Інфраструктура товарного ринку

Предмет, мета і завдання курсу

Мета дисципліни: засвоєння знань з теорії розвитку інфраструктури товарного ринку, управління діяльністю підприємства в галузі просування, зберігання та продажу товарів і послуг, забезпечення потреб споживачів.

Головне завдання курсу “Інфраструктура товарного ринку”: надання знань про сутність інфраструктури товарного ринку та її роль у ринковій економіці, організацію та планування діяльності підприємств на ринку, систему показників інфраструктури товарного ринку та методи їх формування; набуття вмінь самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’язані з аналізом та обґрунтуванням ефективного функціонування і розвитку інфраструктури товарного ринку.

Предмет: діяльність суб’єктів інфраструктури товарного ринку щодо  забезпечення ефективного функціонування сфери обігу.

Дисципліна “Інфраструктура товарного ринку” тісно пов’язана з такими предметами, як “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Статистика”, “Промисловий маркетинг”, “Маркетинг”, “Маркетингові дослідження”, “Маркетингова цінова політика”, “Маркетингова товарна політика”, “Маркетингова політика комунікацій”, “Логістика”.

СТРУКТУРА КУРСУ:

1.      Сутнісна характеристика товарного ринку.

2.      Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад та проблеми розвитку.

3.      Макроорганізація оптової торгівлі.

4.      Торговельно-посередницька та посередницька діяльність на товарному ринку.

5.      Інформаційна та організаційна – комерційна діяльність (самостійно).

6.      Роздрібна торгівля.

7.      Товарна біржа.

8.      Лізинг.

9.      Персональний продаж.

Тема 1:  СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРНОГО РИНКУ

1.      Сутність та особливості ринку.

2.      Класифікація ринків

3.      Особливості ринків товарів виробничо-технічного призначення та ринків споживчих товарів.

4.      Форми та методи  регулювання товарного ринку.

1. Ринок – це центральна категорія економічного механізму, заснована на обміні продукції суспільної праці. З давніх часів ринок визначається як місце торгівлі продуктами і товарами (ринкова площа). Передумовами його виникнення являється суспільний розподіл праці та приватна власність на продукти праці. Умовою існування ринку є необхідність обміну результатами праці між господарюючими суб’єктами.

Ринок – інститут чи механізм, який об’єднує продавців та покупців, коли одні хочуть і спроможні купити, а інші – заінтересовані в продажу товарів та послуг.

Ринок – сукупність наявних реальних і потенційних покупців певних товарів де пріоритетними є для фірми формування ринкових  відносин.

В широкому розумінні, ринок – це засіб організації суспільного виробництва, що базується на вільному підприємстві і обмежується впливом держави.

У вузькому розумінні, ринок – це сфера товарного обміну і сукупності товарно-грошових відносин, які виникають в процесі купівлі-продажу між продавцями і покупцями.

Параметри ринку:

-         високий динамізм;

-         невизначеність (високий ризик);

-         вільне ціноутворення;

-         інтенсивна конкуренція.

Ринок виконує такі функції:

-         забезпечення руху товарів від виробника до споживача;

-         регулярна функція;

-         контрольна функція

-         стимулююча функція.

Умови функціонування ринку:

1)     товарне виробництво;

2)     наявність вільних підприємств;

3)     наявність правової бази;

4)     наявність конкуренції;

5)     наявність відповідної структури та інфраструктури.

2. Розрізняють такі типи ринків:

   Вільний ринок. Він характеризується свободою вибору товару при покупці, свободою вибору місця і форми продажу, свободою ціноутворення, свободою поведінки суб’єкта ринку. Суб’єктами ринку виступають юридичні особи (підприємства, фірми, компанії), фізичні особи (особи, мають власність).

   Стихійний (нерозвинений) ринок. Характеризується необмеженою свободою його контрагентів.

   Організований ринок. Цивілізований ринок, на якому поведінка контрагентів обмежена рамками дозволеного. Формами організації ринку виступають оптова і роздрібна торгівля, біржі, аукціони.

Розрізняють 4 моделі цивілізованого ринку:

1.      Ринок вільної конкуренції;

2.      Ринок чистої монополії;

3.      Ринок монопольної конкуренції;

4.      Ринок олігополії.

Рівень монополії ринку характеризує індекс Херфінделя, який визна-чається шляхом сумування зведених в квадрат долей ринку (в %) різних фірм:

   Деформований ринок. Він характеризується надмірним втручанням держави в ринкові відносини.

Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше – їх видів. Розглянемо найпоширеніші види ринків.

Види ринків:

1. За об’єктом купівлі-продажу:

      Товарний ринок (ринок товарів і послуг) – ринок конкретних товарів, подібних за виробничими або споживчими ознаками (ринок взуття, ринок автомашин, ринок сировини).

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг, або товарний ринок. Об’єктами товарного ринку є товари і послуги; суб’єктами – виробники та споживачі, продавці та покупці,  та інфраструктура ринку (посередники, постачальники, фінансові організації, органи державного і недержавного контролю тощо).

Товарний ринок за характером і призначенням товарів поділяються на споживчий ринок, ринок товарів промислового призначення, і ринок послуг. Важливими характеристиками товарного ринку є місткість ринку і частка товарів в загальному обсязі продажу.

Товарний ринок може бути також роздрібним та оптовим.

Роздрібний ринок – це ринок покупців, які хочуть придбати товари і послуги в роздріб, тобто поштучно, в основному для особистого споживання.

Оптовий ринок – це ринок підприємств і організацій, які хочуть придбати товари оптом, тобто великими партіями, для їх подальшого використання в процесі виробництва, перепродажу або перерозподілу.

      Фінансовий ринок (ринок цінних паперів);

      Ринок праці;

      Інформаційний ринок.

2. За територіальним охопленням:

      внутрішній ринок – сфера обміну в межах однієї країни;

      національний (вітчизняний або зарубіжний) ринок – сфера здійснення внутрішньо- та зовнішньоторговельних операцій;

      регіональний ринок – сфера здійснення внутрішньо- та міжрегіональних операцій;

      світовий (міжнародний) ринок – сукупність національних ринків.

3. За рівнем регулювання:

      вільний ринок;

      регульований ринок.

4. За співвідношенням попиту і пропозиції:

      ринок продавця;

      ринок покупця.

5. За ступенем залучення споживача в процес продажів:

      потенційний ринок – це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до даного продукту;

      доступний ринок – це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту;

      кваліфікований доступний ринок – це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем);

      освоєний ринок – це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

3.  Споживчий ринок – це ринок товарів масового попиту. На споживчому ринку купляють товари і послуги для особистого використання, сімейного і домашнього користування. Головна задача споживчих товарів – вивчити поведінку покупців на ринку, сформулювати модель прийняття ними рішення про купівлю.

Ринки споживчих товарів володіють масовим типом споживання, великою кількістю конкурентів. На цих ринках переважають стандартні товари, канали розподілу багатоступінчасті.

Споживчий ринок в Україні сьогодні складається з чотирьох основних сегментів:

-         організований;

-         продовольчий колективно-господарський;

-         речовий;

-         продовольчо-приватний.

Ринок товарів виробничо-технічного призначення – це сукупність осіб і організацій, які купують товари та послуги для подальшого використання у виробництві, для перепродажу іншими споживачам (посередники); оптові та роздрібні торгівці, некомерційні організації (лікарні, музеї, навчальні заклади). За розмірами товарної номенклатури і грошовим оборотом ринок промислових товарів ринок промислових товарів переважає над споживчим ринком. Закупки тут здійснюються професіоналами на основі дотошного аналізу технічного, економічного і соціальних аспектів використання товару. Він має ряд відмінностей в порівнянні з споживчим ринком:

      Попит на цьому ринку являється похідним від попиту кінцевих споживачів;

      Ринок монополізований;

      Тут менше покупців, але вони більш значущі, оскільки ринок географічно більш сконцентрований;

      Товари мають свою специфіку і представлені засобами і предметами праці;

      Довжина каналів товароруху коротша, покупці можуть вимагати гарантії і намагаються укласти контракти на довгострокові основі.

4. Регулювання товарного ринку може здійснюватись за допомогою таких форм:

-         власного ринкового механізму, основними елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит і пропозиція;

-         державою – прямо або опосередковано.

В процесі формування оптимальної інфраструктури товарного ринку (ІТР) велике значення має поєднання ринкового механізму регулювання з державним регулюванням.

Ефективним ринковим механізмом можна вважати ситуацію, при якій існує високий рівень конкуренції, стійкість фінансово-грошової системи, відкритість ринку, повна самостійність і незалежність суб’єктів, розвиненість інфраструктури, вільне ціноутворення, пов’язані економічні і соціальні інтереси людини та суспільства.

Державне регулювання ринку виконує такі функції:

-         підтримка конкуренції;

-         підтримка пропорціональності;

-         соціальний захист.

За допомогою державного регулювання товарного ринку забезпечується:

1)       поєднання поточних і перспективних напрямів розвитку економіки;

2)       встановлення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

3)       розробка законодавства з правового захисту інтересів суб’єктів товарного ринку;

4)       створення необхідних умов і контроль за вільною і добросовісною конкуренцією на товарному ринку;

5)       формування раціонального руху товару.

Державне регулювання товарного ринку здійснюється різними прямими і непрямими методами, які залежно від характеру дії можна об’єднати в чотири групи:

             економічні методи – включають державне регулювання цін на товари і послуги, податкове, митне, фінансове і кредитно-грошове регулювання;

             інформаційно-орієнтувальні методи  - орієнтовані на забезпечення виробничих і торгівельних підприємств комерційною інформацією;

             законодавчі методи – забезпечують правові основи регулювання товарного ринку, що включають захист прав власності, підприємців, наявних робітників і споживачів (наприклад, антимонопольне законодавство);

             адміністративні методи – це дія виконавчих структур державної і регіональної влади на процеси виробництва і обігу (ліцензування, державний контроль якості товарів і послуг, їх стандартизація і сертифікація тощо).

Тема 2: ІНФРАСТРУКТУРА ТОВАРНОГО РИНКУ: СУТНІСТЬ, СКЛАД ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

1.      Сутність інфраструктури товарного ринку.

2.      Види інфраструктури товарного ринку.

3.      Ознаки та функції інфраструктури товарного ринку.

4.      Елементи інфраструктури товарного ринку ,їх характеристика.

1. В загальному ринок складається з декількох великих сегментів, що формують його структуру, а саме: ринок споживчих товарів, ринок майна, ринок праці, а також фінансовий і інформаційний ринок. Кожному сегменту відповідають обслуговуючі його економічні інститути, всі разом складають інфраструктуру ринку.

Інфраструктура ринку – це сукупність організацій, що мають різні напрями діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які беруть участь в обігу товарів.