Інфраструктура товарного ринку

Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 13:38, курс лекций

Описание работы

Мета дисципліни: засвоєння знань з теорії розвитку інфраструктури товарного ринку, управління діяльністю підприємства в галузі просування, зберігання та продажу товарів і послуг, забезпечення потреб споживачів.

Работа содержит 1 файл

инфрастр. консп лекц.doc

— 407.50 Кб (Скачать)
ify">-         об’єднання тощо.

Продавець майна (постачальник) – це будь-яка юридична особа:

-         виробник майна (обладнання);

-         постачальницько-збутова організація;

-         торгова організація тощо.

Суб'єкти лізингових відносин відображені на рис. 9.

Суб'єктами лізингової угоди є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкту лізингового договору. При цьому їх можна поділити на прямих і непрямих учасників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 9. Суб’єкти лізингових відносин

 

До прямих учасників лізингової угоди можна віднести:

•  лізингові фірми і компанії - лізингодавці;

• виробничі підприємства, фірми тощо - лізингоодержувачі;

• постачальники об'єктів лізингу - машин, обладнання, транспортних засобів, іншого майна, тобто продавці.

Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, різноманітні фонди.

Склад учасників (суб’єктів) угоди скорочується до двох, якщо постачальник і лізингодавець або постачальник і лізингоодержувач є однією і тією ж особою.

При реалізації проекту з великою вартістю кількість учасників (суб’єктів) може збільшуватися. Це відбувається за рахунок залучення лізингодавцем до угоди нових джерел фінансових коштів: банків, страхових компаній, інвестиційних та екологічних фондів тощо. Крім перелічених трьох сторін в угоді можуть приймати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням майна в користування, а виконують роль посередників між постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем. За кордоном при великих багатомільйонних угодах кількість учасників може збільшуватись до 6-7, в числі яких брокерські фірми, трастові корпорації, фінансові установи і ін.

Предметом лізингу є відносини, що складаються в процесі його розвитку, а також державне нормативно-правове забезпечення цього процесу.

3. При виділенні видів лізингу виходять насамперед з ознак класифікації (рис. 10).

До основних видів лізингу відносяться фінансовий і оперативний. Критерієм їх розмежування служать ознаки за обсягом зобов’язань лізингодавця і строками використання лізингового майна. Всі інші види лізингу – це різновиди основних видів лізингу і в залежності від ознак вони можуть бути віднесені до оперативного чи фінансового лізингу.

В залежності від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють:

1) прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода). Одним з варіантів прямого лізингу є зворотній лізинг, постачальник і лізингоодержувач є однією особою;

2) непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника.

38

 



 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Рис. 10. Класифікація видів лізингу              

38

 



За типом майна розрізняють:

1) лізинг рухомого майна (машинно-технічний лізинг);

2) лізинг нерухомості..

За ступенем окупності майна розрізняють:

1) лізинг з повною  окупністю,   при якому на  протязі  строку  дії  одного

договору відбувається повна виплата лізингодавцю вартості орендованого майна;

              2) лізинг з неповною окупністю, коли на протязі дії одного договору окуповується тільки частина вартості орендованого обладнання.

              В залежності від умов амортизації розрізняють:

              1) лізинг з повною амортизацією і відповідно з повною виплатою вартості об’єкту;

              2) лізинг з неповною амортизацією і, значить, з частковою виплатою вартості.

              У відповідності до наведених вище ознак класифікації, які пов’язані між собою, виділяють фінансовий та оперативний лізинг.

              Фінансовий лізинг є лізингом майна з повною окупністю або з повною виплатою його вартості. Даний вид лізингу має місце тоді, коли на протязі строку договору лізингодавець повертає всю вартість майна та одержує прибуток від лізингової операції.

              При фінансовому лізингу строк, на який обладнання передається в тимчасове користування, по терміну співпадає з строком його повної амортизації.

При оперативному лізингу строк договору коротший, ніж економічний строк придатності майна. Об’єкт оперативного лізингу – це, як правило, обладнання з високими темпами морального старіння.

              При оперативному лізингу відбувається часткова виплата вартості орендованого майна, тобто лізингодавець за час дії даного договору відшкодовує лише частину вартості обладнання і тому він змушений здавати його в тимчасове користування декілька раз, як правило, різним користувачам.

              При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню до залишкової вартості об’єкта лізингу при відсутності попиту на нього. Тому на початковому етапі розвитку лізингового бізнесу, на якому перебуває наша країна, інтересам лізингодавців в найбільшій мірі відповідала форма фінансового лізингу.

За обсягом обслуговування переданого в лізинг майна виділяють:

1) чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна берет на себе лізингоодержувач;

2) лізинг із повним набором послуг, якщо повне обслуговування майна покладається на лізингодавця;

3) лізинг із частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна.

Якщо лізингодавець може запропонувати лізингоодержувачу повний набір послуг по обслуговуванню устаткування, то має місце так званий "мокрий" лізинг.

В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, виділяють:

1) внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

2) зовнішній (міжнародний) лізинг. До зовнішнього лізингу відносяться угоди, в яких хоча б одна зі сторін або всі  сторони одночасно належать різним країнам. Зовнішній лізинг у свою чергу підрозділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною країною є лізингоодержувач, а при імпортному — лізингодавець.

По відношенню до податкових і амортизаційних пільг розрізняють:

1) фіктивний лізинг, якщо угода носить спекулятивний характер і укладається винятково з метою одержання найбільшого прибутку за рахунок  необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг;

2) дійсний лізинг, якщо при проведенні угоди зазначена вище мета не є основною і визначальною.

За характером лізингових платежів розрізняють:

1) лізинг із грошовим платежем, якщо всі платежі надаються в грошовій формі;

2) лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, зроблених на даному устаткуванні, чи у формі надання зустрічної послуги;

3) лізинг зі змішаним платежем, коли поєднуються перераховані в перших двох випадках форми оплати.

 

4. Під поняттям лізингового платежу розуміється сума, яка сплачується лізингодавцю лізингоодержувачем за надане йому право користування лізинговим майном.

              Лізингові платежі виступають в якості механізму, за допомогою якого лізингодавець відшкодовує свої фінансові витрати, понесені у зв’язку з придбанням об’єкту лізингу, і отримує прибуток.

Загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

-         суму, яка відшкодовує частину вартості лізингового майна (повинна дорівнювати сумі амортизації об’єкту лізингу за строк дії договору лізингу);

-         суму, яка виплачується за кредитні ресурси, використані лізингодавцем для придбання майна за лізинговим договором;

-         комісійну винагороду лізингодавцю;

-         суму викупу вартості майна, якщо у договорі передбачений викуп у вигляді складової частини загальної суми лізингових платежів;

-         суму, яка виплачується за страхування лізингового майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

-         інші витрати лізингодавця, передбачені лізинговим договором (навчання персоналу, технічне обслуговування лізингового майна, ремонт тощо).

Загальна сума лізингових платежів за лізинговою угодою розраховується за формулою:

                                          ЛП = А + Пк + Пком + ДП + ПДВ,                                           (1)

              де ЛП – загальна сума лізингових платежів;

              А – розмір амортизаційних відрахувань, що належать лізингодавцеві в поточному році;

              Пк – плата за використані кредитні ресурси лізингодавцем для придбання об’єкту лізингу;

              Пком – розмір комісійних виплат;

              ДП – плата лізингодавцеві за додаткові послугилізингоодержувачу, які передбачені договором лізингу;

              ПДВ – розмір податку на додану вартість, що вноситься в бюджет лізингодевцем.

              Амортизаційні відрахування (А)  на надане в лізинг майно обчислюється згідно з законодавством України за формулою:

                                          А = В* Н(а)*Т / 100,                                                                  (2)

де В – балансова вартість обладнання;

     Н(а) – норма амортизаційних відрахувань;

     Т – період дії лізингової угоди.

              Плата за використані кредитні ресурси (Пк) розраховується за формулою:

                                          Пк = К*СТк / 100,                                                                 (3)

де К – величина кредитних ресурсів, які залучаються для для проведення лізингової операції;

     СТк – ставка за користування кредитними ресурсами. Слід враховувати також, що в кожному розрахунковому році плата за використані кредитні ресурси співвідносятьсяіз середньорічною сумою непогашеного кредиту в цьому році або середньорічною залишковою вартістю майна – предмету договору:

                                            t

К =  ∑((ЗВп+ЗВк)*Кз.к.) / 2,                                                               (4)

де ЗВп і ЗВк – розрахункова залишкова вартість майна відповідно на початок і на кінець року;

      t – кількість років, на які складається лізингова угода;

      Кз.к. – коефіцієнт використання залучених коштів, який показує частку залучених коштів в загальній вартості придбаного майна. Якщо для придбання майна використовуються тільки залучені кошти, то Кз.к.=1.

              Розмір лізингових компенсаційних виплат (Пком) може розраховуватися за узгодженням сторін:

-         від балансової вартості (В) майна-об’єкта договору:

Пком = В*СТком / 100,                                                                                                                (5)

де СТком – ставка компенсаційної винагороди в процентах від балансової вартості майна;

-         від середньорічної залишкової вартості майна:

Пком = [(ЗВп + ЗВк)/2] * СТком / 100,                                                                                    (6)

де СТком - ставка компенсаційної винагороди в процентах від середньорічної залишкової вартості майна.

Розрахунок платежів за додаткові послуги (ДП) лізингодавця проводиться за формулою:

ДП = Р(в) + Р(п) + Р(р) + Р(і),                                                                                                  (7)

де Р(в) –  витрати на відрядження працівників фірми лізингодавця;

     Р(п) – витрати на послуги (юридичні консультації, інформація про експлуатацію обладнання тощо);

     Р(р) – витрати на рекламу лізингодавця;

     Р(і) – інші види витрат на послуги лізингодавця.

              Розрахунок розміру податку на додану вартість (ПДВ), який вноситься в бюджет лізингодавцем, здійснюється за формулою:

              ПДВ = Д*20 / 100,                                                                                           (8)

де Д – дохід (виручка) від лізингової угоди, яка обкладається податком на додану вартість.

              В свою чергу, сума виручки від лізингової угоди, що обкладається ПДВ, розраховується за формулою:

              Д =Пк + Пком + ДП.                           

 

5. Лізингова діяльність окрім майнового договору лізингу включає й інші договори, а саме договір закупівлі-продажу, договір найму, договір страхування, кредитування тощо.

Информация о работе Інфраструктура товарного ринку