Інфраструктура товарного ринку

Інфраструктура товарного ринку є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують рух матеріальних ресурсів і ділових відносин та пов’язують ці відносини в єдине ціле.

Термін “інфраструктура” (від латин. іnfra – підстава, фундамент, і structura – будова, взаєморозташування) був введений в економічну науку в 1955 р. американським економістом П. Розенштейном-Роданом. Інші вчені називають першовідкривачем даного терміну Х.Зінгера, який у своїх роботах на початку 40-х років використав термін “overhead capital” – “інфраструктура”.

При розгляді суті інфраструктури одним із важливих моментів є визначення місця і встановлення функцій інфраструктури в ринковій системі країни. На думку російських економістів В.П.Федько і Н.С.Федько “при визначенні меж інфраструктури і вичлененні її з системи суспільного виробництва неприпустимо розглядати інфраструктуру як арифметичну суму галузей, які обслуговують економіку. Тільки комплекс галузей, що мають функціональне єдине призначення і мають певні ознаки, може вважатись інфраструктурою”.

Поняття “інфраструктура” трактується різними авторами по-різному. Різноманіття думок про її суть дозволяє зробити висновок про те, що з однієї точки зору, інфраструктура – це сукупність галузей і суб’єктів господарювання, а з іншої – це сукупність організаційних, виробничих і соціальних функцій ринку.

Вдосконалення інфраструктури сприятливо впливає на економіку, тоді як її відсутність або недостатній розвиток може сприяти відновленню інфляції.

За наслідками становлення та розвитку ІТР можна виділити такі групи країн:

1. США – рівень розвитку інфраструктурних складових національної економіки випереджає рівень розвитку матеріального виробництва;

2. Країни Західної Європи – могутні інвестиційні вливання США в їх економіку в після воєнні роки дозволили вирівняти темпи розвитку ІТР і матеріального виробництва;

3. Країни колишнього СРСР і держави колишнього соцтабору – рівень розвитку ІТР значно відстає від рівня розвитку матеріального виробництва. Проблема полягає не в тому, що була відсутня елементарна інфраструктура, а в тому, що вона призначалась для централізованої планової економіки.

Витрати через погану ІТР еквівалентні додатковому 30% податку на всі комерційні підприємства.

Отже, ринкову інфраструктуру можна розглядати як сукупність органів та інститутів, що організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси – взаємний пошук продавців і покупців, рух товару, обмін товарів на гроші, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур.

2. Сучасне розуміння ІТР включає найважливіші види, що визначають ефективність функціонування економіки в цілому (рис.1).

Рис.1. Види ІТР

Виробнича інфраструктура – сукупність галузей і підгалузей, основними функціями яких є виробничі послуги і забезпечення економічного обігу в народному господарстві. Вона створює загальні умови для розміщення та успішного функціонування суспільного виробництва. Виробнича ІТР включає:

-         транспорт усіх видів для обслуговування виробництва;

-         засоби зв’язку для обслуговування виробництва;

-         матеріально-технічне постачання і систему просування товарів;

-         заготовки і збут сільськогосподарської продукції;

-         об’єкти електроенергетики.

Соціально-побутова інфраструктура – сукупність галузей і підгалузей, що забезпечують матеріальні, культурні та побутові умови для розміщення і нормальної життєдіяльності людей. Це сфера виробництва послуг і духовних благ. Соціально-побутова ІТР включає:

-         народну освіту;

-         охорону здоров’я;

-         фізкультуру і спорт

-         культуру і мистецтво;

-         роздрібну торгівлю і громадське харчування;

-         житлово-комунальне господарство;

-         побутове обслуговування;

-         пасажирський транспорт;

-         зв’язок для обслуговування населення.

Інституційна інфраструктура – це не самостійна галузь чи підгалузь, а обслуговуюча підсистема, що управляє. Вона діє на різних рівнях господарської діяльності у межах суб’єкта господарювання (регіону, сектора, підприємства), де складаються і виконуються різні господарські плани. Інституційна ІТР включає організації, які безпосередньо управляють відтворювальним процесом або обслуговують сферу обігу, а саме:

-         установи фінансово-кредитної системи;

-         установи банківської системи;

-         обчислювальні центри тощо.

Екологічна інфраструктура – це споруди і об’єкти, які призначені для охорони, відтворення і поліпшення навколишнього природного середовища.

Персональна інфраструктура – охоплює кількість і “якість” (рівень підготовки) людей, що беруть участь у товарному господарстві з врахуванням їх роботи.

3. Ознаки ІТР:

1)       вона є продуктом розвитку продуктивних сил суспільства;

2)       вона виступає як результат процесу виробництва матеріальних благ;

3)       її зміст визначається внутрішньою економічною єдністю галузей, які її формують, і видів діяльності;

4)       вона є відображенням тих економічних відносин, які склалися на даному етапі розвитку або властиві певному суспільству;

5)       види діяльності галузей, які формують ІТР, обумовлюються тими функціональними призначеннями або пріоритетами, які складаються в суспільстві.

Основними функціями ІТР є:

        сприяння суб’єктам товарного ринку і реалізація їх економічних інтересів;

        організаційне оформлення комерційно-господарських відносин ділових партнерів;

        забезпечення юридичного, фінансового, страхового, контрольного обслуговування;

        вивчення кон’юнктури ринку, товарів, конкурентів, посередників споживачів;

        торговельна або інша комерційно-господарська діяльність;

        посередництво в реалізації товарів, налагодженні комерційно-господарських зв’язків;

        надання відповідних послуг суб’єктам товарного ринку;

        використання можливостей транспорту, засобів зв’язку, складського господарства, паливно-енергетичного комплексу.

Ці функції виконуються елементами (суб’єктами) ІТР.

4. Елементи ІТР включають широкий спектр різнопланових організацій і систем, що представляють різні сфери економіки. Вони обслуговують товарний ринок.

До основних елементів інфраструктури товарного ринку належать:

     Внутрішня торгівля (торговельні підприємства і організації; комерційно-посередницькі організації) включає: підприємства оптової (дистриб’ютори, агенти, брокери тощо) та роздрібної (магазини, дилери тощо) торгівлі, торгові доми, фірми консигнаційної торгівлі, підприємства комісійної торгівлі, товарні біржі, ярмарки, аукціони, торговельно-промислові палати.

     Організації з надання послуг – впливають на раціоналізацію руху товарів, вдосконалення матеріально-технічної, інженерно-технологічної бази товарного ринку, ресурсозбереження, вирішення проблем управління, планування та організації комерційно-господарської діяльності суб’єктів товарного ринку. До них відносяться: прокатні організації; лізингові компанії, інжинірингові фірми, консультаційні (консалтингові) фірми.

     Інформаційні організації – займаються наданням відповідної інформації. До них належать: маркетингові та інформаційно-комерційні центри, виставки, рекламні організації.

     Фінансові організації – займаються наданням фінансових можливостей. До них належать: банківська система, спеціалізовані фінансові установи, клірингові установи, фондові та валютні біржі, страхові організації.

     Контролюючі організації – сприяють раціональному функціонуванню товарного ринку в усіх його ланках для запобігання різноманітних порушень, нераціонального руху товару, недобросовісної конкуренції, наявності неякісних чи екологічно небезпечних товарів. До них належать: митні служби, аудиторські фірми, казначейство, органи податкової адміністрації, органи інспекції торгівлі.

     Юридичні організації – забезпечують суб’єктам ринку успішне здійснення (з юридичної точки зору) комерційно-господарської діяльності. До них належать: юридичні фірми, нотаріальні контори, адвокатура, судова система.

     Організації кадрового забезпечення – займаються реалізацією кадрової політики на товарному ринку, який знаходиться у тісному контакті з ринком праці, а саме здійснюють функцію кадрового забезпечення. До них відносяться: служби зайнятості, кадрові служби підприємств і організацій, учбові заклади з професійного навчання, служби з перепідготовки та підвищення кваліфікації.

     Транспортна система – бере участь у створенні товарної продукції, забезпечуючи сировиною, матеріалами, устаткуванням і доставляючи товарну продукцію споживачу. Перевезення вантажів на товарному ринку здійснюється різними видами транспорту: залізничним, автомобільним, водним, повітряним, трубопровідним.

     Складське і тарне господарство – забезпечує рух товару, місце розподілу, сортування комплектацію, зберігання та експедицію товарно-матеріальних цінностей. Воно включає: склади, устаткування для розміщення матеріалів і виробів, підйомно-транспортні машини й механізми, тару.

     Система зв’язку – сприяє раціоналізації комерційно-господарських зв’язків між суб’єктами товарного ринку; інформацію не створює, а зберігає її і транспортує від джерела до конкретного одержувача. Сюди відносять такі види зв’язку: поштовий, електричний, радіо- та телевізійний, космічний.

     Паливно-енергетичний комплекс – забезпечує роботу всіх елементів ІТР. До нього входять такі під комплекси: нафтовий, газовий, вугільний, електроенергетичний.

Тема 3: МАКРООРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.      Сутність і  місце оптової торгівлі в ринковому процесі.

2.      Особливості торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення.

3.      Основні види оптової торгівлі.

4.      Макроекономічні показники  оптової торгівлі.

1. Оптова торгівля займається закупівлею, а також продажем великих партій товарів і послуг тим, хто купує їх з метою подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Оптовий торговець виконує ряд функцій, які виробник не може виконувати сам або через відсутність кваліфікованих кадрів, або через великі витрати на організацію їх виконання.

Серед головних функцій, виконання яких бере на себе оптова торгівля, такі:

1.        Надає постачальникам і клієнтам інформацію про ситуацію на ринку, в конкретному середовищі, сповіщає про нові товари і динаміку цін;

2.        Дає можливість виробникам збувати товари з мінімальним контактом із споживачем;

3.        Підготовляє торгівельний персонал допомагати виробникові залучати багатьох роздрібних торгівців при порівняно невеликих витратах;

4.        Здійснює м. і технічну підтримку виробника або постачальника, роздрібного чи комерційного споживача;

5.        Забезпечує клієнтам економію засобів, закуповуючи товар великими партіями, ділячи їх у подальшому на дрібніші;

6.        Набирає необхідний товарний асортимент, позбавляючи тим самим клієнта зайвих клопотів;

7.        Забезпечує матеріальну базу для збереження товарів, чим знижує витрати і постачальників, і замовників;

8.        Оперативніше доставляє товари, оскільки перебуває ближче до клієнтів, ніж фірми виробники.

9.        Надає фінансову допомогу як виробникам, заздалегідь надсилаючи замовлення і вчасно оплачені рахунки, так і роздрібним або комерційним споживачам, надаючи їм кредит;

10.   Вирішує проблеми повернення товарів і робить знижки на недоброякісну продукцію;

11.   Отримуючи право власності на товар, а відтак і несучи витрати у зв’язку з розкраданням, пошкодженням, псуванням, старінням товарів, оптовик бере на себе ризик;

12.   Допомагає роздрібним торгівцям в удосконаленні організації та управління їх діяльності, навчає торгівельний персонал, бере участь у розроблені схеми магазину, обладнанні експозицій. Налагоджує систему бухгалтерського обліку, управління запасами.

Отже, і виробникам, і роздрібній торгівлі у багатьох випадках безперечно, вигідно звертатись до надійного, з доброю репутацією оптовика.