Становлення та організаційна побудова Державної служби охорони при МВС України”

Актуальною на сучасному  етапі розвитку суспільства є  функція зв’язків з громадськістю. Ефективність діяльності Державної  служби охорони при МВС України  багато в чому залежить від рівня  її підтримки громадськістю. При  досягненні цієї мети використовуються дві формули. Перша полягає в  тому, щоб звертатися безпосередньо  до громадськості, видаючи брошури  та готуючи радіопередачі, розклеюючи рекламні афіші, організовуючи виставки тощо. Ці дії можуть бути ефективними, якщо в підрозділі є достатні фінансові  ресурси та кваліфікований персонал. Другий варіант – це коли представники підрозділів органів звертаються  до громадськості не прямо, а намагаються  як найефективніше використати засоби масової інформації.

Невід’ємне значення при  реалізації функцій діяльності Державної  служби охорони відіграє спеціальний  регулюючий механізм у вигляді правового  регулювання. У доктринальному аспекті  поняття „правове регулювання” визначається як встановлення правових норм і підлеглість  останнім відповідних суспільних відносин шляхом спрямування поведінки їх учасників. Крім того, пропонується розглядати правове регулювання як усі форми впливу права на свідомість і поведінку людей . Правове регулювання розглядають і як процес, що поділяється на такі обов’язкові стадії, як видання правової форми, її загальна дія, виникнення прав та обов’язків (правовідносини), реалізація прав і обов’язків та втілення їх у фактичну поведінку учасників суспільних відносин [36].

Безперервний розвиток діяльності Державної служби охорони  вимагає високого рівня організації  процесу правового регулювання  службових відносин. Воно мусить бути стійким, стабільним, а це означає, що за предмет правового регулювання  потрібно обрати такі характерні прояви служби, які є визначальними і  зберігають тривалий час стабільність. Ефективність правового регулювання  Державної служби охорони має  визначатися його повнотою і внутрішньою  узгодженістю правових норм.

Прогалини правового регулювання  певної групи службових відносин, які виникають при наданні  охоронних послуг, негативно впливають  на комплексність та ефективність діяльності підрозділів Державної служби охорони. За таких умов важливого значення набувають питання повноти відображення і закріплення відносин (які складаються  в сфері діяльності Державної  служби охорони) в одному законодавчому  акті. Правове регулювання через  законодавчу форму користується в суспільстві великим авторитетом, відносно нього сформовано і особливе психологічне відношення, воно забезпечується всією складною і міцною системою заходів, що знаходяться у віданні держави. Тому доцільно йти шляхом створення комплексних правових актів, у яких службові відносини отримали б всебічне правове регулювання [41].

Отже, окреслений нами перелік  завдань, функцій та особливостей діяльності підрозділів Державної служби охорони  повинен знайти своє відображення у  спеціальному Законі України „Про охоронну діяльність”. У ньому обов’язково  повинні знайти закріплення та чітку  правову регламентацію такі положення, як поняття охоронної діяльності та охоронних послуг, засади та принципи охоронної діяльності; чітке визначення суб’єктів охоронної діяльності, їх права та обов’язки; порядок здійснення охоронної діяльності за цивільно-правовими  договорами; порядок відбору і  прийняття на службу кандидатів, які виявили намір працювати в охоронних організаціях, порядок застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу.

На практиці міліція  охорони гарантує виконання своїх  завдань найчастіше однією лише потенційною  можливістю застосування сили; як відомо, у переважній більшості випадків вплив поліції має і матиме саме форму усного нагадування, зауваження чи пропозиції. „Озброєність”, як ознака міліції охорони, розуміється у  тому значенні, що остання має різні  види зброї, проте значення прямого  закріплення в законі ознаки „озброєності міліції охорони” є набагато глибшим. Термін „озброєність” вимагає надзвичайно  обережного застосування з урахуванням  того, що основний обсяг роботи міліції  охорони аж ніяк не пов’язаний з  використан­ням зброї. Міліція охорони, на відміну від інших правоохоронних органів (наприклад, прокуратури), діє  шляхом безпосереднього примусу. Вона не виносить рішень, що передують застосуванню сили, якихось постанов про застосування насильства. Вона просто його здійснює. Таким чином, наділен­ня міліції  охорони правом застосування примусових заходів обумов­лює особливість  її становища [71].

Сьогодні міліція охорони  виступає єдиною охоронною організацією, яка наділена широкими повноваженнями в сфері безпосереднього застосування примусу. Можна констатувати, що таке правове становище міліції охорони  не йде в розріз з обраним європейським напрямом розвитку України, а навпаки, повністю йому відповідає.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Напрями удосконалення діяльності Державної служби охорони у сфері реалізації завдань попередження та припинення правопорушень

 

Протягом останнього десятиліття  в діяльності Державної служби охорони  при МВС України відбулося  цілий ряд позитивних зрушень, зокрема  в сфері організаційної, службової  та фінансово-економічній діяльності. Такого становища вдалося досягнути  завдяки виваженій адміністративній і фінансово-економічній політиці Департаменту Державної служби охорони  при МВС України.

Разом з тим, у самій  діяльності підрозділів Державної  служби охорони при МВС України  залишається ряд не розв’язаних  питань, які вимагають відповідного вирішення. До них потрібно віднести:

• удосконалення законодавчого врегулювання охоронної діяльності;
• розширення сфери охоронних послуг;
• удосконалення організаційно-управлінської структури Державної служби охорони при МВС України;
• покращання відбору, навчання та виховання кадрів;
• удосконалення діяльності технічної служби Державної служби охорони при МВС України;
• удосконалення фізичної охорони;
• організація взаємодії із суб’єктами господарювання, створеними за участю коштів Державної служби охорони при МВС України та недержавних охоронних організацій [50].

Отже, спробуємо детальніше дослідити кожний з окреслених напрямів.

1. Удосконалення законодавчого  врегулювання охоронної діяльності.

Необхідність прийняття  Закону України „Про охоронну діяльність”  обумовлено нагальною потребою законодавчого  врегулювання охоронної діяльності на підставі положень Конституції України  щодо рівного розвитку всіх форм власності  та захисту конкуренції на ринку  надання охоронних послуг.

У першу чергу потребує законодавчого врегулювання ліцензійна діяльність недержавних охоронних  організацій, яких в Україні налічується  близько трьох тисяч. Загальна кількість  осіб, які в даний час на професійній  основі залучені до безпосереднього  виконання охоронних функцій  становить кілька сотень тисяч.

Проте, в Україні недержавні охоронні організації не мають можливостей  розвиватися, адже досі не створено відповідних  правових умов, оскільки немає законодавчого  визначення законних заходів охорони. Особливо це стосується здійснення охорони  недержавними організаціями та приватними охоронцями. Немає також законодавчих умов, які визначають статус охоронної  діяльності як роботи з підвищеною небезпекою, не врегульовано права  та обов’язки охоронців, їх повноваження та вимоги до них.

Тому виникає нагальна потреба визначити на законодавчому  рівні порядок створення і  здійснення ліцензійної діяльності суб’єктів господарювання, які надають  охоронні послуги на договірній основі, визначити права та обов’язки  працівників і фахівців, які надають  ці послуги, визначити порядок забезпечення їх соціального і правового захисту, порядок отримання ними відповідної  підготовки, а також порядок контролю та відповідальності.

Закон мусить бути спрямований  на встановлення правових, організаційних та економічних засад провадження охоронної діяльності суб’єктами господарювання всіх форм власності з надання на договірній основі послуг з охорони власності та фізичних осіб, визначення повноважень суб’єктів охоронної діяльності, гарантії правового та соціального захисту персоналу охорони, прав фізичних і юридичних осіб під час здійснення охоронної діяльності, порядку контролю за її здійсненням, а також взаємодії суб’єктів охоронної діяльності з державними органами в галузі охорони правопорядку та боротьби із злочинністю.

Закон має подолати нормативно-правову  прогалину у сфері законодавчого  регулювання охоронної діяльності і встановити правові форми господарювання на засадах конкурентноздатності в цій сфері суб’єктів господарювання всіх форм власності.

Прийняття закону врегулює цивілізовані форми охорони і  режиму на підприємствах, питання технічного оснащення, використання засобів спостереження, сигналізації, межі контролю доступу (відеосистем  та інших засобів профілактики й  захисту), сприятиме підвищенню рівня  захищеності суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб, подальшому розвитку підприємницької активності та створенню необхідних умов для  інвестиційної діяльності.

З прийняттям закону будуть установлені законодавчі обмеження  на недопущення до охоронної діяльності осіб з антисоціальною спрямованістю. Крім того, окреме місце в законі повинно бути приділено питанням надходження джерел фінансування охоронної  діяльності [71].

Законодавчого врегулювання потребує встановлення правила використання власних, у тому числі й силових, методів примусу.

У Законі України „Про охорону  діяльність” потрібно передбачити, що праця охоронця буде кваліфікуватися як робота, пов’язана з підвищеною небезпекою. Закон повинен установлювати соціальний і правовий захист працівників охорони, гарантувати громадянам, що на роботу в охорону будуть прийматися винятково підготовлені, перевірені за медичними показниками і професійними якостями, особи.

З метою розширення сфери  охоронних послуг потрібно здійснити  такі заходи:

1. У зв’язку з розвитком  приватного будівництва (у першу  чергу дачно-садового та котеджного) звернути увагу на запровадження  охорони цієї категорії об’єктів  з використанням новітніх охоронних  систем.

2. Враховуючи вимоги  сьогодення та актуальність питань  протидії тероризму, потрібно:

запровадити у спеціальних  підрозділах міліції охорони  „Титан” відповідну службу для  попередження застосування та локалізації  вибухонебезпечних пристроїв;

у системі професійного навчання співробітників СПМО „Титан”  запровадити вивчення спеціального курсу „Антитерор”.

3. Запровадити охорону  об’єктів, що займають велику  територію, або корпоративних  споживачів охоронних послуг.

4. Надати послуги по  реагуванню груп затримання пунктів  централізованого спостереження  на повідомлення про скоєння  злочинів (правопорушень) проти водіїв  таксі приватних підприємств.

5. Надати послуги по  обслуговуванню банкоматів (доставка  касет з грошовими коштами,  завантаження банкоматів, виїмка  касет із залишками грошових  коштів та їх доставка до  банківських установ).

6. Використати роль службових  собак, які пройшли відповідний  курс дресирування, для пошуку  та виявлення вибухонебезпечних  предметів.

7. Запровадити кур’єрські  послуги, а саме:

доставку адресату документів банків, різних установ тощо;

доставку багажу з аеропорту  тощо.

8. Запровадити надання  послуг по охороні різних приватних  заходів (весілля, концерти, збори,  спортивні матчі, фестивалі тощо).

9. Надати повний спектр  послуг по охороні кредитно-фінансових  установ, починаючи від пошуку  будівлі під банківську установу, до розробки документації на  обладнання приміщень охоронно-пожежною  сигналізацією, їх обладнання  та надання послуг по охороні  приміщень, супроводження грошових  знаків і цінних паперів.

10. З метою здешевлення  послуг охорони, у першу чергу  в сільській місцевості, широко  використовувати службових собак  в охороні об’єктів, групах затримання  ПЦС та піших обхідних патрулях.

11. На базі розроблених  пристроїв по контролю за місцем  знаходження транспортних засобів  запровадити надання послуг з  охорони приватних автомобілів  замовників.

12. Розширити сферу надання  послуг по охороні валютних  цінностей, грошових коштів і  супроводженню касирів за рахунок  збільшення штатних підрозділів  Служби, які виконують названі  функції.

16. Створити рятувальні  служби на пляжах. Для ефективної  роботи службу потрібно комплектувати  особами, які мають два дипломи:  охоронця і рятівника на воді  та аквалангіста. Наряди із 2-6 осіб  повинні дислокуватися у спеціальних  приміщеннях з наглядовою площадкою  та чергувати в денний час  на пляжах, мати спеціальну червону  уніформу, оснащуватися надувним  човном з мотором та всім  необхідним для порятунку і  реанімації людей. Повинні фінансуватися  муніципальною владою разом з  власниками приватних пляжів.