Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Мая 2012 в 16:57, шпаргалка
Спеціальна психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності психічного розвитку і особливо ¬ сті психічної діяльності дітей і дорослих з психічними та фізичними вадами.
Об'єкт вивчення спеціальної психології - діти з вродженими чи набутими порушеннями фізичного і психічного розвитку.
Предметом спеціальної психології є закономірності розвитку і проявів психіки різних груп дітей з порушеннями у розвитку.
1.Сучасне визначення
предмета спеціальної
Спеціальна психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності психічного розвитку і особливо ¬ сті психічної діяльності дітей і дорослих з психічними та фізичними вадами.
Об'єкт вивчення спеціальної
психології - діти з вродженими чи набутими
порушеннями фізичного і
Предметом спеціальної психології є закономірності розвитку і проявів психіки різних груп дітей з порушеннями у розвитку.
Центральним поняттям спец. психології є дизонтогенез - стійке зміна параметрів функціонування психіки і темпів її вікової динаміки (суттєві відмінності від середніх значень характерних для даного віку).
Завдання спеціальної психології
У завдання спеціальної психології входить:
1. вивчення закономірностей
¬ ностей і особливостей
2. створення методів і
засобів психологічної
3. розробка засобів
4. психологічне обгрунтування
со ¬ тримання і методів
навчання і виховання в
5. психологічна оцінка
ефек ¬ бництва змісту і
методів навчання дітей з
6. психологічне вивчення соці ¬ альної адаптації осіб з вадами розвитку;
7. психологічна коррек ¬ ція дезадаптації.
В даний час найбільш актуальним завданням є роз ¬ робка діагностичних методик.
Спец. психологія вирішує також завдання психологічної корекції недоліків, особливо вторинного і наступних по ¬ рядків. До них відносяться недоліки окремих психічних процесів, несформованість ВПФ, Відхи ¬ нання у розвитку особистості.
Важливим завданням спец. психології є також изу ¬ чення динаміки розвитку учнів як в спеціальних образова ¬ тільних установах, так і в умовах інтегрованого навчений ¬ ня, а також особливостей їх адаптації до різних умов.
Психолого-медико-педагогічна консультація
Направлення дітей до відповідного недоліку розвитку про ¬ разовательной установа повинна здійснюватися на основі тон ¬ чайшей і точнейшей диференціальної діагностики. На сьогоднішній час консультації психолого-медико-педагогічних комісій повинні бути більш точними і кваліфікованими. Вони не повинні обмежуватися тільки визначення ¬ ням типу порушення розвитку у обстежуваного дитини і направ ¬ ленням його у відповідну спеціальну школу або клас, а й повинні досить детально характеризувати слабкі і сильні сто ¬ рони психічного розвитку дитини, виявляти його індивідуальні ¬ ні особливості та потенційні можливості. Все це необ ¬ хідно для складання індивідуального плану навчання дитини, мати який особливо важливо в умовах інтегрованого обу ¬ чення дітей з відхиленнями розвитку у звичайних школах.
Підготовка рекомендацій
до індивідуального плану навчання
як одне із завдань психолого-медико-
В даний час існують школи для: 1) глухих, 2) слабочуючих, 3) сліпих, 4) слабозорих, 5) розумово відсталих, 6) дітей з вадами опорно-рухового апара ¬ та, 7) дітей із загальним недорозвиненням мови, 8) дітей із затримкою психічного розвитку.
2. Зв'язок спеціальної психології з ыншими науками
Спеціальна психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності психічного розвитку і особливо ¬ сті психічної діяльності дітей і дорослих з психічними та фізичними вадами.
Спеціальна психологія, в свою чергу, входить як важлива складова частина в дефектологію - наукову об ¬ ласть, що охоплює проблеми різнобічного вивчення, вос ¬ харчування, освіти, підготовки дітей і дорослих з порушенням ¬ ями фізичного та розумового розвитку.
Спеціальна психологія пов'язана з такими областями психо ¬ логії, як дитяча, вікова і педагогічна психологія, пси ¬ хофізіологія і нейропсихологія. Вона стикається з низкою разде ¬ лов загальної психології.
До неї близькі патопсихологія і клінічна.
Патопсихологія вивчає зміни психічної діяльності при патологічних станах мозку, викликаних психічними або соматичними захворюваннями.
Клінічна психологія, має справу з психологічною проблематикою, пов'язаною з поточними заболе ¬ ваниями. Вона займається психологічними аспектами профілак ¬ тики захворювань, діагностикою психічних хвороб і викликаний ¬ них соматичними захворюваннями патологічних змін психіки, психологічної корекцією.
3. Методи дослідження
психологічних особливостей
Спеціальна психологія використовує адаптовані до контингенту досліджуваних методи збирання наукових фактів про психічній розвиток особистості з психофізичними порушеннями. Діагностика аномального розвитку дитини спрямована на визначення ступеня виразності психічної (інтелектуальної, емоційної, мовної) недостатності й на якісну оцінку структури дефекту з виділенням основного психопатологічного синдрому, на встановлення зв'язків його з іншими клінічними проявами, віком, соматичним і неврологічним станом дитини.
Як вказує О. М. Мастюкова
[125,26] та інші вчені, діагностика відхилень
розвитку ґрунтується на порівняльному
аналізі загальних і
Всі психодіагностичні методи
необхідно проводити з
Л. С. Виготський [31,175], розглядаючи у своїй праці "Основи дефектології" граничний розвиток трудної дитини та її дослідження, виділів ряд принципів.
По-перше, основним принципом
при вивченні розумово відсталої
дитини вважає положення, що всякий дефект
створює стимули для
По-друге, виняткову важливість
при вивченні розумово відсталої
дитини представляє її моторна сфера.
Порушення моторної сфери можуть
бути відсутні при розумовій відсталості
й, навпаки, бути в наявності при
відсутності інтелектуального дефекту.
Принцип психокінетичної
По-третє, дослідження розумово відсталої дитини повинне ґрунтуватися головним чином на якісному тесті, а не на кількісному визначенні дефекту. Завданням вивчення такої дитини є визначення типу розвитку поведінки, а не кількісного рівня, якого досягли окремі функції. Сам по собі інтелект не представляє чогось єдиного та цільного, а є загальним поняттям для різних якісних типів поведінки, форм діяльності. Число факторів інтелектуальної діяльності росте, разом з ним росте різноманіття дефектів і можливості їх заміщення.
По-четверте, будь-який органічний дефект реалізується в поведінці дитини як соціальне зниження її позиції. Ці вторинно-психологічні утворення (почуття неповноцінності й таке інше) повинні бути враховані при вивченні розумово відсталої дитини. Динаміка дефекту (компенсація, здатність змінюватися) визначається саме його соціально-психологічними ускладненнями.
5. Історія становлення
і розвитку спеціальної
Перші відомості про психологічні
особливості людей з
Лише в середині XIX століття
з'являються перші результати наукового
вивчення. Французький психіатр Еськироль
опублікував двох ¬ томну працю
про розумово відсталих, де серед
медичних, ги ¬ гігієнічних і медико-
В рамках психіатрії починалося і організоване навчання розумово відсталих. Його засновники - французькі психіатри Ж.Ітар і Е.Сеген, які працювали в другій половині XIX ст., - Значну увагу приділяли вивченню психологічних осо ¬ бенностей розумово відсталих.
Найважливішою віхою в
історії розвитку спеціальної психоло
¬ гії було введення обов'язкового
загального початкового навчання. Воно
привело до появи в складі початкових
класів розумово від-сталь дітей, раніше
не втягується в освітній про ¬
цес, у педагогів з'явилися
З початком XX ст. пов'язаний
цілий потік публікацій з методиками
діагностики розумової
Далі розвиток психологічних досліджень осіб з психи ¬ тичними і фізичними вадами йде наростаючими тем ¬ пами. Накопичуються знання про розумово відсталих, при цьому переважна більшість досліджень присвячується пізнавальної ¬ тільних процесів у дітей шкільного віку, і таким чином формується олігофренопсіхологія.
У 1930 - 1940-х рр.. з'являються окремі дослідження нару ¬ шений мовного розвитку дітей. Виключно важливе теоретичного ¬ чеський і практичне значення має психологічне вивчення слепоглухих, розпочате в ці ж роки И.А.Соколянский і А.В.Яр ¬ моленко.
У 1970-х рр.. виникає ще один новий напрям - психологи ¬ ческое вивчення дітей з раннім дитячим аутизмом.
Мало поки досліджені і особливості психіки при тяже ¬ лих і глибоких ступенях порушень розвитку.
Вивчаючи недоліки розвитку, необхідно знати спеціальну термінологію. Вона зазнавала значних змін.
На початку XX ст. дітей з вадами розвитку називали «ненор ¬ ною дітьми», потім «аномальні діти», «дефектні», і на сьогоднішній день «особливі діти» або «діти з обмеженими можливостями».
Торкаючись конкретних категорій порушеного розвитку, слід сказати, що зараз при описі осіб з тотальними порушення ¬ ми слуху та зору частіше вживаються терміни «чують» і «незрячі», рідше - «глухі» і «сліпі».
6. Предмет, мета і завдання логопсихології
Логопсихологія тільки починає
формуватися як самостійна галузь наукових
знань. Зберігається її тісний зв'язок
із лінгвістикою, психолінгвістикою, нейропсихологією,
потребують вирішення питання
Спираючись на зазначені вище теоретико-методологічні засади щодо проблеми порушеного розвитку, абсолютно правомірно розглядати логопсихологію як галузь спеціальної психології, оскільки предметом її вивчення є психічний розвиток у несприятливих умовах, тобто розвиток на фоні первинного мовленнєвого дефекту.
Найточнішим на сьогодні вважається таке визначення цієї науки: логопсихологія — це галузь спеціальної психології, в якій вивчається своєрідність психічного розвитку осіб з вадами мовлення первинного походження, а також розробляються принципи і методи психокорекційної роботи з ними.
Основною метою спеціального психологічного супроводу в системі освіти осіб з порушеннями мовлення є виявлення, усунення і попередження дисбалансу між процесами навчання і розвитку цієї категорії та їх потенційними можливостями.
З огляду на визначення логопсихології як самостійної наукової галузі, яка має власний предмет і об'єкт вивчення, вирізняють її основні завдання:
— вивчення закономірностей та особливостей психічного розвитку осіб з порушеннями мовлення різного ступеня тяжкості й різної етіології;
— дослідження специфіки особистісного і соціального розвитку дітей з мовленнєвою патологією;
— вивчення впливу мовленнєвих розладів на психічний розвиток дитини;
— поглиблене дослідження
механізмів порушень психічного розвитку
в дітей з порушеннями
— розробка психолого-педагогічних технологій ранньої профілактики, діагностики, виявлення й усунення порушень психічного розвитку в дітей з вадами мовлення;
— виявлення шляхів і механізмів компенсації та корекції вторинних відхилень;
— створення адекватних і ефективних корекцій-них програм психологічної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення;
— визначення перспектив розвитку дітей з порушеннями мовлення й ефективних засобів їх навчання і виховання;
— аналіз досягнень у теорії та практиці вітчизняної та зарубіжної логопсихології.
Загалом, за останні десятиріччя у логопсихології відбувається розширення її предметної галузі й відповідно кола завдань. Важливою особливістю досліджень психічного розвитку осіб з порушеннями мовлення є їх комплексність — взаємодія та взаємозумовленість результатів педагогічних, логопедичних, психофізіологічних, нейропсихологічних і власне психологічних досліджень.
8. Зв'язок логопсихології з іншими науками
Предмет наукового дослідження не може існувати окремо та ізольовано від інших явищ та об'єктів навколишнього світу, які, безперечно, впливають на нього. У різних науках може вивчатися один і той самий предмет, але з різних позицій, на різних рівнях існування об'єкта, різними методами із використаним різних принципів і категорій. На сьогодні об'єднання наук, їх інтеграція є необхідними умовами наукового прогресу.
У цьому розумінні логопсихологія як сучасна наука має досить широкі міжпредметні зв'язки, що можуть розширюватися.
Насамперед, логопсихологія
тісно пов'язана з циклом психологічних
наук, зокрема, зі спеціальною, загальною,
віковою та педагогічною психологіями.
Надбання цих наук є теоретичним
підґрунтям для логопсихології, оскільки
розвиток психіки в умовах сенсорних,
мовленнєвих, рухових та інших порушень
підпорядковується законам