Шпаргалка по "Рекламе"

Крім цього, телебачення  має доступ до використання такої  сучасної технології, як «двадцять  п'ятий кадр», інформація якого впливає  на наше несвідоме. Неможливість простежити подібне навіювання робить нас беззахисними і повністю керованими. Давайте замислимося, хто з нас може з абсолютною впевненістю сказати, що на останніх президентських виборах його голос був справді «його», а не був наслідком політичної агітації?

Також слід зазначити, що різноманітні телепередачі, новини, документальні  та художні фільми, ток-шоу несуть у собі вселяє вплив на нашу психіку. Ці ж джерела навіювання, а саме реклама, новини, інтерв'ю, використовуються і радіо і печаткою, однак вселяє вплив такого роду є менш ефективним, ніж телевізійне навіювання.

Що ж стосується ЗМІ  як каналів переконання, то їхній вплив може виявитися ефективним при обговоренні не дуже важливих тем, або маловідомої інформації. При обговоренні актуальних і важливих питань намагатися через ЗМІ переконати людей в чому-небудь, як відзначає Д. Майерс, все одно, що «штовхати нагору рояль». При цьому, як і з механізмом навіювання, слід враховувати специфіку окремих ЗМІ, а тому рейтинг ЗМІ за ефективністю переконання виглядає так само, як і рейтинг по ефективності навіювання, тобто на перший план знову-таки виходить телебачення. Як наочний приклад знову звернемося до нашої «улюбленої» рекламі, яка крім внушающего надає також і переконуючий вплив на нас. Звичайно, такий вплив менш замасковано, адже в цьому випадку нам пропонується не просто «відмінний товар», а, наприклад, «гала де-люкс, до якого додали компоненти м-зим з дорогого порошку». «Ось тепер я не промахнуся, адже це« гала де-люкс, до якого додали компоненти м-зим з дорогого порошку »! Всі логічно обгрунтовано, аргументовано, чому б і не купити? Результат той самий: йдемо в магазин і купуємо. А хто-небудь чув, що таке «компоненти м-зим»? І знову невдача ... У чому ж справа? Чому ми знову повірили? Відповідь проста - незрозуміла нам, але переконлива термінологія - безперечний аргумент! Неможливо бути впевненим у тому, що всі ті факти й аргументи, до яких апелюють реклами, передачі, шоу і т.д. є реальними. А хто може похвалитися, що знає всю правду про політиків? Або про знаменитих особистостей?

Однак слід зазначити, що друковані повідомлення забезпечують більшу включеність і запам'ятовування. Яскравий приклад - жовта преса, але ж як переконливо написано ...

Крім того, вплив ЗМІ  може бути опосередковано персоніфікованим джерелом інформації, який деякі вчені  вважають найбільш впливовим.

Таким чином, всі ЗМІ  активно використовують механізми  та навіювання і переконання. І навіть, коли здається, що наш вибір виключно вільний і зроблений з власної волі, це, на жаль, не завжди виявляється правдою. І захиститися ми від цього не можемо, тому що ЗМІ стали невід'ємною частиною нашого життя, хіба що вдатися до запропонованого Р. Декартом методу сумніву.

ЗМІ

Сьогодні психологічний вплив можна розглядати як одну з найбільш актуальних проблем суспільства. Інтерес до цієї проблеми і до всіх пов'язаних з нею питань помітно зростає протягом останніх десятиліть, причому і з боку науки, і з боку обивателів, коли психологічний вплив став настільки глобальним.

Щоб залишатися популярними  і затребуваними, ЗМІ, природно, сповіщають соціум про існування і можливості використання різних механізмів психологічного впливу, зокрема - механізмів навіювання і переконання. За допомогою телебачення, радіо і друку сучасна людина отримує популярну і, в основному, відповідну реальності інформацію про різноманітні джерела подібного впливу, наслідки, до якого воно може призвести і можливі способи його уникнення. Такі популярні сьогодні передачі як «Надзвичайні історії», «Інфо-шок» і інші, неодноразово інформували своїх глядачів про різні прийоми, за допомогою яких окремі люди або ж цілі організації чинять психологічний вплив на суспільство і окремо взятих людей. При цьому слід зазначити, що акцент в подібного роду передачах робиться на використання механізму навіювання, так як саме навіювання найбільше цікавить глядачів через свою загадковості, незрозуміло з точки зору життєвої психології і тому, в деякому роді, містичності. Так, популярні телепередачі повідомляють нам про «циганському гіпнозі», НЛП технологіях, мережевому маркетингу, діяльності сект і т.д. Все це чітко відображає використання різних механізмів психологічного впливу.

Крім того, дана проблема висвітлюється також за допомогою  інших видів ЗМІ, таких як радіо  і різних друкованих видань. У повідомленнях цих ЗМІ нерідко заявляється про тих випадках пов'язаних з використанням механізмів впливу, які мали місце бути в житті окремих людей. Тут ми можемо почути або прочитати про факти обману пенсіонерів, дітей, про трагічні випадки безглуздих пограбувань і т.д., де також в наявності використання механізмів навіювання і переконання.

Проте я ніколи не чула, щоб будь-якої телеканал, радіостанція чи друковане видання повідомляли про те, що ЗМІ також використовують різні механізми психологічного впливу, причому повсюдно і, очевидно, з метою власної вигоди. Ця інформація ретельно маскується і ховається, інакше як би тоді ЗМІ могли б впливати на суспільство? Дані про використання ЗМІ механізмів психологічного впливу, зокрема навіювання і переконання, стали доступні в мережі інтернет зовсім недавно, та й то - в завуальованій формі.

Таким чином, інтерес  суспільства до проблеми психологічного впливу помітно зростає, проте ЗМІ  ретельно приховують і з

13. Організація взаємодії із ЗМІ

Реалізація більшості  ПР-програм передбачає системну організаційну  роботу із ЗМІ і журналістами щодо підготовки необхідних матеріалів. Передусім вона полягає у розробленні і розсиланні редакціям прес-релі-зів (франц. presse і англ. release — випускати з друку) — коротких повідомлень про події і факти, які заслуговують на увагу преси. Такими подіями можуть бути призначення на посади, випуск нової продукції, нові програми й проекти політичних об´єднань, відомості про доходи суб´єктів господарювання тощо.

Бланк прес-реліза має  містити назву, адресу фірми (організації), телефонні, факсові номери, електронні реквізити, дату його підготовки, прізвище відповідальної за його випуск особи. У прес-релізі, як правило, подають повні імена.

Прес-реліз містить важливу інформацію, викладену в максимально зручній для журналістів формі. Зазвичай він не перевищує двох сторінок. Починається він провідною новиною, лідом, а всю структуру вибудовують за принципом піраміди, як і замітку. Іноді в ньому вказують умови використання, наприклад дату чи годину, коли можна друкувати матеріал або передавати його в ефір.

Особливості тексту прес-релізу залежать від типів видань, з огляду на які нерідко готують різні  його варіанти, добирають відповідні довідкові матеріали. Прес-реліз має бути привабливим зовні, щоб його легко можна було помітити в пошті редакції.

Подібним за призначенням продуктом діяльності ПР-служб є прес-кіт — пакет документів, який містить різноманітні довідки, брошури, звіти, таблиці, які можуть бути використані журналістами при підготовці матеріалів на запропоновану тему.

Цінними ПР-ресурсами, які  можуть бути використані ЗМІ, є листи, заяви, які свідчать про соціальну значущість діяльності фірми (організації), увагу до неї громадськості тощо. Вони містять не тільки актуальну для розвитку суспільних відносин інформацію, але і значний психологічний потенціал.

14.  прес-конференції (франц. presse і лат. conferentia — збираю в одне місце) — зустрічі державних, політичних, громадських, культурних діячів, науковців із представниками ЗМІ з питань, що цікавлять громадськість. При їх підготовці необхідно вдало обрати місце і час, передбачити можливості для роботи телекамер, мікрофонів, подбати про телефонний і факсимільний зв´язок, синхронний переклад, провести відповідну роботу з ведучим, виступаючими, підготувати для журналістів тексти виступів і продумати відповіді на можливі запитання. Сценарій прес-конференції має передбачати певну «інтригу», якою може бути повідомлення найважливішої (сенсаційної) інформації. Запрошення на прес-конференцію розсилають завчасно всіма можливими каналами. Перед початком прес-конференції реєструють журналістів, роздаючи їм тексти виступів, прес-релізи, фотографії. При цьому не варто запитувати журналістів, чи будуть ці матеріали опубліковані.

На робочому столі  прес-конференції перед виступаючими повинні стояти таблички з їх прізвищами, іменами і посадами. Прес-конференцію відкриває ведучий вступним словом, обумовлюючи її регламент, порядок виступів і запитань. Ведучий повинен добре орієнтуватися в проблемі, щодо якої відбувається прес-конференція, сценарному задумі її організаторів, вміло режисувати виступи і відповіді на запитання, підкреслювати найважливіші аспекти. Особливо важливо максимально використати ефект останнього запитання, відповідь на яке може бути своєрідним завершенням прес-конференції і запам´ятатися найкраще.

Після прес-конференції  організатори аналізують публікації про  неї, спілкуються із журналістами, висловлюючи їм подяку за виявлену увагу й оприлюднення інформації, навіть тим, хто не підготував ніякого повідомлення, адже це зберігає шанси для подальшої співпраці. Така розмова буде не зайвою, якщо є намір цю роботу продовжити.

15.  Особливості  брифінгу і прес- туру. Для інформування журналістів влаштовують брифінги (англ. briefing — інструктаж) — короткі наради представників ЗМІ, на яких оприлюднюють погоджену сторонами-учасниками переговорів інформацію про їх зміст, хід, результати.

Інформаційне навантаження мають паблік-тури (англ. public — публічний, суспільний і франц. tour — оберт) — спеціалізовані поїздки, організовані для журналістів, під час яких їх знайомлять з фірмою (організацією), регіоном тощо.

Поширеною формою роботи з журналістами є засідання створеного при певній організації прес-клубу (франц. presse і англ. club — палиця, товариство), під час засідань якого представники певної галузі, журналісти обговорюють актуальні проблеми.

Потужним потенціалом  наділені неофіційні зустрічі з журналістами, коли відбувається обмін інформацією, передавання журналістам спеціальних інформаційних пакетів, що можуть спонукати їх до підготовки відповідних матеріалів. Однак такі зустрічі пов´язані з певними ризиками, якщо не знати і не враховувати специфічних інтересів, особистісних якостей, манери журналістів, а також вимог до такої специфічної форми ділового спілкування.

Цікаву інформацію можуть отримати журналісти під час нарад, засідань, зборів, інших заходів, на яких обговорюються й розв´язуються важливі для функціонування фірми (організації) проблеми.

У роботі з пресою важливо  уміло і цілеспрямовано використовувати  і навіть створювати новини, інформаційні приводи, організовувати заходи, що є суттєвою передумовою появи відповідних матеріалів на сторінках видань, в ефірі, глобальній інформаційній мережі. Ці події повинні відповідати духу і змісту фірми (організації), її комунікаційній політиці, бути очищеними від штучних нашарувань. При цьому бажано враховувати, що через дев´ять днів після оприлюднення новини втрачають свою значущість.

Підготовлені за ініціативою  фірми (організації) матеріали мають  бути зваженими, позбавленими перебільшень, надто гучних оцінок, вихвалянь, які можуть спровокувати недовіру до них. Самодостатні суб´єкти не бояться до третини фактажу відводити недолікам і проблемам у своїй роботі.

Готуючи інформацію для  ЗМІ, слід враховувати особливості кожного з них, наприклад у друкованих повідомленнях важлива логіка викладу, у випусках радіо — сприйняття її на слух, варіативне повторення ключової думки; у телепрограмах — візуальний ефект; електронних засобах — можливість отримати детальні і допоміжні відомості тощо.

Нерідко для появи  певних матеріалів у ЗМІ спеціально організовують «витік» інформації — цілеспрямоване донесення до відома журналістів інформації з одночасним приховуванням її джерел і зацікавлених в її оприлюдненні осіб.

Безпосереднє спілкування  з журналістами

Спілкування є складною, багатоаспектною взаємодією, у процесі якої відбувається не тільки обмін фактологічною, а й емоційно-оцінною інформацією, задіюються не тільки вербальні, а й паралінгвальні (жести, міміка, організація комунікативного простору) засоби, що забезпечує більш повноцінне інформування і сприйняття відомостей. Світова практика ПР виробила загальні правила безпосереднього спілкування представників фірм (організацій) з журналістами у різних ситуаціях. Однією із найпоширеніших таких ситуацій є проведення інтерв´ю (англ. interview — зустріч, бесіда) — розрахована на оприлюднення в пресі розмова журналіста з певною особою, яка дає змогу адекватно виразити її погляди на важливе питання.

Про інтерв´ю журналіст  має домовитися із своїм співрозмовником заздалегідь. Погоджуючись на нього, необхідно дізнатися про тему інтерв´ю, тривалість розмови та інші конкретні деталі. Журналісти, як правило, не повідомляють заздалегідь про все, що вони хочуть дізнатися під час інтерв´ю. Тому необхідно бути готовим до будь-яких проблемних, композиційних варіантів.

У процесі підготовки до інтерв´ю можна залучити до взаємодії  із журналістом ПР-співробітника, який ознайомить його з відповідною інформацією, наголосить на важливих акцентах, запропонує варіанти повноцінного розкриття теми.

Як свідчить досвід, не завжди журналіст належно підготовлений  до інтерв´ю, пунктуальний, дотримується етики ділового спілкування. Виявивши певне терпіння, можна допомогти йому підготувати достовірний матеріал.

Під час інтерв´ю не слід говорити неправду, ухилятися від відповідей, на запитання, щодо яких немає достовірної інформації або які недоречно обговорювати. Краще про це сказати журналістові і запропонувати передати йому інформацію пізніше або переадресувати його до відповідного співробітника. Нерідко під час розмови у представника ЗМІ виникають нові ідеї. Тому необхідно бути готовим до несподіванок і конструктивно реагувати на них. Добре проведене інтерв´ю має бути збалансоване взаємними поступками, а в його викладі кожна сторона має проконтролювати достовірність своєї інформації.