Міжнародне банкрутство

 Новелою російського  Закону про банкрутство 2002 р.  є положення, згідно з яким  конкурсний кредитор або уповноважений  орган має право передбачити  додаткові вимоги до кандидатури  арбітражного керуючого: 

- Наявність вищої юридичної,  економічної чи профільної освіти (за фахом, відповідній сфері  діяльності боржника);

- Наявність певного стажу  роботи у відповідній сфері  економіки; 

- Наявність певної кількості  проведених процедур.

 Виходячи зі специфіки  правового статусу окремих категорій  боржників, також на законодавчому  рівні передбачені додаткові  вимоги до кандидатури арбітражного  керуючого. Так, постановою Уряду  РФ від 19 вересня 2003 р. N 586 встановлено  Перелік вимог до кандидатури  арбітражного керуючого у справі  про банкрутство стратегічного  підприємства чи організації.  До числа таких вимог законодавець  відносить: 

- Наявність стажу роботи  в оборонно-промисловому комплексі  не менше п'яти років (з них  не менше одного року стажу  керівної роботи);

- Участь в якості арбітражного  керуючого не менш ніж у  двох справах про банкрутство  (за винятком справ про банкрутство  відсутнього боржника) за умови, що протягом останніх трьох років кандидат не відмежовувався від здійснення обов'язків арбітражного керуючого;

- Наявність вищої юридичної  або економічної освіти або  вищої освіти за спеціальністю,  відповідній сфері діяльності  боржника.

 Додаткові вимоги встановлені  також відносно арбітражного  керуючого при банкрутстві кредитної  організації. Крім загальних положень  арбітражний керуючий повинен  відповідати кваліфікаційним вимогам,  викладеним у Положенні від  6 вересня 2001 р. № 2929 "Про  порядок атестації арбітражних  керуючих (ліквідаторів) кредитних  організацій". Це зокрема, такі  вимоги: відсутність в Банку Росії  інформації про порушення цією  особою банківського законодавства  та законодавства про неспроможність (банкрутство), наявність спеціальних  знань, набутих в освітньому  закладі, акредитованому, за програмами  підготовки керівників тимчасової  адміністрації по управлінню  кредитною організацією і т.д. 

 Негативними для кандидатури  арбітражного керуючого є такі  підстави:

- Зацікавленість щодо  боржника або кредиторів;

- Процедура банкрутства,  введена відносно арбітражного  керуючого як індивідуального  підприємця (арбітражний керуючий  як індивідуальний підприємець  сам може бути визнаний неплатоспроможним  (банкрутом) у порядку і на  умовах, закріплених чинним законодавством);

- Неповне відшкодування  збитків, завданих особою при  виконанні обов'язків арбітражного  керуючого; 

- Дискваліфікація (адміністративне  обмеження на здійснення діяльності  з управління справами і (або)  майном інших осіб);

- Судимість за злочини  у сфері економіки, а також  за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі; 

- Відсутність укладеного  договору страхування відповідальності  на випадок заподіяння збитків  особам, які беруть участь у  справі про банкрутство. 

 Критерії зацікавленості  встановлені ст. 19 Закону про банкрутство  2002 р  . При цьому зацікавленими  особами по відношенню до боржника  визнаються:

- Юридична особа, яка  є основним або дочірнім;

- Керівник боржника;

- Члени ради директорів (наглядової ради) боржника;

- Члени колегіального  виконавчого органу;

- Головний бухгалтер; 

- Бухгалтер; 

- Особи, які перебувають  з зазначеними вище категоріями  у родинних відносинах (чоловік,  сестри, брати батьки, сестри і  брати чоловіка).

Законодавство про банкрутство (неспроможність) у країнах, у яких розвиток економіки заснований на конкуренції  і беззупинних структурних змінах, націлено на виховання дисципліни і дотримання правил ділового фінансового обороту, а також призначено сприянню реструктуризації неефективних підприємств або цивілізованому їхньому висновку з ринку. Завдання, розв'язувані за допомогою законів про банкрутство в країнах з ринкової економікою, цілком конкретні. Найважливішим з них є максимальне використання існуючих можливостей "порятунку" підприємства чи його частин, що за допомогою процедури банкрутства можуть бути відновлені, щоб у наступному внести свій внесок в економіку країни

Як показує практика більшості  країн з розвинутою ринковою економікою (США, Канада, Великобританія, Австралія, Швеція, Нідерланди й ін.), одним з  ключових елементів сучасної системи  економічної неспроможності є наявність  спеціального державного органа (відомства) з конкретними обов'язками з питань банкрутства.²⁹ У повноваження цього органа входить контроль за дією законодавства і підготовка відповідних рекомендацій уряду щодо дій останнього в даній області. Іншими ключовими елементами системи неспроможності є законодавство, інститут фахівців, судова система і розуміння необхідності банкрутства в суспільстві.

Можна виділити наступні загальні функції і повноваження державних органів по банкрутству, що частіше зустрічаються в закордонних країнах:

• розробка законодавства по банкрутству і виступ у цій сфері з законодавчою ініціативою;
• збір, аналіз і представлення уряду статистичної інформації з справам про неспроможність;
• збір і аналіз результатів здійснення і наслідків різних рішень по справам про банкрутство;
• вироблення рекомендацій уряду щодо державної політики в сфері неспроможності;
• організація системи підготовки, оцінки професійного рівня і ліцензування фахівців з банкрутства;
• розробка і забезпечення твердження шкали і правил винагороди арбітражних керуючих;
• організація контролю таких аспектів діяльності арбітражних керуючих, як: дотримання професійно-етичного кодексу; звітність по виявленим активам; відповідне і своєчасне інвестування грошових надходжень; відповідний розподіл засобів від реалізації активів; правильне визнання позовів; збереження чи анулювання бухгалтерської звітності, затверджуваної судом; одержання винагороди у чіткій відповідності до затвердженою шкалою і правилами його схвалення;
• консультування суддів, юристів і фахівців з банкрутства;
• здійснення функцій конкурсного керуючого у випадку ліквідації підприємств із малими активами;
• забезпечення виплат заборгованостей по зарплаті і вихідних допомога співробітникам неспроможних підприємств у випадку недостачі конкурсної маси;
• контроль і забезпечення адекватності інформації про підприємства-боржники;
• контроль якості керування неспроможними підприємствами, виявлення випадків несумлінного чи некомпетентного керування, уживання заходів по дискваліфікації несумлінних директорів;
• захист інтересів суспільства шляхом виявлення серйозних порушень у керуванні підприємствами (наприклад, підробки з інвестиційними засобами, маніпуляцій з акціями на біржі, незаконному відчуженні активів, веденні аморального чи безчесного бізнесу) і втручання в справи таких підприємств аж до порушення в судах справ про їхнє банкрутство;
• захист інтересів великих груп дрібних кредиторів (вкладників, акціонерів) при здійсненні процедур неспроможності.³⁰

Як свідчить практика більшості  країн з розвинутою ринковою економікою (США, Канада, Австралія, Швеція, Нідерланди та інші), наявність спеціально створеного державного органу з питань банкрутства  є необхідним елементом при проведенні процедур банкрутства. У деяких країнах  функції цих органів іноді  виконують органи прокуратури, судової  влади та інші органи публічної влади. Але в будь-якому випадку, сфера  банкрутства або фінансової неспроможності підприємств не залишається поза увагою держави.

В Австралії державним  органом з питань банкрутства  є державна Комісія з корпоративних  справ, яка має такі повноваження: аналізувати фінансовий стан підприємств, які проходять у справах про  банкрутство; забезпечувати достовірність  інформації про боржника; робити висновки про відповідальність керівників боржника за доведення підприємства до банкрутства; дискваліфікувати винних керівників самостійно.³¹

Штатах Америки існує  багаторічний багатий досвід державного регулювання банкрутств. З 1934 р. роль державного органу з питань банкрутства  почала виконувати Комісія по біржам і цінним паперам (КБЦП) уряду США. На сьогодні у Сполучених Штатах справи про банкрутство законодавчо  регулюються на федеральному рівні  Кодексом законів про банкрутство. Окремі штати не мають законодавчих повноважень в частині банкрутства. Судочинство у процедурах банкрутства  в США здійснюють федеральні суди, у справах про банкрутство - спеціалізовані суди, що входять до складу федеральних  окружних судів США.

Спеціальний орган, що займається адміністративним управлінням справ  про банкрутство, входить до складу міністерства юстиції і називається  Виконавче бюро федеральних керуючих США. Воно виступає як наглядач за процедурою банкрутства від імені генерального прокурора США. Його члени, федеральні керуючі керівники, є службовцями  федеральному уряду і призначаються  генеральним прокурором ³²

Федеральні керуючі виконують  безліч наглядових і адміністративних функцій, що виникають в процедурі  банкрутства. Основна їх функція  полягає в нагляді за ходом  процесів у галузі банкрутства. Вони відповідають за призначення і нагляд за діяльністю приватних керівників конкурсною масою (приватних працівників, керівників конкурсною масою майна  боржника), передають справи в органи слідства, забезпечують своєчасність і професіоналізм управління конкурсною масою майна і стежать за тим, щоб професійні гонорари були розумними, а також призначають комітети кредиторів і скликають їх збори в процедурах реорганізації підприємств.

У Швеції державний орган  з банкрутства об’єднаний в єдину  систему з податковою службою  і органами судового виконання і  діє в сумісній компетенції Міністерства фінансів і Міністерства юстиції. Цей  орган, що має відділення у всіх провінціях країни, контролює і регулює здійснення процедур банкрутства. Повноваження його такі:

вироблення і контроль здійснення державної політики в  сфері банкрутства;

консультування судів, що займаються процедурами неспроможності;

підготовка, ліцензування, консультування арбітражних керуючих;

консультування кредиторів при здійсненні процедур банкрутства;

контроль рівня оплати конкурсних керівників, доплата за послуги цих фахівців у разі нестачі  ресурсів у підприємства-боржника;

контроль дотримання інтересів  забезпечених кредиторів;

здійснення публікацій про  визнання підприємств банкротами.

У Великобританії роль державного органу з банкрутства виконує  Служба банкрутства, яка входить  до системи Міністерства торгівлі та промисловості. Функції цієї Служби такі:

розробка рекомендацій Уряду  відносно політики в галузі банкрутства;

аналіз фінансового стану  і контроль фінансової діяльності всіх фізичних і юридичних осіб, стосовно яких у суді збуджено справу про  неспроможність (банкрутство), з метою  виявлення вірогідних причин банкрутства  боржника і збитків, що зазнані ним;

здійснення функцій арбітражного керуючого у справах, що представляють  суспільний інтерес;

здійснення функцій конкурсного  керуючого у справах, за якими  активів підприємства, що піддається процедурі банкрутства, не вистачає для оплати незалежного професіонала;

виявлення кримінальних порушень у справах про неспроможність (банкрутство) і збудження в судах  справ про судове переслідування відповідних осіб (керівників боржників  або арбітражних керуючих);

ліцензування і регулювання  діяльності фахівців з банкрутства (або безпосередньо, або шляхом делегування  відповідних повноважень акредитованим  професійним асоціаціям); контроль відповідності діяльності арбітражних  керуючих професійно-етичному кодексу  і законодавству про банкрутство;

виявлення причин подання  заяви про банкрутство керівниками  боржника;

перевірка документації будь-якої компанії у разі надходження скарг  від клієнтів, партнерів або громадськості ³³

В Росії функції спеціального органу з питань банкрутства виконує  Федеральна служба Росії з фінансового  оздоровлення і банкрутства, яка  є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює виконавчі, контрольні, дозвільні, регулюючі і організаційні  функції, передбачені законодавством Російської Федерації про фінансове  оздоровлення і неспроможність організацій. Цей орган:

розробляє і реалізує заходи щодо фінансового оздоровлення і  реструктуризації неплатоспроможних  організацій; проводить державну політику із запобігання банкрутства осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до цивільного законодавства, а також забезпечує умови реалізації процедур банкрутства;