Муніципальне управління

      Для реєстрації подаються такі документи:

-         заява про реєстрацію, підписане повноваженим представником засновників добровільного об’єднання встановленого зразка;

-         протокол установчого з’їзду, на якому прийняте рішення про створення добровільного об’єднання;

-         статут добровільного об’єднання;

-         рішення всіх органів місцевого самоврядування про прийняття ними статусу засновників;

-         підтвердження юридичної адреси добровільного об’єднання;

-         відомості про склад керівного органу добровільного об’єднання;

-         документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору – 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

      В разі реєстрації засновнику видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.

Література.

1.      Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2.      Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні „ від 21.05.1997 р.

3.      Закон України „Про органи самоорганізації населення” від 11.07.2001 р.

4.      Закон України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.2001 р.

5.      Закон України „Про столицю України – місто-герой Київ” від 15.01.1999 р.

6.      Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,  міських рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004 р.

7.      Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3.07.1991 р.

8.      Закон України „Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 4.02.1994 р.

9.      Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування”  від  7.06.2001 р.

10. Указ Президента України „Про Національну раду з питань державного управління та місцевого самоврядування” від 26.04.2005 р.

11. Державне управління: теорія і практика. За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998 – 432 с., стор.92-119.

12. Муніципальне право України: Підручник/ В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред.  В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с., стор. 85-294.

13. Державне будівництво та місцеве самоврядування: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с. Бібліогр.297-298, стор.164-192

14. Муниципальный менеджмент: справочное пособие / Иванов В.В., Коробова А.Н. – М.: ИНФРА-М, 2002. –XVIII, 718 с.

15. Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / за заг. Ред. А.П. Зайця. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. -928 с.

16. І.М. Салій. Українські міста: питання власності і муніципального управління.

17. http: //www. auc.org.ua - сайт Асоціації міст України та громад.

18. http: //www. municipal.gov.ua - урядовий сайт муніципального управління.

Питання для самоперевірки

1.      Які елементи місцевого самоврядування є обов’язковими?

2.      На яких принципах будується місцеве самоврядування?

3.      Схематично зобразите систему органів державного управління і місцевого самоврядування.

4.      В чому полягає різниця між демократичною і адміністративною децентралізацією?

5.      Яким чином в Україні здійснюється  взаємодія суб’єктів місцевого самоврядування з іншими суб’єктами державного управління (президентом України, державною виконавчою вертикаллю, Верховною Радою України).

6.      Які ознаки територіального колективу закріплені законодавством України?

7.      Яка система територіальних колективів закріплена законодавством України?

8.      В яких сферах суспільних відносин територіальна громада виступає як юридична особа?

9.      Які функції виконує територіальна громада?

10. Визначте суб’єкти місцевого самоврядування.

11. Які моделі місцевого самоврядування ви знаєте?

12. Схематично зобразите  систему місцевого самоврядування на рівні базових територій. За якою моделлю будується ця система?

13. Назвіть основні форми діяльності територіальних громад.

14. Назвіть форми роботи депутатів місцевих рад.

15. Яким є порядок обрання міського, сільського, селищного голови?

16. Яким є порядок створення виконавчих органів сільських, селищних, міських рад?

17. Назвіть факультативні муніципальні утворення.

18. На рівня яких мікротериторіальних одиниць можуть створюватися органи самоорганізації населення?

19. Назвіть власні повноваження органів самоорганізації населення.

20. В чому полягає процедура легалізації органів самоорганізації населення?

21. Що становить фінансову і матеріальну основу діяльності органів самоорганізації населення.

22. Які законодавчі документи і нормативні акти складають основу створення муніципальних асоціацій в Україні?

23.   В чому полягає процедура легалізації муніципальної асоціації?

3. ФАКТОРИ МУНІЦИПАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Ключові поняття і терміни

Населений пункт  розселення  агломерація  урбанізація  концепція міста  соціальна інфраструктура міста  ресурсний підкомплекс міста  господарський підкомплекс міста  екологія людини  комунальна власність  володіння комунальною власністю  пряме управління  муніципально-підрядна система  муніципально-орендна система  муніципальна концесія  землекористування  зонування  земельний кадастр  муніципальні фінанси  фінансова автономія  трудові ресурсі муніципалітету  міграція населення 

3.1 НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ ЯК ЛОКАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

3.1.1 ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ І ОБ’ЄКТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО РОЗВИТКУ

1.      Населений пункт в соціально-економічній системі держави.

2.      Класифікація міст. Концепції міст.

3.      Причини і наслідки урбанізації.

4.      Урбанізація в Україні і світі.

1. Населений пункт в соціально-економічній системі держави.

Люди з давніх-давен виявляли притаманну їм рису – жити разом, у населених пунктах – селах, селищах, містах.  Населений пункт є синонімом до поняття муніципалітет.

Населений пункт має закріплену територію, визначені межі, які змінюються лише Верховною Радою України або обласними радами для сіл.

Окрім цього, згідно зі ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належать:

      утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів міст;

      віднесення населених пунктів до категорії міст;

      найменування і перейменування населених пунктів і районів.

У населеному пункті людина задовольняє свої соціальні  й економічні потреби, своєю працею та діяльністю реалізує себе як індивід та особистість.

Проживання в населених пунктах можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

Рівень життя населення – рівень добробуту населення, споживання благ і послуг, сукупність умов і показників, які характеризують міру задоволення основних життєвих потреб людей (доходи, житло, доступність товарів і послуг).

Спосіб життя населення - сукупність форм його повсякденної життєдіяльності, взята в єдності з умовами, що її визначають, і ціннісними орієнтаціями (прагнення до освіти, творчої наснаги й ініціативи в роботі та житті, до активного відпочинку).

Якість життя населення – узагальнююча соціально-економічна категорія, яка суттєво доповнює і узагальнює поняття „рівень життя”, інтегруючи в собі не тільки рівень споживання матеріальних благ, а й задоволення духовних потреб, тривалість життя, якості середовища, що оточує людину, морально-психологічний клімат, душевний комфорт (інтерес до культури, політики, до участі в управлінні, вирішенні державних і місцевих питань).

Населені пункти існують не відокремлено один від одного, а утворюють системи розселення – сукупності населених пунктів певної території, об’єднані різними видами зв’язків. Найбільш розповсюдженою з таких систем є міська агломерація.

Міська агломерація (від лат. agglomerare – приєднувати) – це компактне скупчення населених пунктів, в основі якого лежить певне місто, які зближені, місцями зростаються і об’єднані в єдине ціле (складну динамічну систему) інтенсивними господарськими, трудовими, культурно-побутовими і рекреаційними зв’язками.

В Україні налічують 19 міських агломерацій із загальною чисельністю населення  понад 16 млн. осіб.

Концентрація виробничих, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів, а також розвинута інфраструктура зумовлює формування моноцентричної агломерації (м. Київ, Харків, Одеса, Львів).

Біцентричні і поліцентричні агломерації характерні для районів інтенсивного розвитку сучасної важкої індустрії – Донецького і Придніпровського: Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська та ін.

2. Класифікація міст. Концепції міст.

Типологія міст України за чисельністю населення наведена в таблиці 3.

Таблиця 3.

Групи міських поселень України

Міста виконують певні народногосподарські функції. За цією ознакою виділяють моно-, або однофункціональні, і полі-, або багатофункціональні, міста. Серед монофункціональних найчастіше зустрічаються:

      шахтарські;

      одногалузеві промислові;

      портові;

      транспортні;

      курортно-рекреаційні;

      наукові;

      управлінські (організаційно-господарські);

      культурно-освітні.

Найчастіше зустрічаються багатофункціональні міста, оскільки головна (стрижнева) їх функція, як правило, притягує до себе інші.

Аналізуючи наявні різноманітні погляди фахівців на поняття  „місто”  можна умовно виділити такі шість концепцій [6]:

1.     Економічна концепція міста. Ґрунтується на тому, що місто відіграє ключову роль у територіальному поділі праці, є середовищем зосередження населення і підприємств різних галузей промисловості. Місто є первинним елементом соціально-поселенської структури суспільства і безпосередньо матеріальним середовищем проживання.

2.     Соціально-економічна концепція міста. Виходить з того, що закономірності формування і розвитку міст визнаються не стільки територіальним поділом праці, скільки соціально-економічним і політичним ладом суспільства. Це – державне регулювання розвитку міст в залежності від завдань, які розв’язуються суспільством на тому чи іншому етапі. Отже, закони державного регулювання розвитку міст ставляться вище за природні закономірності формування і розширення міст.

Ця концепція  була притаманна адміністративно-командній системі управління і знаходила своє втілення у протиставленні соціалістичних і капіталістичних міст. Проте та об’єктивна обставина, що у великих радянських містах так і не вдалося втілити плани з створення „міст для людини майбутнього”, а в капіталістичних  постіндустріальних країнах спромоглися подолати суперечності розвитку надвеликих міст (Париж, Нью-Йорк, Лондон тощо), свідчить про обмеженість цієї концепції.

3.     Соціологічна концепція міста. Ґрунтується на закономірності діяльності населення певної території, на якій розміщуються різноманітні об’єкти народногосподарського і соціально-культурного призначення. Ця концепція формувалася у рамках Чиказької соціологічної школи і фактично є самостійним напрямом соціології – соціологією міста.  Однак ця концепція зводить основні проблеми до розселення і спілкування окремих індивідуумів і груп в місті, світосприйняття міського населення. Тому вона дозволяє визначити лише загальні орієнтири у розвитку міст, висвітлити лише певні його аспекти.