Шпаргалка по "Рекламе"

Не слід повчати аудиторію  і пропонувати суху інформацію. Потрібно ділитися зі слухачами знаннями і  роздумами, підсилюючи їх прикладами з  власного досвіду, досвіду колег. Завдяки цьому тема стає актуальною, а виголошені слова, ідеї запам´ятовуються. Абстрактні ідеї слід пояснювати на конкретних прикладах, з якими аудиторія може порівняти свої знання: краще запам´ятовуються повідомлення, які викликають наочні образи. Сприяє цьому і вмотивоване використання правдивих історій.

4.      Лаконічність повідомлення. При спілкуванні з публікою слід використовувати лаконічні і стислі повідомлення. Корисно мати картотеку тем і фактів під певними заголовками, в якій були б зафіксовані доступні 
для розуміння думки, ілюстрації і докази. Використовуючи їх, можна швидко підготуватися до відповідей на запитання, скомпонувати промову, переглянути її в машині, готелі тощо.

5. Уникнення професійного  жаргону. Використання його заважає  ефективному спілкуванню з аудиторією  і сприймається як спроба уникнути  гострих проблем або як зневага до неї.

6. Динамізм, енергійність  виступу. Публічний виступ вимагає  фізичної і психологічної енергії,  адже промовець значно енергійніше  виголошує свої думки, ніж за  звичайного спілкування.

Високий рівень енергії  є важливою умовою яскравого переконливого виступу. Для його підтримання бажано промовляти, нахилившись уперед і жестикулюючи. Починаючи виступ на низькому рівні енергії, промовець піддається багатьом небезпекам: може, наприклад, виникнути враження, що йому набридло виступати і нецікаві слухачі. Ще одна небезпека полягає в тому, Що через деякий час голос втратить силу і міць, а тіло стане інертним. Уникнути цього можна завдяки фізичним вправам перед виступом (випрямитися, зробити кругові обертання плечима і шиєю, напружити і послабити м´язи, пройти кілька кроків; уявити певний образ, викликаючи впевненість у собі).

Підвищена енергія і  жвавість допоможуть бездоганно виголосити промову, а прагнення встановити контакт із аудиторією забезпечить її схвалення і підтримку.

7. Репетиція виступу. Досвідчений промовець заздалегідь вголос перед дзеркалом випробовує себе і свою про мову, визначає її тривалість. Це допомагає уточнити ідеї, інтонацію тощо. Однак при тренуванні перед дзеркалом мовна здатність слабшає, оскільки доводиться стежити 
за своїм зображенням, тому доцільно стояти перед столом з розкладеними нотатками, уявивши предмети в кімнаті частиною аудиторії і відповідно спрямовуючи на них свій погляд. Репетицію можна записати на відео- 
плівку для наступного аналізу.

Бажано передбачити запитання, які можуть стосуватися теми виступу, пов´язаних з нею додаткових проблем, а також теми, які не слід порушувати у зв´язку з їх неоднозначністю тощо.

8. Оцінювання і контролювання  зовнішніх обставин. Перед виступом промовець має з´ясувати адресу, маршрут, час на дорогу, формат заходу, черговість виступаючих, наявність кафедри тощо. На місце виступу треба прибути завчасно, щоб ознайомитися з його умовами, отримати необхідну інформацію, збалансувати свій настрій, зручніше відчути себе, усунути виявлені недоліки.

Досвідчені промовці з´ясовують: розмір приміщення і якість освітлення, температуру в ньому; відстань від виступаючих до слухачів; висоту подіуму, а також пюпітра  для нотаток; роботу і розташування мікрофона, звукової системи; наявність питної води; особливості роботи аудіовізуальної і допоміжної систем, якщо вони потрібні.

9. Використання можливостей  невербального спілкування. За даними дослідників, слова передають лише до 7% матеріалу, який запам´ятовує аудиторія; голос (тон, висота тону, інтонація) — 38% комунікаційних зусиль; жестикуляція і міміка — 55%.

Однак не всі жести  сприяють належним контактам з аудиторією. Про оборонну позицію, намагання  приховати щось суттєве свідчить т. зв. позиція фігового листка (у чоловіків схрещені руки спереду, у жінок — на грудях) або позиція фігового листка навпаки (складені руки за спиною). Про подібний стан свідчить намагання заховати руку (руки) в кишені. Людям, які займають оборонні, замкнені позиції, підсвідомо менше вірять, а ті, хто хоч трохи обізнаний в особливостях невербального спілкування, звертають увагу на їх комплекси. Крім того, замкнені позиції також обмежують можливості спілкування: блокують жестикуляцію, не дають змоги думати швидко, ефективно використовувати голос.

Жестикуляція сприяє мисленню, забезпеченню цілісної думки. Жести підсилюють переконливість слів. Даючи їм волю під час виступу, використовуючи природну емфазу (грец. emphasis — виразність), людина легше дихає, її голос набуває правильної тональності, інтонації, а вимова — енергійності і жвавості. У результаті аудиторія краще запам´ятовує висловлені аргументи.

10. Необхідність протидії  стресу. Контрольований стрес, який  супроводжує виступ, мобілізує ресурси  і здібності оратора, підвищує  його організованість, самоконтроль тощо. Та якщо не вміти керувати стресом під час виступу, можна спровокувати негативне враження про себе і свій виступ. Тому деякі промовці виглядають надто напруженими, різкими, нав´язливими, зарозумілими. Надмірно швидкий виступ створює враження, що промовець нервує і намагається якнайшвидше його завершити.

Уміння розслабитися і зосередитися на головному є  важливою ознакою майстерності оратора. Для цього можна поспілкуватися з людьми, які поруч, що зніме зайву  напруженість, зробити кілька глибоких подихів із закритими очима. Для зняття фізичного напруження необхідно розслабити м´язи, мислено фіксуючи увагу спершу на підборідді й опускаючи її вниз (м´яз за м´язом). Далі роблять кілька глибоких повільних подихів, зосередившись на основних думках. М´язи рота слід тримати готовими до усмішки. Ковток води розслабляє м´язи горла, а коротка пауза для нього сприятиме їх перепочинку.

У день виступу слід уникати  алкоголю, вживання ліків, бо це може сповільнити  реакцію. Безпосередньо перед виступом не бажано вживати молочні продукти, газовані, холодні або гарячі напої.

11. Вміле використання  трибуни. Недосвідчений оратор  тримається за трибуну протягом  усього виступу, застигши в  замкненій позі, що утруднює невимушене  й доцільне жестикулювання, використання «мови тіла».

Для раціональної самоорганізації  можна покласти одну руку уздовж краю трибуни і використовувати її для контролю за текстом, щоб не втратити його в момент погляду на аудиторію, жестикулюючи вільною рукою.

Досвідчені оратори  часто відходять від трибуни, і це усуває бар´єр між ними й аудиторією, підвищує до них довіру й увагу слухачів. Промовець, здатний виступати, не «прив´язуючись» до записів, має більше змоги налагодити ефективну взаємодію з тими, кому адресує свої слова.

13. Застосування аудіовізуальних засобів. Ними послуговуються для конкретизації технічної або статистичної інформації, іноді — не як додатковими засобами, а як еквівалентом усного повідомлення. Проте над мірне застосування візуальних засобів перетворює спілкування на лекцію, позбавляє промовця можливості підтримувати контакт з аудиторією.

14. Дотримання оптимальної  тривалості виступу. Аудиторія,  як правило, продуктивно сприймає  офіційну і заздалегідь підготовлену промову не більше 20—25 хвилин. Та якщо запропоновано тривалішу доповідь, варто підготувати конспект на 20—25 хвилин з основних питань, а час, що залишився, присвятити дискусії. Це посилює увагу аудиторії до порушених проблем, стимулює діалог учасників, дає змогу промовцеві за необхідності використати додаткові аргументи. У будь-якому разі діалог сприяє глибшому опануванню проблеми, взаєморозумінню його сторін, розкриттю різноманітних аспектів потенціалу оратора.

Історія держав, політичних рухів, партій, бізнесу дають чимало прикладів того, як талановиті, палкі і змістовні промови докорінно змінювали настрій аудиторії, великих груп людей, спонукали їх стати на бік оратора, прийняти заявлені ним ідеї, програми, пропозиції, гасла.

21. Реклама як засіб ПР

Реклама (франц. reclame, від лат. reclame — вигукую, кличу) — відкрите повідомлення, адресоване потенційним споживачам товарів і послуг про їх якість, переваги, а також заслуги фірми (організації) — їх виробника.

Засобами її поширення  є спеціальні видання (проспекти, каталоги, листівки, плакати), періодичні видання, кіно-, теле-, радіопрограми, електронні ресурси таін. Активізацію рекламної діяльності зумовлюють такі фактори: розвиток економіки; посилення конкуренції на ринку товарів і послуг, необхідність просування їх до споживача; професіоналізація маркетингу; вбачання в рекламі гарантії доступу до індивідуального споживача; діяльність ЗМІ; динамічна змінюваність смаків, потреб, цінностей індивідів; професійна діяльність у сфері реклами і ПР; наявність у сучасному суспільстві глобальних економічних зв´язків та інформаційних потоків, їх вплив на національні культури і цінності; потреба відображення політичної діяльності каналами комунікації.

В Україні рекламна діяльність регламентується Законом «Про рекламу».

Реклама систематично впливає  на думки і поведінку споживачів, є своєрідним соціальним феноменом, що акумулює досвід суспільства, сприяє гармонізації людських стосунків, об´єднанню громадян навколо певних уявлень. Вона може стимулювати ажіотажний попит, що за рахунок витрат на рекламу призводить до підвищення ціни на продукт. Певною мірою вона супроводжує створення монополій, адже тільки великі фірми (організації) можуть здійснювати потужну рекламну діяльність. Водночас реклама посилює конкуренцію, що зумовлює зниження цін. Дрібні виробники, заощаджуючи на рекламі, мають змогу утримувати відносно низькі ціни на продукцію.

Реклама є джерелом доходів  і певної економічної, політичної незалежності ЗМІ. Проте вона може стати і на заваді їх свободі, оскільки з часом ці засоби преси потрапляють у значну залежність від рекламодавців. Правда, ця залежність є відносною, бо рекламодавці не можуть надмірно диктувати свою волю редакції, тому що вони зацікавлені у високих тиражах видання, рейтингу передачі, чого неможливо досягти без належної їх якості.

Найвідчутніше реклама  впливає на тих, хто не може купити пропонований товар. Особи, які мають  змогу вибирати на ринку, на рекламу  звертають менше уваги. Не впливає реклама і на тих, хто не довіряє їй.

Отже, сформувавшись як засіб сприяння торгівлі, з часом  реклама стала могутнім стимулом розвитку економіки, деяких демократичних інститутів суспільства.

За функціональним призначенням розрізняють нагадувальну (підтримання збуту), експансивну (розширення збуту); стабілізуючу (утримання ринкових позицій) і презентаційну (представлення нових товарів і послуг) рекламу.

У ПР-програмах рекламу  використовують для досягнення таких цілей:

—поліпшення іміджу фірми (організації);

—підвищення популярності товару, послуги, пропозиції;

—залучення нових  споживачів;

—забезпечення адекватної реакції на дії конкурентів;

—презентація можливостей  фірми (організації) щодо випуску нових товарів (введення нових послуг, пропозицій);

—запобігання загроз налагодженій системі реалізації товарів або послуг, пропозицій.

Залежно від засобів  поширення рекламу класифікують на: пряму (рекламні матеріали, листівки, поштові відправлення); рекламу в газетах, журналах; друковану рекламу (проспекти, каталоги, буклети, плакати, календарі); аудіо- і відеорекламу (кіно, телебачення, кліпи, слайди); зовнішню рекламу (щити, панно); внутрішню рекламу (реклама всередині організації); рекламу на транспорті; рекламу в місцях продажу (вітрини, вивіски, планшети, упаковка, наклейки); непряму рекламу (сувеніри, пробні екземпляри, виграші тощо).

Важливим показником дієвості реклами є її ефективність, яку важко виміряти, адже стійкі зв´язки із споживачами встановлюються лише протягом тривалого часу. Рекламні кампанії можуть бути ефективними за таких умов:

—правильний вибір носія  реклами. Критерієм при цьому  є його поширеність, авторитет у  суспільстві, ціна;

—забезпечення контакту із цільовими групами. Такими групами  можуть бути покупці, посередники, а  також групи, які не є покупцями, але виражають певні потреби;

—вибір переконливої аргументації в рекламних матеріалах. Основне в них — споживча цінність товару, завдяки якій покупець розв´яже свої проблеми, задовольнить потреби, набуде певного статусу тощо;

—      оригінальне графічне оформлення (фото або малюнок, контрастні елементи, привабливі кольори).

Реклама повинна створювати позитивні настанови у клієнтів, покупців. Рекламні публікації діють  за принципом AIDA: А — Attention (увага); І — Interest (інтерес); D — Desire (гостре бажання купити); А — Action (акт купівлі).

Високий ефект забезпечують тривала рекламна кампанія, масована реклама. У будь-якій рекламі найвідповідальнішим є перший етап — привернення уваги. У зв´язку з цим у рекламних матеріалах, особливо телевізійних, використовують різні знакові персонажі. Найвпливовіше діють красиві жінки, діти, домашні тварини, чоловіки, які рекламують, демонструють своє ставлення до певного товару.

Особливо ефективна  в ПР-програмах соціальна реклама — рекламні матеріали, які поширюють суспільно важливі ідеї (здорового способу життя, охорони здоров´я, екології, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення тощо), не мають комерційного характеру, не називають конкретну продукцію та її виробників. її метою є зміна ставлення суспільства до наявних проблем, формування нових соціальних цінностей.