Міжнародне банкрутство

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

кафедра міжнародного права

 

 

Міжнародне банкрутство

(КУРСОВА РОБОТА)

 

 

                                                                                 

                                                                                   

 

 

 

Виконав:

Студент IV курсу

Юридичного факультету

  404 групи

Погинайко Ю.В

                                                                                         

Науковий керівник:

ас. Кушнерик Я.В.

 

 

 

 

Чернівці, 2012

 

          План

Вступ …………………………………………………………………………….3

I. Міжнародне банкрутство.  Загальні положення …………………..……….8

1.1 Поняття банкрутства в зарубіжних країнах…………………..…………..8

1.2 Суб'єкти у відносинах банкрутства……………………………….………21

1.3 Джерела правового регулювання ……………………………………..….40

1.4 Наслідки здійснення процедури банкрутства…………………….…..….54

II. Порівняння особливостей процедури банкрутства в Україні та зарубіжних країнах…………………………………………………………………….…..….68

Висновки…………………………………………………………………………71

Використана література……………………………………………………….74

 

  Вступ 

Актуальність  теми даної курсової роботи визначається високою соціально-економічною значимістю інституту банкрутства на міжнародні арені, а також необхідністю вивчення правових аспектів цього явища у міжнародному праві.

Трансформування економіки  та розвитку ринкових відносин зумовило появу та використання в сферах політики та економіки нових понять. А якщо врахувати що перехід від однієї форми суспільного розвитку до іншої, більш прогресивної завжди відрізняється  нестабільністю, передусім в економіці, де виникає хаос становлення нових  організаційних форм, істотно з’являється  загроза банкрутства підприємств  та імовірність їх ліквідації. І тому державне регулювання неспроможності є сьогодні найбільш динамічно розвивається областю права та економіки в розвинених зарубіжних країнах, при цьому соціально-економічна політика держави є елементом постійної зміни та вдосконалення нормативних і процедурних актів у механізмі банкрутства.  
Об'єктивними процесами ринкової економіки, заснованої на конкуренції, є постійне перетікання капіталів у найбільш дохідні сфери, перерозподіл власності -- від суб'єктів господарювання, що неефективно ведуть свою господарську діяльність, до суб'єктів, які справляються з цією задачею.

Банкрутство завжди зачіпає  інтереси дуже багатьох суб’єктів  фінансово-господарських відносин:

• Підприємств – кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того щоб були враховані  їх інтереси при погашенні боргів за рахунок майна банкрута:
• Найманих працівників з якими у першу чергу мають здійсненні розрахунки, а також якими забезпечені певні гарантії при звільненні;
• Підприємств, що можуть виступати в ролі санітарів і тому зацікавленні в створенні досконалого механізму процедури банкрутства.

У таких умовах роль міжнародного приватного права підвищується, а  міжнародно-правові механізми для  розв’язання проблем, що виникають  у приватних осіб – суб’єктів  права різних країн, набувають особливої ваги у запобіганні ситуаціями, коли наприклад переваги виявляються на боці одного із кредиторів, що приступив до стягнення першим і в той же час покликані забезпечити найбільш рівне й справедливе задоволення вимог усіх кредиторів з урахуванням інтересів як кредиторів, так і самого боржника. З іншої сторони кожного року величезна кількість справ про банкрутство суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб-підприємців розглядається державними органами та судами і не рідко вони вирішуються із порушенням прав та законних інтересів осіб-боржників.

Крім того банкрутство  дозволяє відсівати неефективні  підприємства, а з іншого -- сприяє оздоровленню господарських суб'єктів, що зазнають тимчасових фінансових негараздів.

Проте законодавство про  банкрутство окремих країн світу, зазнає труднощів у розв’язанні  всіх правових проблем, що постають перед  учасниками міжнародних економічних  відносин у разі їх неспроможності задовольнити всі вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.

Банкрутство складний процес, який може бути охарактеризований з  різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємств, які зазвичай передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансового ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів і конкурентів.

У римському праві було записано, що незадоволені кредитори  мали право розрубувати на частини  тіло неспроможного боржника. У Норвегії, древнє право дозволяло кредиторові відрізувати неспроможному боржникові ту або іншу частину тіла. Не менш жорстоко дозволяли поводитись з боржником і закони феодальних держав Західної Європи. Так едикти короля Карла V у Германії прирівнювали боржників до злочинців яких можна було негайно стратити. Проте подібні заходи, що застосовувались  до неспроможних боржників не могли нескінченно служити перешкодою на шляху нових банкрутств. Це пояснювалось тим що основна причина банкрутств була не в недбайливості або злій волі а економічних законах суспільства, заснованого на приватній власності. Розвиток економічних відносин вимагає інших засобів боротьби з цим явищем. Потрібна більш детальна регламентація регулювання проблеми неспроможності і банкрутства, які б мали на меті не помсту боржникові а переведення його майна в готівку для розподілу її між кредиторами і тим самим звільнення добросовісного боржника від тягаря заборгованості, надання йому можливості почати знову свою комерційну або підприємницьку діяльність.

       Але  незважаючи на те, що вітчизняні вчені сьогодні все більше звертаються до іноземного досвіду розв’язання складних проблем, пов’язаних з неспроможністю особи виконати свої майнові зобов’язання за рахунок наявного майна, транскордонні банкрутства залишаються поки що поза належною увагою дослідників. Існує численні ідеї, щодо реформування зазначеної сфери законодавства, часто засновані лише на окремих негативних фактах, відомих авторів, і ніяк не пов'язані між собою. Механічне внесення зазначених пропозицій до законодавства не має ніяких позитивних результатів, а навпаки, може призвести до деформування єдиної системи неспроможності (банкрутства) і призведе до небажаних наслідків.

Ступінь наукової розробки. Різні аспекти цієї проблеми висвітлювались у роботах таких науковців, як Р.   Г.   Афанасьєва, О.М Бірюков,  Є.   О.   Васильєва,    Б.   М.   Грека,    В.   В.   Малига,  Б. М.   Полякова,   Г.  В.   Пронської,  В.  В.  Радзивілюк,  М.  В. Телюкіної, М. І. Тітова, О. С. Удовиченка та ін.

Особливу увагу було приділено  працям учених, які досліджують окремі аспекти транскордонних     банкрутств,      а       саме      –   И.В Гущина, С.Ф.Покропивний, І.І Смирнов, М.І. Тітова,  О.О.Терещенко, В. В.      Джуня,      О.     В.      Мохової,  І.   І.   Новосельцева,     О.   А.    Рягузова,     В.   В.    Степанова,   а   також   С.   Бафорда,  Л. Адлера, С. Брукса, М. Крейгера та ін.

Не дивлячись  на ряд  праць відомих вчених процес відновлення  платоспроможності боржника або  застосування до нього ліквідаційної  процедури досі залишається  відкритим  і надзвичайно актуальним для доповнення та вирішення ряду практичних проблем що існують на даний момент в ліквідаційні процедурі підприємств  як на міжнародні арені так і  у вітчизняному законодавстві.

Об'єктом дослідження є правові відносини, що виникають у разі неспроможності приватної особи виконати свої майнові зобов’язання, ускладнені іноземним елементом, – транскордонні банкрутства.

Предметом дослідження виступатиме зарубіжний досвід використання механізму банкрутства для погашення заборгованості боржника перед кредитором та для оздоровлення фінансового стану підприємства.

Метою курсової роботи є розгляд кожного із елементів міжнародного банкрутства як економічно- правового явища, а також дослідження зарубіжного досвіду використання механізму банкрутства для оздоровлення фінансового стану підприємств.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань;

• розглянути загальні положення і поняття про банкрутство в зарубіжних країнах;
• визначити суб’єктів у відносинах банкрутства зарубіжних країн;
• проаналізувати та розглянути джерела нормативно-правового врегулювання процедури банкрутства та підстави застосування банкрутства у зарубіжних країнах;
• розкрити основні концепції застосування процедури банкрутства;
• окреслити наслідки застосування ліквідаційного процесу в міжнародному праві;
• порівняти особливості процедури банкрутства в Україні та в зарубіжних країнах. 
  У процесі написання роботи застосовувалися такі методи:

а) абстрактно-логічний-полягає у тім що дозволяє виділяти із загальних масиву знань по даній темі, конкретні аспекти досліджуваних об’єктів;

 б) економіко-статистичний, за допомогою цього метода ми з’ясовували статистичні данні;

в) індуктивний метод має  значення для написання узагальнюючого висновку

г) метод аналізу та синтезу полягає у тому щоб предмет дослідження поділити на певні аспекти та дослідити кожен з них як окремо так і в сукупності.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів які охоплюються чотири підрозділами, висновку та списку використаної літератури.

 

I. Міжнародне банкрутство.  Загальні положення

1.1 Поняття банкрутства  в зарубіжних країнах

Ще в минулому столітті можна було говорити про те, що проблема транскордонного банкрутства тільки набирала обертів. Сьогодні ж в умовах світової фінансової кризи міжнародна економічна неспроможність стала об'єктивною реальністю. Зустрічаються далеко не поодинокі випадки такого банкрутства. І той факт, що вони мають тенденцію  до збільшення, а коло їх учасників  постійно розширюється, свідчить про  те, що проблема транскордонного банкрутства  стала досить актуальною.

Термін «банкрутство»  походить від італійських слів «banca» - лава, стіл і «rotta» - зламаний, розбитий. Цей термін означав звичай перекидати лавку банкіра, що стояла на площі міста, в разі нездатності останнього провести розрахунки з кредиторами. У середньовічній Німеччині термін «банкрутство» був  замінений на термін «конкурс»  і через те у межах законодавства про банкрутство єдина  процедура банкрутства була названа - конкурсне провадження. Проте свої, зумовлені національними особливостями законодавства, ліквідаційні процедури, багато країн середньовічної Європи продовжували називати  прийнятним для їх правових традицій  терміном « банкрутства» ¹

Перші законодавчі акти багатьох Європейських країн в основному  виходили з тлумачення банкрутства  як злочину. Але в результаті дії  економічних законів та розвитку суспільних відносин зміст понять неспроможності та банкрутства змінюється. Іноді  навіть одне поняття замінює інше. «Злочинний» характер банкрутства (неспроможності) вже не розглядається  як аксіома. Проте, коли неспроможний боржник  вчиняє злочинні дії, він розглядається  як особа, яка вчинила злочин —  банкрутство.

 У правовій термінології різних правових систем зустрічаються два близьких один одному за змістом поняття - «банкрутство» та «неспроможність». В юридичній доктрині триває обговорення питання співвідношення цих понять. Ще в дореволюційному праві обговорювалося це питання. Так, Г.Ф.Шершеневич вважав, що банкрутство є поєднанням неспроможності та злочинних дій незалежно від наявності причинного зв'язку між ними. Проте чіткого розмежування цих понять у дореволюційному законодавстві не було.

Цікаво, що у термінології дореволюційних юристів розрізнялася неспроможність " нещаслива " , " необережна " , і " злісна " чи " зловмисна " .

Кримінальну законодавство  дореволюційної Росії виділяла банкрутство " корисливе " , чи тонке, і " марнотратну  неспроможність " , чи просте банкротство.²

Треба сказати, перші закони, регулюючі  питання неспроможності у минулі століття, переважно, носили каральний характер, і боржники піддавалися  заходам кримінального покарання. З розвитком і комерційних  і торгової практики, збільшувалася  кількість норм цивільно-правового  характеру, істотно змінювалися  мети законодавства про несостоятельности.³

Як зазначав Цитович П.П., «несостоятельность торговца может оказаться банкротством, а он сам — банкротом с видами на тюрьму, если не на лишение всех прав состояния и ссьілку». У радянському праві періоду НЕПу також зустрічаються спроби розмежувати поняття «банкрутство» та «неспроможність». Клейман А.Ф. писав, що сама по собі неспроможність не розглядається як банкрутство, тобто соціально-небезпечна дія, яка тягне за собою застосування певних заходів соціального захисту. Однак якщо у процесі ліквідації з'ясуються такі моменти в діяльності неспроможного, які б свідчили про зловживання довірою або обман з боку боржника з метою отримання майнових вигод, суд повинен порушити проти такого боржника кримінальне переслідування.

На думку Г.Ф. Шершеневича, великого дореволюційного російського вченого-юриста, під неспроможністю варто розуміти такий стан майна боржника, встановлений у судовому порядку, що дає підставу припускати недостатність його для рівномірного задоволення усіх вимог кредиторів. Таке положення речей обумовлює введення конкурсного процесу, тобто порядку рівномірного розподілу майна боржника між усіма його кредиторами. У сучасному законодавстві України конкурсний процес, у розумінні Г.Ф. Шершеневича, відповідає інституту банкрутства⁴

У сучасних правових системах переважно використовується критерій «неплатоспроможності» . Англійське, французьке законодавства у певній мірі базуються  на недостатності ліквідних активів  боржника. Але у Німеччині поряд  з критерієм неплатоспроможності  використовується і критерій неоплатності — «надлишкова заборгованість», який є додатковою підставою для  провадження у справі про банкрутство  та підставою для вибору конкретної процедури — ліквідаційної чи реабілітаційної. Окрім названих ознак  та критеріїв банкрутства законодавчі  акти багатьох країн визнають необхідною умовою банкрутства — збіг кредиторів, тобто наявність у боржника кількох  кредиторів ⁵