Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2012 в 08:32, курс лекций
1. Муніципальне управління в системі суспільних наук.
2. Основні поняття курсу.
3. Цілі муніципального управління в ринкових умовах.
4. Об’єкти і суб’єкти муніципального управління.
5. Коло питань і проблеми муніципального управління.
1. ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
1.1. Муніципальне управління: основні поняття, цілі і завдання......................................................................................
1.2. Історичні і теоретичні джерела становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні .....................................
1.2.1 Історія становлення і розвитку системи місцевого самоврядування в Україні ................................................
1.2.2 Теоретико-методологічні джерела муніципального управління ............................................
2. ПРАВОВІ ОСНОВИ І СИСТЕМА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ.
2.1. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування .......................................................................
2.2. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування .....................................................
2.3. Суб’єкти муніципального управління, їх компетенція і форми їх діяльності .............................................................
2.4. Факультативні муніципальні утворення ........................
3. ФАКТОРИ МУНІЦИПАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
3.1 Населений пункт як локальна соціально-економічна система ..................................................................................
3.1.1 Характеристика населеного пункту і об’єктивні тенденції його розвитку.......................................................... ..
3.1.2. Соціально-економічний комплекс населеного пункту, його склад і структура ...................................
3.2 Муніципальна (комунальна) власність
3.2.1. Ступінь розробки проблем власності в Україні і комунальна власність ...............................
3.2.2. Управління майновими об’єктами комунальної (муніципальної) власності .................
3.2.3. Особливості і проблеми земельних відносин в містах ...........................................................................
3.3. Муніципальні фінанси...................................................
3.3.1. Муніципальні фінанси в системі муніципального господарства......................................
3.3.2. Фінансова автономія муніципалітетів..............
3.4. Трудові ресурси муніципалітету...................................
4. УПРАВЛІННЯ МУНІЦИПАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ
4.1. Загальні засади формування механізму господарського управління муніципалітетом...............................
4.2. Управління фінансовими ресурсами ............................
4.2.1. Бюджетне регулювання....................................
4.2.2 Муніципальне інвестування .............................
4.3. Управління виробничою структурою на території муніципального утворення ..................................................
4.3.1. Управління виробничою структурою на території муніципального утворення ........................
4.3.2. Муніципальне ціноутворення і муніципальна конкуренція ...................................................................
право змінювати і відміняти акти підлеглих йому відділів, управлінь, а також їх посадових осіб;
президіальні функції – функції, спрямовані на забезпечення діяльності відповідних рад.
Основною формою роботи виконкому ради є засідання. Засідання скликається головою не рідше одного разу на місяць. Основним документом, який визначає організаційно-процедурні питання є регламент виконкому.
ТЕМА 2.4. ФАКУЛЬТАТИВНІ МУНІЦИПАЛЬНІ УТВОРЕННЯ.
1. Система органів муніципального управління і факультативні муніципальні утворення.
2. Органи самоорганізації населення і порядок їх утворення.
3. Функції і компетенція органів самоорганізації населення.
4. Фінансово-економічні основи діяльності органів самоорганізації населення.
5. Правовий статус, функції і компетенція муніципальних асоціацій.
6. Порядок утворення і легалізація муніципальних асоціацій.
1. Система органів муніципального управління і факультативні муніципальні утворення.
Право створювати представницькі органи місцевого самоврядування, місцеві ради народних депутатів, гарантовано в Україні Конституцією, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законодавчими актами.
Система місцевих рад будується у повній відповідності до існуючого в Україні адміністративно-
Система місцевих рад муніципального рівня охоплює населені пункти – частину комплексно заселеної території, яка склалася внаслідок господарської та іншої соціальної діяльності, має стійкий склад населення, власну назву, зареєстровану в порядку, встановленому законодавством.
До населених пунктів відносять село, селище, місто.
Чисельність населення в населених пунктах є базою для подальшого визначення кількісного складу місцевих рад народних депутатів.
Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим , місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004 р., стаття 16 (витяг) |
Загальний склад сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради має становити при чисельності: 1) до 1 тисячі жителів – від 12 до 15 депутатів включно; 2) від 1 тисячі до 3 тисяч жителів – від 16 до 26 депутатів включно; 3) від 3тисячі до5 тисяч жителів – від 20 до 30 депутатів включно; 4) від 5 тисячі до 20 тисяч жителів – від 30 до 36 депутатів включно; 5) від 20 тисяч до 50 тисяч жителів – від 30 до 46 депутатів включно; 6) від 50 тисяч до 100 тисяч жителів – від 36 до 50 депутатів включно; 7) від 100 тисяч до 250 тисяч жителів – від 40 до 60 депутатів включно; 8) від 250 тисяч до 500 тисяч жителів – від 50 до 76 депутатів включно; 9) від 500 тисяч до 1 млн. жителів – від 60 до 90 депутатів включно; 10) від 1 млн. до 2 млн. жителів – від 76 до 120 депутатів включно; 11) понад 2 млн. жителів – від 76 до 150 депутатів включно. |
Слід зазначити, що проблеми місцевого значення часто локалізуються не за адміністративно-територіальною ознакою. Тому вирішення таких проблем не можна віднести до компетенції конкретної ради народних депутатів і її виконавчих органів. Це є об’єктивною причиною створення так званих факультативних органів місцевого самоврядування – таких, що мають необов’язковий характер і мають вирішувати проблеми місцевого значення, які віднести до компетенції місцевих рад є недоцільним з тієї чи іншої причини.
До факультативних органів муніципального управління можна віднести органи самоорганізації населення і муніципальні асоціації.
Органи самоорганізації населення – одна з форм участі членів територіальних громад муніципальних утворень у вирішенні питань місцевого значення. Це є виборні органи, які утворюються частиною мешканців, які тимчасово, чи постійно мешкають на відповідній території в межах села, селища чи міста.
Муніципальні асоціації – це об’єднані на добровільній основі органи місцевого самоврядування різних рівнів.
2. Органи самоорганізації населення і порядок їх утворення.
Правовий статус органів самоорганізації населення визначається Конституцією України (ст.140), Законом України „Про органи самоорганізації населення” від 11.07.2001 р., Законом України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.2001 р., Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 4,14,16,80), іншими законодавчими актами.
Органи самоорганізації населення створюються за ініціативою місцевих жителів і з дозволу відповідної сільської, селищної, міської, районної в місті ради на окремих ділянках відповідних адміністративно-територіальних одиниць (мікротериторіальних одиниць), а саме:
сільський, селищний комітет – в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;
вуличний, квартальний комітет – в межах території кварталу, декількох чи однієї вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;
комітет мікрорайону – в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;
будинковий комітет – в межах будинку (декількох будинків) в державному, муніципальному житловому фонді і фонді житлово-будівельних кооперативів;
З ініціативою про створення органів самоорганізації населення до відповідної ради можуть звернутися збори (конференція) мешканців за умови присутності (представлення) на цих зборах (конференції) не менше половини мешканців відповідної території, які мають право голосу.
На зборах (конференції) більшістю голосів обирається ініціативна група, яка подає до відповідної ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) із зазначенням основних напрямків діяльності цього органу, а також список учасників зборів (конференції) із зазначенням їх паспортних даних.
Питання про створення органу самоорганізації населення має бути розглянутим на найближчому засіданні відповідної ради за участю відповідної ініціативної групи.
У разі згоди ради на створення органу самоорганізації населення останній обирається зборами (конференцією) мешканців мікро територіального утворення на основі загального рівного права шляхом тайного голосування. Організація проведення таких зборів (конференції) доручається виконкомам відповідних рад.
Орган самоорганізації населення обирається на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено її рішенням чи положенням про цей орган.
Орган самоорганізації населення вважається діючим після того, як відбулася його легалізація, яка здійснюється шляхом його реєстрації або проголошення про його створення. Лише за умов реєстрації цей орган отримує статус юридичної особи. Одним із суттєвих умов реєстрації органу самоорганізації населення є наявність Положення про орган самоорганізації населення, яке затверджується зборами (конференцією).
Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він обирається у складі Керівника, його заступника, секретаря, інших членів.
Основною формою його роботи є засідання.
Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов’язки на громадських засадах. Але за рішенням зборів Керівник і секретар можуть працювати на постійній основі з оплатою праці за рахунок коштів, переданих органам відповідною радою.
Члени органу самоорганізації населення мають право брати участь в засіданнях відповідних рад та їх виконавчих органів, якщо порядок денний стосується їх діяльності.
Органи самоорганізації населення можуть приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру відносно питань, віднесених до їх повноважень.
3. Функції і компетенція органів самоорганізації населення.
Основними функціями-цілями органу самоорганізації населення є створення умов для участі мешканців у вирішення питань місцевого значення (задоволення їх соціальних, культурних, побутових потреб) а також їх участь у процесі соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території.
До власних повноважень органів самоорганізації населення відносяться:
облік громадян, що мешкають на території цього органу за віком, місцем роботи, навчання, розгляд їх звернень;
представлення разом з депутатами інтересів мешканців мікротериторіальних утворень у відповідній місцевій раді;
внесення пропозицій в проекти місцевих програм розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць і проектів місцевих бюджетів;
здійснення контролю за якістю наданих мешканцям житлово-комунальних послуг, за якістю проведення ремонтних робіт;
організація на добровільних засадах участі населення у здійсненні природоохоронних заходів, проведення робіт з озеленення, благоустрою, утриманню у належному стані дворів, вулиць тощо.
організація допомоги громадянам похилого віку та іншим соціально незахищеним категоріям.
4. Фінансово-економічні основи діяльності органів самоорганізації населення.
Фінансову основу діяльності органів самоорганізації населення складають:
кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються відповідною радою;
добровільні внески фізичних та юридичних осіб;
інші нарахування, не заборонені Законом.
Матеріальною основою діяльності органів самоорганізації населення є:
майно, передане органу самоорганізації населення до його оперативного управління;
його власне майно у вигляді добровільних майнових внесків юридичних і фізичних осіб, а також майно, придбане цим органом за власні кошти.
Органи самоорганізації населення для виконання своїх повноважень самостійно використовують фінансові ресурси, отримані із місцевого бюджету, але на цілі і в межах, визначених відповідною радою.
5. Правовий статус, функції і компетенція муніципальних асоціацій.
Право органів місцевого самоврядування на об’єднання передбачене в Європейській хартії місцевого самоврядування, ст. 10.
Європейська Хартія місцевого самоврядування, Страсбург, 15 жовтня1985 р. (Хартію ратифіковано Законом № 452/97 – ВР від 15.07.97), ст. 10 |
1. Органи місцевого самоврядування мають право, здійснюючи свої повноваження, співробітничати в межах закону, створювати консорціуми з іншими органами місцевого самоврядування для виконання завдань, що становлять спільний інтерес; 2. Право органів місцевого самоврядування бути членом асоціації з метою захисту і заохочення їхніх спільних інтересів, а також бути членом міжнародної асоціації органів місцевого самоврядування визнається кожною державою. 3. Органи місцевого самоврядування мають право на умовах, які можуть бути передбачені законом, співробітничати з органами місцевого самоврядування інших держав. |
Враховуючи різновекторність інтересів держави і муніципалітетів в багатьох питаннях (бюджетні відносини, комунальні тарифи, локальні екологічні проблеми тощо) муніципальні асоціації мають дати можливість більш ефективно відстоювати спільні інтереси в форматі протистояння держава – муніципалітет..
Однією із потужних муніципальних асоціацій, яка об’єднує міста України є Асоціація міст України і громад (АМУ). АМУ заснована в червні 1992 року і на той час до її складу входило 35 міст. На міжрегіональній нараді керівників міських рад в Дніпропетровську, було визначено основну мету діяльності АМУ – реформування політичної системи держави, підтримки курсу ринкових перетворень, розширення горизонтальних зв’язків між містами на ґрунті економічного співробітництва, захист законних прав та інтересів Асоціації в органах влади та управління, взаємодія з владними структурами і громадськими об’єднаннями в справі перетворення України на країну з соціально орієнтованою ринковою економікою.
У січні 1995 року на Загальних зборах Асоціації був прийнятий новий статут, згідно з яки маму одержала статус всеукраїнської недержавної організації. Сьогодні АМУ об’єднує більше 400 міст, в яких проживає більше 80% міського населення України.
Фактична діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування призвела до необхідності законодавчого закріплення вже сформованих реалій. Законом України „Про місцеве самоврядування” закріплена правосуб’єктність органів місцевого самоврядування у сфері створення внутрішньодержавних та міжнародних форм їх добровільного об’єднання.
Право на інтеграцію із зарубіжними муніципальними асоціаціями органи місцевого самоврядування можуть реалізовувати як самостійно, так і через державні і недержавні органи. Останнє є можливим через вступ органів місцевого самоврядування до міжнародних неурядових організацій в межах структур Єдиної Європи, які функціонують під егідою Європейського Союзу і Ради Європи.
6. Порядок утворення і легалізація муніципальних асоціацій.
В Україні процедура реєстрації і легалізації муніципальних асоціації регламентується „Положенням про реєстрацію асоціацій та інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.02.1998 р. № 175. В ньому, зокрема, визначені такі процедурні моменти:
реєстрація здійснюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласними, Київським, Севастопольським міським управлінням юстиції за місцем знаходження керівного органу об’єднання;