

У двосторонньому договорі передбачаються розмір та строки переказування коштів, періодичність  звіряння розрахунків і порядок  проведення кінцевого розрахунку покупцем.

Останній  платіж за договором, як правило, має  враховувати взаємну заборгованість постачальника й покупця.

Розрахунки  гарантованими дорученнями

Коли  одержувач коштів не має рахунка  в банку або розрахунки платіжними дорученнями безпосередньо з  одержувачем коштів неможливі, підприємство може здійснювати переказування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

За допомогою  гарантованих доручень підприємство може здійснювати (без обмеження суми) переказування коштів:

• на ім'я окремих громадян — коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і т.п.);
• підприємствам — на витрати для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Підприємство-платник  здійснює переказування коштів через  відділення зв'язку поданням гарантованого  банком доручення, що в ньому вказується конкретне підприємство зв'язку, з  рахунка якого сплачуватиметься переказ. До всіх примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням, на які цілі перекази призначено, та заповнені бланки переказів.

На суму гарантованого банком доручення  не може бути накладено арешт і  звернено стягнення на підставі претензій до платника, який виписав доручення.

Розрахунки  із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжна  вимога-доручення (далі — вимога-доручення) — це комбінований розрахунковий  документ, який складається з двох частин:

• верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);
• нижня —доручення платника своєму банкові переказати з його рахунка суму, проставлену в рядку «сума до оплати».

Вимога-доручення  складається за встановленою формою, заповнюється одержувачем коштів та надсилається безпосередньо платнику.

Доставку  вимог-доручень до платника може здійснювати  банк одержувача через банк платника.

З метою  гарантованої прискореної доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

За згоди  оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, що його обслуговує.

Платіжні  вимоги-доручення приймаються банками  протягом двадцяти календарних днів із дня виписки (день заповнення платіжної  вимоги-доручення не враховується).

Банк  приймає до оплати вимогу-доручення  в сумі, яка може бути оплачена наявними на рахунку платника коштами.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення  він повідомляє про це безпосередньо  одержувача коштів у порядку і  строки, зазначені в договорі.

Порядок здійснення розрахунків чеками

Чеки  застосовуються для здійснення розрахунків  у безготівковій формі між  юридичними особами, а також між  фізичними та юридичними особами  з метою скорочення розрахунків  готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек — це документ, що містить  письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банкові (банкові-емітенту), котрий веде його рахунок, сплатити чекодержателю  зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавець  — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель — підприємство, яке є отримувачем  коштів на чек.

Банк-емітент  — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий  чек) підприємству або фізичній особі.

Чекові  книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національного банку України за затвердженим банком зразком.

Чекові  книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

З дозволу  Національного банку України  чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовлені (з дотриманням усіх обов’язкових вимог) комерційними банками самостійно з власною фірмовою позначкою.

Чекові  книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.

Розрахункові  чеки, які використовуються фізичними  особами в разових операціях, виготовляються й обліковуються окремо.

Банк-емітент  без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків  на суму, що не перевищує залишку  коштів на рахунку чекодавця, або  на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається  для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. За погодженням  з установою банку строк дії  невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек обов'язково включає такі реквізити:

а) назву  «розрахунковий чек»;

б) назву  власника чекової книжки (далі —  чекодавця) та номер його рахунку (для  фізичних осіб — прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює);

в) назву  банку-емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні  коди чекодавця та чекодержателя  за Єдиним державним реєстром підприємств  та організацій України, щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери у  разі надання таких державною  податковою адміністрацією;

д) назву  чекодержателя;

е) доручення чекодавця банкові-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

є) призначення  платежу;