Формування раціональної структури джерел коштів підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2011 в 17:19, курсовая работа

Описание работы

Фінанси об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних із кругообігом коштів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.

Содержание

Вступ ............................4
Розділ I. Джерела формування фінансових коштів…6
1.1.Прибуток і амортизаційні відрахування ..........6
1.2.Кредиторська заборгованість та кошти від продажу цінних паперів ......16
1.3.Кредит ........................18
1.4.Інші надходження фінансових коштів ..........22
Розділ II.Основні техніко-економічні показники роботи дослідного хлібозавода….23
2.1.Історична довідка і характеристика потужності ....23
2.2.Склад і структура персоналу ...............25
2.3.Асортимент продукції ..................26
Розділ III. Аналіз фінансового стану підприємства....27
3.1.Аналіз джерел фінансових ресурсів і їх використання ....27
3.2.Аналіз використання майна ................34
3.3.Розрахункові таблиці ...................37
Висновок ............................39
Література.......................41.

Работа содержит 1 файл

курс укр.doc

— 417.50 Кб (Скачать)

      Відокремлення витрат у вигляді  собівартості дає  можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Зміст інвестування коштів у виробництво продукції відображається в одержанні чистого прибутку , і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.

Прибуток, що залишається в  розпорядженні підприємства - це багатоцільове

джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції

розподілу прибутку на нагромадження  і споживання визначають перспективи

розвитку  підприємства.

     “Прибуток від реалізації продукції – представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції”.

      Виторг  від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі  надходження фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при розрахунках готівкою – по надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів.

      Метод визначення виторгу від реалізації продукції визначається підприємством на довгостроковий період виходячи з умов господарювання і укладених договорів.

      В галузях товарного обігу (торгівля, громадське харчування, заготівля) замість категорії “виторг від реалізації продукції” використовується категорія “товарооборот”. Зміст товарообороту становлять економічні відносини , пов”язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість терміна “виторг” термін “валовий доход”.

     Прибуток від іншої реалізації – представляє собою прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб”єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д.

      Прибуток  від іншої реалізації визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від релізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому залишкова вартість майна застосовується до основних фондів,

нематеріальних  активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова  вартість – це балансова вартість за мінусом зноса.         

              Доходи від позареалізаційних операцій включають:

¨     доходи, отримані від  дольової участі в діяльності інших господарюючих

суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам,

належачих господарюючому суб’єкту;

¨       доходи від здачи  майна в аренду;

¨       доходи від дооцінки виробничих запасів  і готової продукції;

¨       присуджені або визнані  боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види

санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від

відшкодування спричинених збитків;

¨       прибуток минулих  років, виявлений  у звітньому році;

¨       позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в

іноземній валюті;

¨       суми коштів, отримані безоплатно від інших  підприємств при

відсутності спільної діяльності;

¨       інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом

і реалізацією продукції;

      Балансовий  прибуток – представляє  собою суму прибутків  від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за вирахуванням витрат по них.

      При цьому слід зауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу.

      Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями  використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом.

    

    

    

    

    

     Таблиця №1.

     Схема розподілу балансового прибутку:

    

        Балансовий  прибуток  
           
      Прибуток, що неоподатковується   Прибуток, що оподатковується
             
             
    Чистий  прибуток     Податок на прибуток
           
  Резервний фонд Фонд  нагрома-дження Фонд  споживання    
             
               
Соціальні потреби Благодійні  цілі Тант'єма Відсотки  по облігаціям Дивіденди по привілейованим акціям Дивіденди по звичайним акціям
                               
 

        Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припенення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованності. Він є обов’зковим для акціонерного товариства, кооператива, підприємства з іноземними інвестиціями.

           Акціонерні товариства зараховують до резервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість.

     Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку

недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду,а для акціонерного товариства – не менше 15%.

      Фонди нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального

призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими  документами.

      Фонд  нагромадження представляє собою джерело коштів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.

          Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах:

  • суми, нараховані на оплату праці;
  • доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно

     господарюючого  суб’єкта, нараховані до виплат робітникам;

  • сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг;

          “Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію з наступним нагромадженням коштів для відтворення основних засобів”.

     Амортизація є грошовим виразом  фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і відшкодовується при її реалізації.

     В умовах ринкових відносин амортизаційні відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких істотно впливає на економіку підприємства. Практика свідчить, що висока питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує конкурентноспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує можливості підвищення економічного рівня розвитку підприємства.

     З іншого боку, знижена  питома вага відрахувань  продовжує строк

обігу засобів, вкладених  у придбання основних фондів, і, як наслідок, знижує

конкурентноспроможність продукції, призводить до втрати позицій  підприємства на ринку.

     Все майно, яке підлягає амортизації об”єднано  в чотири категорії:

     1)    будівлі, споруди,  їх структурні  компоненти та  передавальні пристрої;

     2)    транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

     3)    інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;

     4)    нематеріальні активи;

     Річні норми амортизації  встановлюють у процентах  до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться щоквартальна індексація при інфляціїї понад 102,5%. У відношенні до нематеріальних активів амортизаційні відрахування відбуваються рівними частками на протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк використання активів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється на десять років.

     Прибуток  і амортизаційні  відрахування є результатом  кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів

підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.

     Оптимальне  використання амортизаційних відрахувань і  прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

     Призначення амортизаційних відрахувань  – забезпечувати  відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.

     Амортизаційні відрахування і частина  прибутку, що спрямовуються  на

нагромадження, складають грошові  ресурси підприємства, використовувані  на

його  виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п.

      Інша  частина прибутку, використовувана  на нагромадження, направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.

     У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання фінансових ресурсів підприємства.

     Оскільки  фінанси підприємства як відносини є  частиною економічних  відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської діяльності підприємств. Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий спосіб:

  • самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування,
  • зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності,
  • відповідальність за її результати, контроль за фінансово – господарською діяльністю підприємства.

Информация о работе Формування раціональної структури джерел коштів підприємства