Шпаргалка по "Рекламе"

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 18:55, шпаргалка

Описание работы

Работа содержит ответы на 60 вопросов по дисциплине "Реклама".

Работа содержит 1 файл

PR_shpori.doc

— 728.50 Кб (Скачать)

Яким би не був перебіг  розмови, не можна втрачати самовладання, вступати в суперечки з журналістом, сердитися на нього. Намагання подолати журналіста у спілкуванні — шлях до поразки, оскільки метою представника фірми (організації) є не перемога, а можливість висловити і донести до громадськості свої міркування. На певні незручні питання слід тактовно відповідати фактами, конкретними заявами, послуговуючись методом «зачарування, що обеззброює».

Нерідко під час інтерв´ю доводиться відповідати на запитання-«пастки», серед яких розрізняють:

а) гіпотетичні запитання.

Зовні вони необразливі, однак можуть бути потенційно небезпечними, невдала відповідь на них здатна пізніше спливти в пам´яті  і довго переслідувати. У такому разі не слід відповідати на них або підштовхнути журналіста до конкретизації;

б)       неточні твердження. Під час інтерв´ю не можна залишати без відповіді жодне неточне твердження або натяк журналіста. Ефективними при цьому можуть бути такі прийоми: «Змушений не погодитися з вами. 
Насправді...», «У своїй інформації ви обійшли той факт, що...»;

в)      вирвані з контексту міркування. Відповідальні журналісти намагаються не цитувати штучно вилучені з контексту будь-які відомості, думки тощо. Та прагнучи створити цікавий матеріал або додати йому драматизму, вони можуть підправляти поза контекстом окремі фрагменти, що іноді спричинює небажані наслідки;

г) перекручення фактів і  думок. Неточні, розтягнуті і монотонні  висловлювання змушують журналіста перефразовувати або скорочувати їх з можливою зміною змісту. Для уникнення цього необхідно висловлюватися якомога точніше, лаконічними фразами.

Не слід вимагати погодження майбутнього матеріалу, за винятком ситуацій, коли це обов´язково. Водночас журналістові надають можливість звернутися за будь-яким поясненням або для перевірки фактів. Проте кваліфікований журналіст сам запропонує переглянути готовий текст.

Значно більше питань доводиться вирішувати під час підготовки телевізійного інтерв´ю, оскільки камера фіксує всі аспекти комунікативної культури особи, яка дає інтерв´ю. Передусім варто заздалегідь  переглянути касети із записами програм журналіста, з яким доведеться спілкуватися, а також дізнатися про особливості аудиторії його передач. Під час інтерв´ю бажано злегка нахилитися вперед, розслабити руки, які повинні бути готовими для жестикуляції, і невимушено покласти їх на підлокітники крісла. У процесі розмови може виникнути безліч моментів, що відволікатимуть увагу. Проте важливо завжди пам´ятати, що камера зафіксує небажані елементи поведінки. Вона може працювати після інтерв´ю, тому вставати з місця, розмовляти, знімати мікрофон слід після повідомлення про закінчення передачі.

Надто важливі, розлогі  заяви викладають письмово і вручають їх журналістам, супроводжуючи лаконічними коментарями основних положень і висновків.

На прес-конференції, іншому заході потрібно спрямовувати погляд на аудиторію або на ведучого, але не на камеру, адже часто камери демонструють не тих, хто виступає, а нестандартні, епатажні моменти поведінки учасників передачі. Почувши на свою адресу критичне зауваження, бажано зберігати нейтральний вигляд і залишатися спокійним, доки не з´явиться можливість Для його спростування.

Більшого напруження потребують позастудійні інтерв´ю, які  водночас мають значно вищу ефективність. Найчастіше вони короткі й епізодичні, вимагають чітко і швидко виголошених заяв. Зниженню внутрішньої напруженості, збалансуванню емоційного стану перед інтерв´ю сприяє невимушене спілкування із співробітниками телебачення перед виходом в ефір.

Під час позастудійного інтерв´ю потрібно розмовляти енергійно, інтонуючи головне, вільно жестикулюючи. Все це допоможе почуватися комфортно, швидко думати, виглядати природним. На глядачів впливає і вираз обличчя, яке має відповідати змісту розмови: в одних випадках розслаблене, усміхнене, мімічно виразне, в інших — зосереджене, виражати задуму, співпереживання тощо. Міміка і жести підсилюють значення слів.

Для забезпечення переконливості телеінтерв´ю важливо виглядати  авторитетно і викликати довіру у глядача. При цьому не можна  ігнорувати вимог до одягу, який не повинен відволікати увагу аудиторії, має бути зручним, відносно легким, оскільки освітлення під час зйомок підвищує температуру в приміщенні. Бажано, щоб він був однотонним, без малюнків, кліток, смуг, горошку тощо, які на телеекрані виглядають спотворено. Найкраще пасуватиме одяг середніх тонів синього, сірого і коричневого кольорів. Варто також уникати великої кількості чорного і білого, яскравих відтінків червоного кольорів. М´які кольори вигідно відтінюють обличчя, додають йому здорового вигляду.

Чоловікам доцільно надавати перевагу темним костюмам. Одноколірні сині сорочки на телеекрані виглядають значно краще, ніж білі. При стоянні піджак має бути застебнутий, при сидінні — розстебнутий, щоб уникнути неакуратних складок. Не варто вдягати жилетів, бо вони заважають теплообміну, сковують рухи, обмежують кровообіг і вільне дихання, а сорочки з короткими рукавами на екрані виглядають «незакінченими». Краватка повинна мати простий і не надто яскравий малюнок. Бажано під час зйомки чи прямого ефіру не користуватися носовичками.

Жінкам, на яких чекає  тривале перебування на екрані, слід надавати перевагу сукням або спідницям  із блузами, оскільки костюми сковують рухи, створюють додаткові незручності  під променями юпітерів. Якщо прийнято рішення одягнути костюм, бажано, щоб він був легкий, з-під рукавів жіночого жакета зовсім не обов´язково визирати манжетам.

Краще уникати надто  темних або яскравих квітів на одязі, які на телеекрані виглядають різко, бліді квіти також не створюють  належного ефекту. Середні відтінки синього і зеленого кольорів додають авторитетності і дружелюбності. Деталі з м´яких тонів червоного кольору на одязі жінок відповідають «авторитетній» краватці чоловіків. Заздалегідь потрібно перевірити довжину спідниці: при сидінні коліна мають бути прикриті. Панчохи мають бути натурального кольору і гармоніювати зі спідницею. Бажано не користуватися шарфами, оскільки вони часто зміщуються і можуть створити неохайний вигляд. Светри і високий комір посилюють незручності в яскраво освітленій студії. Приємніше враження створює частково оголена шия. Однак варто уникати глибоких декольте.

Макіяж має бути якомога  природнішим, кількість прикрас  — мінімальною і не відволікати  увагу від особи.

16. Аналітична робота ПР-служб із ЗМІ

Засоби масової інформації є потужним джерелом новин і фактів, їх матеріали підлягають системному моніторингу і аналізу розвідувальними службами, апаратом органів державної влади, експертами політичних, комерційних структур. Результати аналізу містять огляди преси — послідовний розгляд, аналіз, оцінювання публікацій ЗМІ на певну тематику або характеру публікацій в одному з них. Огляди преси бувають загальними (фронтальне, послідовне вивчення преси) і тематичними (на основі конкретних потреб або тематичної спрямованості ЗМІ).

За матеріалами преси готують дайджести (англ. digest — нарис, резюме) — стислий виклад матеріалів з інших видань. У них відображають головні положення основних матеріалів. Із дайджестами періодично ознайомлюються лідери політичних партій, керівники фірм (організацій), завідувачі підрозділів та ін.

У процесі нагромадження  й оброблення інформації активно  використовують контент-аналіз — кількісний метод аналізу, який полягає у цілеспрямованому вивченні носіїв інформації щодо наявності (повторюваності) у них певних мотивів, аргументів, що дає підстави для висновків про актуальність, масштаби суспільно-політичних, економічних процесів і явищ, ставлення до них певних індивідів, спільнот. Контент-аналіз виник наприкінці XIX ст. у відповідь на необхідність пошуку змістових одиниць, загальних, постійних і змінних параметрів друкованих матеріалів,  аналізу текстів, передусім газетних. На сучасному етапі при його здійсненні активно послуговуються комп´ютерними технологіями.

Суть контент-аналізу  полягає у виокремленні в тексті ключових понять, інших змістових одиниць, підрахунку частоти їх вживання, у зіставленні різних елементів тексту один з одним, а також із загальним обсягом інформації.

Основними етапами контент-аналізу  є:

—формулювання програми дослідження;

—визначення частин текстів, достатніх для аналізу всього масиву публікацій, які забезпечують репрезентативність (показовість) вибірки;

— визначення єдиного  семантичного тлумачення ключових понять дослідження;

—складання коду, переліку характеристик тексту, що відповідають завданням дослідження (одиниць аналізу);

—складання робочого документа, кодованої картки й інструкції для роботи з текстом;

—розроблення кошторису  дослідження;

—комп´ютерне оброблення даних;

—репрезентація (представлення) результатів дослідження.

Порівняно з іншими методами контент-аналіз вимагає великих витрат часу та інших ресурсів.

Менш затратним є експрес-аналіз — кількісний підрахунок змістових елементів тексту (тема, факт, конфлікт, аргумент, узагальнення), облік якісних характеристик публікацій (актуальність, відповідність меті, інформативність, доказовість, конструктивність). Ці характеристики кодують (позначають цифрами) і фіксують при читанні тексту.

Аналіз матеріалів ЗМІ  є важливим елементом професіоналізму співробітника ПР-структури. Його результати сприяють пошуку оптимальних шляхів розв´язання проблем, прогнозуванню розвитку тенденцій, перспектив функціонування соціально-економічного, політичного суб´єкта, моделюванню соціально-інженерних заходів щодо підвищення його іміджу в соціумі, конкретних середовищах. Для цього ПР-фахівцям необхідно знати специфіку діяльності ЗМІ і певних їх типів, уміти аналізувати оприлюднену інформацію і порівнювати її з отриманою з інших джерел, а також з власним розумінням ситуації.

18. Психологічні характеристики  творчих працівників ЗМІ.

Тепер звернемо увагу  на деякі психологічні особливості  діяльності журналістів. Повторимося, що ми розглядаємо їх діяльність головним чином з точки зору уміння впливати на умонастрої людей, створювати їм певні психологічні установки, формувати відносини - це дуже важливо для діяльності "паблік рілейшнз". Як зазначалося, журналісти з цією метою у своїй діяльності схильні застосовувати маніпулятивні прийоми практично на всіх етапах її здійснення. Маніпуляція в психологічному розумінні - це така форма спілкування, яка ставить за мету вплив на партнера для досягнення одностороннього переваги, контролю над поведінкою і відносинами або певних намірів. У процесі маніпулювання у реципієнтів, тобто тих, на кого спрямоване інформаційний вплив, знижується рівень критичного свідомого контролю над ситуацією, тому підносили інформації вони приймають, що називається, "на віру". Зі сказаного може скластися враження, що журналісти - патологічно підступні люди. Це невірно, хоча є й такі, просто вони часто змушені так робити. Пояснимо цю думку. У психології, мабуть, єдиним неманііулятівним психологічним впливом вважається переконання.

Переконання як метод  засновано на такий аргументованої формі подачі інформації, коли людина може здійснити свідомий вибір чи оцінку на основі аналізу, зіставлень, порівнянь.

 

Переконувати слід послідовно, логічно, доказово, надаючи партнерові чималий час для роздумів. А  ось його-то якраз і не вистачає. Ефірний час дуже дорого, дороги і друковані смуги в газетах і журналах. Тому, щоб у мінімальний час домогтися бажаного результату, слід не переконувати, а впливати, впливати. З психологічних методів впливу і впливу, які відповідали б таким вимогам, найбільше підходять навіювання (сугестія), психологічне зараження і нейролінгвістичне програмування, а це методи маніпулятивні.

 

Яким чином це реалізується в практичній діяльності?

 

Можна відзначити кілька випадків. Один з них пов'язаний з  проведенням інформаційних кампаній. Технологія їх приблизно одна і та ж: спочатку за допомогою ЗМІ загострюється якась проблема. Особливо підкреслюється її значущість і актуальність, наприклад, структурна реорганізація небудь галузі, що дуже важливо, "доленосно" для країни або регіону. Зазвичай мальовничо малюються дуже похмурі перспективи, якщо все залишиться без змін. Потім транслюється безліч думок, головне - домогтися враження, що про це "говорять усі", що це дійсно дуже важливо і значимо. Далі це безліч думок починає своєрідно фокусуватися в одну точку зору. Робиться це дуже просто: надається можливість висловлюватися тільки тим, хто згоден з цією точкою зору, решта - блокуються. Створюється видимість виявлення "єдиної істини". Потім слід кристалізація цієї точки зору в яскраву й образну форму, зрозумілу всім. Нарешті, ця думка чи точка зору, а може бути, варіант вирішення проблеми, багаторазово повторюється, вселяється і в результаті починає сприйматися як доведена істина. Після чого всі налаштовані тільки на даний спосіб вирішення проблеми. Такий прийом часто застосовується в політичному і державному PR, є підстави вважати, що його можна застосовувати і в інших випадках.

 

Що стосується конкретних спеціальних прийомів, то журналісти досконало володіють деякими  з них, що мають сугестивний зміст. Відзначимо їх.

 

"Заперечення" - повне дистанціювання або відмова від чогось, зазвичай від потенційно тривожної або невигідною інформації, здійснювані дуже впевнено і без аргументації. Впевнене неаргументовані

 

заперечення найчастіше сприймається як доведена істина.

 

"Придушення" - блокування неприйнятною або небажаної інформації, повне ігнорування її. Іноді це проявляється у вигляді демонстративного замовчування, буквально: "Ні інформації - немає події". Різновидом цього прийому є "усічена правда", коли повідомляється тільки частина отриманої інформації, від чого змінюється її зміст і значення.

Информация о работе Шпаргалка по "Рекламе"