Міжнародне банкрутство

В Законі 1967 року не містилося  положення, тимчасово припиняє вживання заходів проти боржника, але ця припинення була забезпечена особливим  указом, виданим через три місяці після прийняття Закону. Цей указ передбачав видачу розпорядження про  припинення судового провадження проти  боржника з боку кредиторів усіх категорій  на період аж до трьох місяців після  порушення справи. Однак на практиці лише 2-3 відсотки розглядів за Законом 1967 зважилися компромісом. Більшість  же підприємств, що зазнають труднощі, продовжили процес ліквідації. ⁵³

 В 1985 році був прийнятий  новий Закон про банкрутство  для забезпечення ще більше  надійного захисту підприємств,  а також безпосередньо з метою  збереження робочих місць. Він  містив істотні зміни як відносно  цілей, так і ходу судових  розглядів у справах про банкрутство.  Найбільш важливим є те, що  в ньому один повірений у  справі про банкрутство, який  призначався судом відповідно  до Законом 1967 року і контролював  хід розглядів, був замінений  двома призначаються судом адміністраторами, окремо представляють інтереси  боржника і кредиторів. Передбачалося  також призначення представника  працівників. У Нині ці акти  є основними джерелами правового  регулювання розглянутого правового інституту .⁵⁴

 Інститут неспроможності  у Швеції регулюється такими  нормативними актами: Закон про  банкрутство; Закон про процедуру  банкрутства; Закон про іпотеку  підприємства; Закон про процедуру  банкрутства щодо власності в  інших північних країнах; Закон  про дію процедури банкрутства,  що відбулася в іншій північній  країні; Закон про гарантованої  державою зарплати при процедурі банкрутства; Закон про переважне право при процедурі банкрутства.

В Швейцарії діє федеральний  закон про банкрутства 1914 року, який в певної міри підбив підсумок попереднього розвитку законодавства та судової  практики. У цей закон вже в 1926 році були внесені поправки. Істотні  зміни вносилися до законодавства  про банкрутства в 1976 і 1985 роках. Проте вже в 1986 році була проведена  велика реформа законодавства про  банкрутства, можна порівняти за масштабом із реформою 1914 року. У  результаті був прийнятий закон  про неплатоспроможність 1986 року, який повністю скасував закон про банкрутства 1914 року, а також всі положення  закону про компаніях 1985 року в частині, що стосується припинення компаній взагалі  і неплатоспроможних - зокрема.

1.4 Наслідки здійснення процедури банкрутства

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних відносин, які і  становлять процедуру банкрутства  підприємства. До них належать:

провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про  банкрутство.

Сукупність усіх цих процесуальних  правовідносин може розглядатися як ліквідаційний процес щодо суб’єкта підприємництва.

Підставою для застосування є економічний фактор, який можна  визначати як неспроможність суб’єкта, як юридичної особи задовольнити своєчасно пред’явленні до нього  майнові вимоги та зобов’язання перед  бюджетом.

Фактичною підставою  для  порушення справи про банкрутство можуть бути як письмова заява до Господарського суду що називається «заява про порушення справи про банкрутство юридичної особи» за законодавством України, згідно Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про банкрутство»» № 02-5\444 від 18.11.97.⁵⁵

Так і початком провадження у справі про неспроможність в США відбувається за ініціативою боржника, кредитора, проте офіційне визнання боржника неспроможним є винятковою прерогативою суду. Якщо ініціатива виходить від боржника то він підписує заяву до суду про визнання його неспроможним одноособово. У випадку якщо ця заява надходить від кредитора  тоді потрібно виконати ряд умов:

1. сума їх претензій має бути не менше 5000 доларів
2. клопотання важається дійсним, якщо його підписали не менше трьох кредиторів з дванадцяти

Умови відкриття конкусного провадження за чинним законодавством США значно спрощенні. Суд виносить рішення, що оголошує боржника неспроможним, якщо заявлене клопотання не було боржником оспорене.⁵⁶

Провадження неспроможності у Великобританії як і у США розпочинається за клопотанням кредиторів, боржників, а також за рішенням суду. Закон дозволяє заявити клопотання будь-якому кредиторові що відповідає наступним вимогам:

1. особисто перебуває в Англії або постійно проживав або мав постійне місце проживання в Англії
2. здійснював підприємницьку діяльність особисто або через агентів в Англії
3. був членом фірми або товариства які здійснювали свою діяльність в Англії
4. борг не повинен бути нижче 200 фунтів стерлінгів

За клопотанням боржника конкурсний процес починається за умови  коли він усвідомлює що не може погасити свої фінансові зобов’язання і тому бажає стати під захист законодавства  про неспроможність.⁵⁷

За законодавством Німеччини  суб’єктом може бути будь яка фізична  або юридична особа за наявності  наступних передумов:

1. нездатності погасити боргові зобов’язання
2. наявність декількох кредиторів
3. судового посвідчення своєї нездатності погасити зобов’язання.⁵⁸

Як і в інших країнах  справи про неспроможність найчастіше виникають за ініціативою кредиторів. Проте однією з особливостей є  те що конкурсне законодавство характеризується встановленим рядом обмежень кола кредиторів які мають права на клопотання про відкриття конкурсного провадження.

Так от наслідки провадження  процедури банкрутства будуть розпочинатися  з дня прийняття Судом (для  Українського законодавства - Господарським) постанови про визнання божника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

1. підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі її можливості продажу;
2. строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати податків і зборів вважається таким що настав;
3. припиняється нарахування неустойки, процентів та інших санкцій по всім видам заборгованості банкрута;
4. відомості про фінансове становище перестають бути конфіденціальними чи становити комерційну таємницю
5. укладення угод, пов’язаних із відчуженням чи передачею майна банкрута третім особам допускається тільки в суворо визначеному порядку;
6. скасовується арешт накладений на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;
7. вимоги за зобов’язаннями боржника визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;⁵⁹

З дня прийняття судом  постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної  процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку із банкрутством підприємства, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Опублікування відомостей про  визнання боржника банкрутом  і відкриття  ліквідаційної процедури здійснюється ліквідаторами у офіційних ЗМІ  за рахунок банкрута у п’ятиденний  строк з дня прийняття постанови  про визнання боржника банкрутом.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих  торгах, якщо комітент кредиторів не встановленно інший порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна підприємств- банкрутів заснованих на державній власності здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших нормативно – правових актів з питань приватизації.⁶⁰

   Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Продаж майна банкрута оформляться договорами купівлі-продажу, які укладається між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладається між ліквідатором і покупцем відповідно до законів  України.

Кошти, одержанні від продажу  майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів у  такому порядку:

У першу чергу задовольняється 

1. вимоги забезпеченні заставою;
2. виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута у тому числі відшкодування кредиту отриманого на ці цілі;
3. витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пов’язаних з набуттям ним прав кредитора щодо банку- у розмірі всієї суми відшкодування за вклади фізичних осіб;
4. витрати пов’язані із роботою ліквідаційної комісії;

У другу чергу задовольняються  вимоги перед працівниками підприємства- банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статусного фонду підприємства ), зобов’язань що виникли внаслідок заподіяння шкоди життя та здоровю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України а також вимоги громадян – довірителів, довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучили майно довірителів;

У третю чергу задовольняються  вимоги сплати податків і зборів(обов’язкових платежів)

В четверту чергу - вимоги кредиторів

В п’яту чергу вимоги щодо повернення внесків членів трудового  колективу до статутного фонду підприємства

В шосту чергу інші вимоги⁶¹

Отже банкрутство це найсуворіша майнова санкція щодо боржника. Має певні стадії:

1. Порушення провадження у справі;
2. Попереднє засідання арбітражного суду ;
3. Виявлення кредиторів санаторів;
4. Утворення зборів і комітету кредиторів;
5. Прийняття рішення про санацію;
6. Визнання боржника банкрутом і оголошення про його банкрутств;

Ці стадії заклечаються в  здійснення певного переліку процедур серед яких є;

Спостереження. - процедура спостереження вводиться за результатами розгляду обгрунтованості вимог заявника (кредитора) до боржника, за винятком випадків порушення справи за заявою боржника, коли спостереження вводиться з дати прийняття цієї заяви арбітражним судом до свого провадження.

 У процесі спостереження  проводиться аналіз фінансового  стану боржника, визначається вартість  його майна, здійснюється інвентаризація, виявляються кредитори. Основна  мета цієї процедури - встановити, чи дійсно боржник не в змозі  задовольнити вимоги кредиторів  або виконати обов'язок по сплаті  обов'язкових платежів у повному  обсязі на момент прийняття  арбітражним судом заяви про  банкрутство. Введення такої процедури  дозволяє, з одного боку, визначити  фінансовий стан боржника, а з  іншого - зберегти його майно. ⁶²

 Спостереження проводить  тимчасовий керуючий, за підсумками  цієї процедури він повинен  представити зборам кредиторів  і арбітражного суду найбільш  повні відомості про боржника: наявність або відсутність ознак  банкрутства, можливість розплатитися  з кредиторами до засідання  арбітражного суду і т.д. Крім  того, саме аналіз фінансового  стану боржника дає тимчасового  керуючого можливість встановити  наявність ознак фіктивного чи  навмисного банкрутства. Адже  може виявитися і так, що  у боржника є дебіторська заборгованість, стягнення якої дозволить погасити  всі вимоги кредиторів, отже, тимчасовий  керуючий може запропонувати  заходи щодо її стягнення. Однак висновки тимчасового керуючого носять рекомендаційний характер і не є для кредиторів обов'язковими.