Аналіз маркетингової діяльності ПП "Діоніс" на ринку електротоварів

 
 

 

 

 
 
 
 

Рис.1.5. Основні методи ціноутворення

      VIІ) Встановлення кінцевої ціни на товар відбувається з врахуванням таких факторів [44]:

- психологія  ціносприйняття – продавець повинен  враховувати не тільки економічні, а й психологічні чинники ціни. Багато споживачів дивляться  на ціну як на показник якості. Фірмам вдається збільшувати збут своєї продукції завдяки підвищенню ціни на свою продукцію і ці товари вважаються престижними. Крім цього ціна часто встановлюється нижчою від найближчого круглого числа;

- політика  цін фірми – передбачувану  ціну потрібно перевірити на  відповідність установкам політики цін, яку практикують. Багато фірм виробили установки щодо свого бажаного цінового образу, надання знижок з ціни і вживання відповідних заходів у відповідь на цінову діяльність конкурентів;

- вплив  ціни на інших учасників ринку. Крім усього іншого, необхідно враховувати реакцію на передбачувану ціну з боку інших учасників ринкової діяльності. Також необхідно знати закони країни, що стосуються встановлення цін.

    Отже, цінова політика підприємства – це складний процес, який передбачає врахування багатьох факторів.

    Політика  розподілу – це діяльність фірми  щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача з метою  задоволення потреб споживачів та отримання  фірмою прибутку. Основна мета політики розподілу – організація ефективного збуту виготовленої продукції [7, с.365].

    Канали  розподілу – це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послугу  або сприяють передачі цього права  іншим фірмам чи особам на шляху  руху товарів від виробника до споживача [35,с.105].

    Функції збуту можна поділити на три групи:

     - функції пов'язані з угодами;

    - логістичні функції;

    - функції обслуговування.

    Торгівельні посередники – це ділові фірми, що допомагають у пошуку клієнтів або  безпосередньо продають продукцію (рис.1.6). Функції посередника може виконувати оптова та роздрібна торгівля.

    Оптова  торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи).  

 

 

 
 

 

Рис. 1.6. Класифікація організацій оптової та роздрібної торгівлі

    Роздрібна торгівля передбачає реалізацію товарів  і послуг кінцевим споживачам, які купують їх для особистого вжитку.

    Завершальним  елементом комплексу маркетингу є маркетингові комунікації. Просування товару на ринок здійснюється за допомогою системи маркетингових комунікацій (СМК), яка охоплює будь-яку діяльність підприємства, спрямовану на інформування, переконання та нагадування споживачам про свої товари, стимулювання їх збуту і створення позитивного іміджу підприємства в очах громадськості. Основними елементами СМК є:

• реклама – будь-яка платна, неособистісна форма розповсюдження інформації про фірму та її товар, послуги, ідеї, через засоби масової інформації, а також з використанням прямого маркетингу;
• “паблік рілейшнз” (дослівно “взаємини з громадськістю”) – діяльність, спрямована на формування позитивного іміджу фірми, доброзичливого ставлення до неї та її товару;
• персональний продаж – усне представлення товару в ході бесіди з одним чи декількома потенційними покупцями задля продажу;
• стимулювання збуту – короткочасні спонукальні заходи заохочення споживачів до купівлі (знижки, розпродажі, лотереї тощо) [35,с.127]. 

    Контроль  маркетингу включає контроль результатів  маркетингової діяльності фірми  та маркетинговий аудит (аудит зовнішнього середовища цілей та стратегій маркетингу, маркетингових заходів та організаційної структури маркетингу). Можна виділити три типи маркетингового контролю:

- контроль  за виконанням річних планів;

- контроль  прибутковості;

- контроль  за виконанням стратегічних рішень.

       Контроль  за виконанням річних планів полягає  в тому, що співставляються поточні  показники з контрольними цифрами  річного плану діяльності маркетингу і, при необхідності, вживаються заходи щодо виправлення ситуації  [7, с. 86]. Контроль прибутковості полягає у визначенні фактичної рентабельності різних товарів, ринків, сегментів ринку й торгових каналів (товароруху). Стратегічний контроль полягає у регулярній перевірці відповідності початкових стратегічних установок фірми фактичним ринковим можливостям. Таким чином, маркетинговий контроль є дійсним інструментом підвищення ефективності маркетингової й підприємницької діяльності фірми. Призначення маркетингового контролю - одержання інформації про закономірності й особливості розвитку ринку й відповідності підприємства компанії запитам споживачів. Він повинний поширюватися не тільки на економіко-фінансові дані, але і на оцінку якісних показників роботи і її конкурентні позиції, на дані, що формуються поза самою фірмою, у її навколишнім середовищі [35, с. 152].

      Успішна маркетингова діяльність  підприємства можлива за умови  доброго інформаційного забезпечення, постійного моніторингу ринкового  середовища. Існує декілька передумов  успіху в маркетинговій діяльності: інформаційні, кадрові, організаційні і фінансові. Щоб створити потрібні кадрові передумови, важливо перш за все визначити чи достатня кількість працівників працює над проблемами маркетингу, і власне, збуту, чи відповідає ємкості ринку. Але значно більш серйозне питання – якість маркетингової підготовки спеціалістів, їх вміння представляти товар в вигідному регіоні, знаходити контакт з клієнтами, зосереджуватися на вирішенні їх проблем за допомогою послуг фірми. 

    1.3. Нормативно-правова  база маркетингової  діяльності в Україні 

      Державне  регулювання потрібне, щоб створити нормальні умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати. Ще в 1992 році Верховною радою  прийнято Закон України „Про обмеження  монополізму та недопущення несумлінної  конкуренції в підприємницькій діяльності” [22] та „Про Антимонопольний комітет України” [23]. Створений у відповідності з цими документами Антимонопольний комітет, який має територіальні відділення у всіх областях України, проводить організаційну і методичну роботу в цьому напрямку. Так, у 1994 році комітет затвердив „Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку ”, яка дозволяє визначити товарні та територіальні кордони ринку, а також частку підприємця на ринку.

    У більшості випадків монопольним  визнається становище підприємця, частка якого на ринку даного товару перевищує 35%. Кожного року затверджується перелік підприємців, що займають монопольне становище на ринку. Антимонопольний комітет контролює їх діяльність, зокрема, рівень цін на товари; всіляко сприяє демонополізації товарних ринків.

    Спеціальною постановою Кабінету Міністрів України  створено цільовий позабюджетний фонд розвитку та захисту конкуренції. Свої кошти фонд використовує на видання  науково-популярної та інформаційно-довідкової літератури, виконання наукових досліджень, проведення експертизи з питань реалізації антимонопольної політики [35, с. 19].

    У 1996 році прийнято Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” [24], який має велике значення для регулювання маркетингової діяльності. Згідно з законом, до недобросовісної конкуренції відносять, зокрема:

      - неправомірне використання товарного  знаку, фірмового імені, копіювання  товарів іншого підприємця;

      - розповсюдження неправдивих відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

      - отримання, використання і розголошення  комерційної таємниці та конфіденційної  інформації іншого підприємця  тощо.

    Таким чином, з боку держави розроблено і впроваджено комплексну систему  заходів по створенню конкурентного ринкового середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   II. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПП "ДІОНІС" 

    2.1. Загальна характеристика  діяльності ПП "Діоніс" 

    Приватне  підприємство "Діоніс" засноване  в 2001 році. Форма власності – приватна. Галузь – роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації. Вид економічної діяльності – це торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

    Адреса  підприємства: Івано–Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців 58б.

    Метою діяльності підприємства є: забезпечення потреб населення у електротоварах та супутніх товарах та послугах, виконуваних підприємством, задоволення соціальних і економічних інтересів його власників, здійснення додаткових робіт та послуг на договірних умовах.

    Предметом діяльності товариства є:

1. здійснення торгівельної, торгівельно-закупівельної та торговельно-посередницької діяльності;
2. організація власної торгівельної мережі для реалізації електротоварів;
3. проведення монтажних, шеф-монтажних та пусконаладжувальних робіт;
4. надання побутових послуг;
5. комерційна, комісійна та посередницька діяльність;
6. надання автотранспортних послуг;
7. здійснення іншої діяльності.

     Основні економічні умови діяльності ПП "Діоніс":

-домінування  прибутків над видатками; 

-госпрозрахунок  і самоокупність;

-верховенство нормативно-правових актів у регулюванні режиму діяльності;

-етика міжособових  стосунків.

    Основним видом  діяльності підприємства "Діоніс" - дрібно-гуртова та роздрібна торгівля електротоварами та супутніми товарами, асортиментний перелік, яких сягає понад 13 груп товарів, 700 найменувань. 

    Підприємство  розвиває торгівельну мережу магазинів, на сьогоднішній день їх кількість  становить три, які знаходяться  в місті Коломия. Підприємству належать загально-товарні склади площею 200 кв. м. для зберігання продукції, транспортні засоби для перевезення продукції.

    Отже, на сьогоднішній день структуру ПП “Діоніс ” можна описати наступним чином:

• м. Коломия вул. Січових Стрільців 58б – юридична адреса підприємства, де підприємство орендує приміщення для управлінського та комерційного персоналу, складу, магазину №1, транспортної служби;
• м. Коломия вул. Л. Українки 15а– оренда приміщення під магазин №2;
• м. Коломия вул. Широка 34 – оренда приміщення під магазин №3.

    Організаційна структура підприємства є централізованою.

    На  даний час підприємство налічує  близько 30 працівників, із них 5 – управлінський  персонал; 2–працівники бухгалтерії, 23 – продавці, обслуговуючий персонал, водії та сторожі. 

    Управлінську  структуру формують: директор, йому прямо підпорядковуються виконавчий директор, головний бухгалтер. Директори (менеджери) магазинів підпорядковуються виконавчому директорові (рис.2.1).